"На другому турі президентських виборів в Україні Зеленського не буде видно..."

Гостем подкасту "Балючі теми", що досліджує сучасні події, став політик, колишній урядовець і активіст Юрій Луценко.

Розмову хочу почати з резонансної заяви Володимира Зеленського щодо Білорусі, яка, за його словами, може готуватися до нападу на північний захід України. Президент України пригрозив Лукашенку "сценарієм Венесуели". У своєму пості Зеленський зазначив: "Відповідно до даних розвідки, у Білорусі активно ведеться будівництво доріг, що ведуть до українських кордонів. Росія знову намагатиметься залучити Білорусь до своїх військових дій. Характер і наслідки недавніх подій у Венесуелі мають стати уроком для білоруського керівництва, щоб уникнути серйозних помилок".

І тут у мене два питання. Перше: чи справді готується напад на північну та північно-західні області України, тобто Рівненську та Волинську? Друге: чи Зеленський має можливість викрасти лукашенка?

Не варто побоюватися нападу з боку Білорусі. Армія цієї країни складається лише з 20 тисяч військових, тоді як на нашому кордоні розташовано значно більше сил, не враховуючи численні мінні поля, які, на відміну від Чонгара, повністю блокують дороги в Рівненській та Волинській областях. Лукашенко добре усвідомлює, що всього один день роботи нашого дронового удару може призвести до економічного колапсу Білорусі. Її економіка базується на одному нафтопереробному заводі, одному хімічному та одному машинобудівному підприємстві. І це — вся справа. Заяви Зеленського слугують сигналом для Трампа, адже в них згадується персонаж, з яким Трамп знайомий — Мадуро. Протягом останніх шести місяців Лукашенко намагався позиціонувати себе перед прихильниками Трампа як неупереджений спостерігач, готовий допомогти в мирному вирішенні конфлікту між своїми друзями — Путіним і Зеленським. Ця роль стала очевидною під час зустрічі Путіна і Трампа на Алясці, де обговорювалося укладення миру за рахунок поступок щодо Донбасу. І саме цю стратегію Зеленський намагається підірвати, що є абсолютно правильним кроком. Цей меседж повинен донести до Трампа, що Лукашенко — не сторонній спостерігач, а маріонетка Путіна, яка дозволила використати свою територію для початку війни.

На нещодавній зустрічі з канцлером Фрідріхом Мерцом у Німеччині президент Зеленський висловив думку, що українські чоловіки призивного віку повинні бути повернені до України з допомогою німецької влади. Декілька аналітиків зауважили: "Можливо, Зеленський спершу подбає про повернення своїх корупційних соратників, таких як учасники скандалу "міндічгейт", або ж депутатів від "Слуги народу", які безперешкодно перетнули кордон".

Я насамперед хотів би дізнатися від президента, хто нестиме відповідальність за 400 000 військовозобов'язаних чоловіків, які після введення заборони на виїзд з України опинилися в країнах Європейського Союзу. Це еквівалентно 100 повномасштабним бригадам. Відомо, скільки коштує вивести чоловіка нелегально за кордон? Цю інформацію надала нам депутатка з "Слуги народу", яку НАБУ затримало під час спроби вивести гроші через паркан. Ціна варіювалася від семи тисяч на початку війни до 10 000 доларів. Є, звичайно, "чемпіони", які беруть більше, але зосередимося на середній цифрі. Якщо взяти 400 000 і помножити на 10 000, отримаємо 4 мільярди доларів! Створена справжня мафіозна структура, система шлагбаум, знайома нам від пана Міндіча, який збирав кошти і передавав їх вищому керівництву, залишаючи "слізки" на кожному етапі цієї кримінальної піраміди. Суми вражають, так само як і бездіяльність влади. Я б також хотів, щоб хтось пояснив президенту, що не існує юридичного механізму для повернення українців з-за кордону. Законодавство країн ЄС забороняє повернення чоловіків, навіть нелегалів, у країну, що перебуває у стані війни.

Чому ж Мерц підтримував його на спільній пресконференції?

Мерц, на відміну від багатьох інших європейських лідерів, відкрито говорить про неприємні реалії. Наприклад, він зазначає, що Україні потрібно ще щонайменше два роки, щоб продовжувати боротьбу. Німеччина, зрештою, зрозуміла справжню загрозу з боку Росії. Вони оцінили запаси на своїх військових складах і були шоковані – практично нічого не залишилося, окрім повітряних сил. Їхня авіація значно потужніша за російську. Німці усвідомили, що їм потрібна підтримка, поки не буде створено справжню фортецю ЄС. Такою підтримкою вони вважають Україну та її народ, яким фактично надають не свої кошти. Під заставу заморожених активів Росії, обсягом 90 мільярдів на два роки. Ще раз підкреслю – на два роки війни. Це означає 45 мільярдів на рік, з яких 15 призначено для соціальних виплат пенсіонерам, медикам та вчителям, а 30 мільярдів – на забезпечення війська технікою та боєприпасами, які виготовлять їхні заводи. У цьому є раціональність: українці ведуть боротьбу, а ЄС фінансує цю боротьбу.

