Третя річниця визволення Рубіжного, Сєвєродонецька, Лисичанська, але головне свято України попереду (частина друга)

Днями українська Луганщина відсвяткувала третю річницю визволення Рубіжного, Сєвєродонецька, Лисичанська. Сьогодні продовжуємо розповідь про святкування саме тому, щоб згадати, як відбувалося звільнення міста. Перша частина тут.

«У ці липневі дні три роки тому Державний прапор України було знову піднято над Рубіжним, Лисичанськом, Сєвєродонецьком, Попасною. Доземний уклін нашим Захисникам і Вічна пам'ять полеглим Героям!

Розбудова мирного життя тут, на підконтрольній Україні частині області, є запорукою цілісності й успішного майбутнього всієї Луганщини під єдиним синьо-жовтим стягом!», - так вважає голова Луганської військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз.

21 липня у Рубіжному відзначали третю річницю визволення міста від незаконних збройних формувань. Три роки тому, саме 21 липня 2014 року українські військові визволили Рубіжне від незаконних збройних формувань та знов підняли над містом синьо-жовтий прапор.

Організаторами святкування Дня  визволення Рубіжного виступили громадська організація «Союз ветеранів АТО місто Рубіжне», Рубіжанський відділ поліції, Рубіжансько-Кремінський військкомат. Долучилася до святкування і місцева влада Рубіжного. Саме долучилася, а не виступила організатором.

Денис Денищенко – депутат Рубіжанської міської ради, переселенець. У 2014 році він був представником штабу АТО у місті Рубіжне. Він згадує, як відбувалося звільнення та з якими труднощами довелося зіткнутися. Денис Денищенко сподівається, що прийде час і на центральній площі Луганська знов підніміться український прапор. 

Доводилось чути, що начебто у Рубіжному не було сепаратистів, бо і визволяти місто було не від кого. Проте, це не що інше, ніж маніпуляції та відверта брехня.

Якщо бути об’єктивними, то насправді, у двадцятих числах липня 2014 року, під натиском українських визволителів  так звані «ополченці»  були вимушені покинути Рубіжне. Але і української влади у місті не було, панували страх та відчай. А звільнення Рубіжного від «руського миру» українськими військовими та правоохоронцями, принесло мир та спокій місцевим мешканцям.

Учасник операції по звільненню Рубіжного, перший заступник начальника Рубіжанського відділу поліції, підполковник Антон Потурайко, вважає, що українці не навчилися воювати, а просто згадали як це робити: згадали славетне минуле, без якого немає майбутнього.

Антон Потурайко висловився із приводу так званих патріотів з Фейсбуку: «Патріотизм це не тільки вдягнути вишиванку, це робити свою маленьку справу, кожен на своєму місці. Доказувати патріотизм треба конкретними справами».

У великій залі місцевого Палацу культури відбулися урочисті збори та  церемонія  нагородження. На заході були присутні представники влади, військові, правоохоронці, волонтери, громадські активісти, патріоти Рубіжного.  З ними ми і поспілкувалися.

На святі серед воїнів-визволителів були і ті,  хто брав безпосередню участь у визволенні нашого Рубіжного. 21 липня був встановлений державний прапор на будівлях Рубіжанської міської ради та відділу міліції. На Площі Перемоги Державний прапор підняли бійці батальйону міліції особливого призначення «Чернігів».

За активну громадську позицію та з нагоди третьої річниці визволення міста від незаконних збройних формувань  Листом подяки Луганської облдержадміністрації нагородили волонтерів, учасників АТО - Володимира Гореліка, Сергія Колпакова, Світлану Лазебник, старшого інспектора Рубіжанського відділу поліції ГУНП у Луганській області, підполковника Олега Олійника, старшого слідчого Рубіжанського відділу поліції ГУНП у Луганській області, підполковника Олексія Янченка. Значна  група рубіжан отримала відзнаки міського рівня.
Рубіжне відзначало  особливе свято. З одного боку, це свято з відчуттям великої гордості за наших воїнів, за  мирне місто. З іншого боку – відчуття глибокого болю і великого смутку. Бо за нашу свободу ми платимо найвищу ціну. Ми платимо життями наших синів і доньок, наших братів і чоловіків.

Військових прийшли привітати ті, заради кого захисники ризикують своїм життям, ті, заради кого віддають найдорожче - життя. Гучними оплесками зал зустрічав вихованців дитячого садочку № 7. Всіх присутніх вразила майстерність бійців батальйону спецпризначення управління Національної поліції в Луганській області.

Не забули на святкуванні і волонтерів, які допомагають і армії, і переселенцям та постраждалим від війни. Добрі і теплі слова звучали на адресу  рубіжанських волонтерів - Сергія Власенка, який постійно передає величезну кількість гуманітарного вантажу. Завдяки йому понад двохсот дітей побували в Києві, Львові, Карпатах, Франції, Грузії. Це Світлана Куценко, його помічник. Це Ірина Селявіна приватний підприємець, яка постійно передає хлопцям шкарпетки та їжу. Це Олексій Ємець та Олександр Романовський, Юлія Носарєва з командою «Рубіжанські павучки» які протягом трьох років плетуть маскувальні сітки та багато інших.

Юлія Носарєва дуже радіє з приводу організації та проведення свята, але вважає, що внесок міської влади міг бути більшим.

Ми попросили висловитися з приводу святкування дня визволення міста Рубіжне учасників та організаторів. Але розмова не обмежилася тільки цім. Наші співрозмовники говорили про сутність сьогодення, про патріотизм та віру в Перемогу, про те, що головне свято – Перемога та повернення окупованих територій – попереду.

Рубіжанин Сергій Петров – волонтер, патріот. Для нього день звільнення міста став переломним днем в його житті. Війна розставила крапки над «і», показала хто є хто. Співрозмовник вважає, що у суспільстві має бути пропагування українського життя, української свідомості.

Капітан поліції Рубіжанського відділу поліції, старший оперуповноважений кримінального розшуку Антон Луковенко. У розмові з нами він згадав, як влітку 2014 року українські військові були вже в передмісті Луганська, але були вимушені відступити.  

Втім Антон Луковенко щиро вірить в те, що Луганськ знов буде українським. Більш того, він особисто, а також його жінка та його батько – учасники АТО і роблять все можливе для звільнення рідної землі.

***

Сьогодні, з одно боку, дуже часто доводиться чути про корупцію у владі, високі тарифи, про зраду… З другого боку –  безліч ура-патріотичних закликів від «диванних вояків». Треба бути поміркованими: істина десь посередині. Далеко не все гаразд в нашій державі, а війна це не тільки героїзм, але сльози, піт, кров та важка робота. І ми переможемо  лише тоді, коли кожен з нас на своєму місці буде робити свою роботу якісно, сумлінно, відповідально.

Підготував  Володимир Сидоренко, Паралель-медіа