"Для жителів окупованих територій важливо усвідомлювати, що їхня роль має значення для України". Як "Кавун.City" підтримує комунікацію з лівобережним регіоном Херсонщини, який перебуває під окупацією.
Стандарти журналістики в умовах загрози, перевірка фактів з територій, що перебувають під тимчасовою окупацією, боротьба з дезінформацією та важливість регулярного обговорення життя в умовах окупації.
Херсонське онлайн-видання "Кавун.City" розпочало свою діяльність у 2019 році, фокусуючи увагу на житті в умовах окупації. Спочатку редакція досліджувала питання, пов’язані з анексією Криму. "Ця тема є близькою мені, адже я – кримчанка. Тоді ми займалися висвітленням ситуації на окупованому півострові: як дістатися туди, які виникають труднощі з транспортом, а також реалізовували важливі проекти, пов’язані з голосуванням. На той час ми фактично ініціювали обговорення нових законів, які пізніше дозволили переселенцям голосувати", – зазначає головна редакторка видання Євгенія Вірлич.
З моменту початку великого вторгнення, редакція висвітлювала події на Херсонщині та на лівобережжі, яке перебуває під контролем окупантів. Вірлич провела чотири з половиною місяці в підконтрольному ворогу Херсоні, де стикалася з небезпекою, браком доступу до інформаційних джерел і обмеженнями у пересуванні через російських військових. Проте, незважаючи на складні обставини, редакція продовжувала свою діяльність.
Євгенія Вірлич поділилася з "Детектором медіа" своїм досвідом роботи під час окупації, розповівши про те, як взаємодіє з джерелами інформації та перевіряє дані, які надходять з тимчасово окупованих територій. Вона також описала, як підтримує зв'язок із читачами, що залишаються в умовах окупації.
"Єдиний критерій, який ти обираєш для себе – це критерій безпеки."
Редакція "Кавун.City" не зупиняла свою діяльність навіть під час окупації, адже журналісти усвідомлювали важливість надання читачам актуальних новин про події в місті, а також необхідність підтримки та допомоги. Євгенія Вірлич зазначила, що працювати в умовах окупації означає дотримуватися "одного єдиного стандарту — стандарту безпеки". У цей складний період редакція стикалася з низкою викликів, від обмежень на пересування по місту до труднощів у отриманні коментарів від офіційних джерел та перевірці фактичної інформації.
Команда "Кавун.City" -- Ксенія Вічкітова, Євгенія Вірлич та Ілля Контішев. Залізний Порт на Херсонщині. Березень 2021 року
"Ми опинилися у ситуації, коли виїхати на вулицю або зняти щось на площі стало небезпечно як для нас, так і для тих, кого ми могли б знімати. Я боюся, що якщо зроблю фотографію людини, це може призвести до її затримання. Адже я сама стала жертвою такого сценарію, коли мої знімки потрапили в руки правоохоронців. Ще однією проблемою є відсутність доступу до офіційних джерел інформації. Це створювало величезні труднощі, оскільки обласна адміністрація фактично зникла, і дістати коментарі було неможливо. Мер Колихаєв, хоч і був доступний, сам не мав чіткої картини подій. В результаті коментарі були вкрай обмежені, і це ускладнювало дотримання журналістських стандартів," - згадує Євгенія Вірлич.
Редакція "Кавун.City" вирішила не публікувати свої власні фотографії та відеоматеріали на сайті через міркування безпеки. "Виходячи з нашого досвіду в Криму, ми усвідомлюємо, що будь-яке зображення чи відео може стати серйозною загрозою", -- зазначає журналістка.
Труднощі ж із верифікацією інформації виникали й тому, що окупанти блокували український мобільний зв'язок і доступ до інтернету. "Важко було зайти на сайти gov.ua, державні сайти, з цим була проблема величезна", -- розповідає Євгенія Вірлич.
Проте найбільшою загрозою, на думку журналістки, стала небезпека для українських репортерів, які продовжували висвітлювати події в зонах окупації. "Нам надходили погрози, включаючи й ті, що містили наміри розправи. Писали, що ми втекли до Польщі і звідти ведемо свої матеріали. Листи приходили на електронну пошту. Ми не дуже активно це обговорювали в той час, щоб не привертати зайвої уваги до себе, але повідомляли про ситуацію як в НСЖУ, так і деяким людям на контрольованій території України. Це був складний період. Але водночас була відвага продовжувати писати та інформувати світ про те, що відбувається в окупованому Херсоні," – згадує Євгенія Вірлич.
У липні 2022 року журналістка перебралася на територію, що контролюється Україною, та продовжила висвітлювати події в окупованих регіонах, зокрема в Херсоні та на лівобережжі Херсонщини. Після звільнення Херсона видання охоплює новини як з деокупованої частини області, так і з територій, що залишаються під окупацією.
