Луганщина зустрічає Львівський театр аншлагом, оплесками та квітами
Сьогодні поговоримо про справжню любов та український театр. Відверто кажучи, не кожен журналіст може писати театральні рецензії. Це найскладніше завдання під силу лише тим, хто добре знається на театральному мистецтві.
Змінюють країну разом
Сьогодні, у складні часи, що переживає наша країна, зароджуються нові позитивні традиції, які змінить майбутнє нашої країни. Днями у Луганському обласному академічному українському музично-драматичному театрі відбулася зустріч голови Луганської обласної державної адміністрації – керівника обласної військово-цивільної адміністрації Юрія Гарбуза з делегацією вчителів та працівників культури Львівської області, а також з освітянами Луганщини.
Захід відбувся в рамках обміну досвідом за проектом Угоди про торгово-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво між Львівською облдержадміністрацією, Львівською облрадою та Луганською облдержадміністрацією за проектом «Змінимо країну разом».
Цю ідею ініціював понад рік тому очільник області Юрій Гарбуз, яка стала міцним поштовхом до плідної співпраці Луганської та Львівської областей.
Проект стартував у жовтні 2016 року. Керівник Луганщини Юрій Гарбуз має особисті дружні стосунки з головою Львівської обласної ради Олександром Ганущиним, який частий гість на Луганщині. І це також сприяє дружбі двох регіонів.
Велика театральна родина
Отже, сьогодні культурні діячі та освітяни з Лугащини їздять на Львівщину, а до нас приїздять кращі педагоги з Західної України. І якщо на освітянській ниві таке співробітництво тільки набирає обертів, то серед театральних діячів дружба існувала досить давно. Ще до війни до нас приїздили актори Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича.
20 жовтня в оновленій будівлі Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру відбулася тепла, майже родина зустріч з друзями зі Львівського обласного театру ім. Ю. Дрогобича. А вже ввечері луганчани відвідали першу виставу театру в Рубіжному.
Говорить директор-художній керівник , заслужений діяч мистецтв України, також наш земляк, Микола Гнатенко.
Своїми враженнями від зустрічі та відвідання вистави, з нами поділився директор Сергій Дорофєєв.
Власними думками з нами поділився і художній керівник Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру, заслужений діяч мистецтв України Володимир Московченко.
Аншлаг у Рубіжному
Рубіжне стало першим містом, куди завітала трупа Львівського театру, попереду були зустрічі з глядачами в інших містах Луганщини – Сватовому, Білокуракіному, Новоайдарі.
З ранку того дня у Рубіжанському міському Палаці культури для дітлахів давали музичну казку Віктора Гирича «Троє поросят», а ввечері була музична комедія за п’єсою Григорія Квітки-Основяненка «Сватання на Гончарівці».
Мені пощастило побувати на вечірній виставі. Отже, хто не знає сюжет «Сватання на Гончарівці»? Соціально-побутова комедія, яка показує життя та побут українського народу. Твір Квітки-Основ’яненка, якому вже… 180 років, не втратив актуальності. Класика вона така! Соціальна нерівність, палке кохання, любовний трикутник, батьки і діти, сімейне щастя, народна мудрість та дотепність…
У центрі п’єси - любовний трикутник. Уляна за наказом матері повинна одружитися із дурнем Стецьком, але вона давно вже кохається із кріпаком Олексієм.
Врешті-решт за допомогою хитрощів Олексійового дядька, відставного солдата Осипа Скорика, Улянка Шкурат одружується з кріпаком-ковалем Олексієм, а Стецькові Кандзюбі дають гарбуза.
Переселенська доля: сльози радості та сум у серці
Одного з головних персонажів Прокопа Шкурата – грає наш земляк, луганчанин Олександр Морозов. 34 роки свого життя народний артист України Олександр Морозов від віддав Луганщині. У 2014 році, коли у Луганську владу захопили бойовики, підбурені російською владою, Олександр Морозов поїхав з Луганська. Про його переселенське життя-буття і була наша розмова.
Коли садівник пересаджує молодий паросток, то ймовірніше, він приживається на новому місці. Інша справа пересаджувати доросле дерево, з розгалуженою кореневою системою.
Дерево може загинути. Дякуючи Богові, цього не сталося. Але я не міг не запитати у народного артиста Олександра Морозова про колег, про Луганськ.
Додамо, що на Львівщині працюють також луганчани - заслужена артистка України Ірина Осламенко та її син режисер-постановник театру Влад Сорокін.
«Театр дає розраду і надію»
Перше моє знайомство з Львівським театром відбулося три роки тому, у Рубіжному, у 2014 році. Тоді на виставі було не дуже багато глядачів, та і сама будівля місцевого будинку культури і глядацька зала були занедбані. А в очах глядачів не помітив тоді багато радості.
Сьогодні все інакше: нова, відремонтована глядацька зала, затишні крісла, сучасне освітлення. А люди! Це був справжній аншлаг. Близько тисячі, а якщо бути точним 968 осіб прийшли подивитися виставу «Сватання на Гончарівці».
Так, вхід був вільний, але я не міг представити, що у маленькому Рубіжному може бути стільки людей, які прийдуть насолодитися театральним мистецтвом. Важлива деталь – не секрет – часто-густо на подібні заходи людей агітують, мотивують. Так от – цього не було, повірте на слово.
До речі, сьогодні, коли Луганський обласний академічний український музично-драматичний , білети на прем’єру «Конотопської відьми» були розкуплені за тиждень до початку сезону.
Артистка Любов Смірнова працює у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Юрія Дрогобича більше 30 років. Сьогодні у неї роль Одарки, жінки Прокопа Шкурата. Колоритний, яскравий персонаж та і сама акторка – жінка красива та мудра. Любов Смірнова поділилася з нами своїми емоціями, своїми враженнями від фронтової Луганщини.
Луганчанка, актриса Луганського театру, заслужена артистка України, провідний майстер сцени Ольга Яковенко була з нами відвертою. Послухайте, що вона сказала.
Молодий артист з Дрогобича, хоча за плечима 11 років роботи у театрі, Микола Дідик сьогодні грає комічного Стецька Кандзюбу. Проте, говорили ми з ним не про роль, а про театр, як явище.
За словами Миколи Дідика, театр дарує промінь, дарує розраду та надію. Отже, з цим варто погодитися. Любіть театр, ходить до театру, бо це справді – і розрада, і надія.
…Рубіжанські глядачі прощалися з акторами Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича тривалими оплесками, квітами та криками «Браво!».
А потім Артист (з великої літери) Олександр Морозов став на коліна перед публікою. Він не говорив якихось пафосних слів подяки. Він просто сказав, що Україна єдина від Чернигова до Сєвастополя, від Львова до Луганська. І на словах "До Луганська..." в очах у Олександра Морозова блиснула сльоза. Більше трьох років поза рідною домівкою, проте, у себе вдома, в Україні.
Підготував Володимир Сидоренко. Фото автора.
