Чому Україні нагально потрібна виборча реформа?
Зміна виборчої системи, можливо, єдиний спосіб побороти в Україні політичну корупцію. Але залишилось не так багато часу до парламентських виборів, коли корупційний механізм піде на ще один довгий термін.
Експерти закликають до ухвалення виборчого кодексу, щоби нарешті ухвалити законодавство, яке визначатиме, хто розпоряджатиметься державними коштами в наступні п’ять років.
Навесні 2018 року український парламент мав розглянути проект нового виборчого кодексу в другому читанні.
Під час першого читання в листопаді 2017 року Верховна Рада проголосувала за проект виборчого кодексу мінімумом необхідних голосів. І це, звісно, перемога, але перед тим ухвалення кодексу відкладалося 10 років, і зараз понад 4000 поправок очікують перегляду.
Чому кодекс, а не закон?
В Україні є давня «традиція»: ухвалювати новий виборчий закон якраз перед виборами. Це дає прекрасні можливості для маніпуляцій і змін в електоральній системі. Нинішній закон про вибори ухвалений 2011 року, бо перед виборами 2014 року не було часу затвердити новий. Кодифікація – це спосіб стабілізувати законодавство, зробити його менш вразливим до змін настрою та цілей політиків.
«Ухвалення хорошого виборчого закону чи кодексу матиме великий вплив на систему, та це не ліки від української політичної корупції, – каже «UkraineWorld» Олександр Черненко, народний депутат, голова підкомітету з питань виборів і референдумів. – Кодекс – це інструмент реалізації того, що має бути досягнуто шляхом еволюції самої політичної культури».
Чому зараз?
Усвідомлюючи ризики ухвалення нового закону безпосередньо перед виборами, група українських експертів близько 10 років розробляли кодекс. Однак нинішній проект виборчого кодексу був поданий до Верховної Ради (ініціатори: Андрій Парубій, Леонід Ємець (партія Народний фронт), Олександр Черненко (Блок Петра Порошенка)) тільки в жовтні 2015 року.
Раніше експерти зареєстрували 7 законопроектів про вибори, щоб протестувати систему і процедури перш, ніж покласти їх в основу кодексу.
Кодекс пройшов перше читання у Верховній Раді на великий подив народних депутатів і експертів. «Проект кодексу пройшов завдяки політичним партіям, які спочатку не збиралися за нього голосувати, тому що він не залишав можливостей для радикальних змін, – пояснює Євген Радченко, головний експерт групи з виборчої реформи «Реанімаційного пакету реформ», коаліції українських громадських організацій з просування реформ. – Тому перше читання могло бути просто щасливим випадком. Подивом народних депутатів можна також пояснити велику кількість поправок, поданих до проекту кодексу». До другого читання парламентський комітет має переглянути понад 4000 поправок.
Якою буде виборча система за новим кодексом?
За проектом нового кодексу, українських парламентаріїв обиратимуть за пропорційною системою відповідно до відкритих виборчих списків (дивіться далі про їхнє значення) політичних партій і впровадження регіональних виборчих округів. Їх буде 27, по одному округу на область, тільки в Дніпропетровській і Київській області буде по два округи, а анексований Крим об’єднають з Херсонською областю. Ще одна зміна в тому, що більше не буде політичних блоків, як раніше. Існування таких блоків партій ніколи не було леґітимізовано, але вони були, дозволяючи маніпуляції з фінансуванням партій і створенням коаліції. Також буде знижений прохідний бар’єр – з 5% до 4%.
Зараз парламентські вибори в Україні проходять за змішаною системою: 50% депутатів обирають за закритими партійними списками поміж партій, які подолали 5% бар’єр. Другу половину обирають в мажоритарних округах.
Радченко пояснює, що зміни дозволять привести виборчий процес у більшу відповідність до української дійсності: «Зараз кандидат може або обиратися в маленькому виборчому окрузі, або заплатити партійному лідеру, щоб отримати високе місце в партійному списку. Кодекс упровадить більші округи і відкриє партійні списки, щоб завадити цим маніпуляціям».
Що кодекс змінить для виборця?
У виборчому бюлетені на парламентських виборах буде один загальнонаціональний список кандидатів. Виборець бачитиме імена тих, хто представлятиме в Раді його конкретний округ. Отож, громадяни зможуть голосувати не просто за партію, а за конкретних кандидатів (ось чому це називається відкриті партійні списки: виборець тепер голосуватиме не просто за партію, не знаючи, хто в її списках). Це ускладнить життя Центральної виборчої комісії: їй доведеться рахувати і результати партії, і кожного кандидата. Це означає, що більше не буде полювання за вищими місцями в партійних списках, тому що не партія, а виборець вирішуватиме, хто пройде. І ніхто не гарантуватиме місця в Раді для верхівки списку.
Треба розуміти, однак, що реформа виборчої кампанії така ж чутлива, як і повільна, для досягнення результатів знадобиться два виборчі цикли.
Чи буде в нас ухвалений кодекс до парламентських виборів 2019 року?
Коротка відповідь: «ніхто не знає». Якщо кодекс не ухвалять і закони не змінять, парламентські вибори 2019 року проходитимуть за законом 2012 року. Євген Радченко пояснює: «Теоретично і практично кодекс може бути ухвалений до виборів 2019 року, єдине, що для цього потрібно – політична воля. Але з огляду на мінімальну кількість голосів за проект у першому читанні, виглядає так, що народні депутати не мають наміру пропустити його далі».
«Багато виправлень мають політичне підґрунтя і спрямовані не на поліпшення кодексу. Деякі депутати примудрилися навіть внести правки, що змінюють саму політичну систему або суперечать логіці в своїй основі», – коментує Олександр Черненко.
Насамкінець, ще одна загроза для кодексу: друге читання може невпізнанно змінити його. Усе це матиме сильний вплив на реформу виборчого законодавства і на політичну ситуацію в Україні після виборів 2019 року.
Підготувала Анна Кислицька для .
