Останній уряд Туска? Чому в Польщі знову заговорили про нового прем'єра?

В Польщі дедалі частіше звучать думки, що для "Громадянської коаліції" настав останній шанс зберегти своє керівництво - необхідно змінити прем'єр-міністра.

Після провалених президентських виборів коаліція на чолі з прем'єр-міністром Дональдом Туском опинилася в непростих для себе умовах.

Голова уряду відреагував миттєво - провів у Сеймі голосування про вотум довіри собі. А на додачу - анонсував "реконструкцію" (тобто оновлення) свого уряду.

Новий уряд планують представити 23 липня. Проте вже зараз ясно, що цей крок не забезпечить коаліції "друге дихання".

По-перше, процес реорганізації уряду, безсумнівно, затягнувся — з моменту невдачі на президентських виборах минуло вже майже два місяці.

По-друге, і це найважливіше, існують підстави вважати, що відновлення стане лише поверхневим.

Водночас серед прихильників діючої коаліції дедалі частіше висловлюються бажання про появу нового лідера.

Ключовою альтернативою Дональду Туску на чолі уряду вважають міністра закордонних справ Радослава Сікорського, проте ця кандидатура має й свої чималі недоліки.

До того ж часу на таку заміну стає все менше, адже наступні парламентські вибори мають пройти вже у 2027 році, а ймовірність дострокових перегонів є досить високою.

У жовтні 2023 року, коли коаліція "Громадянської платформи", "Третього шляху" та "Нових лівих" здобула більшість у парламенті, а Дональд Туск зайняв посаду прем'єр-міністра, Польща, здавалося, вступила в еру ліберальної стабільності та проєвропейського розвитку.

Незважаючи на те, що колишня правляча партія "Право і справедливість" залишила за собою багато механізмів впливу, вочевидь, зміна влади була лише питанням часу.

Проте менш ніж за два роки президентська кампанія показала, що підтримка уряду має свої слабкі місця, а Туск не зміг або не бажав стати єднальною особистістю в очах більшої частини виборців.

Крім того, поразка Рафала Тшасковського на президентських виборах стала значним ударом для коаліції.

Так сильно, що її охрестили "жовтою карткою" для Дональда Туска, і це в найкращому випадку.

Тож після отримання вотуму довіри у Сеймі очільник Ради міністрів оголосив про реконструкцію уряду. Ці кадрові зміни мають бути офіційно проголосовані вже 23 липня, і їх, за даними ЗМІ, у владних колах називають "останньою реконструкцією Туска".

Згідно з отриманими даними, восени прем'єр-міністр Польщі має намір розпочати процес об'єднання менших політичних сил, таких як "Новочесна", "Польська ініціатива" та "Зелені".

Чи вистачить цього?

Перемога Кароля Навроцького стала можливою не лише через консолідацію правого флангу, а й через втому частини виборців від політики Дональда Туска - персони, асоційованої водночас із модернізацією Польщі та конфліктами минулого.

Поразка чинної влади на президентських виборах може призвести до ризику "ефекту доміно" в політичному середовищі Польщі. Вже сьогодні можна спостерігати ознаки напруженості серед коаліційних партій та зростаюче невдоволення лідерством теперішнього прем'єра.

А такі рішення уряду, як запровадження тимчасового прикордонного контролю з Німеччиною та Литвою, як зазначають деякі західні ЗМІ, ще й відштовхнуло від Туска деяких лівих виборців.

Показовими є нещодавні партійні опитування, які не дають уряду Туска багато шансів на виживання після парламентських виборів 2027 року (які, до речі, можуть відбутися й раніше).

Існує безліч ознак, що свідчать про те, що через два роки політичне керівництво Польщі навряд чи обійдеться без залучення ультраправої "Конфедерації" в коаліцію з "Правом і справедливістю" або "Громадянською платформою".

В такій ситуації все частіше лунають голоси, що

Остання можливість для "Громадянської коаліції" зберегти свої позиції при владі полягає у зміні прем'єр-міністра.

Хоча всі ознаки вказують на те, що Дональда Туска не збираються змінювати, водночас існують сподівання, що "Громадянська платформа" здійснить ще одне перезавантаження уряду наступного року (приблизно за рік до наступних парламентських виборів), і що ця ротація може передбачати й зміну на посаді прем'єра.

Ним має стати лідер, який очолить партію на майбутніх виборах. І, здається, процес відбору вже розпочався.

На сьогоднішній день вже можна виділити беззаперечного лідера – політика, якого багато хто сприймає як ідеального суперника для "ПіС". Це нинішній міністр закордонних справ, а в минулому – міністр оборони і маршалок Сейму, Радослав Сікорський.

На відміну від Туска, Сікорський відзначається більш практичним іміджем, менше пов'язується з внутрішніми суперечками і в той же час проявляє рішучу позицію щодо Росії, а також активно підтримує Україну в стратегічному плані.

Його потенційне призначення на пост прем'єра могло б слугувати компромісом між ліберальними центристами та їх більш стриманими партнерами.

Не останній аргумент на його користь - Сікорський прагнув взяти участь у цьогорічних президентських виборах. І на думку багатьох (але не всіх), у другому турі мав би шанси вищі, аніж Рафал Тшасковський.

Проте, поряд з його прихильниками, у кандидатури Сікорського на пост прем'єр-міністра є й значна кількість опонентів.

Основний контраргумент полягає в тому, що Сікорському вже виповнилося 62 роки, і він не набагато молодший за Туска, якому вже 68.

Незважаючи на те, що обидва політики виглядали значно молодшими за президента "ПіС" Ярослава Качинського, якому вже 76 років, на парламентських виборах їм доведеться змагатися з іншим кандидатом. Цю особу, ймовірно, висуне "ПіС" на пост прем'єра, і, швидше за все, це буде представник молодшого політичного покоління.

Зрештою, успіх Славоміра Менцена, який на президентських виборах зайняв третє місце, демонструє, що у суспільстві є запит на оновлення та на нових і молодих політиків. Ігнорувати який може виявитися політично небезпечно.

Отже, в партії Туска вивчають й альтернативні кандидатури на посаду наступного прем'єра.

Серед них - чинний міністр внутрішніх справ Томаш Семоняк, міністр фінансів Адам Доманський та голова Постійного комітету Ради міністрів Мацей Берек.

Втім, можливі й інші прізвища. Зокрема, багато політологів радять шукати геть нову і несподівану кандидатуру та присвятити наступний рік її "розкрутці".

Або навпаки - дехто шукає "несподіванки" серед тих, хто, здавалося, вже давно покинув політичну діяльність.

Найбільш неочікувану пропозицію висловив колишній депутат від "Лівих" та екс-віцеміністр освіти і науки Мацей Гдула. За його словами, ідеальним кандидатом для сучасної коаліції міг би бути третій президент Польщі Александр Квасневський.

Звичайно, така пропозиція виглядає абсолютно фантастичною.

Однак завзяття, з яким зараз шукають заміну Дональду Туску, робить такий сценарій цілком імовірним.

Sure! Here’s a unique version of your text: *****

Сучасні розмови щодо можливого заміщення прем'єра вказують на кінець ери Дональда Туска як центральної постаті ліберальної Польщі.

Зважаючи на посилення впливу "Права і справедливості" через президентство Кароля Навроцького, така заміна може стати актуальною у разі політичної кризи або напередодні виборів 2027 року.

Та чи готовий Дональд Туск на таку жертву, щоб запобігти реваншу "ПіС", ми побачимо вже незабаром.

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник,