"Якщо б швидка допомога прибула раніше, адже ми не могли її викликати через проблеми зі зв'язком, гадаю, вдалося б врятувати двох або трьох осіб. А в іншому випадку, вони просто втратили багато крові."

Юля відвідала виставку, що проходила неподалік від Києва, і одразу після того, як ракети вдарили по території заходу, вона кинулася на допомогу постраждалим. У неї було чотири турнікети, які вона всі використала. Жінка також поділилася своїми спостереженнями щодо організаційних аспектів, які викликали в неї занепокоєння і, на її думку, призвели до цієї трагедії.

Протягом кількох днів над Києвом та областю лунали попередження про можливий балістичний обстріл. Тому вибухи, які пролунали в четвер, 24 липня, між 11 та 12 годинами, не стали великою несподіванкою. Хоча час атаки виявився досить незвичайним. Ворог постійно адаптує свою тактику, намагаючись тероризувати Україну. Лише через півтори години після сигналу тривоги почали надходити повідомлення, що пояснювали, чому ракети були запущені саме в цей момент і в такому місці, яке знаходилося в безпосередній близькості до Житомирської траси та цивільної забудови. З кожною хвилиною інформація про трагедію ставала все більш жахливою. До вечора стало відомо про 10 загиблих і близько сотні поранених. Метою російських ракет стала виставка безпілотних систем, радіоелектронної апаратури та інших сучасних технологій. Найобурливішим є те, що анонс цієї події розповсюджувався в інтернеті та соціальних мережах напередодні. Судячи з усього, ворог легко дізнався координати місця події та націлив туди свої балістичні ракети...

Схожі інциденти, що трапляються під час виставок, конференцій, церемоній нагородження та інших подібних заходів, не є рідкістю протягом років повномасштабної війни. І, на жаль, завжди є жертви. Здавалося б, системи безпеки повинні працювати бездоганно, але, на жаль...

Серед очевидців атаки та перших, хто прибув на місце події, були мої знайомі. Ми провели бесіду про те, що трапилося, а також про причини, які призвели до цієї трагедії. Усі без винятку вважають, що цього інциденту можна було уникнути.

"Дивувало, що експозицію розмістили так близько до житлових споруд."

Юлія, яка проживає в Києві, працює в компанії, що спеціалізується на розробці та виробництві наземних роботизованих систем. Вона часто бере участь у демонстраційних заходах, де представляє безпілотні автомобілі та їхні можливості військовим. Це необхідно, щоб вони були ознайомлені з доступними модифікаціями та могли зробити замовлення.

- Запрошуючи нас, організатори зазначили, що їхня мета - захист цивільної інфраструктури, тобто показати можливі технічні засоби, які можуть застосовувати приватні компанії, на заправках, над торговими центрами, щоб збивати з курсу зброю противника , - каже Юля. - Зараз же ППО можуть бути приватними. Засоби протиповітряної оборони можуть купляти бізнеси для власного захисту. Власне, на них ця виставка і була розрахована. Це трішки не моя спеціалізація, бо я займаюся роботизованими наземними комплексами, але нам сказали, що там будуть і інші виробники НРК, тому ми погодилися взяти участь. Ми вирішили, що РЕБ-системи можемо поставити на платформу роботизованого комплексу і розповідати про різні можливості компанії. На тому зійшлися. Тому об 11 ранку - це час початку виставки - я була вже на місці, відведеному нашій компанії. Вже привезли НРК з іншим обладнанням. Ми мали бути там до 16.00.

Коли тобі повідомили про локацію виставки?

- Напередодні, десь за добу до заходу.

Перше, на що я звернула увагу, приїхавши на місце, - відсутність "швидких". Не було жодної карети, хоча вони мають бути на масовому заході. А якщо комусь з багаточисельних запрошених стане погано? Забігаючи наперед, впевнена: якби на виставці чергували медики, як мінімум дві-три людини лишились живими... А так вони просто стікли кров'ю... А ще досить дивно було, що виставка розташована впритул до будинків, де явно живуть цивільні люди. Як правило, подібні демо зустрічі організовують десь в полі, подалі від цивільних. Ми самі не так давно проводили подібну виставку, так знайшли місце, віддалене від сіл та міст.

О 11:00, коли виставка офіційно стартувала, людей ще було небагато. Як я зрозуміла, очікувалося, що згодом їхня кількість зросте, адже представники різних компаній лише починали прибувати. Ведуча, яка знаходилася на галявині, де були розташовані палатки і три військові машини, розповідала присутнім про розташування укриття та про те, чого слід чекати протягом дня. Чесно кажучи, ми не дуже уважно слухали її. Перед цим нам повідомили про місце, де відбудеться банкет, з кавою та бутербродами. Я взяла чашку кави і сіла на стілець біля нашої платформи. День тільки починався, коли раптом пролунав перший вибух о 11:26.

