Вшанування пам'яті воїна Василя Олексюка, відомого під позивним "Сідий".
Я не прагнув до пафосу - просто діяв відповідно до своїх переконань.
Василь народився 15 серпня 1972 року в селі Гаврилівка на Івано-Франківщині. Він був із тих людей, про яких більше розповідають не слова, а вчинки. Працьовитий, надійний, із золотими руками. Якщо брався за справу - доводив її до кінця. Якщо обіцяв - тримав слово.
Впродовж усього свого життя Василь був тісно пов'язаний із землею. Він займався сільським господарством, де сіяти, вирощувати та збирати врожай стало його щоденною справою.
Опанував професію тракториста, мріяв розвиватися як аграрій. За освітою був будівельником, тож умів багато чого зробити власноруч. Побратими згодом також цінували його за цю рису: Василь не чекав, поки хтось вирішить проблему, а просто брався до роботи.
Додому його зустрічала сім'я. Разом із дружиною Людмилою вони виховували двох дітей — сина Василя та доньку Марину. Він мріяв, щоб вони змогли створити своє життя, реалізувати власні плани і мали можливість формувати своє майбутнє в незалежній країні.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, Василь не залишився байдужим.
27 лютого 2022 року він самостійно приєднався до підрозділів територіальної оборони.
Ставши військовим, він отримав посаду водія стрілецької роти 124-го батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони. У цьому підрозділі товариші по службі охрестили його позивним "Сідий".
Василь виконував свої обов'язки так само, як звик працювати в цивільному житті, - сумлінно, відповідально, без зайвих слів. Таким його й знали побратими: людиною, на яку можна покластися, яка не підведе і не залишить у скрутну хвилину.
21 січня 2023 року у селищі Благодатне поблизу Соледара під час бойового завдання солдат Василь Олексюк загинув унаслідок наскрізного кульового поранення.
Указом Президента України посмертно нагороджено солдата Василя Олексюка орденом "За мужність" III ступеня за виявлену мужність і героїзм у боротьбі за територіальну цілісність та незалежність України.
Йому було 50 років.
Василь повернувся додому на щиті. Для його близьких цей день втрати - це не просто цифри в календарі, а щоденний біль, який вони несуть у серцях.
Для своїх побратимів він завжди залишиться близьким — людиною, якій можна було довіряти і з якою відчувалася безпека.
Для сім'ї - чоловік і батько, якого не можна ні з ким порівняти.
Вічна пам'ять Герою!
Олентьєв Роман
На основі інформації: 113-та окрема бригада Сил територіальної оборони Збройних Сил України.