Любов Оліградська висловила думку: "Система Міністерства внутрішніх справ деградує через керівництво та їхніх заступників. Вони не займаються вирішенням питань поліції, а лише віддають команди підлеглим."

Екс-патрульна поліцейська Любов Оліградська висловилася про серйозні проблеми в правоохоронних органах, які залишаються невирішеними протягом багатьох років, а також про необхідність докорінних змін в структурі Міністерства внутрішніх справ.

"Коли всі все вже написали, я все ж таки маю що сказати. З власного досвіду...

Ситуація в Києві викликає сильне обурення, її важко назвати інакше, як ганебною та болісною. Дії правоохоронців виявилися непрофесійними, але й у них є свої причини. У соціальних мережах активно обговорюється судовий процес стосовно поліцейських. Справа дійшла до особистих аспектів, включаючи інформацію про їхні доходи (яка, до речі, завжди фіксується у щорічних деклараціях). І не сумнівайтеся, що поліцейські точно вказують всі свої заробітки, навіть кешбек, що надходить на рахунки. Іноді вони отримують і премії, що є цілком нормальним і законним.

Кадровий дефіцит у патрульній поліції — це проблема, яка триває, принаймні, з 2018 року. Масові звільнення співробітників стали звичною практикою, про яку рідко говорять відкрито. Наприклад, під час початкового етапу роботи патрульної поліції в Івано-Франківську на вулиці виходили 18 екіпажів, включаючи 2 команди від керівництва. Однак з часом їхня кількість скоротилася до 10-8 на зміну, хоча обсяг роботи залишався незмінним. Навпаки, навантаження зросло, оскільки до обов'язків додалися патрулювання на важливих автошляхах і контроль за порушеннями за допомогою TruCam.

Зміна тривала по 12 годин (це якщо пощастить). Дуже часто я особисто здавала зміну далеко після 08:00 чи 20:00. Йшла додому і готувалася до наступної зміни.

Законна перерва. Часто її не було. Просто не давали, тому їли на ходу, особливо вдень. Багато неопрацьованих викликів, скарг на лінію 102, що екіпаж або не прибув на виклик, або запізнюється, вирішення в телефонному режимі.

Нам постійно наголошували, що за межами нашого кола є безліч таких, як ми. Ці слова лунали від людей, які прийшли в патруль разом із нами, але дивним чином отримали свої посади. Також це стосувалося тих, хто навіть не був на лінії, але все ж зайняв свою позицію. Багато з тих, хто був по той бік огорожі, також з’явились. Для них спростили фізичні нормативи, дозволили приходити без вищої освіти та навичок водіння. У деяких ситуаціях це викликало сльози, адже ти виходив на зміну і отримував "в подарунок" дитину, яку потрібно було оберігати, навчати і захищати, одночасно виконуючи свою роботу.

Тих, хто наважувався виступити проти керівництва, потихеньку зʼїдали. Писали різного характеру зауваження, проводили розслідування, виносили догани та знімали кошти. Посади отримували ті, хто краще "підлиже" керівництву або має тісний з ним зв'язок. Ідейні, чесні та розумні люди не потрібні системі. Мав бути показник твоєї роботи. І байдуже, яким чином.

Якщо ти допустив помилку, тебе відправляють на 12 годин в піший патруль або змушують носити бронежилет протягом усієї зміни.

Чи можна стверджувати, що вогнепальна зброя стала не засобом захисту, а тягарем для кожного правоохоронця? Так, це цілком можливо. Адже юридична система нашої країни настільки прогнила, корумпована та неефективна, що поліцейські просто не наважувалися діставати зброю з кобури. І це зовсім не жарт. Ти опинявся під слідством, надавав численні пояснення, переглядали записи з нагрудних камер, а зрештою сидів на "тумбочці" в очікуванні результатів службового розслідування.