"Зберігаємо контакт з окупованим лівим берегом Херсонщини"
У листопаді 2022 року головна редакторка "Кавун.City" стала ще й координаторкою мережі сайтів "Район.in.ua" в Херсонській області. Першим сайтом став "Район.Херсон", а у 2023 році відкрилися "Район.Берислав", "Район.Генічеськ", "Район.Каховка", "Район.Скадовськ". Зараз у мережі працюють чотири людини, оскільки один із журналістів був мобілізований. Команда херсонських "Районів" релокована, всі працюють дистанційно. При цьому вони велику увагу приділяють роботі з джерелами інформації, а також верифікації інформації, яка надходить з окупованих територій.
"Серед усіх "Районів" повністю звільнений лише "Район.Берислав", тоді як інші залишаються під окупацією або частково під контролем. У мене є журналісти, які не бажають розкривати свої особистості, оскільки у багатьох з них є родичі в окупованих територіях, і вони прагнуть уникнути небезпечних ситуацій. Я довіряю цим людям, але завжди додатково перевіряю інформацію, яку вони надають, через моніторингові канали," -- зазначає Євгенія Вірлич.
Медійна експертка зазначає, що вхідні дані від друзів і родичів з окупованого лівобережжя проходять ретельну перевірку. Вони співставляють цю інформацію з тим, що публікують окупаційні канали в Telegram та російському месенджері "Maкс". Вірлич додає, що ефективним методом верифікації новин є також обмін думками з колегами з інших підконтрольних територій, зокрема з Запорізької, Донецької та Луганської областей.
"Люди передають інформацію в міру своїх можливостей. Я не маю уявлення, чим займається конкретна особа в даний момент. Можливо, її, не дай Боже, заставили писати щось безглузде. Ми завжди прагнемо підтвердження, порівнюючи дані з телеграм-каналами самих окупантів, аби дізнатися, чи звучать вони подібно. Наприклад, мені надіслали відомості про те, що російські вчителі намагаються підписати батьків на свої астрологічні прогнози, але цю інформацію ніхто інший не підтвердив. Тому немає сенсу про це писати, адже, ймовірно, це лише поодинокі випадки. Або ж є повідомлення, що 5 квітня в окупованих районах зникло електропостачання, і цю ж новину підтвердили самі окупанти на своїх ресурсах. Отже, якщо з усіх джерел надходить одна й та ж інформація, то вона, ймовірно, на 99% є правдою," -- зазначає журналістка.
Євгенія Вірлич і Ілля Контішев в місті Львів. 30 липня 2023 року.
Євгенія пояснює, що при спілкуванні з людьми в окупації обов'язково потрібно дотримуватися певних правил, аби не наражати їх на небезпеку. Бо у разі виявлення таких контактів окупанти можуть відправити людину "на підвал", є ризик тортур або полону.
"Ми не використовуємо деякі месенджери, такі як Signal. Причина в тому, що якщо людину затримують під час обшуку окупантів, це може викликати у них додаткове невдоволення. Звичайно, я очищаю своє листування, і сподіваюся, що вони також це роблять. Лише джерело може телефонувати мені, я ж ніколи не дзвоню. Я спілкуюся з джерелами виключно російською мовою, адже спілкування українською може бути небезпечним. Хоча є люди, які наполегливо пишуть українською, я багато разів пояснювала, що цього робити не варто, тому відповідаю російською, але деякі все ж обирають українську. Я ніколи не прошу надсилати фотографії; якщо їх надають, я дуже вдячна, але це не є обов'язковим. Публікую лише ті зображення, на яких неможливо впізнати ані місце, ані особу," — ділиться Євгенія Вірлич.
Журналісти намагаються підтримувати зв'язок з окупованими територіями, адже вважають, що про життя там мають знати не лише в Україні, а й за кордоном. Це важливо і для тих, хто перебуває в окупації, вони читають видання, навіть якщо з безпекових міркувань не можуть підписатися на сторінки в соцмережах.
"Я розумію, що нас читають в окупації, коли, приміром, бачу, що зашкалює статистика з якоїсь європейської країни, неприродньо зашкалює. Відразу думаю: "О, це, мабуть, VPN із тимчасово окупованої". І ще дуже важливий показник -- кількість переглядів у телеграмі. У нас підписників у телеграмі "Кавун.City", наприклад, 12 тисяч, а переглядів інформації про тимчасову окупацію буває 16 -- 30 тисяч. Тобто люди там не можуть підписатись, але вони читають. Те саме і в "Районів" -- кількість підписників не змінилась, а кількість переглядів зросла. Так ми тримаємо зв'язок з окупованим лівобережжям Херсонщини", -- розповідає Євгенія Вірлич.
Вона також зазначає, що час від часу редакція отримує листи від близьких із зони окупації, які повідомляють: "Наші родичі вас читають і щиро вдячні, хоч і не можуть нічого додати, але слідкують за вашими матеріалами".
Видання "Кавун.City" також системно спростовує фейки, які розповсюджує окупаційна влада. Також багато контенту виробляється спеціально для окупованих територій.
