Право на володіння зброєю для громадян: чи прийме Верховна Рада новий закон?

Дев'ять ініціатив за більше ніж десятиріччя: які рішення вносили парламентарі.

Перші законопроєкти, що стосуються легалізації зброї, були представлені в Україні в грудні 2014 року, відразу після Революції Гідності.

Тоді зареєстрували два альтернативних законопроєкти. Перший, ініційований Сергієм Капліним (Блок Петра Порошенка) за участі Української стрілецької асоціації, проголошував право застосовувати зброю не лише для самозахисту й захисту майна, а й для протидії узурпації влади.

Другий проєкт -- авторства Андрія Парубія ("Народний фронт"), голови міжфракційного об'єднання ВО "Свобода" Андрія Іллєнка, члена фракції Радикальної партії Олега Ляшка Юрія Шухевича і самого Олега Ляшка. Цей документ, підтриманий Українською асоціацією власників зброї, пропонував ліберальніший підхід без формулювань про право застосовувати зброю проти узурпації влади. Обидва зняли з розгляду без голосування.

У 2020 році, вже у новому скликанні Ради, з'явився ще один проєкт від фракцій "Слуга народу", "Батьківщина", груп "За майбутнє" і "Довіра". Він пропонував класифікацію зброї на п'ять категорій (A-E) і запровадження єдиного реєстру, яким мало б опікуватись Міністерство внутрішніх справ. Але забороняв носіння короткоствольної зброї поза домом. Тим часом прибічники легалізації зброї наполягають саме не праві захищатись на вулиці.

Альтернативна ініціатива Андрія Шараскіна, народного депутата від партії "Голос" та колишнього захисника Донецького аеропорту, передбачала можливість носіння зброї поза межами дому. Проте обидва законопроєкти не пройшли голосування 4 березня 2021 року, отримавши лише 88 та 74 голоси при необхідних 226.

Легалізація зброї: за і проти

Фото: facebook/ССК Купол Пристрілка помпової рушниці Remington 870 у ССК Купол, Бровари

Основний законопроєкт про цивільну зброю, який був ретельно опрацьований, як зазначають народні депутати, встановлював вікові обмеження: використання травматичної зброї дозволялося з 25 років, пістолети могли придбати лише з 30 років і лише після п’яти років легального володіння іншими видами зброї. Також у проєкті планувалося створення Єдиного державного реєстру зброї. Цей документ отримав підтримку в першому читанні 23 лютого 2022 року, за день до початку повномасштабного вторгнення, набравши 274 голоси. До другого читання було подано більше 700 поправок. Однак у листопаді 2023 року Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності рекомендував ухвалити закон у цілому.

У листопаді 2025 року його знову внесли до порядку денного. Паралельно з цим розглядається супутній проєкт, що передбачає внесення змін до Кодексу адміністративних правопорушень та Кримінального кодексу.

Напередодні початку великої війни Рада розглянула альтернативний проект, запропонований Шараскіним, Мар'яном Заблоцьким ("Слуга народу"), Олександрою Устіновою ("Голос") та ще вісімма депутатами. Цей документ був підготовлений за участю юридичних експертів Української асоціації власників зброї. Він передбачав можливість не лише володіти, а й носити зброю для особистого захисту. Проте проект був відхилений під час першого читання.

У 2023 році уряд разом із Міністерством внутрішніх справ та Національною поліцією ініціював новий законопроєкт, який має на меті регулювання питань, пов'язаних із вогнепальною зброєю, що була знайдена або отримана українцями під час війни. Згідно з новими нормами, цивільні особи зобов'язані протягом 90 днів після завершення або скасування воєнного стану передати виявлену та задекларовану вогнепальну зброю, а також невикористані боєприпаси до Національної поліції. Окрім того, особа, що знайшла і задекларувала зброю, матиме право власності на неї після трьох місяців з моменту її здачі до поліції для перевірки. 20 серпня 2024 року цей закон був остаточно ухвалений, а 24 серпня його підписав президент Володимир Зеленський.

Закон не вносить змін до умов володіння або використання зброї. Наявність, зберігання, продаж, придбання та застосування зброї без необхідного дозволу продовжує каратися за статтею 263 Кримінального кодексу України, що передбачає тюремне покарання терміном від 3 до 7 років. Крім того, згідно з новими нормами, не підлягають декларуванню зброя калібру понад 12,7 мм, гладкоствольна зброя калібру понад 23 мм, кулемети, гранатомети, міномети, вогнемети, ПЗРК, артилерійські системи, а також зброя, що не має маркування, або є знаряддям злочину, а також зброя, яка належить військовослужбовцям ЗСУ. Щоб уникнути юридичних наслідків, таку зброю необхідно здати до поліції.

