UkraineWorld про транспортний потенціал України: ключові факти, які варто знати
Агенти з продажу нерухомості знають, що найважливішим є розташування.
Саме тому Україна – найбільша країна Європи з вигідним географічним розташуванням – має усі можливості, аби стати міжнародним транспортним хабом.
Україна має одну з найдовших залізничних мереж у Євразії, за транспортними можливостями поступаючись лише Китаю, Індії та Росії. Україна також знаходиться на роздоріжжі головних транс’європейських коридорів, сполучаючи Східну та Західну Європи, а також Балтійські країни з регіоном Чорного моря.
Достатньо потенціалу і для того, щоб стати повітряно-транспортним транзитним вузлом. Переживши різке падіння у 2014-2015 роках, авіаційний сектор України доволі швидко повертає втрачені позиції.
Так, у першій половині 2017 року загальне зростання пасажиропотоку внутрішніх рейсів склало 28%, закордонних – 23%. Пасажиропотік в Україні зростає швидше, ніж в середньому по Європі.
Водночас слабка інфраструктура, застарілі технології та глибоко вкорінена в суспільстві корупція стають на заваді тому, аби Україна посіла гідне місце на європейській мапі маршрутів.
Однак надії на поліпшення ситуації все ж є. У квітні 2017 року уряд представив оновлену Транспортну стратегію України. Її мета – модернізувати усі транспортні засоби та обладнання країни і реформувати систему забезпечення польотів для належного здійснення внутрішніх та зовнішніх пасажирських та вантажних перевезень. Своєю чергою, міністр інфраструктури України Володимир Омелян зауважує, що така стратегія може бути успішною лише у разі змін в самій країні та ефективної боротьби з корупцією та монополією.
Зрештою він визнає, прогрес у цьому напрямі таки відбувається.
Нижче наведено перелік шести здобутків та недоліків транспортної системи України.
1. Бескидський тунель з’єднає Україну та Євросоюз. На початку жовтня 2017 року будівельна асоціація «Інтербудмонтаж» оголосила про завершення першого етапу будівництва тунелю у Карпатах. У планах – спорудження залізничного сполучення з двома смугами руху між Україною та Європейським Союзом; тунель стане частиною п’ятого
Пан’європейського транспортного коридору, який пролягатиме через Італію, Словенію, Угорщину, Україну та Росію. Бескиди стануть швидким і безпечним шляхом для руху потягів прямого сполучення. Проект було розпочато наприкінці 2013 року; завершити його планується у другій половині 2018 року.
2. Збільшилася кількість місцевих аеропортів, які приймають міжнародні авіарейси. У 2015-2016 роках деякі українські аеропорти відчутно збільшили пасажирські авіаперевезення.
Зокрема, кількість пасажирів, які скористались рейсами з чи до аеропорту «Вінниця», завдяки реконструкції терміналу та злітної смуги, що відбулася 2016-го року, зросла утричі.
Водночас летовища у Кривому Розі та Івано-Франківську показали навіть кращий результат: їм вдалося збільшити пасажирські повітряні перевезення на майже 400% - завдяки державній підтримці та популярним чартерним рейсам до Ізраїлю, Італії, Греції та Туреччини.
Іншим свідченням того, що сфера авіаперевезень в Україні відроджується, є започаткування у вересні минулого року Катарськими авіалініями (Qatar Airways) прямого рейсу Київ-Доха-Київ. Вихід такого елітного авіаперевізника на ринок України доводить, що кількість українців, готових сплачувати за недешеве обслуговування, збільшується.
Водночас скандальну спробу виходу на український ринок лоу-кост-компанії Ryanair не завершено: експерти очікують, що угоду таки буде укладено до кінця 2018 року. Вони певні: жоден авіаперевізник не втратить можливості скористатися потенціалом, який має Україна після отримання нею безвізового режиму з ЄС. Прихід більшої кількості авіаперевізників лоу-кост-сегменту в Україну покладе край монополії на ринку найбільшого авіаперевізника країни – «Міжнародних авіаліній України». Також це сприятиме поліпшенню послуг та встановленню справедливих тарифів для усіх видів авіаперевезень.
3. Головна водна артерія України – Дніпро, приєднається до Європейської транспортної системи. Незабаром Дніпро може стати судноплавною річкою. Це сприятиме дешевшому та швидшому транспортуванню вантажу Україною. Наразі частка річкового перевезення складає менше 0,9% від загальної транспортної системи країни. Причина полягає передусім у змілінні річки та зношенні інфраструктури. Відновлення судноплавства на річці є також одним із пріоритетів Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року.
4. Розбудова Нового Шовкового шляху. У 2016 році компанія «Укрзалізниця» перевезла понад 440 мільйонів пасажирів та 443 мільйони вантажу. Проте такі цифри не задовольняють тих потреб, що наразі існують у сфері пасажирського та вантажного перевезення України. Задля розв’язання цієї проблеми «Укрзалізниця» розпочала перемовини щодо створення спільного підприємства з китайською та американською компаніями Datong Electric Locomotive та General Electric відповідно.