""Кавун.City" входить до Кластеру релокованих медіа, ми обмінюємося контентом або робимо спільний контент. Нещодавно робили, наприклад, матеріал про спорт в окупації. Для людей там дуже важливо знати, що ми все розуміємо, що ці спортивні бази -- це не росіяни створили, вони прийшли на вже готове, й ці бази дуже часто не працюють, а використовуються для пропаганди. Вони не мають можливості виступати на міжнародних змаганнях і лише всередині своєї країни з пропагандою і мілітаризацією можуть розвивати так званий спорт. Ми стараємося робити контент і для людей в окупації, щоб вони бачили, що ми все знаємо, і для людей поза окупацією, щоб вони розуміли, як це -- жити в окупації", -- говорить журналістка.
Вірлич розповідає, що серед матеріалів, які збирають найбільше переглядів, -- ті, що стосуються пропаганди у школах або заяв провокативного характеру від окупаційних керівників.
У грудні з'явилась інформація про те, що Сальдо стверджує, що на дахах будинків на Острові знаходяться українські дронарі. Водночас активно обговорюються матеріали, що стосуються пропаганди в школах та мілітаризації. Для мене стало приємною несподіванкою, що згадали і про Асканію-Нову, адже екологічні теми зазвичай не викликають великого інтересу. Там окупанти викрадають тварин і розміщують свою зброю. Також користується популярністю інформація про зрадників, колаборантів та воєнних злочинців, -- ділиться своїми спостереженнями медійниця.
Чому важливо обговорювати тему ТОТ?
Євгенія Вірлич вважає, що матеріалів про ТОТ у загальнонаціональному медійному просторі недостатньо. "Якщо люди на півночі чи на заході країни мене питають: "А що, Херсон уже звільнений?", -- це означає, що інформації про це замало", -- говорить вона. Журналістка пояснює, що про життя на ТОТ потрібно говорити ще й тому, щоб не чути від людей фраз: "Ну що там ті окуповані? Треба вже віддати їх москалям, може, вони вгамуються".
"Я намагалася на пальцях пояснити, використовуючи моніторингові канали, щоб показати, звідки запускаються ракети і безпілотники. Виявилося, що значна кількість безпілотників летить з Криму або з тимчасово окупованих територій Херсонщини. Ракети, в свою чергу, запускаються з Чорного моря й спрямовуються на Івано-Франківщину, Львівщину, Волинь та Вінницю. Допоки російські війська залишатимуться на цих територіях, доти продовжуватимуться запуски шахедів і ракет. Це просте пояснення, але воно має свою ефективність," -- зазначила Євгенія Вірлич.
Євгенія Вірлич дає коментар про Херсон у Центрі журналістської солідарності НСЖУ, 6 червня 2025 року
"Я усвідомлюю, що для повноцінного висвітлення життя на ТОТ бракує ресурсів, фінансування та спеціалістів. Проте мені б хотілося, щоб інформація про ТОТ була доступною на кількох мовах. Хотілося б, щоб про це писали англійською, польською, німецькою та іншими мовами, які оберуть медіа. Як на місцевому, так і на національному рівні. Я розумію, що це може здаватися недосяжним, але було б чудово", — зазначає журналістка.
Євгенія Вірлич говорить, що в Україні та за її межами мають знати, що таке російська окупація та як там живуть люди, і для цього медіа мають висвітлювати життя на ТОТ, показувати ті жахи, які чинить Росія.
"Ми володіємо істинами, які можемо демонструвати і висвітлювати, і це наш обов'язок — донести їх як до наших співвітчизників, так і до міжнародної аудиторії, щоб показати, наскільки жахливою є Росія та її прихильники у своїх спробах окупації, а також те, як вони ставляться до людей. Чим більше ми, як нація, усвідомлюємо цю ситуацію, тим ефективніше можемо висвітлювати її за межами України. Це призведе до глибшого розуміння та більшої підтримки з боку країн, які стоять на нашому боці," — зазначає журналістка.
Не менш важливо для жителів окупованих територій розуміти, що про них говорять, що про них не забули.
Вони опинилися в обіймах російської пропаганди, яка не перестає повторювати їм, що про них забули, і що Київ уже впав. Росія активно працює над формуванням їхньої свідомості. Для них надзвичайно важливо відчувати, що ми пам’ятаємо про них, підтримуємо їх і що вони залишаються частиною нашої спільноти. Більш того, якщо вони вирішать залишити окуповану територію, ми готові їх прийняти і надати всю необхідну допомогу для інтеграції. Часто звучить фраза "про нас забули", і це важко сприймати. Людям, які живуть в умовах окупації, життєво важливо відчувати свою значимість для України, — зазначає Євгенія Вірлич.
Вона вважає, що для того, щоб питання тимчасово окупованих територій отримало більше уваги в медіа, необхідно залучити додаткові ресурси. Проте Вірлич зазначає, що деякі журналісти не висвітлюють тему окупації через нестачу інформації, тоді як інші просто не усвідомлюють її значущості.
Знімки надані Євгенією Вірлич.