Ще одна знакова подія останніх днів — поразка Орбана на виборах в Угорщині. Чи може це стати своєрідним сигналом або ж негативним прикладом для авторитарних та тоталітарних режимів по всьому світу? Або ж це єдиний випадок, що заслуговує на увагу?

-- Можливо, це початок падіння нового виду авторитаристів. Є класна книжка. Її написали два британські автори, прізвищ не пригадаю. Там йдеться про те, що колишні диктатори у вигляді сталіна, гітлера, мао чи полпота -- вже відійшли у минуле. В сучасних країнах, за винятком Північної Кореї, таких диктаторів уже немає. Є хитріші диктатори, які мають майже таку саму владу, але діють іншими методами. У цій книжці Орбан згадується разів зі сто. Там йдеться про методи цих нових сучасних диктаторів, які маніпулюють ЗМІ, судами, підкуповують виборців, створюють фейкові організації, дискредитують опозицію тощо. Ця книжка писалася під час повномасштабного вторгнення і нашої війни з росією. Тому Зеленського там не згадують, бо у цей момент це не зовсім актуально, але хто буде читати цю книжку, впізнає і сучасну українську владу. У цьому моя відповідь. З партії Орбана на знак протесту проти певних дій виходить його молодий "Льоша Гончаренко", який називається Петер Мадяр. Яскравий активіст, який вміє говорити з людьми, який заявляє, що так далі бути не може, потрібне перезавантаження країни. Я трошки пожартував про Льошу...

-- Ну так, бо Льоша зовсім з іншої політичної сили...

Суть справи полягає в іншому. Перемогти популізм можливо лише за допомогою популізму. На жаль, без цього не обійтися. Перша важлива тема, що демонструє недопустимість збереження влади авторитарного популіста, як-от Орбан, стосується корупції, а точніше - боротьби з нею. Я скажу дещо, а ви подумайте, чи це вам знайомо. Олігарх номер один з моменту приходу Орбана до влади у 2010 році - Лерінц Месарош, відомий як "гаманець Орбана", раніше працював слюсарем газових труб для житлових будинків та сантехніком. Тепер його статки оцінюються у 4,5 млрд євро. Яким чином він досягнув цього? Завдяки масштабному угорському будівництву. Інший олігарх, Лавло Сій, має статки у 1,5 млрд євро, його компанія "Дюна Асфальт" до приходу Орбана отримала контракти на 250 млн євро, а після його приходу - на 8 млрд євро. Ще один олігарх, зять Орбана, Іштван Тіборц, володіє банками, нерухомістю та потрапив у великий скандал через європейські гранти, адже контролював освітлення міст, виграючи всі тендери. Європейська аудиторська компанія визнала, що близько 30 млн євро було "корупційно витрачено". Угорське суспільство втомилося від цього непотизму.

Інша тема викликає певні асоціації. Усі приятелі Орбана, а також ті, хто не прагнув ставати опонентами, об'єднали свої медіа в єдиний холдинг під назвою "Кесма". Цей олігарх, який працює в сфері сантехніки, фінансував цю структуру, щоб "бездоганні та чесні" журналісти висвітлювали діяльність уряду лише в позитивному світлі.

Третьою проблемою є абсолютний контроль над правоохоронними органами та судовою системою. Угорці в цьому питанні пішли навіть далі, ніж Портнов із Татаровим. Вони заснували центр, який управляє судами і має повноваження призначати суддів, переміщувати їх між судами, а також розподіляти справи до конкретних судових установ.

Єдине, чим Орбан відрізняється від Зеленського, так це тим, що він мав можливість зустрітися з Путіним і, враховуючи географічне положення, зміг досягти з ним угод. Натомість ми, через наше розташування, стали жертвами агресії Путіна та змушені чекати завершення війни, щоб вжити заходів, подібних до тих, що реалізували угорці.

На жаль, Орбан залишиться на своїй посаді. Він нагадує роздута жабу, що спочатку випускає гази всередині, а згодом почне поширювати їх навколо. Перше питання, яке створить проблеми новій владі, буде традиційне імперське угорське питання — захист національних меншин. В цьому контексті Угорщина постійно висуватиме вимоги до України. Опозиція скористається цим для критики Мадяра, і в результаті він буде змушений звертати увагу на потреби угорців, які проживають в Закарпатті.

Маю бажання дізнатися більше про Кирила Буданова. Нещодавно на нього звернули особливу увагу, оскільки минуло 100 днів з моменту його призначення на пост голови Офісу президента. Проте, багато хто вважає, що він фактично став керівником офісу Єрмака, адже жодна з його команд не була звільнена. "Блумберг" опублікував обширну статтю про Буданова, під заголовком "Від героя війни до політика: помічник Зеленського виходить з тіні". У матеріалі зазначається, що Буданов займає третє місце в рейтингу кандидатів на президентську посаду, поступаючись лише Залужному та Усикові, тоді як Зеленський займає четверту позицію.

Сто днів на новій посаді Буданова були відзначені подібними публікаціями як в українських, так і в міжнародних медіа.

Отже, це оплачена стаття?

