Атаки Росії на Львів, Івано-Франківськ та Буковину: аналітики розкрили справжні наміри цих ударів - Українська газета Час.

24 березня Україна пережила найбільшу за всю історію війни денну повітряну атаку. Російські війська використали 999 дронів, значну частину з яких націлили на західні області, зокрема на центр Львова та Івано-Франківська. У Львові постраждала архітектурна пам'ятка, а в Івано-Франківську ворожий безпілотник влучив у перинатальний центр. На момент атаки до однієї з жінок, яка нещодавно стала матір'ю вдруге, прийшли її чоловік і донька, обидва загинули внаслідок цього трагічного інциденту.

А вночі 29 березня над територією Чернівецької області зафіксували російський безпілотник. Його знешкодили сили ППО.

Атаки з боку Росії на західні області України відбуваються все частіше.

У ході ворожої агресії 1 квітня в небі над Чернівецькою областю було зафіксовано 11 безпілотників. З них 2 були знищені силами протиповітряної оборони, а 7 вдалось уникнути захоплення і вийти за межі області.

Внаслідок атаки двох ворожих безпілотників на об'єкт електропостачання спалахнула пожежа, яка призвела до тимчасового знеструмлення 17 населених пунктів Хотинської та Рукшинської громад. На щастя, ніхто не постраждав і не загинув.

Що чекає на українців у майбутньому? На це питання відповіли фахівці, зазначає molbuk.ua.

"Відносний тил вже не існує."

Ігор БУРКУТ, доктор історичних наук, експерт у галузі політології:

"Це війна, яку розпочала Росія, щоби знищити Україну. Розрахунок її був на те, що Росія значно сильніша, вона нас буквально за кілька днів захопить, і всі її плани будуть реалізовані. Проте вже чотири роки їй це не вдається зробити. У Москві бачать, що Україна отримує значну допомогу від Заходу, і ця допомога йде через захід України маршрутами, що тут пролягають. Зрозуміло, що росіяни будуть завдавати удари по цих маршрутах. Так і відбувається.

Останніми днями наймасштабніші удари були спрямовані на Івано-Франківську та, особливо, Львівську області — саме ці регіони отримують найбільшу підтримку з країн Західної Європи.

Війна продовжується. Вона не зупиниться сама по собі. Питання не в тому, чи погодиться Україна віддати частину Донецької області російським військам, щоб вони припинили агресію. Їм потрібна вся територія України. Їх мета — зламати наш дух. А удари по західним регіонам України мають на меті не лише знищити маршрути постачання допомоги з-за кордону, але й підірвати нашу мораль. Вони прагнуть, щоб навіть ті, хто звик до відносного спокою, зрозуміли, наскільки небезпечна ситуація, в якій ми опинилися під час війни.

Для нашого противника головне, щоб українці перелякалися, почали тиснути на президента, примушуючи підписати капітуляцію перед Росією. Ми не хочемо цього робити. І не будемо. Ми повинні чинити опір скільки можемо, інакше нам кінець. Я маю на увазі тим, хто себе вважає українцями.

Ми повинні усвідомити, що війна вже прийшла до нашого дому. Тепер нам потрібно адаптуватися до нових реалій, відходячи від звичного мирного життя. Важливо вчитися у тих, хто прибув сюди, до Буковини, з місць, де вони пережили жахіття. Нам слід запитувати їх про те, як вижити і що робити в цій складній ситуації. Вони вже мають певний досвід, який може бути корисним для нас, і ми повинні скористатися цим.

На запитання, скільки ще триватиме війна, зможе відповісти лише вища сила. Ніхто цього не знає. Я вивчав історію столітніх, 30-річних та інших воєн. Усе воно вже було, є і буде.

Ми погано розуміємо, що насправді відбувається в Африці. Там тривають війни, які затягуються на десятиліття, і про які ми навіть не здогадуємося. Тепер ми опинилися у своїй, європейській версії Африки, де конфлікти також можуть розтягуватися на роки, а можливо, і на десятиліття. А можливо, все це закінчиться вже завтра, якщо в Росії загине один паразит, а на його місці з’являться нові, які почнуть боротися між собою, і їх вже не цікавитиме Україна.

Може трапитися будь-що. Тому варто підготуватися до найгіршого, а якщо цього не станеться і станеться щось приємніше, будемо святкувати, як ніколи раніше.

"Вся територія України завжди була під загрозою безпеки."

Василь ПАЛАМАР, відомий під позивним Рій, служить у 44-й окремій артилерійській бригаді, яка носить ім'я гетьмана Данила Апостола.

"Вся територія України ніколи не була безпечною. Просто в росіян зараз більше засобів, щоби досягати і західних областей. Якби вони раніше могли туди діставати, то й раніше б проводили обстріли. Вони це й робили, але тоді зазвичай вдавалося перехоплювати. Зараз у ворога з'явилися інші засоби, більш просунуті, наприклад реактивні шахеди, які можуть швидше просуватися.

Це також створює морально-психологічний тиск на жителів західних регіонів України. Раніше тут можна було знайти відносно безпечне укриття. Тепер же це для росіян стає додатковим шансом для здійснення репресій проти місцевого населення.

Окупантам не важливо, чи це Закарпаття, Івано-Франківщина чи Буковина. Їхня мета, визначена ще у 2022 році, полягала у досягненні кордонів Польщі та Угорщини. У них є свої цілі, а у нас — свої.

Будь-який військовий конфлікт слід аналізувати з двох основних аспектів. По-перше, важливо розглянути інтереси агресора, тобто цілі, які він поставив перед собою на початку війни. Чи були ці цілі досягнуті? По-друге, варто оцінити, чи має агресор достатньо ресурсів і можливостей для реалізації своїх завдань. Якщо так, то можна очікувати, що він продовжить вести війну.

На цьому етапі Росія має достатньо сил і засобів, щоби продовжувати війну. Вона своєї цілі наразі не досягла, поставлених завдань не виконала, тому продовжує воювати.

Тривалість цього процесу залежить від ресурсів, які вони мають у своєму розпорядженні. Якщо нам вдасться обмежити їхні фінансові, військові та людські можливості, це змусить їх шукати способи для припинення конфлікту.

Питання не в персоналіях, не в Путіні. Питання стосується лише формату інтересів тих груп населення, які керують РФ. Більшість населення там підтримує війну. Навіть якщо росіяни не хочуть війни, то точно проти того, щоби Росія віддала вже тимчасово окуповані території, вивела звідти війська.

Припинення існування держави Україна - ось це для них перемога у цій війні. Навіть якщо вони отримають Донбас, це буде тільки перемир'я, а не завершення війни. Тому для нас це питання виживання.

На фронті ситуація залишається вкрай складною. Війна, що велася раніше, і те, що відбувається зараз, — це абсолютно різні речі, і, на жаль, у гіршому сенсі. Сьогодні всі аспекти військових дій ускладнені: логістичні труднощі, проблеми з доїздом на позиції. Усе це робить боротьбу набагато важчою. Проте, важко не лише нам, але й противнику. Є деякі позитивні зміни: ми змогли відбити кілька стратегічних позицій і відсунути ворога.

Зараз найкритичніше питання української армії - потреба в людях, які готові вчитися і воювати. Були б у нас люди, ми б дуже багато чого могли зробити. А зараз перевага ворога вимірюється насамперед кількісно. І вони лізуть, лізуть. Їх знищують, а вони знову лізуть... А ми поповнюємося не такими темпами, як би хотілося".