Приклад: відбулось затримання водія з явними ознаками алкогольного сп'яніння, який чинив опір, погрожував та висловлювався нецензурною лайкою у бік поліцейських. При затриманні йому було зламано палець. Судова тяганина тривала роками, адже водій не з простих. Він - колишній працівник міліції (при званні).

Висновок: звільнений поліцейський, який не може обіймати посади (стосовно виплати компенсації не впевнена).

Вогнева підготовка виглядає як справжній абсурд. Лише на пальцях однієї руки можу порахувати, скільки разів ми відвідували полігон. А у тирі - ще трохи більше. Однак наші навички стрільби та роботи зі зброєю не покращуються. Патронів практично немає, але від нас вимагають ідеальних результатів.

Виходиш з посади? Чудово. Але не забувай, що тобі слід відшкодувати департаменту витрати на форму, яку ти не встиг "відпрацювати". Наприклад, якщо нова куртка розрахована на 5 років, а ти йдеш через 3, то потрібно буде сплатити за залишок терміну - 2 роки. А якщо трапилася аварія, то страхування не покриє витрат. Крім того, колеги скидаються на ремонт службових автомобілів.

Нещодавно на просторах інтернету один автор висловив думку, що УПП можуть з'єднати з ГУНП. Це просто абсурд! На місцях важливо не лише мати статистику щодо протоколів і постанов, адже там відчувається зовсім інша реальність. Часом, щоб заправити службове авто, доводилося витрачати власні кошти, адже на добу екіпажу виділяли всього 10 літрів пального, а обслуговувати потрібно було кілька сіл. Це, в свою чергу, призводить до корупційних схем. Якщо затримав п'яного водія, і той має знайомства, достатньо одного дзвінка, і ти вільний. Не виключаю, що до кабінету начальника потрапляли певні суми. Мене дивує, чому, якщо поліція фінансується з державного бюджету, один начальник району регулярно звертається до ОТГ з проханням виділити 50 тисяч гривень? Це відбувається постійно.

Система МВС гниє з голови. З керівників, з їхніх заступників, які не вирішують проблеми поліції, а наказують пішаків. Бо насправді не потрібно гнатись за показниками, а потрібно створити нормальні умови для роботи поліцейських, потрібно усунути кадровий голод, щоб на лінію не виїжджали працівники апарату, які не мають досвіду, не давати посади родичам, знайомим, коханцям та сраколизам, бо тоді у цих людей зʼявляюся корони. При "зальотах" керівників управлінь не переводити в інші управління для замилювання очей, а понижувати в посадах або звільняти.

Забезпечити належне фінансування для поліції, покращити технічне оснащення, оптимізувати робочий графік, збільшити чисельність персоналу, провести якісну підготовку правоохоронців, надати правову підтримку, зміцнити роботу штатних психологів, усунути некомпетентних керівників - одним словом, здійснити оновлення системи Міністерства внутрішніх справ з гідними керівниками (а не тими, хто під час повномасштабної агресії втікає з управлінь, а потім повертається, або ж коханцями, які не мають жодного уявлення про роботу), а також вжити заходів щодо усунення хабарників з посад.

Увага, суспільство: теракт у Києві - це лише початок. Попереду нас чекає ще багато викликів. Війна відкрила шлях до незаконної зброї для значної частини населення, і не всі з них здатні адекватно оцінювати ситуацію.

Ми багато років живемо в країні, де беззаконня і корупція стали звичним явищем. Досі влада нищить, краде та принижує нас. Ми прийняли роль "жертв", які звикли звалювати вину на всіх навколо. Ми радіємо, коли гинуть співробітники поліції та ТЦК, але при цьому продовжуємо давати хабарі, мовчимо про свавілля влади і чекаємо, що військові вирішать наші проблеми. Наша активність обмежується лише коментарями з дивана.

Засуджую бездіяльність та свавілля поліцейських, але дякую та поважаю тих, хто в тилу та фронті залишився справжнім та чесним".