Польща в "траплі Трампа": чому запрошення до Ради миру стало серйозним випробуванням для сусідніх країн.

22 січня, в рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі, Дональд Трамп організував перше засідання Ради миру - нової ініціативи в сфері закордонної політики.

Президент США позиціонує Раду миру як новий орган, що може стати ефективнішим у вирішенні конфліктів, аніж традиційні міжнародні інституції. І хоча початково ініціатива мала зосередитися на врегулюванні ситуації у секторі Гази, але тепер статут Ради розширює її мандат на глобальні конфлікти, внаслідок чого частина критиків побоюється, що це засіб створення альтернативи Організації Об'єднаних Націй.

Для більшості лідерів країн ЄС пропозиція увійти до складу Ради миру є неабияким викликом - адже відмова може суттєво зіпсувати відносини з американським президентом. Однак найбільш складний вибір стоїть перед Каролем Навроцьким.

Президент Польщі неодноразово акцентував на своїх теплих стосунках з Трампом, тому відмова від участі може стати серйозним викликом для нього. Однак не меншою складністю може виявитися "сімейне фото" лідерів Ради миру, на якому Навроцький позначиться в компанії Владіміра Путіна і Александра Лукашенка.

Клуб друзів Трампа

"Це мої товариші," - оголосив Дональд Трамп під час презентації Ради миру, обводячи присутніх лідерів країн своїм жестом.

"Зазвичай у мене (в компанії) завжди присутні двоє чи троє, яких я терпіти не можу. Але тут мені всі дуже подобаються", - додав він.

Можливість стати частиною оточення президента США надихнула багатьох – під час урочистої події були присутні лідери приблизно двадцяти країн. Проте з Європейського Союзу Трампа підтримали лише двоє прем'єр-міністрів: Віктор Орбан та Росен Желязков, глава уряду Болгарії.

Присутність там Орбана була очікуваною - угорський прем'єр відверто робить ставку на Трампа у своєму протистоянні з Єврокомісією. Що є вкрай важливим у контексті парламентських виборів, які пройдуть у квітні і на яких партія Орбана вперше за довгі роки не є лідером.

Замість цього, на святковій нараді не присутні були інші європейські політики.

Навіть ті, хто сьогодні намагається скористатися амбіціями Трампа. Наприклад, відсутніми були прем'єр Словаччини Роберт Фіцо та "чеський Трамп" Андрій Бабіш.

Італійська прем'єр-міністр Джорджія Мелоні, яка часто виступає в ролі посередника між Європейським Союзом та Дональдом Трампом, нещодавно офіційно оголосила про рішення Італії не приєднуватися до Ради миру.

Запрошення приєднатися отримав і президент Польщі Кароль Навроцький, ставши одним із перших отримувачів. Однак, на відміну від Мелоні, він не зміг прямо відмовитися від участі.

"Звичайно, участь Польщі в Раді миру важлива і необхідна. Моя підтримка президента Трампа непохитна, як і підтримка президентом Трампом Польщі. Однак… така міжнародна угода повинна пройти всю конституційну процедуру. Про це ми сьогодні говорили з президентом Дональдом Трампом, і, повторюся, це було прийнято з великим розумінням, - заявив він напередодні.

Відмовитися неможливо, але можна стати частиною.

Запрошення Дональда Трампа до участі в Раді миру викликало в Польщі жваві політичні дебати.

На думку прем'єра Дональда Туска, участь Польщі в міжнародних організаціях подібного характеру повинна отримати схвалення Сейму та бути узгоджена з Радою міністрів. Він акцентував увагу на тому, що таке рішення має бути ретельно обмірковане, враховуючи національні інтереси та безпеку країни.

Це свідчить про те, що остаточне рішення щодо вступу до Ради миру повинні приймати не президент, а саме парламент та уряд.

Президент Кароль Навроцький на даний момент не заперечує цю думку - він вже направив уряду пропозицію про проведення консультацій з цього питання.

Варто розуміти складність ситуації для Варшави. З одного боку, участь у великому міжнародному проєкті на чолі зі США може зміцнити її стратегічні відносини з Вашингтоном і посилити роль Польщі у вирішенні регіональних та глобальних питань. До того ж у рік саміту "Групи двадцяти" (G20), що відбудеться у грудні в Маямі (штат Флорида, США) і на який Польщу вже було запрошено.

Президент Навроцький також має свої власні мотивації для участі в Раді миру.

Достатньо згадати, що Дональд Трамп особисто підтримував його під час минулорічних президентських виборів.

У цій ситуації відмова Трампа може негативно позначитися на польській правій опозиції, зменшуючи її ймовірність успіху на прийдешніх парламентських виборах.

З іншого боку, Дональд Трамп запросив до участі у Раді миру лідерів Росії та Білорусі. Це є проблемою саме по собі, оскільки може легітимізувати диктаторів-агресорів в сучасній міжнародній політиці і вивести з ізоляції, в якій ті перебувають.

Це питання особливо важливе для Польщі, де панує спільна думка про необхідність підтримувати тиск на Путіна та Лукашенка. Наприклад, віцепрем'єр та міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський відкрито засудив запрошення, яке Дональд Трамп надіслав Путіну, підкресливши, що такий вчинок є неприйнятним у контексті триваючої війни в Україні.

Отже, для президента Навроцького питання Ради миру стане одним із перших суттєвих випробувань на вміння "ходити між краплинами".

Участь у ініціативі Трампа без явної підтримки парламенту може стати для опонентів приводом стверджувати про перевищення повноважень президента, тоді як відмова від цієї участі може бути інтерпретована як ослаблення зв’язків із США.

Для правого табору, до якого належить Навроцький, це питання потенційно може перетворитися на елемент мобілізації електорату у бажанні повернути важелі правління. Тоді як для уряду Туска - на інструмент демонстрації контролю над зовнішньополітичним курсом держави, що може посилити позиції чинної коаліції.

Таким чином, рішення щодо участі у Раді миру стало для польського лідера Кароля Навроцького не лише питанням дипломатичного вибору, а й тестом на політичну відповідальність і здатність балансувати між союзницькими відносинами зі США, європейською солідарністю та чіткою позицією щодо війни Росії проти України.

Sure! Here’s a unique version of your text: * * * * * If you meant something different, please provide more context!

В ситуації, коли не можна напряму сказати ані так, ані ні, найкращим шляхом часто є стратегія затягування часу.

Так, наприклад, Литва вчинила подібним чином - вона оголосила про свою готовність приєднатися до Ради миру лише після того, як країни північного регіону досягнуть згоди з цього питання (тобто, ніколи).

Польща також обрала подібний курс, займаючись ретельним аналізом того, наскільки участь країни у Раді миру відповідає конституційним нормам. Це дослідження має на меті дочекатися моменту, коли Дональд Трамп втратить зацікавленість у цій ініціативі.

Схоже, що аналогічну тактику обрала й Україна.

Водночас, сучасні виклики можуть виявитися корисними для Польщі. Лише нещодавно уряд Туска та президент Навроцький продемонстрували спільну готовність до дій, прагнучи вивести країну з цієї "трампової пастки".

Ця співпраця може, якщо не завершити "польсько-польську війну", то принаймні значно зменшити напруженість всередині країни між урядом і опозиційними силами.

Создатели:

Станіслав Желіховський, доктор політичних наук, фахівець у сфері міжнародних відносин,