Теща Степана Бандери загинула при незрозумілих обставинах.

Жінка пропустила останній потяг всього на кілька годин, а вже вранці наступного дня її виявили мертвою у власній оселі.

Юлія Опарівська виросла в освіченій українській сім'ї та присвятила багато часу навчанню дітей у сільській місцевості. Вона відкривала навчальні заклади, організовувала курси з грамотності, надавала допомогу жінкам під час пологів, ділилася книгами та підтримувала українські громади. Але для нової влади цього було достатньо, аби визнати її "неблагонадійною". Варто також зазначити, що Юлія була матір'ю Ярослави Бандери, дружини відомого Степана Бандери.

ТСН.ua розповідає про непросту долю жінки, яка стала значущою фігурою в історії України.

Хто така Юлія Опарівська - основні факти

Юлія Опарівська, дівоче прізвище якої було Ганківська, народилася 10 травня 1898 року в селі Семушова поблизу Сянока. Її батько - Василь Ганківський - працював учителем, а згодом - шкільним інспектором. В сім'ї цінували освіту, українську культуру та соціальну активність, пише localhistory.org.ua.

У період Першої світової війни Юлія познайомилася з молодим семінаристом на ім’я Василь Опарівський.

У 1916 році пара уклала шлюб у Покровській церкві, що розташована в селі Бонарівка. В тому ж році Василя рукопоклали на посаду греко-католицького священника. Наступного року у них народилася донька на ім'я Ярослава, а ще через рік з'явився син Лев.

"У Бонарівці Юлію щиро шанували, адже вона була не лише вчителькою, а й лікарем, а також мудрим порадником для місцевих мешканців. Після завершення навчання в університеті у Відні, їй довелося зіткнутися з труднощами працевлаштування, і лише з часом їй вдалося отримати посаду в початковій школі в селі Завадка. Її донька Ярослава, народжена від Василя та Юлії Опарівських, навчалася у Львівському університеті, де зустріла Степана Бандеру і стала його дружиною. Молодята часто навідувалися до Бонарівки, щоб провести час із родичами – стрийками та братами батька", – пишуть історики в своїх спогадах.

Втрата близьких та останні роки життя Юлії.

Здавалося, що подружжя чекає на тихе і гармонійне сімейне існування. Проте раптово розпочалась війна між Польщею та Україною.

Отець Василь добровільно приєднався до лав Української галицької армії, де зайняв посаду капелана 11-ї Стрийської бригади УГА. Його роль як польового духівника відповідала рангу сотника. У червні 1919 року, під час Чортківської офензиви, Василь Опарівський отримав важке поранення, від якого, на жаль, не вдалося його врятувати. Юлія залишилася вдовою з двома маленькими дітьми, і в той час їй було всього 21 рік.

Вона більше не вступала в шлюб, незважаючи на численні пропозиції, що надходили їй. Натомість вона вирішила повністю присвятити себе вихованню дітей та викладацькій діяльності. У ті часи знайти роботу було нелегко, адже польська влада часто створювала труднощі для дружин колишніх офіцерів УГА та осіб, пов'язаних з українським національним рухом.

Однак з часом Юлія все ж вирішила займатися викладанням у селах Замішанщини.

Вона також брала участь у діяльності Просвіти, Рідної школи, Лугу, сприяла відкриттю українських осередків, і саме завдяки її ініціативі в Петрушевій Волі було створено початкову школу. Вона організовувала курси грамотності та кулінарії, навчала німецької мови, позичала книжки, а за потреби навіть допомагала породіллям.

Її дочка Ярослава згодом вирушила до Кракова, де в 1940 році уклала шлюб зі Степаном Бандерою. А син Лев також став активним учасником українського підпілля.

У серпні 1942 року його затримали німецькі війська. Три місяці він провів у в'язниці на вулиці Лонцького у Львові, де, аби не піддатися зневірі, займався вишивкою українських узорів на білому полотні.

27 листопада 1942 року Лева Опарівського разом із 27 членами ОУН розстріляли на Кортумовій горі.

Юлія пережила трагічну втрату, коли її чоловік загинув у війні за Україну. Потім вона мусила пережити ще одну жахливу втрату — свого сина. А її зять, Степан Бандера, на той час був ув’язнений у німецькому концтаборі Заксенгаузен.

Навесні 1944 року радянські війська наблизилися до Галичини, і Юлія усвідомлювала, що залишатися тут небезпечно. Вона почала готуватися до втечі на Захід, розглядаючи можливість дістатися або до Відня, або до Берліна. 26 липня 1944 року разом із двома знайомими жінками вона прибула на залізничну станцію Прибівка. На жаль, останній поїзд уже відправився, а наступний вирушав лише вранці.

Подруги намагалися переконати її повернутися разом із ними до Бонарівки, де можна було б знайти безпечне місце, але Юлія категорично відмовилася. Вона вирішила залишитися на ніч у своєму будинку на хуторі Завада, а вранці знову вирушити до станції.

Того дня місцеві жителі виявили неподалік групу озброєних чоловіків у чорному одязі. Вони спілкувалися якоюсь іноземною мовою і намагалися дізнатися, чи встигла вчителька вирушити в дорогу. Одна з жінок, що була з Юлією, збрехала, стверджуючи, що вона вже сіла на потяг.

Вечірнім часом озброєні злочинці прорвалися в її житло. Вони прагнули знайти гроші, цінності та, можливо, важливі документи. Будинок було пограбовано, речі розкидані в безладді, меблі знищені, а сімейні фотографії виявилися на підлозі. Учителька стала жертвою жорстокого вбивства.

У наступний день місцевий житель Станіслав Графф натрапив на тіло Юлії Опарівської. Вона померла через значну втрату крові. Тіло обгорнули в біле простирадло і на возі доставили до Бонарівки.

27 липня 1944 року Юлію поховали всім селом. Похорон відбувався в поспіху. Місцевий майстер виготовив простий хрест із залізної труби. На ньому було написано: "Опарівська Юлія. 26.VII.1944".

Останню відправу для Юлії Опарівської провів священник Іван Клюфас. Згодом могилу цієї видатної особи виявив інженер та дослідник регіону Роман Матвійчина.

Догляд за могилою здійснюють нащадки переселенців з Бонарівки, а також правнук Юлії - Степан Андрійович Бандера, який носить те ж ім'я, що й його знаменитий дід.

Нагадуємо, що у Польщі правоохоронці затримали двох осіб, які намагалися проникнути в офіс української фірми в Познані, ставлячи працівникам провокаційні питання щодо Степана Бандери.

Україні можуть віддати останки тіл Бандери, Петлюри й Коновальця - ЗМІ

Останні новини від Корреспондент.net у Telegram та WhatsApp. Приєднуйтесь до наших каналів за посиланням: https://t.me/korrespondentnet та у WhatsApp!