- Пролунав сигнал тривоги?

Я не почувала цього. Можливо, у тому районі вона просто не досягала вух. Не можу сказати точно. Але ні в кого, навіть на телефонах, я не помітила жодних попереджень... Можливо, причина в тому, що зв’язок там був відсутній...

Після вибуху я спробувала зателефонувати сину, але не змогла. Тоді я надіслала повідомлення другу-військовому, і він швидко відгукнувся. Згодом до нас приєднався і мій син.

Після першого прильоту люди побігли в укриття. Не можу сказати, як воно облаштовано, чи достатньо там місця. Я бачила поранених і намагалася надати їм допомогу.

"У НАС ПОГИНУВ ТЕСТУВАЛЬНИК"

Наш спільний друг, який приїхав до Юлі, зазначає, що жінка народилася навіть не в сорочці, а в бронежилеті, бо один із загиблих перебував в трьох метрах від того місця, де була вона під час першого прильоту.

- Коли приїхав Ярослав, а згодом і син, я зазначила, що погано бачу. Якийсь тунельний зір у мене був. Але можу точно сказати, що люди зазнали поранення не від уламків, а від дрібних камінців, гравію, який розлітався під час прильотів ракет. У поранених дірки були розміром з монету. Всі поранення були в область паху, живота, ніг - як відскакував гравій.

На початку говорилося про сім ракет, які вразили виставку, - зазначає Ярослав. - Однак згодом стало відомо, що частину з них вдалося перехопити. Проте чотири "Циркони" все ж таки досягли мети. їхня бойова частина менша в порівнянні з тими ж "Іскандерами". Якби були використані "Іскандери", наслідки були б значно страшнішими...

- Між першим і другим прильотами я встигла затягнути два турнікети на поранених, - продовжує Юля. - Один з цих чоловіків сам пошкандибав до машини, щоб їхати в лікарню. Кровило з рани у нього досить суттєво. В цей момент стався другий приліт. Після нього я зрозуміла, що потрібно діставати з багажника бронежилет. Але я з ним довго провозилася, не змогла чомусь одразу одягнути - не в той бік пхала голову. Поруч з бронежилетом знайшла аптечку, в якій був ще один турнікет. Все ж таки затягнувши на собі бронік, побігла до дядька, який лежав неподалік. У нього було поранення в живіт. Дала йому свою фліску з машини - затискати рану.

Скільки було обстрілів? Адже на вечірніх новинах повідомляли, що по території виставки вдарило дві ракети.

- Спочатку були два прильоти один за одним. За хвилин 15 - ще два. Повторні прильоти сталися з іншого боку галявини, метрів за 150 від мене.

Чи має ваша компанія досвід участі в таких подіях?

Досить часто. Напередодні, в середу, відбувся захід, присвячений НРК, в якому взяли участь усі виробники подібних комплексів. Нещодавно ми також провели масштабну презентацію наших розробок. Для цього ми обираємо місце, яке знаходиться далеко від цивільної інфраструктури. Ми організовуємо такі демонстрації для військових. Інформацію про місце проведення ми надаємо лише в день заходу. Щоб уникнути скупчення автомобілів, усіх учасників перевозимо автобусами до локації, де розташовані наші НРК. Інші організатори вчиняють подібним чином. Можливо, не всім подобається залишати свої автомобілі та переїжджати в інше місце, але це допомагає уникнути ситуацій, які мали місце під час цієї виставки.

Ти знайомий із організаторами? Чи траплялося тобі раніше чути про них щось?

- Ні. вперше побачила назву "Армада", коли мені надіслали програму виставки, день і час її проведення.

- З вашої компанії хтось постраждав?

- У нас загинув тестувальник...

Після перших ударів я відразу ж помітила шістьох загиблих. Після чергових вибухів їх стало ще двоє... Серед жертв була й дівчина, яка займалася реєстрацією на вході... Пізніше стало відомо, що загинули також представники виробничих компаній з Харкова та Івано-Франківська. Серед загиблих виявилися й військові, які прибули, щоб ознайомитися з продукцією...

Досі шкодую, що не взяла з собою рюкзак з такмедом - він лишився в бусі, яким я їжджу на лінію фронту.

