Медведі знову на сцені.
У зв'язку зі зростанням чисельності диких тварин, мешканцям Карпатського регіону необхідно адаптуватися до співіснування з ними.
У селах Закарпаття все частіше з’являються репортажі про те, як величезні бурі ведмеді вагою до 200 кілограмів перетинають центральні вулиці, блукають між огорожами та досліджують приватні подвір'я. За останніми даними, в Українських Карпатах налічується понад 300 бурих ведмедів. Хоча це позитивна новина для екології, вона водночас ставить нові виклики перед місцевими жителями: як співіснувати з хижаками, які вважають лісові території біля села своїми, так само як і люди відчувають, що ліс, що прилягає до їхніх домівок, належить їм.
Чому відкриті смітники та незібрані плоди з садів приваблюють диких тварин, як суцільна єгоза (захисна конструкція з армованої колючої стрічки, що служить для обмеження доступу до певних територій)? Які дії вжити, якщо ви зустріли лісового велетня на своєму подвір'ї чи на гірській стежці? Відповіді на ці питання ви знайдете в матеріалі Укрінформу.
Неочікувані відвідувачі на подвір'ях
Нічні камери спостереження на Закарпатті останнім часом фіксують випадки, варті пригодницьких фільмів. Наприклад, у вересні мешканці села Нижня Апша на Тячівщині зафіксували на відео, як кремезний бурий ведмідь уночі перебігає центральну дорогу та маневрує між парканами. За місяць, у жовтні, схожі кадри публікували користувачі соцмереж, жителі Тарасівки (також село на Тячівщині), на фото хижак спокійно обходив приватне подвір'я в пошуках їжі.
Іще раніше, у травні, ведмедя фіксували на камери жителі села Стужиці в Ужанському нацпарку на Ужгородщині. А пізніше, у червні, завірусилося відео з ведмедицею та ведмежатами зі села Ставного.
Іншими словами, те, що колись вважалося рідкісним явищем в Українських Карпатах, сьогодні стає звичайною практикою для гірських та передгірних територій. Спостереження ведмедів у близькості до людини в Карпатах стає дедалі помітнішим — це безсумнівно.
Числа, які вказують на відновлення.
Які свідчення цього тренду, і чи можна стверджувати, що "природа настільки відновилася", як ми звикли говорити під час пандемії, через що в Карпатах спостерігається зростання популяції ведмедів?
У філії "Карпатський лісовий офіс" держпідприємства "Ліси України" нещодавно опублікували дані про те, що тепер у лісових масивах Українських Карпат на заході країни мешкає понад 300 особин.
"Згідно з даними обліку на початку 2026 року, в лісах Карпатської філії ДП 'Ліси України' було виявлено 154 ведмеді. Найбільша кількість зафіксована в Івано-Франківській області — 91 особина, у Закарпатті налічується 48 ведмедів, а у Львівській області їх найменше — всього 15."
Серед головних причин теперішнього зростання популяції провідна наукова співробітниця Ужанського національного природного парку Неля Коваль у коментарі Укрінформу називає розширення природоохоронних територій та створення природних міграційних коридорів - і як наслідок повномасштабної війни, що призвела до відпливу людей із сіл - зниження чинника турбування ведмедів у їхньому природному середовищі. Національні природні парки, як-от "Ужанський", "Синевир" чи "Карпатський", за допомогою фотопасток регулярно фіксують молодих та дорослих особин. Для лісу це - позитивний сигнал, адже ведмідь є верхівковим хижаком і "садівником" екосистеми, що свідчить про її здоров'я.
У "Всесвітньому фонді дикої природи" (WWF) повідомляють, що бурий ведмідь є найбільшим представником диких тварин у наших лісових масивах. Його довжина може сягати від 150 до 250 см, а вага коливатися між 135 і 450 кг. Ці ведмеді можуть жити від 20 до 30 років. Для комфортного існування бурим ведмедям необхідні значні території: самцям потрібно від 120 до 1600 квадратних кілометрів, тоді як самкам вистачає 60-300 квадратних кілометрів.
