В Івано-Франківську на стіні шпиталю "БРАСС" реалізують великий мурал, заснований на концепції художниці Урсули Рюденберг.

В Івано-Франківську на стіні Першого добровольчого хірургічного шпиталю "БРАСС" розпочали роботу над великим муралом. У створенні цього мистецького твору беруть участь військовослужбовці, які проходять реабілітацію, американська художниця Урсула Рюденберг, а також студентки-художниці.

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків здійснив візит до захисників, які перебувають на реабілітації в лікувальному закладі. Під час свого візиту він мав можливість поспілкуватися з військовими та взяти участь у творчій діяльності, що відбувається в шпиталі. Разом з художниками, пацієнти, які проходять відновлення після травм, також працюють над великим стінописом.

Серед військовослужбовців, які проходять реабілітацію, є Тарас Помф'юк. Перш ніж стати на захист країни, він багато років працював в Івано-Франківській міській раді. З початком повномасштабної агресії Тарас вирішив піти на фронт. Після отриманих поранень він проходить лікування у "Брасі" і ділиться, що наразі відчуває поліпшення свого здоров'я.

Невдовзі я планую виписатися з цього закладу і хочу висловити свою вдячність за надану допомогу. Процес реабілітації включає тренування під пильним наглядом лікаря-реабілітолога. Під час занять, які проходять на килимках, каріматах чи спеціальних тренажерах, ми активно відновлюємо свою моторику, рухливість і координацію. Також ми приймаємо ліки, призначені лікарем. Крім того, з нами працюють психологи, які підтримують з нами зв'язок і допомагають у нашому розвитку.

Військовий також уточнив, що служить у 102 бригаді, в 4 батальйоні, який раніше був 78-м. За його словами, у травні на позиції він отримав травми та отруєння газом після двох скидів балонів із отруйним газом з ворожого дрона. Помф'юк розповів про ураження легень, опіки, погіршення зору, головні болі та втрату свідомості, а також зазначив, що в центрі йому вдалося значною мірою відновити здоров'я завдяки лікарям.

Ідея муралу та робота команди

Ініціатором створення муралу стала американська художниця Урсула Рюденберг, яка прибула в Україну, щоб надавати допомогу пораненим, використовуючи свої творчі вміння. У шпиталі вона співпрацює з місцевими студентками-художницями та військовими, які проходять реабілітацію. Учасники цього проєкту вважають, що цей арт-об'єкт є величним і символічним.

"Для мене дуже прикро розуміти те, що влада моєї країни, має можливість зупинити цю війну, але наша влада американська не зробила цього і я відчуваю себе теж винною за це. І я хотіла їхати сюди, щоб особисто також допомагати пораненим солдатам і відчувати мою участь в якійсь добрій справі для них. Я люблю дівчат з Інституту мистецтв - вони дуже талановиті, вони впевнені, і для мене дуже важливо, що вони в багатьох речах не погоджуються зі мною. Коли ми починали роботу над муралом, у нас не було ідей, що буде намальовано на цьому муралі. І це був дуже такий важкий період саме початку роботи і визначення з концепцією. І вони не здалися, і, власне, ми разом напрацювали ідею та зробили цей мурал. Також важливим таким моментом у роботі над муралом була робота з дітьми з центру "Серденько" і робота з дітьми одної вокальної школи",

"Мої друзі зі Сполучених Штатів часто запитують мене, чи ти не боїшся бути в Україні. Моя відповідь, вона дійсно чесна: будучи тут, я не боюся москалів, а я боюся не закінчити мурал або щось зробити не так, не так зобразити",

Станіслав Онищук, засновник і керівник Першого добровольчого хірургічного шпиталю "БРАСС", поділився інформацією про лист, який надійшов від Урсули Рюденберг у грудні 2025 року. Вона зазначала, що протягом 15 років очолювала програму створення муралів у Нью-Йорку і прагнула внести свій вклад в Україні, реалізувавши стінопис на стіні шпиталю. Онищук зазначив, що після особистої зустрічі надав художниці свободу вибору тематики для муралу.

