Титани в ритмі танцю. Як у Городенці руйнують стереотипи щодо реабілітації ветеранів (ВІДЕО)

У Городенці вже кілька місяців п'ятеро ветеранів після мінно-вибухових травм відвідують заняття з танців у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини місцевої лікарні. Чоловіки, які до того не танцювали, знайшли тут не лише ще один спосіб реабілітації, а й щиру спільноту. Тепер прагнуть, аби про їхній досвід дізналися інші. Бо кажуть, саме через танець зрозуміли, що можуть значно більше, ніж могли уявити.

Як ветерани замінили нудні тренування на танцювальні ритми та чому заняття танцями сприяють адаптації до цивільного життя, дізнаєтесь у Репортері.

Режим, спільнота і трохи спонтанності

У більшості бійців, які проходять цю програму, термін "танці" спочатку викликав лише недовірливу усмішку. Олександр Кучірка, ветеран з Городенки, до початку війни працював в управлінні праці та соціального захисту населення, але врешті-решт опинився під скороченням. А далі настала війна, поранення та ампутація.

Я раніше не танцював взагалі. Але тут просто прекрасний колектив. Побратими, працівники центру - всі помагають, - каже Олександр. - Отак танцювати - це, може, навіть краще, ніж на тренажері їхати. Бо це і фізичне навантаження, і вивчення рухів. А ще є постійна партнерка, яка не дає розслабитись. Думаю, тут так у кожного.

Для ветеранів ці заняття не є просто розвагою. Це систематична праця. Вони тренуються приблизно по годині два рази на тиждень, і це справжнє випробування для людей, які користуються протезами.

Проте справа не тільки в самих фізичних вправах. Найважливіше — це атмосфера, спільнота та взаємодія з командою, яка підтримує і надихає, — зазначає Олександр Кучірка. — Адже вдома — це одне. А коли є розклад, і ти змушений залишити свою оселю, бо тебе чекають, це змінює все.

Поряд із нами знаходиться ветеран Володимир Бойчук, військовослужбовець 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Він проходив лікування в різних містах України, таких як Київ, Івано-Франківськ та Городенка. Володимир зізнається, що "вступив у цю танцювальну авантюру спонтанно, навіть не усвідомлюючи всіх можливих наслідків".

Виступати на камеру чи перед публікою для нього - справжнє випробування, але як тільки справа доходить до танців, усе змінюється. Коли його запитують, що б він порадив тим, хто відчуває страх або вважає, що танці не для них, Володимир відповідає: "Спробувати може кожен. Танці - це також форма активності. Найголовніше - наважитися і спробувати".

"Саме тут я освоїв ходіння."

Ідея була ініційована Надією Сидорак, яка є не лише авторкою, а й активним пропагандистом цього задуму. Вона працює психологом у Городенківській лікарні та спеціалізується на підтримці ветеранів. Раніше, до початку своєї медичної кар’єри, Надія очолювала танцювальний колектив у селі Рашків. Досвід роботи з ветеранами протягом двох років підказав їй, що традиційних підходів у психотерапії нерідко недостатньо.

Як психолог, я спілкуюся з ветеранами щодня. У кожного з них свої випробування, кожен втратив шматочок здоров'я. Мені хотілося не просто проводити терапію чи говорити в кабінеті. Мені хотілося, щоб вони відчули живі емоції, щоб до них повернувся сенс життя. Хотілося запалити в них ту іскринку, щоби вони стали впевненими в собі, налагодили той ритм життя, який був у них до війни, до поранення, - говорить Надія Сидорак.

Ідея об'єднати психологію і хореографію з'явилася спонтанно. Надія вирішила зняти танець на відео для свого земляка Ореста Бориса, який повернувся з фронту. Він погодився на цю пропозицію, але висловив умову, що не бажає виходити на сцену.

Орест, подібно до Володимира Бойчука, служив у 10-й бригаді в Коломиї. У червні 2022 року він отримав поранення. Спочатку проходив курс лікування в Дніпрі та Франківську, а реабілітацію завершував у Городенці.

Дівчата тут підтримували мене, стали мені, немов рідні сестри. Саме тут я навчився ходити. І весь колектив став мені - як сім'я, - ділиться своїми відчуттями Орест Борис.

Тож коли йому запропонували танцювати, то просто довірився. А згодом за його прикладом вдалося долучити й інших ветеранів.

Як потрапляють у сіть

Орест з Надією поставили і зняли на відео танець на пісню "Люди-титани". Надія виклала його в соцмережі. Каже, щоб інші поранені бійці побачили, що життя після ампутації не зупиняється, можна радіти, співати, рухатись. Результат перевершив усі очікування - відео стало вірусним і набрало понад 1,6 млн переглядів.

Надія запропонувала іншим військовим, які перебували на стаціонарі, створити спільний танець. Хлопці, надихнувшись прикладом Ореста, погодилися. Так виникла ідея танцювальних репетицій для ветеранів на базі реабілітаційного відділення.

Наші військовослужбовці проходять реабілітацію і повертаються до своїх справ. Ветерани ж мають можливість відвідувати нас щотижня. Вони завітають до нас кожного вівторка та четверга, і ми активно працюємо з ними. Хочемо висловити подяку адміністрації лікарні за підтримку наших ініціатив, - зазначає Надія Сидорак.

Наприклад, ще один член команди, ветеран Михайло Мороз, щодня подорожує з села Семенівка до Городенки на тренування. Крім того, він також їздить до Франківська, щоб тренуватися з ампфутбольною командою "Бартка", де виконує роль воротаря.

Михайло почав брати участь у бойових діях з квітня 2022 року. Спочатку він служив у стрілецькому батальйоні, а згодом перевівся до десантно-штурмового полку. У липні 2023 року він отримав поранення. За його словами, реабілітація в Городенці проходила успішно. Коли дівчата запропонували йому потанцювати, він охоче погодився, адже колектив був дуже приємний: "Мені це подобається. Танцювати — це чудово".

У організації танцювальних номерів Михайло повністю покладається на Надію Сидорак. "Вона знає, що робити. Як вона скаже, так і вчиняємо", - з усмішкою зазначає він.

Під час урочистого відкриття модернізованого реабілітаційного відділення в лікарні ветерани підготували спеціальний танець. Навіть Орест Борис, який раніше рішуче відмовлявся від виступів на публіці, зараз з гумором зазначає: "Мабуть, нам варто подумати про виступи за кордоном!"

Сьогодні наше відділення працює на максимальному навантаженні, перевищуючи 100%. У спеціальному зошиті ми бачимо довгий список пацієнтів: люди, які перенесли інсульт, важкі травми внаслідок аварій, а також військовослужбовці після ампутацій з усієї України. Наші пацієнти відзначають, що якість реабілітації у Городенці не поступається тим, що пропонують в великих містах, а головна перевага полягає в тому, що вона доступна прямо тут, поруч.

Титани танцюють системно, двічі на тиждень - щовівторка та щочетверга.