МАГНІТ ДЛЯ ХИЖАКА - СМІТНИКИ ТА ЗАПУСТІЛІ САДИ
Отже, зростання чисельності бурого ведмедя безперечно є позитивним явищем. Проте, як зазначає Неля Коваль, це також означає, що мешканцям Карпатського регіону потрібно буде навчитися співіснувати з цими тваринами на одній території. Відео, які стануть популярними після відвідин ведмедів у гірських селах, з'являться у великій кількості. Тому місцевим жителям важливо усвідомлювати, як правильно взаємодіяти з ведмедями.
Зоолог підкреслює, що причина, через яку ведмеді з'являються у селах та на фермах, полягає виключно в людській діяльності.
- Ця тенденція стосується не лише нас, вона загальноєвропейська й навіть світова. І першопричина тут - ми самі, наші звички. Сміття - чинник номер один, який приваблює ведмедів у наші села. Тварини завжди хочуть легкої та смачної поживи. Люди не сортують відходів, скидають усе в одну купу у великі смітники, які абсолютно доступні для звірів: просто перевернув - і їси. Ведмідь один раз спробує, знайде якесь опаковання, де залишилося трішки смачного, поїсть, і все: у нього миттєво спрацьовує інстинкт, він запам'ятає цей смак і приходитиме туди знову і знову, - зазначає Неля Коваль.
Іншим привабливим фактором для хижих тварин стали покинуті сади в гірських селах. Як зазначає науковець, плоди в таких садах часто залишаються без уваги і просто гниють під деревами.
- Ось минулого тижня ми були у Стужиці. Там сади буквально обтяжені: тоді як по регіону врожаю майже немає, там усе завалено яблуками і сливами, вони лежать просто на землі. Ми пройшли трохи далі паралельною дорогою і виявили свіжі екскременти ведмедя, із залишками тих самих яблук та сливок, він туди ходив і їв. Причому сліди були одразу на кількох стежках, тобто це був не один ведмідь, а декілька різних особин. Доступність корму, за яким не треба ганятися, - другий чинник, що приваблює ведмедів до людських обійсть. Тут вони майже безперешкодно завжди отримують те, чого хочуть, - розповідає зоологиня.
Менше населення - більше ведмедів.
Пані Неля Коваль зазначає, що соціально-демографічні зміни в гірських регіонах, викликані війною, лише погіршують ситуацію. Як повідомляв Укрінформ, через військові дії більше третини населення Закарпаття, переважно з сільських територій, залишила свої домівки.
Це стосується не лише покинутих будинків. У селах люди продовжують обробляти поля, збирати дрова та гриби в лісі. Раніше в лісах можна було зустріти багато людей, які займалися господарством, косили траву для худоби та заготовляли дрова на зимовий період. Це створювало певний рівень активності, через що дикі звірі ховалися глибше в ліси. Сьогодні ж людська присутність зменшилась до критичного мінімуму. Відчуваючи це, ведмеді почали ставитися до людей менш обережно і проявляти значно більшу сміливість, – зазначає вчена.
Зимовий цикл тварин також істотно змінився під впливом кліматичних змін. Науковці спростовують поширене уявлення про те, що ведмідь безперервно спить під снігом протягом кількох місяців, вважаючи це міфом.
У бурих ведмедів немає традиційної сплячки — це не зовсім коректне визначення, адже вони впадають у зимовий сон. Ці тварини реагують на зміни температури, про що сьогодні багато говорять. Як тільки сонце починає гріти, ведмідь може покинути свою барлогу. Навіть взимку він здатен розчистити сніг, щоб дістати заморожені яблука, знайти корінці або личинки жуків у пеньках. Бурі ведмеді є всеїдними, тому зима не є для них критичним часом. Однак для ведмедиць період пологів є особливо складним: вони залишаються в барлозі до кінця березня, поки малюки не навчаться самостійно виходити на світ. Мати годує їх молоком, але час від часу ненадовго залишає притулок, щоб знайти їжу неподалік, — пояснює Неля Коваль.
ЄГОЗА І ЧИННИК ПОСУХИ ЯК ЗАГРОЗА ПОПУЛЯЦІЇ
Зоолог зазначає, що під час нещодавніх зимових обстежень слідів на території Ужанського національного природного парку та сусідніх мисливських угіддях було виявлено приблизно 20 ведмедів. Проте науковці впевнені, що насправді їхня чисельність значно більша. Однак тепер прикордонна популяція стикається з новою серйозною загрозою — щільним огородженням кордонів, яке складається з колючого дроту та єгози.