Зображення: Поліція Івано-Франківської області Зброя, яку було виявлено під час обшуків в Івано-Франківській області.

Діюче законодавство Кримінального кодексу намагалися змінити. У 2024 році у Верховній Раді з'явився законопроект, ініційований Олександрою Устіновою з партії "Голос". Він передбачав скасування статей 263 та 263-1, які регламентують незаконне поводження зі зброєю (покарання від 3 до 7 років позбавлення волі), та їх заміну на адміністративні штрафи. Проте, хоча законопроект був направлений до комітету для розгляду, протягом двох років жодного остаточного рішення прийнято не було.

Служити і захищати. Випробування масовим вбивством

У всіх обговореннях з цього питання постійно виникала одна й та ж дилема: чи дозволити лише зберігання зброї в домашніх умовах, чи також її носіння на вулиці? Жоден з дев'яти запропонованих законопроєктів не включав модель, подібну до американської, що дозволяє вільно носити зброю скрізь. Навіть найліберальніші ініціативи передбачали необхідність ліцензування, навчання та реєстрації зброї.

Які перспективи має законопроєкт №5708 "Про право на цивільну вогнепальну зброю"?

Отже, за весь цей час лише один проєкт авторства понад 40 нардепів зі "Слуги народу", що стосувався обігу зброї, нардепи змогли ухвалити у першому читанні.

Законопроєкт встановлює правову основу для цивільного використання вогнепальної зброї в Україні, охоплюючи всі етапи — від придбання та реєстрації до носіння, зберігання та застосування. Це є першим всебічним законодавчим актом, що регулює право громадян на зброю, оскільки дотепер це питання вирішувалося виключно підзаконними актами Міністерства внутрішніх справ, більшість з яких є застарілими нормами радянського періоду, як зазначено у пояснювальній записці.

Зображення: hellfire.kiev.ua У стрільбищі в Києві

Автори законопроєкту пишуть, що зараз в Україні легально зареєстровано близько 1,3 мільйона одиниць зброї, але в незареєстрованому обігу, за даними міжнародної організації Small Arms Survey, перебуває від 3 до 5 мільйонів одиниць. Тобто саме нелегальна зброя, на думку авторів, є проблемою. Хоча чоловік, який убив сімох людей у Києві, мав дозвіл на карабін і медичну довідку.

Цей закон, як стверджують автори, має стимулювати людей легалізувати зброю, яку вони мають. Аргумент на користь ухвалення -- досвід країн Балтії, Грузії й Молдови, де після легалізації цивільної зброї кількість насильницьких злочинів знизилась на 40-60%. Як антиприклад наводять Велику Британію, де жорсткі обмеження на зброю, навпаки, супроводжувалися зростанням рівня злочинності.

Автори підкреслили, що в даний момент усі механізми контролю зосереджені у Міністерстві внутрішніх справ. Відсутність єдиного реєстру власників зброї та непрозора процедура отримання медичних висновків лише підвищують ризики корупції.

Вони пропонують ввести право громадян на придбання та володіння вогнепальною зброєю з метою самозахисту, полювання та спортивних змагань. Необхідно чітко визначити категорії дозволеної та забороненої зброї, залишаючи автоматичну зброю та зброю, оснащену глушниками, поза межами цивільного обігу. Планується створення Єдиного державного реєстру зброї та впровадження системи електронних медичних висновків. Також потрібно встановити правила для бізнесу в галузі зброї, які регулюватимуть виробництво, продаж, діяльність тирів та проведення навчальних курсів. Передбачається запровадження обов'язкового страхування цивільної відповідальності для власників зброї.

Цей законопроєкт регулює правила отримання ліцензії на володіння зброєю, описує процес подачі заявок, а також визначає умови, за яких можуть відмовити, призупинити чи відкликати дозволи. Окрім цього, в документі зазначено, за яких обставин і яким чином дозволяється використовувати зброю для самозахисту, під час полювання та в ході спортивних змагань.

Зображення: Суспільне

Закони не дозволяють носити короткоствольну зброю (пістолети) на вулицях. Власники пістолетів можуть носити їх лише у своїх домівках або під час стрілецьких тренувань. За незаконне носіння зареєстрованої зброї поза визначеними місцями передбачена кримінальна відповідальність, що може включати ув'язнення на термін до трьох років. Винятком є травматична та нагородна зброя.

Це саме обмеження викликає найбільше заперечень. Воно є основною відмінністю від альтернативи №5708-1, що надавала можливість носити зброю для особистої безпеки.