У грудні 2025 року я отримав повідомлення від Урсули Рюденберг зі Сполучених Штатів. У своєму листі вона зазначила, що шукає можливості, де могла б внести свій вклад в Україні. Протягом 15 років вона очолювала програму створення муралів у Нью-Йорку. У листі вона висловила ідею, що могла б бути корисною, створивши мурал на стіні вашого госпіталю. Вона вважала, що атмосфера місця, де проходять лікування хлопці, суттєво впливає на їхній моральний стан і може сприяти відновленню. Урсула запропонувала приїхати та зайнятися малюванням муралів.

Ми прибули сюди на абсолютно нове місце. Все довелося створювати з нуля — від концепції до її реалізації, включаючи технічні деталі, такі як пошук риштувань, миття стін, вибір фарб і ґрунтовок. Зараз, коли ми наближаємося до фінального етапу, продукт виглядає дійсно вражаюче. Він ідеально поєднує ідеї та естетику з атмосферою госпіталю, враховуючи актуальний контекст і дух американки, яка приїхала сюди з новим баченням. Зараз все починає набувати чітких форм, і виглядає це просто чудово.

Студентки Інституту мистецтв: концепція та розклад роботи.

До ініціативи приєдналися студентки з Інституту мистецтв Карпатського національного університету імені Василя Стефаника. Учасниці проекту зазначають, що концепція розвивалася поступово, а старт роботи був натхненний мотивами української вишивки, які художниця побачила в Косові. Вони також підкреслюють, що враховували побажання військових щодо зображень на стіні.

На початку всього стояла ідея Урсули. Ми вирішили розпочати з дитячої кімнати, з її стіни. Це сталося в Косові, де вона натрапила на українські вишивки в музеї, і саме з них почалася наша історія. Помітили ці візерунки? Це саме те, що представляє ту вишивку. Усе розпочиналося з мотивів вишивки та квітів, щоб створити відчуття дитячого поля.

Основна концепція полягала в тому, що потрібно створити щось, що сподобалося б військовим. Вони, наприклад, не бажали бачити солдатів на малюнках, як це часто буває, коли зображують щось агресивне. Вони прагнули чогось більш дитячого, невинного і щирого. Головним було передати саме цю любов. Лікар, зрозуміло, виступав у ролі хірурга, а серце стало символом цієї любові. Урсула розповідала, що військові стояли і понад годину просто розглядали ескіз, вказуючи на місця, де вони жили і які залишили у пам'яті.

Студентки також описали робочий графік і свою участь у створенні стінопису. За їхніми словами, розпочинають роботу вдосвіта та працюють до обіду або до першої години дня.

"Урсула одразу нам запропонувала працювати з нею і, звичайно, ми погодилися. Нам дуже приємно зайнятися такою діяльністю і поспілкуватися з військовими, поспілкуватися з самою Урсулою, в неї дуже великий досвід. Зазвичай ми приїжджаємо на 6 або 7 ранку. І десь до обіду, десь до першої дня ми тут працюємо. Особисто мій - це перший досвід",

В даний момент я співпрацюю з моїми одногрупниками над цим проєктом. Це надзвичайно захоплюючий досвід для мене, оскільки я вперше займаюся настільки масштабним об'єктом. Раніше я працювала з меншими проєктами, а тепер маю справу з чимось значно більшим. Крім того, співпраця з американською художницею робить цей процес ще більш цікавим і незвичайним. Найприємніше для мене – це можливість приходити вранці, займатися творчістю, а потім продовжувати займатися своїми справами. Я також маю іншу роботу, але в цілому мені вдається легко поєднувати все це.

Руслан Марцінків висловив вдячність усім, хто взяв участь у створенні муралу, підкресливши, що місто надає підтримку реабілітаційному центру та фінансово його забезпечує. Крім того, він зазначив, що до завершення проекту залишилося зовсім небагато часу.

Ми активно підтримуємо цей реабілітаційний центр і фінансово його забезпечуємо. Важливо, що наші міжнародні партнери також надають допомогу. Це чудова ініціатива відомої художниці. Щиро дякую всім, хто брав участь у цьому процесі. Залишається зовсім небагато часу до завершення муралу. Тож ми продовжуємо підтримувати наших захисників і висловлюємо їм подяку, адже реабілітація має велике значення.