Також поточного року «Укрзалізниця» приєдналася до асоціації Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту. Згідно з амбітними планами китайської сторони щодо
Шовкового шляху – ініціатива «Один пояс, один шлях», – нові мультимодальні траси з’єднають Центральну та Західну Азію, а також Близький Схід та Європу. Це диверсифікує шляхи доставки продукції провідних експортних держав до Європи та зменшить вартість транспортування.
Водночас, аби скористатися перевагами, що їх надають залізничні сполучення та вантажоперевезення, «Укрзалізниця» має подолати проблеми, що стосуються низького рівня послуг, високої вартості перевезень та корупції. Деякого прогресу у цьому напрямі вже вдалося досягти: у 2015 році компанія змінила свій статус з державної установи на державне публічне акціонерне товариство та розпочала комерційну діяльність.
Кадрові зміни також матимуть вагомий вплив на майбутнє компанії. Торік було звільнено керівника «Укрзалізниці» Войцеха Балчуна. Омелян, своєю чергою, наполіг на зміні керівного складу компанії. Виконувач обов’язків голови правління «Укрзалізниці» Євген Кравцов планував до лютого поточного року запровадити нову систему корпоративного управління.
6. Реконструкція головного порту України на Чорному морі – «Южного». Україна має на меті створити нові торговельні шляхи для експорту. Задля цього потрібно використовувати інфраструктуру чорноморських портів на повну. Наразі ж головними проблемами морських і річкових портів України є застарілі технології та слаборозвинена інфраструктура. Однак зміни таки відбуваються.
2015 року вантажообіг порту «Южний» склав 47,4 метричних тони, що становить 33% від загального обсягу ринку. Розташований за межами міста, порт має можливості для розширення та збільшення своїх потужностей. Окрім того, «Южний» – єдиний порт в Україні, що має здатність приймати найбільші танкери-сухогрузи; він також забезпечує транзит та надає експортно-імпортні послуги у співпраці з усіма найбільшими торговельними компаніями, зокрема з Китаю, США та країн Африки. Порт переважно приймає насипний вантаж: залізна руда, вугілля, зерно, а також метали.
У 2016 році пекінська компанія СНЕС розпочала роботи з днозаглиблення «Южного». Щойно ці роботи буде завершено (за планами, у 2018 році), порт матиме змогу пропускати танкери з глибокою посадкою. Це принесе велику користь для України, адже країна є головним світовим експортером соняшникової олії та одним з головних експортерів зерна та цукру.
Інші порти також привертають увагу інвесторів. На Чорному та Азовському морях, а також у дельті Дунаю розташовано ще 12 морських портів. Їхня вантажоспроможність складає 230 мільйонів тон на рік. Однак ці порти недостатньо розвинені та потребують суттєвих інвестицій.
6. Українські дороги – найбільший пріоритет на 2018 рік. Загальна довжина міжнародних автострад, що пролягають територією України, перевищує 8,600 кілометрів. Проте вкрай поганий стан українських автошляхів є одним з пояснень, чому у Європі їх називають найбільш смертоносними.
За словами Володимира Омеляна, за п’ять років Україна має витратити 250 мільярдів євро на повну перебудову мережі автомобільних доріг. Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман оголосив, що у бюджеті на 2018 рік передбачено на 25% більше коштів для фінансування ремонтних та відновлювальних робіт на українських дорогах.
Також державне підприємство «Укравтодор» уклало контракти для ремонту двох автодоріг з китайською компанією Xinjiang Communications Construction Group. Обидві дороги вкрай важливі: перша є частиною транснаціонального коридору Gо Highway; друга – сполучає два найбільші міста України, а саме Київ і Харків. Роботи з капітального ремонту мають розпочатися на початку 2018 року.
Наразі, за повідомленням «Укравтодору», 95% доріг в країні не відповідають нормативно-правовим вимогам. Тож, попереду ще багато роботи.
Іще одним недоліком у транспортній сфері є неналежна увага до велосипедного руху. Попри доволі популярний образ київського міського голови Віталія Кличка, який дістається на роботу на велосипеді, в Україні прогулянка цим видом транспорту є доволі небезпечною. Країна є лідером за кількістю смертельних випадків на дорогах: 43% жертв ДТП – пішоходи та велосипедисти.
Паралельно зі зростанням кількості велосипедистів та сервісів велопрокату, збільшується й сумна статистика смертності на дорогах.
Нещодавно Асоціація велосипедистів Києва разом з громадськими організаціями із ще дванадцяти міст України заявили про те, що, згідно з Угодою про асоціацію між ЄС та Україною, політика держави у транспортному секторі має стосуватися усіх видів транспорту; особливої уваги заслуговують питання ефективності й безпеки, тож їзда на велосипеді має бути пріоритетом політики у транспортній сфері, переконані громадські організації.
Цю статтю було спершу опубліковано на сайтах і проекту .
