Домашнє насильство починається з «дрібниць»

30 відсотків самогубств і 60 відсотків убивств жінок пов’язані з насильством у сім’ї.

Кожного дня від 30 до  40 відсотків викликів поліції  пов’язані з побутовим насильством. У 75 відсотках випадків домашнього насильства страждають діти. Такі дані наводить Мінсоцполітики України.

Бити не можна любити. Де ставити кому? Отже саме про це і поговоримо.

У випадку домашнього насильства українці все ще неохоче звертаються за допомогою до поліції, але цей вид злочину перестає тотально замовчуватися. Цьому сприяють міжнародні і благодійні організації.

Як правило, тема насильства стає об’єктом уваги ЗМІ – у грудні, коли громадські організації і міжнародники об'єднують сили задля 16-денної кампанії з підвищення обізнаності про згадану проблему та заклику до дій.

Втім ця тема потребує частішої уваги від суспільства. Інформаційних приводів стосовно нашої сьогоднішньої проблематики чимало. І мова йде не лише про кримінальні зведення, а й суспільно-політичне життя.

У грудні Луганщина долучилася до всесвітньої акції «16 днів проти насильства». Ясна річ, що  заходи «для галочки» нікому не потрібні. Отже, цікаві креативні, нестандартні підходи.

Мешканці шести міст Луганської, Запорізької та Донецької областей мали можливість  взяти участь в інтерактивному соціальному проекті, який проходив  в рамках міжнародної акції «16 днів проти насильства щодо жінок та дівчат».

Цей проект був ініційований Програмою ООН із відновлення та розбудови миру з метою поглибити розуміння того, наскільки широким є поняття насильства. 

Аби наглядно довести, що насильство, окрім фізичного, буває також психологічним, економічним чи сексуальним організатори запропонували  переглянути виставу «Гупьошка» від народного театру «Театроманія» з міста Маріуполь. Це – гостросюжетна соціальна драма режисера Антона Тельбізова за п’єсою Василя Сігарєва.

Соціальна вистава «Гупьошка» змусила глядачів по-новому подивитись на те, що раніше було прийнято виправдовувати та замовчувати. На Луганщині заходи відбулися  у  таких містах:  Кремінна,  Сватове,  Сєвєродонецьк. Сьогодні спробуємо з’ясувати,  як за допомогою мистецтва, можна привернути увагу до домашнього насильства.

Заходи проходили в рамках Програми ООН із відновлення та розбудови миру, яку реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Всіх їх об’єднує мета – допомога Україні. Мова йде і про гуманітарне реагування, зокрема, для районів, постраждалих від конфлікту, та внутрішньо переміщених осіб (ВПО), і про відновлення, стабілізацію та відродження у східних та інших регіонах…

Перш за все ми поговорили з режисером Антоном Тельбізовим про актуальність теми та вибір п’єси.

Ми також поспілкувалися з режисером про художні засоби, за допомогою яких можна підіймати таку складну тему – домашнє насильство. 

Олена Смаглій – спеціалістка проекту, представляє Структуру ООН з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки).

Проблему насильства стосовно жінок, у тому числі сексуального, загострює воєнний конфлікт, який відбувається на сході України.

Антон Тельбізов розповів про роль театрального мистецтва у суспільстві, про те, як вплинула війна. За його словами, театр – стратегічно важливий об’єкт, який впливає на свідомість людей. 

В Україні лише кожна третя жінка, яка постраждала від насильства, звертається по допомогу.  Однією із причин того, що жінки рідко звертаються за допомогою, є стереотипи, відповідно до яких домашнє насильство – це «сміття, яке не слід виносити із хати».

Наталя Заблоцька  - акторка народного театру «Театроманія». Ми поговорили про п’єсу і Наталя зазначила, що вона особисто має власний сімейний досвід щодо домашнього насильства.

Через глибоко вкорінені стереотипи домашнє насильство часто вважається «внутрішнім питанням», у яке не повинні втручатися поліція, місцеві органи влади, працівники соціальних служб, сусіди та родичі.

Сергій Вакула – також актор-аматор, він задіяний у п’єсі. 

Ілля Мірошник – актор-аматор народного театру «Театроманія». Ми поговорили про те, що чоловіків-кривдників, а саме такий герой Іллі Мірошника, можна дуже часто зустріти на вулицях наших міст.

Наприкінці грудня 2019 року Уряд Молдови схвалив ратифікацію  Стамбульської конвенції Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

Це перший подібний документ, який юридично зобов'язує створити правову базу для боротьби з насильством стосовно жінок.

Країни, що приєдналися до конвенції, повинні криміналізувати психологічне насильство, переслідування, фізичне та сексуальне насильство, примусовий шлюб, примусові аборти і стерилізацію.

Також, згідно з конвенцією, кримінальному або іншому правовому покаранню повинні підлягати і сексуальні домагання (харасмент).

Конвенція конкретизує поняття "насильство",  розрізняються такі поняття як "домашнє насильство", "насильство щодо жінок" та "насильство щодо жінок за гендерною ознакою".

Хоча Україна підписала Конвенцію ще 7 листопада 2011 року, голосування за її ратифікацію не набрало у Верховній Раді VI скликання достатньої кількості голосів. Головною причиною стала заява Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, яка закликала відмовитись від ратифікації Конвенції. На думку представників релігії,  Стамбульська конвенція – це пропаганда нетрадиційних та непритаманних Україні цінностей, що охоплюють одностатеві шлюби та підтримку ЛГБТ спільноти.

Європейський Союз та Рада Європи закликають Україну ратифікувати Стамбульську конвенцію  про запобігання насильству стосовно жінок без зволікань.  В Україні насильство над жінками залишається однією з найгостріших соціальних проблем: щорічно кількість жертв сягає 1,1 мільйона. Таке насильство має руйнівні фізичні та психологічні наслідки для жінок, сімей та громад.

«Трагічно, ця проблема часто залишається прихованою й такою, про яку не повідомляють. Це трапляється через почуття сорому, байдужості чи навіть терпимість до такого насильства», - вказують у РЄ та ЄС.

Зараз громадські активісти готують різні заходи, пов’язані з темою насильства. Так, наприклад, на кінець січня запланований тренінг «Комплексний підхід у розбудові громади, вільної від насильства». Тренінг проводить громадська організація «Рада жінок Донеччини»,  у ньому візьмуть участь учасники з 5 областей: Харківської, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької.

Що робити, якщо…

Важливо пам’ятати, що головний принцип – не мовчіть, знайдіть сили заговорити!

Якщо ви стали жертвою фізичного, сексуального,  або іншого  насильства, ви можете скористатися нагодою анонімно звернутися до представників обласної або районних координаційних рад, до складу яких входять кваліфіковані психологи, представники сфери охорони здоров’я, органів Національної поліції, фахівці мобільних бригад психосоціальної допомоги та інші.

На обласному рівні цією проблематикою опікується Департамент соціального захисту населення Луганської ОДА, отже, на місцях – відповідні підрозділи.

Звертайтесь також до громадських організацій.  Телефонуйте до міжнародної організації La Strada (діє також громадська організації «Ла-Страда – Україна», яка займається допомогою жінкам).

Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації працює цілодобово за номерами телефонів 0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного). Безкоштовно, анонімно, конфіденційно.

Варто пам’ятати - домашнє насильство починається з «дрібниць». У вас є шанс розірвати існуюче коло насильства.

Підготував  Володимир Сидоренко, Паралель-медіа