Як би це пояснити? Виставку розмістили на невеликій площі, не безпосередньо на полігоні, де в той момент проходило тренування. Місце, де ми знаходилися, було поряд із приватним сектором. Мене досі хвилює питання, чому не було зв'язку. Поранені люди страждали від болю і не могли самостійно зателефонувати у швидку допомогу. Я активувала наш НРК з обладнанням Starlink і поділилася доступом до інтернету з усіма, хто був поруч. Якби медики приїхали швидше, або якби більше людей мали з собою турнікети і допомагали пораненим, можливо, вдалося б врятувати ще двох-трьох постраждалих. Я чула їх крики і усвідомлювала, що вони втрачають кров, адже ніхто не міг їм допомогти... Лише троє чи четверо людей намагалися надати першу допомогу. А поранених, як з'ясувалося, було близько ста! Одна жінка у вишиванці бігала між постраждалими. Вона дзвонила у швидку та намагалася запевнити людей, що допомога скоро прибуде. Чи була вона координатором цього заходу, я не знаю... Згодом приїхав чоловік у військовій формі з невеликим чемоданчиком. Здається, він був пов'язаний з організацією виставки. Досить скоро з'явилися представники ДСНС, поліції та місцевої адміністрації.

Я завжди приділяю увагу безпеці та аналізую можливі ризики. Зізнаюсь, що в той день не припускала, що може статися небезпека. Не вважала цю виставку настільки значущою, щоб на неї могли бути спрямовані ракети. Тут не було провідних виробників. Існують й інші, більш масштабні події, які організовувалися в подібному стилі, але там усе проходило в мирній атмосфері.

"Організатори виставки вирішили не співпрацювати з чоловіком, у якого були більш суворі вимоги до безпеки."

Юля постійно повертається до поранених, оцінюючи свої дії, аналізуючи, чи правильно вона все зробила.

У одного хлопця сухожилля було пошкоджене вище п’ятки. Я розрізала його кросівок, але не зняла, адже здавалося, що п’ята залишиться у взутті. Я затягнула турнікет, щоб зупинити кровотечу. У двох інших хлопців рани були вище колін. Ще один чоловік мав поранення в животі, окрім того, його нога також постраждала. Турнікет наклав військовий, але кровотеча не зупинялася, тому він передав мені бинт і сказав: "Потрібно ще й забинтувати рану. Ти впораєшся?" Я кивнула, а він поспішив далі, до інших поранених.

- Загиблих ти бачила?

Чоловік, що лежав поруч, отримав удар камінням у обличчя. За десять метрів від нас був ще один загиблий, який також отримав поранення в голову і лежав у калюжі крові. Я пам'ятаю, як польські виробники НРК на своїх машинах транспортували тіла загиблих і поранених ближче до дороги, оскільки спеціальні автомобілі не могли дістатися до постраждалих через припарковані машини.

Павло мчав по Житомирській трасі до військового магазину, де планував придбати особливе спорядження для свого друга. Цей чоловік уже має бойовий досвід, адже нещодавно відновився після серйозного поранення, отриманого у 2023 році на території Херсонщини...

Я почув звуки вибухів, зрозумів, що ракети влучають десь зовсім близько. На мій погляд, їх було три або чотири. Миттєво вирушив у ту сторону, куди, за моїм відчуттям, відбувся удар. На місці намагався допомогти всім, чим міг. Випадково натрапив на блокнот організаторів, в якому були зазначені прізвища учасників виставки. Пізніше передав його слідчим для ідентифікації осіб.

Коли я прибув на локацію, я виявив вісім загиблих. Те, що я побачив, вразило мене до глибини душі. Навколо були зруйновані житлові будівлі, люди отримали травми, і серед них, на жаль, були й ті, хто загинув...

Коли всі служби нарешті зібралися на місці, я поділився з ними наявною інформацією і вирушив до магазину. Там випадково натрапив на чоловіка, який не зміг доїхати до виставки, куди ми летіли. Він розповів, що ця виставка, яку атакували росіяни, повинна була проходити на його території. Однак він висунув організаторам свої вимоги: людей слід було забрати з місця збору, про яке повідомлять у день події, і доставити безпосередньо до місця, де будуть представлені зразки виробників. Організатори відповіли йому: "У тебе все занадто жорстко". І, зрештою, відмовилися від співпраці. Ось так і виявилося, що серед учасників були ті, хто не взяв безпеку до уваги так серйозно.

- Яка твоя думка, як досвідченої особи, про те, що трапилося? Які враження ти маєш щодо організації події?

Я вважаю, що це абсолютно безглуздо. Ми втратили мирних громадян та людей, які могли б внести вагомий внесок у обороноздатність нашої країни. Організатори таких заходів, які безумовно потрібні для демонстрації новітніх розробок, не можуть ігнорувати ризики, які можуть виникнути. Противник завжди намагатиметься знайти будь-яку можливість, щоб отримати інформацію про наших виробників. Тому важливо заздалегідь продумати, як максимально захистити всіх, хто бере участь у цих процесах. Всі правила безпеки, на жаль, сформовані з досвіду втрат. Їх потрібно не лише дотримуватися, а й постійно посилювати.