Наші прикордонники повністю закрили кордон, і це створило серйозні труднощі. Ми неодноразово зверталися з проханням дозволити створити хоча б невеликі проходи для тварин, ці екологічні коридори. Але наші прохання були відхилені. Суцільна огорожа перекрила транскордонну територію, розділивши популяції тварин. Протягом останніх кількох років звірі не можуть мігрувати та природно обмінюватися генетичним матеріалом. Ми зафіксували випадок, коли ведмідь у період спарювання буквально проривався через колючий дріт, але чи вижив він після цього – невідомо. Також варто зазначити, що через цю ізоляцію хижаки все частіше спускатимуться до сіл. Ускладнює ситуацію й водна проблема: через посуху річка опинилася по інший бік відремонтованої дороги Ужок - Нижні Ворота. Ведмеді, рисі та олені змушені перетинати дорогу з інтенсивним транспортом, і ми дуже стурбовані тим, що тварини можуть потрапити під колеса автомобілів, - ділиться переживаннями науковиця.
"ТА ВЕДМІДЬ НЕ Є СТРАШНИЙ!"
Літнього сезону в українському інтернет-просторі з'явилося нове відео, що стосується ведмедів: жінка з Верховини намагалася переконати журналістів, що "ведмідь — це не так страшно!". Науковиця з Ужанського національного парку також підкреслює цю думку: боятися ведмедів і, відповідно, вживати заходів проти них, як це робили раніше в Карпатах, не є необхідним. Вона вважає, що це є ганебним і незаконним. Неля Коваль акцентує увагу на тому, що місцеві мешканці повинні переглянути своє ставлення до ведмедів.
Дикі тварини традиційно сприймаються як загроза або шкідники, яких слід уникати або знищувати. Однак це хибний підхід. Нам потрібно навчитися мирно співіснувати з ними. Дикі звірі розглядають ліс як свій дім, а території, що прилягають до нього, також вважають частиною своєї території. Люди, які проживають поруч з лісом, мають таке ж відчуття власності. Тому, якщо ви живете в селі поблизу лісу, важливо бути готовим до можливих зустрічей з хижаками. В Європі вже давно усвідомили, що найефективніший спосіб захиститися від диких тварин - це встановити електропастух. Рекомендуємо облаштувати огорожу для вашого саду або двору, щоб убезпечити себе від небажаних гостей. Для собак краще збудувати надійні металеві будки на підставках, а самих тварин на ніч ховати, адже ведмідь може прийти і забрати їх. Для домашньої птиці необхідно забезпечити захист у вигляді сітки, закріпленої глибоко в землі, щоб уникнути підкопів лисиць. Також існують електропастухи для захисту пасік. Пригадую, як десять років тому ми безкоштовно роздавали такі пастухи від WWF, але тоді люди не розуміли їхньої важливості. Сьогодні ж усі б їх охоче взяли, але безкоштовно вже не пропонують, - підкреслює Неля Коваль.
Науковиця зазначає, що в Україні відсутній ефективний механізм компенсації збитків, завданих дикими тваринами, що суттєво відрізняє нашу країну від країн Європейського Союзу. Там фермерам надають фінансову допомогу за втрачену худобу, таку як кози чи корови, а також за пошкоджені врожаї, які знищили дикі кабани. У нашій державі ж селяни опиняються сам на сам зі своїми збитками. Неля Коваль зазначає, що в Україні в таких ситуаціях лише складають акти про інциденти, але далі справа не просувається.
Вона наголошує на тому, що ведмеді потрапляють у населені місця лише в пошуках їжі.
За межами нашої країни це вже стало звичним явищем. У Канаді дика фауна без вагань заходить до магазинів, проносяться між полицями в пошуках чогось смачного, хапають упаковки їжі і швидко тікають. Вони просто намагаються знайти щось поїсти. Головне — не заважати їм, і тоді вони спокійно підуть, - пояснює вона.
Якщо ж несподівана зустріч із звіром сталася на вашому подвір'ї, найважливіше - не налякати тварину, бо коли звір боїться, він має два варіанти дій: тікати або нападати. Ви не можете передбачити, який із них він обере.
