Олена Степова: На Донбас прийшло похмілля, а Путін розсолу не несе
Відома блогерка Олена Степова, авторка книги "Все буде Україна", дала дуже цікаве інтерв’ю у програмі "Студія Захід з Антоном Борковським". Вона розповіла про те, що відбувається на Донбасі зараз, про перспективи повернення Януковича в "ДНР" і про відповідальність "Інтеру" та Ірини Фаріон за конфлікт.
- Ситуація на Донбасі виходить на якісно новий рівень, невдовзі це мало б по ідеї вирішитися. Чи ви бачите можливості цього?
- Я вже бачила декілька фаз війни. Знаєте, ми вже чекали звільнення, влітку 2014 року, коли війська вже наші були в Луганську. Я живу в місті Свердловськ – це на кордоні з Російською Федерацією, у нас є місто-супутник Червонопартизанськ, там вже висів наш український прапор й до міста залишалося 5 км, а потім все змінилося.
- Потім Путін врубав рубильник в режим "до нескінченності".
- Потім почалася війна вже по повній. Ми побачили таке, що не дай Бог комусь побачити. Війна, ну спочатку я думала, як бабуся мені розповідала – це німці, зброя, а зараз я бачу, що у війни нема, як то кажуть, дна і настільки вона багатогранна, що не знати, як вона повернеться. Зараз там, у зоні, дуже багато кажуть про якийсь референдум.
- У вас є відчуття, що його можуть провести?
- Так. От зараз є таке відчуття, тому що там цього чекають. Я не кажу про цивільних людей. Зона розбита як ваза, спочатку розбили, а тоді взяли осколки й скотчем змотали. Ми ззовні бачимо, що вона ціла, але кожен осколок окремо – і це кожна доля, це кожна людина. В зоні живуть люди, які вірять в те, що їх прийняла Росія, які думають, що погані американці, рука Америки заважає Путіну взяти їх до себе, мовляв, Обама знову всіх переграв. Там є люди, які вірять в те, що вони живуть у Новоросії. Там є люди, котрі вірять, що вони живуть в "ЛНР", яка веде військові дій не тільки з Україною, а й з "ДНР". В них навіть прапори різні. Хоча на одному прапорі «курка» з короною, а на іншому – без корони.
- Путін готувався до війни, готувався до розшматування України. Ми бачили, як нагніталися емоції на сході України, і чули істеричні викрики на заході країни.
- Особисто для мене війна не закінчувалася 2004 року. Як Донбас пережив Помаранчеву революцію?! – війною. Там били за інакші погляди, там били за помаранчеву символіку – за шалики чи прапорці. Це була війна на Донбасі, війна, яку ніхто не бачив. Я дуже погано почала ставитись до гасла, що виникло у нас на тамтому Майдані, мовляв "Схід і Захід разом". Що таке Схід і Захід для єдиної країни?! Чому ми розмежовуємо свою країну на якісь території? В нас є Україна, і я вважаю, що гасло "Схід і Захід разом" вже роз‘єднало цю країну. Вони встановили якусь певну межу, що ви там, ми тут. Але що зробила війна? На тлі війни всім стало байдуже, хто якою мовою розмовляє. Патріотизм – це любов до землі, до свого міста.
- Ну, Ірина Фаріон вважає інакше. Свого часу ви написали дуже гострий текст, який розійшовся мільйонними накладами в інтернеті?
- Я сказала, що кров луганських дітей на руках Ірини Фаріон. Давайте зробимо аналіз. Які перед війною були гасла від "Свободи"? Які були гасла від Фаріон? Забудьмо Фаріон, будь-який політик, який є публічним, не я селючка, а політик, який є публічний, має нести тягар відповідальності за кожне слово, за кожний подих, за кожен погляд, бо за ним дивляться мільйони українців. Коли людина каже, що дитину звуть "Наташка", - це відповідальність моральна не тільки перед Богом, а перед землею і корінням українським. Давайте чесно скажемо: ми всі діти "совка".
- Погоджуюсь
- І в кожному з нас сидить "совок" маленький.
- Великий, я би сказав, що у нас з вами сидить великий "совок".
- У нас така "совочина" сидить. Не треба цього цуратися - треба це в собі переламувати, викидати ці "совочки" у сміття. У "Фейсбуці" недавно хтось написав дуже важливий пост, що: "ви знаєте, я подивився телеканал "Інтер" - у мене враження, що це Росія-24". З яким підтекстом журналісти давали репортажі - я про це казала ще з Майдану. Знаєте, як подавали картинки, до речі, той самий Донбас.
- Бачте, «Інтер» переміг армію Майдану і отримав продовження ліцензії на сім років. Чому так, можемо лише здогадуватися.
- Знаєте, як подавався Майдан? У нас не було інших телепрограм по телебаченню. У нас показували бійки, злидні – Закарпаття, безробітні спустилися з гір, на Майдані саджають цибульку. І це ведучий каже, знаєте, з такою відразою – "фі". А це дивляться люди. Може, негарно це казати, але людина дійсно вийшла з двох змін з шахти – 45 градусів температура, вологість, води багато. Відпрацював зміну, сидить.
- Потягнув 100 грам. Повечеряв
- Повечеряв,увімкнув телевізор, канал "Інтер", а йому кажуть… Йому не кажуть про те, що влада Януковича віддала його шахту, державне підприємство у концесію Ахметову. Шахтарю не кажуть про порушення пенсійного фонду у нарахуванні його пенсії і чому він повинен після зміни бігти по судах, щоб відсудити собі пенсію. Шахтарю не розповідають, як провести люстрацію, шахтарю не розповідають, що наробила наша злочинна влада і чому піднявся Майдан. А шахтарю розповідають, що якісь там прилізли на Майдан і саджають цибульку. Донбас готували. Донбас виховували, як гетто, інформаційне гетто. Донбас ламали, на Донбасі ламали усі паростки демократії.