Скажімо так, це було б бажано для іменинника. Не можу стверджувати, що Буданов вийшов з тіні, адже, в порівнянні з іншими світовими розвідниками, він надав значно більше інтерв'ю, ніж усі вони разом. Він завжди привертав увагу, хоча його прогнози не завжди виявлялися точними. Часто його припущення не відповідали реальності, проте він завжди залишався незалежним у своєму позиціонуванні. Він став політичною постаттю ще до того, як обійняв офіційні посади. У нього є амбіції. Коли Зеленський вирішив загасити скандал, пов'язаний з мегакорупцією в Україні, він без вагань призначив Буданова на місце Єрмака. Той зрозумів, чого це коштує. Йому навіть не дозволили взяти когось із свого оточення. Більше того, новим керівником став близький до Єрмака чоловік. Буданов усвідомлює, що йому доведеться взяти на себе всю відповідальність, не маючи можливості реалізувати свої ідеї в українській політиці. Таким чином, він ризикує отримати відставку. Він знає, що українці цінують, по-перше, героїчних особистостей, по-друге, тих, хто має власну думку і, по-третє, тих, хто не отримав шансу проявити себе. Він прагне, щоб його звільнили. Тож поїздка Зеленського та Буданова до Закарпаття на форум регіональних еліт виявилася абсолютно нецікавою. Ми не почули нічого нового. Я сподівався, що президент проведе серйозну розмову з представниками міст-мільйонників, які там зібралися. Наприклад, є п’ятірка міст — Вінниця, Чернігів, Хмельницький, Київ, Кропивницький, які витратили понад 10% своїх бюджетів на підтримку ЗСУ.

Їх варто було б хоча б відзначити. Однак існують приклади, коли внески є мінімальними. Наприклад, Ужгород – 2%, Львів – 5%, Луцьк – 5%, Франківськ – 5%, Полтава – 1,6%. Тим часом Буданов кудись зник і зробив заяву, що московський патріархат, насправді, не такий вже й поганий. Мовляв, він вже змінив назву. Як і радянський союз, так і партія регіонів колись змінили свої назви. Московська церква з часів Хмельницького була основним агентом Кремля. Буданов, безумовно, знає про це, враховуючи його попередній досвід роботи. Це була перша його заява в стилі трампістів, які, під впливом Москви, розповідають вигадки про переслідування православних у нашій країні. Далі він заявив, що українські дрони – це нічого особливого, адже ми всього лише споживачі китайських комплектуючих. І це знову співпадає з американськими закликами купувати лише американське, яке, хоча і в 120 разів дорожче, проте, на їхню думку, більш надійне. І, нарешті, третя заява – мир може настати дуже швидко, якщо ми всі об’єднаємося навколо непростої для нас теми. Найцікавіше, що всі три висловлювання йдуть в розріз з офіційною позицією Зеленського. Я, звісно, маю великі сумніви, що він дійсно відчуває дух боротьби з російською церквою, але офіційна позиція президента, під тиском суспільної думки, є зовсім іншою. Як щодо дронів, так і щодо відступу територій. Тому я розглядаю це як прагнення "вийти з тіні" команди Зеленського, і бажано через звільнення.

-- А чи не продає він себе Трампу у такий спосіб?

-- Він давно це зробив. Слово "продати" недобре. Давно себе презентував. І кастинг виграв. Але пригадаймо хоч одну країну, де позиція Трампа привела до перемоги його ставленика. Позиція Америки важлива для лідера держави, але не для того, щоб тебе обрали. Виглядає так, що у другому турі президентських виборів в Україні ми не побачимо Зеленського, а побачимо двох генералів -- Залужного і Буданова.

-- Насамкінець розвідка донесла (і це не Буданов), що ти написав книгу. Що це за твір: художній чи документальний?

-- У моєї дружини виявився ювілей, і вона мене витягнула на сімейний відпочинок. А для мене більше трьох днів відпочинку -- це надзвичайна ситуація. От я і написав книжку. Але вона не про політику у чистому вигляді. Вона називається "Птах і Фікус. Смертельна відпустка". Цю книжку я писав для солдатів. Переді мною були очі і погляди тих, з ким я служив, які постійно питали, чому так чи інакше повелося в Україні. Чому сталося те і те? Чому іде війна? Як це може закінчитися? І де наша сила в майбутньому?". Коротко сюжет: два солдати прокинулися, їх викрав тибетський лама, який хоче їхні душі переселити в армію роботів, щоб завоювати весь світ і відновити систему Чингісхана, коли за єдиним митним документом з Пекіна до Парижа можна було торгувати китайськими товарами. А солдати всіх перемагають і тікають з допомогою американців. Однак виявилось, що ті збираються з допомогою штучного інтелекту зняти з них цифрову копію і влити у клони, в армію клонів, які мають загнати Китай на своє місце.

-- Чекаю на примірник книжки з підписом автора.

Це сталося досить просто: видавництво вирішило компенсувати мені мою роботу книжками. Маю підозру, що вони ознайомилися з цим твором, зробили певні висновки і, врешті-решт, вирішили не виплачувати гонорар, а натомість подарувати мені книги (сміється).