Перед другим читанням Комітет з правоохоронної діяльності більшістю врахував пропозиції депутатів. Проведено уточнення термінології, змінено назву з "право на" на "цивільний обіг", а також розширено список органів, на які цей закон не поширюється, включивши НАБУ, ДБР, ДССЗЗІ та ДКВС.

Чи прийме Верховна Рада закон в остаточному вигляді? Думки серед депутатів, включаючи авторів ініціативи, виявилися неоднозначними.

Нардеп від "Голосу", секретар Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко закликав стримати емоції. "У дискусії про вільний обіг короткоствольної зброї бачу багато аргументів "за" від людей, які ніколи не були в ситуації ухвалення рішення про її застосування", -- написав він у Facebook. На його думку, питання самозахисту в Україні не врегульовані, а поводження зі зброєю -- це окрема культура, яка не прищеплюється за один день.

Изображение: Зоряна Стельмах и Роман Костенко

Його колега по фракції та член Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Андрій Осадчук у коментарі для LB.ua зауважив, що прийняття закону не повинно бути прив'язане до нещодавнього терористичного акту. "Ситуація ясна. У проєкті не йдеться про дозвіл на носіння короткоствольної зброї, і, що найважливіше, нещасні події в Києві ніяк не мають до цього відношення, адже нині деякі прихильники ідеї вільного носіння зброї намагаються скористатися чужими трагедіями", — зазначив він.

Осадчук нагадав, що в Україні і зараз "суперліберальні правила доступу до зброї". "Тут усе набагато складніше, ніж здається. Тим більш на емоціях через теракт такі рішення точно не можна ухвалювати", -- сказав депутат, додавши, що це "суто політичне системне питання", яке "останні сім років вирішує Банкова".

Один із ініціаторів законопроєкту №5708, народний депутат Ігор Фріс ("Слуга народу"), переконаний, що трагедія в Києві відновила суспільну дискусію, яка швидко призвела до поділу на непримиренні табори. Серед них – прихильники "носіння зразу" та супротивники, які виступають проти будь-якого носіння зброї, вважаючи її джерелом зла.

"Наразі існує можливість ухвалити закон, що визначить правила використання короткоствольної зброї та прав на самозахист. Якщо знову допустити помилку, це може призвести до безповоротного зникнення цього законодавства," - зазначив він у своєму пості на Facebook.

Зображення: facebook/Ігор Фріс Ігор Фріс

У спілкуванні з LB.ua Ігор Фріс висловив сподівання, що вже ухвалений у першому читанні проєкт таки доопрацюють і ухвалять у цілому. "Навряд чи буде новий законопроєкт -- швидше базовий документ доповнять новими нормами. Чи буде ухвалений, сказати важко. На це має бути політична воля", -- коментує народний депутат.

Нова реальність, з якою треба вчитись жити: чому легалізація зброї на часі?

Народний депутат Олександр Федієнко, представник партії "Слуга народу" та член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, висловив свої песимістичні думки щодо прийняття нового закону. "Цей парламент, на жаль, не готовий ухвалити подібний закон. У кожного є свої страхи," – зазначив він. Він також підкреслив, що почувається більш захищеним у Краматорську, місті, що знаходиться поблизу фронту і де перебуває багато озброєних військових, ніж у столиці. Крім того, він нагадав своїм колегам, що Ізраїль, який часто згадують як приклад, є країною з великою кількістю озброєних цивільних осіб на вулицях.

"Ми прийняли закон щодо громадянського опору, але не надали громадянам можливості володіти зброєю. Таким чином, люди змушені захищати себе з допомогою рогаток," – з іронією зазначив він. На його думку, якби в суботу поряд із злочинцем знаходилася підготовлена озброєна особа, кількість жертв могла б бути значно меншою.

Зображення: facebook.com/FediiencoAlexandr Олександр Федієнко

"Дорогі колеги-депутати, народ надав вам довіру — так чому ж варто остерігатися цього народу?" — звернувся до парламентарів Федієнко.

Олександр Дануца, один із авторів проєкту та його колега по фракції, який протягом усіх років діючого складу Ради займається питаннями законодавчих змін в сфері обігу зброї, у коментарі LB.ua також висловив скептицизм стосовно можливості ухвалення закону в цілому. "З огляду на кількість депутатів у залі та різноманітність вимог, я не маю впевненості", -- зазначив він.

Згідно з думкою Дануци, міжнародна практика демонструє, що між обсягом зброї та рівнем злочинності не існує прямої залежності. Однак парламентарій висловив підтримку прийняттю законодавства, щоправда, у спрощеному варіанті.