- Тож які перспективи референдуму? Часом лунають думки, що нам не треба повертати і реінтегровувати Донбас. З одного боку, я розумію, що це неправильно і пролито забагато крові. З іншого боку розумію, наскільки проблемно зараз повертати в Україну людей, які лишилися на Донбасі. Людей, опалених війною, – вони бачили кров, їхні родичі вбивали і їхні родичі вмирали. Я не знаю, як з ними можна вживатися в одній країні.
- Це дуже страшне питання, чесно. Ну, стосовно Донбасу. Треба вирішити, що це: територія України, чи просто територія?! Якщо це територія України і нам вона потрібна, то ми будемо за неї боротися. Якщо це просто територія, то давайте нею поступимося. Я вже думала над цим. Це сльози і кров. Це моя земля, там мої люди. І, до речі, триває інформаційна атака, що на Донбасі, мовляв, всі «сепи», сепаратисти. Чому всі? Чому викреслили людей? І до речі, більше за все це «Інтер» розповсюджував таку інформацію. Чому всі? Хто вирішив долю цих людей? Я пройшла війну, маю оголені нерви і дуже нервово сприймаю усю інформацію. Коли от мені людина з мирної території, що ніколи не бачила, як стріляє міномет, "град", гаубиця, "сау" каже: "а давайте Донбас обгородимо дротом, давайте рів вириємо". Боже, у нас на цей рів третій бюджет Луганської чи Донецької області пішов. Я хочу запитати, давайте поставимо колючий дріт, викопаємо канаву, а хтось знає, яка дальність стрільби у ГРАДу? 45 км. У «сау» 120 км, у "Іскандера" – 240 км. Скажіть, будь ласка, який колючий дріт, або, який рів захистить інші території від обстрілу?!
- А як Віктора Федоровича приймуть, якщо він вирішить повернутися? Вони його одразу вб‘ють, чи почекають трішки, повісивши на паркан догори ногами?
- Я думаю, що на паркан догори ногами. Там зараз усі при владі. Зараз кожен, хто має автомат – пан-отаман. У нас пан Козицін – це отаман Станиці Козицінської – не міста Антрацит Луганської області, а Станиці Козицінської Ростовської губернії. Вони там влаштували "празднік освобождєнія Антрацита" й особливо обдаровані громадяни спалили свої паспорти на святковому вогнищі. Їм видали паспорти Станиці Козицінської Ростовської губернії. І тут на кордон з Росією приїжджає Станиця Козицінська з цими паспортами. У російських прикордонників істерика була, - вони і фоткалися з цими паспортами, і селфилися. І шалено сміялися. І ридали обнявшись. А ці гордо стоять. Але нікого не пропустили.
- Це все свідчить про стан якоїсь суспільної шизофренії, але чи вдасться пролікувати оцей от стан?
- Зараз їх лікує Путін. Ця таблетка стане поперек горла дуже багатьом.
- Тобто зараз до них прийшов бодун?
- Похмілля.
- А Путін розсолу не несе
- Там немовби осколочки вази. Ті люди, які за Україну, мовчать, або виїхали. Але багато й залишилося. Бо ж як виїхати, якщо вони заручники!? От дітки наші закінчили школи, ну, дитина у нас же ж невинна по Конституції, що батьки з глузду з‘їхали. Батьки обрусіли й вирішили, що дитина буде громадянином "ЛНР". А чи дитина може прийняти рішення і побігти?
Та її ж на блокпості навіть і наші не пропустять. Діти отримали дипломи й паспорти. Ми з цього посміялися. А що ж буде з цими дітьми далі?! А це заручники!
І коли впроваджували у січні пропускну систему, то сепаратисти знали про це за місяць і вони прописалися на українські території, вони отримали одразу всі перепустки на усі блокпости і повивозили свої сім‘ї, тому що знали, - будуть блокпости закривати. За місяць вони це знали. Вони прописувалися по кордону на українській території. Інформацію сепаратисти щодо змін у законодавстві знають за місяць. Чомусь я не знаю!? Я дізнаюсь, це разом з усіма, як і ви.
Якщо буде амністія, то вона буде не тільки кримінальна, а й майнова, тобто «все, що ми віджали, то воно залишається нам». Людина, яка жила з тещею в двушці, а зараз має трикімнатну квартиру в Луганську з євроремонтом, не схоче її звільняти, якщо господар повернеться.
Зараз знову заговорили про референдум і про амністію. Як на мене, Донбас потрібно повертати. Якщо ми поступимося цією територією, то росіяни підуть далі. Потрібно лікувати усю країну. Не тільки Донбас. Потрібно лікувати, як я казала, "совочків". Якщо ми тільки почали казати : "У тебе не така думка, як у мене, тому ти поганий" – "совочок". "Ти не те пишеш, ти не те знімаєш" – "совочок". "Нам не подобається наша влада, ми хочемо, щоб до нас прийшла інша країна і навела нам лад" – совок, совочище! Думаю, ми до цього прийдемо. Знаєте, коли до війни йдеш по Луганську чи по Свердловську і йдуть дітки, розмовляючи українською і англійською вільно, – оце майбутнє країни. А якщо людина нічого гарного не зробила для розвитку країни, тільки на політичних амбіціях кудись забалотувалася, за чиїсь кошти і через якісь там домовленості займається кнопкодавством, то який він патріот?! Навіть якщо він у вишиванці чи у віночку.
Джерело -
