Новини Івано-Франківська та області

Івано-Франківська область понесла втрати серед своїх військових — загинули семеро захисників.

Прикарпаття понесло втрати, втративши Андрія Джуса та Андрія Романенка з Івано-Франківської громади, Василя Овчара з Єзупільської громади, Івана Курджоса зі Снятинської громади, Миколу Ніньовського з Нижньовербізької громади, Володимира Самборського з Тисменицької громади та Андрія Романківа з Рогатинської громади.

Як повідомляє видання Репортер, цю інформацію надали місцеві громади.

Андрій Джус з'явився на світ 28 травня 1977 року, а його життя обірвалося 14 листопада 2026 року, коли він віддав останній подих як солдат.

16 листопада о 18:00 в Будинку смутку, розташованому на вулиці Ребета, 3 в Івано-Франківську, відбудеться панахида за Андрієм Джусом. Наступного дня, 17 листопада, о 14:00 там розпочнеться прощання з героєм, а о 15:20 його поховають на Алеї героїв на міському цвинтарі в селі Чукалівка.

Цю інформацію опублікували на Facebook-сторінці комунального підприємства "Міська ритуальна служба".

Андрій Романенко народився 13 березня 1982 року. Солдат помер 10 листопада 2026.

18 листопада о 9:00 в Будинку смутку, що розташований на вулиці Ребета, 3 в Івано-Франківську, відбудеться прощання з загиблим військовим Андрієм Романенком. Похорон відбудеться о 10:20 на Алеї героїв у міському кладовищі села Чукалівка.

Цю інформацію опублікували на Facebook-сторінці комунального підприємства "Міська ритуальна служба".

Василь Овчар з'явився на світ у 1966 році. Його рідним місцем стало селище Єзупіль.

Чоловік приєднався до захисту України 28 лютого 2022 року.

З 7 квітня 2024 року військовослужбовець був визнаний зниклим безвісти. Нещодавно з'явилася інформація про його загибель.

Василь Овчар загинув під час бойових дій з ворогом неподалік села Берестове в Бахмутському районі Донецької області.

У цей складний момент ми щиро співчуваємо рідним та близьким Василя Михайловича. Разом із вами переживаємо цю важку втрату та висловлюємо наші глибокі співчуття. Схиляємо голови у скорботі, молячись за спокій душі нашого Захисника, просячи в Господа дарувати йому вічний мир, а його родині — сили та розради.

Його ім'я назавжди закарбується в серцях земляків як символ відваги і захисту України. Вічна пам'ять і повага нашому Захиснику! Герої залишаються з нами назавжди, - зазначено у повідомленні на Facebook-сторінці Єзупільської громади.

Іван Курджос з'явився на світ у 1975 році. Він провів своє дитинство в селі Стецева, яке належить до Снятинської громади.

Іван Курджос відійшов у вічність 15 листопада.

У ці дні скорботи важко віднайти слова, які б змогли полегшити душевний біль від втрати рідної вам людини. Прийміть найщиріші співчуття. Нехай пам'ять про героя назавжди залишиться у наших серцях, -- йдеться у дописі на Facebook-сторінці Снятинської міськради.

Микола Ніньовський з'явився на світ у 1981 році. Він проживав у селі Великий Ключів, яке входить до складу Нижньовербізької громади.

Воїн виконував обов'язки гранатометника в штурмовій роті 210-го окремого штурмового полку Збройних Сил України.

Микола Ніньовський втратив своє життя 9 листопада під час виконання бойового завдання в околицях міста Дружківка, що знаходиться в Краматорському районі Донецької області.

Від щирого серця висловлюємо співчуття матері, родичам та товаришам по службі у зв'язку з непоправною втратою. Вічна слава та світла пам'ять героєві, який пожертвував своїм життям заради незалежності України, — зазначено в повідомленні на Facebook-сторінці Нижньовербізької громади.

Володимир Самборський з'явився на світ 27 квітня 1978 року. Він провів своє дитинство в селі Клубівці, що належить до Тисменицької громади.

У квітні 2022 року чоловік вирішив стати на захист України. Він отримав звання молодшого сержанта і служив у 141-й окремій механізованій бригаді Збройних сил України.

Військовослужбовець загинув 14 листопада в околицях села Підгаврилівка, що у Синельниківському районі Дніпропетровщини.

Додаткова інформація про організацію похорону Героя буде надана згодом. Тисменицька міська рада висловлює глибокі співчуття родині та близьким Захисника, який віддав своє життя за Україну. Нехай Господь дарує їм сили в ці важкі часи! Вічна пам'ять, шана та слава Герою! - зазначено в повідомленні на Facebook-сторінці Тисменицької міської ради.

Андрій Романків з'явився на світ у 1970 році в селі Руч'ї, що знаходиться в Автономній Республіці Крим. Пізніше його родина вирішила переїхати до села Лучинці, яке належить до Рогатинської громади.

Андрій Романків закінчив місцеву середню школу. Згодом здобув фах тракториста-машиніста та слюсаря-ремонтника у Рогатинському професійно-технічному училищі № 35.

Андрій Романків здобував досвід, працюючи в кількох організаціях регіону, зокрема, в комунальному підприємстві "Рогатинське будинкоуправління".

У колективі його описують як справжнього професіонала, який завжди виконує свої обов'язки з відповідальністю. Цей міцний чоловік, руки якого ніколи не знали спочинку, мав велике і добре серце. Як зазначають його близькі, він був дуже чуйним і завжди готовим прийти на допомогу. Його особистий час він практично не виділяв для себе, адже постійно дбав про інших, -- йдеться у повідомленні на Facebook-сторінці Рогатинської міської ради.

У 2011 році Андрій Романків одружився із Катериною, і разом вони виховували двох дітей: доньку Настю та сина Дениса.

У січні 2023 року Андрія Романківа призвали до Збройних сил України. Протягом чотирьох років він обіймав посаду головного сержанта та керував взводом матеріального забезпечення в механізованому батальйоні 33-ї окремої механізованої бригади імені Дмитра "Байди" Вишневецького. Брав участь у бойових діях на Запорізькому, Донецькому та Харківському фронтах.

Про свої бойові завдання на "нулі" від сім'ї зазвичай приховував, оберігав від хвилювань. В останній телефонній розмові з найріднішими теж заспокоював, казав, що все буде добре і він скоро повернеться додому, -- йдеться у дописі.

11 листопада 2026 року Андрій Романків трагічно загинув неподалік від села Бригадирівка, що в Ізюмському районі Харківської області.

Читайте також