- Тому за такої зустрічі головне - не налякати тварину. Коли ведмідь наляканий, у нього спрацьовує інстинкт: він або тікає, або починає агресувати та захищатися. А це - хижак із колосальною силою, іклами та пазурами: від одного удару лапи людина може загинути на місці. Якщо ви побачили його у дворі, дійте максимально тихо: жодних криків, гамору чи різких рухів. Категорично заборонено дивитися ведмедю прямо в очі - він сприймає це як виклик. Повільно, не повертаючись до нього спиною, заднім ходом відступайте у безпечне місце й дайте звірові можливість самому спокійно піти геть, - підсумовує Неля Коваль.
На туристичних маршрутах завжди майте при собі балончики з перцем.
Що робити, якщо ви натрапили на ведмедя не вдома, а під час походу в горах? Досвідчений гірський гід Сергій Прокоп зазначає, що зростання кількості туристів на гірських маршрутах робить такі ситуації цілком можливими. Люди тепер часто відвідують місця, які раніше були маловідомими або зовсім не відвідувалися, що підвищує ймовірність зустрічі з дикими тваринами. В Україні найбільша популяція ведмедів традиційно проживає в Горганах на Івано-Франківщині, особливо в природному заповіднику "Горгани-Довбушанка", де будь-яка туристична діяльність заборонена. Це місце залишається їх природним, спокійним середовищем, підкреслює Прокоп.
Зростання кількості публікацій та відеоматеріалів про ведмедів у мережі можна пояснити, перш за все, розвитком технологій та діяльністю екологів. Наприклад, Франкфуртське зоологічне товариство надало лісникам та національним паркам сучасні фотопастки, які тепер здатні фіксувати кожен рух цих тварин.
- Водночас бувають випадки, як цієї осені, у жовтні, у людному туристичному місці в Подобовці, - біля водоспаду Шипіт, де туристи стрічалися з ведмедем. Тоді ситуацію спровокувала щедра природна кормова база: у горах в тих місцях вродило дуже багато лохини та брусниці, яку місцеві через низьку закупівельну ціну майже не збирали. Приваблений доступною ягодою трирічний молодий ведмідь, який ще не навчився оминати людей на туристичних стежках, забрів у ті місця. Він пробув там кілька днів, наївся ягід, але швидко пішов геть, тільки-но відчув небезпеку через скупчення народу.
Гірський гід акцентує на значних трансформаціях в екосистемі та міграційних шляхах, викликаних війною і інженерними бар'єрами на межах.
В Карпатах внаслідок війни та встановлення загороджень на кордоні порушені всі природні міграційні маршрути тварин. Загорожа, яка створюється єгозою, ускладнює вільний рух диких звірів. Дослідники повідомляють про випадки, коли під час сезону спарювання ведмеді намагаються прорватися через ці перешкоди – загорожа завдає їм серйозних травм, і невідомо, чи виживають поранені тварини. Відомо про випадки, коли на території Рахівщини знаходили мертвих звірів.
Згадуючи власний досвід і зустрічі з дикою природою, гід зауважує, що в дикій природі тварини зазвичай уникають конфліктів, якщо їх не провокувати.
- Я з групою зустрічав ведмедя лише раз - у польських Татрах. У нас ми натрапляли на сліди ведмедя, екскременти, але сам звір вже встиг утекти. А тоді в Польщі він був якраз між двома туристичними стежками, де проходило чимало людей, і їв собі ягоди, зовсім не звертаючи на нас уваги. Туристи поводилися спокійно, і ми просто розійшлися мирно, - згадує гірський гід.
Щодо безпеки під час походів, Сергій рекомендує туристам дотримуватися кількох надійних правил. У випадку зустрічі з хижаком, суворо забороняється панікувати, тікати або відвертатися.
Один мій друг поділився зі мною досвідом, який часто використовують бувалі мандрівники. Він радить візуально збільшити свій зріст: наприклад, зняти рюкзак і підняти його над головою, спокійно демонструючи ведмедеві, що ви є потужним противником. Проте я знаю, що найефективніший захист від ведмедів у горах - це балончик з перцевим газом. У ведмедів дуже чутливий нюх, і вони не переносять різких запахів. Як тільки ведмідь відчує перцевий аерозоль, він миттєво втікає. Мати такий балончик під час гірських походів - це найкраще рішення для забезпечення власної безпеки під час подорожі, - підсумовує Сергій Прокоп.