"Це скликання найбільше наблизилося до ухвалення цього законодавства. Україна залишається єдиною країною в Європі, де відсутній закон про обіг цивільної зброї. Я впевнений, що ми повинні довести цю справу до логічного завершення," — наголосив Дануця.

Зображення: Макс Требухов, Олександр Дануца. Які наслідки матиме легалізація зброї для громадян?

Прості та однозначні відповіді на це питання зазвичай містять маніпуляції. Ніхто не може напевно стверджувати, якими були б або можуть бути наслідки легалізації обігу вогнепальної зброї для цивільних осіб в Україні. Зв'язок між кількістю зброї у руках населення та рівнем насильства є предметом активних дискусій у сучасній кримінології. Ситуація варіюється не лише між різними країнами, але й усередині однієї держави, наприклад, між окремими штатами США. Наслідки впровадження ліберальних або, навпаки, суворих норм щодо придбання, володіння та носіння зброї значно різняться. Крім того, етнічні, релігійні, культурні та економічні фактори також по-різному впливають на цю проблему.

Сфокусувавшись лише на певних прикладах і залишивши поза увагою інші, можна обґрунтувати будь-яку позицію, як "за", так і "проти" — саме цим часто займаються коментатори у соціальних мережах.

Техаська різанина. Ефект наслідування та Україна

Зображення: nytimes.com Торгівля зброєю в Сполучених Штатах

Америка є складним і суперечливим прикладом, до якого звертаються як прихильники, так і противники легалізації обігу зброї. У 2019 році LB.ua детально аналізував американський досвід. Сьогодні в США налічується 121 одиниця зброї на 100 осіб, а рівень вбивств вогнепальною зброєю становить 4,52 на 100 000 населення — це вражаючі 77 разів більше, ніж у Німеччині. У той же час, Швейцарія, маючи лише 27,6 одиниць зброї на 100 осіб, демонструє значно нижчий показник — всього 0,20 вбивств на 100 000, що в 20 разів менше, ніж у США.

Чехія, яка має одні з найліберальніших законів про зброю в Європейському Союзі, демонструє показник менше одного вбивства на сто тисяч населення. За період з 2010 до 2024 року в цій країні спостерігалося зниження кількості злочинів, пов'язаних зі зброєю, незважаючи на зростання числа легальних власників вогнепальної зброї.

Інший приклад показала Австралія. Після розстрілу в Порт-Артурі 1996 року, де загинули 35 людей, уряд заборонив напівавтоматичні гвинтівки і викупив понад мільйон одиниць зброї. Результат: за 22 роки -- жодного масового розстрілу, порівняно з 13 за попередні 18 років. Втім незалежне дослідження (Leigh & Neill, 2010) не знайшло впливу реформи в Австралії на загальну статистику вбивств -- лише на масові розстріли.

Зображення: Вікіпедія меморіальна плита на честь пам'яті в Порт-Артурі, розташованому в Тасманії, Австралія.

Прямі аналогії між будь-якою іншою країною і Україною навряд чи доречні, адже ми -- єдина європейська країна, яка в наш час веде війну на своїй території, захищаючись від повномасштабного вторгнення. І також одна з небагатьох у світі, сотні тисяч людей мають свіжий досвід бойових дій і вміють користуватись вогнепальною зброєю. Культура поводження зі зброєю, про яку говорить Роман Костенко, в Україні формується в унікальних умовах війни, яка триває і поки що не закінчилась.

В умовах масштабної війни кількість злочинів, пов'язаних із використанням вогнепальної зброї, зросла в кілька разів. Проте залишається незрозумілим, як саме на цю статистику впливають злочини, вчинені Росією та її агентами. За даними Small Arms Survey та CENSS, в Україні може бути до 5 мільйонів одиниць трофейної зброї, але невідомо, в якій пропорції ця зброя розподілена між тилом і зонами бойових дій. Існує приклад зброї, яка залишилася в обігу після балканських воєн — частина з неї донині використовується в Європі. Експертам доводиться стикатися з непростим завданням: прогнозувати подальший розвиток ситуації щодо трофейної та нелегальної зброї в Україні та шукати способи зменшення потенційних загроз.

Глобальний досвід свідчить, що основною проблемою є не стільки сама зброя, скільки відсутність контролю за її використанням. Процеси реєстрації, ліцензування та встановлення відповідальності за втрату зберігають більше життів, ніж будь-які заборонні або дозвільні норми. Закон №5708 набуде значення лише в разі, якщо його впровадження супроводжуватиметься створенням повноцінного державного реєстру, ефективною системою навчання та строгими санкціями за незаконні дії з вогнепальною зброєю.