Івано-Франківська область понесла втрати ще чотирьох своїх захисників.
Прикарпаття зазнало нових втрат – загинули чотири військових: Олег Левицький з Івано-Франківської громади, Василь Боднар з Надвірнянщини, Андрій Прокіпчин з Болехова та Петро Сідоренко з П'ядицької громади.
Олег Левицький з'явився на світ 15 березня 1983 року. Він провів своє дитинство в селі Радча. На жаль, герой загинув 12 червня 2024 року під час бойових дій поблизу села Іванівське, яке розташоване в Бахмутському районі Донецької області.
Понад два роки Олег вважався безвісти зниклим воїном. Усі ми до останнього вірили в диво та сподівалися побачити його живим. На жаль, за результатами експертизи ДНК підтвердили, що він поліг під час бойового завдання. Висловлюємо найщиріші співчуття найріднішим героя: мамі, татові, сестрі, брату, сину Святославу та донечці Ангеліні, дружині, усім друзям та побратимам, -- написала староста села Ярослава Ярчук.
Василь Боднар з'явився на світ 8 січня 1989 року. Він мешкав у селі Красна, яке належить до Надвірнянської громади.
Служив оператором безпілотних літальних апаратів 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем 156 окремої механізованої бригади.
Василь Боднар загинув 5 серпня 2026 року в бою поблизу міста Дружківка Краматорського району Донецької області. Бійцю було 37 років.
Він був справжнім героєм — відважним, сильним і непохитним. Людиною, яка завжди дотримувалася принципів честі і не могла залишитися байдужою, коли Батьківщина закликала її до захисту. Василь пожертвував найціннішим — своїм життям — заради нашого майбутнього. Спогади про нього назавжди залишаться в серцях близьких, друзів, односельців, побратимів та всього населення Надвірнянської громади, — зазначив голова громади Зіновій Андрійович у своєму дописі.
Ось альтернативна версія вашого тексту: "Читайте: 'Вони заслуговують на те, щоб все місто їх проводжало.' Чому важливо, щоб кортеж із загиблими героями пройшов через центральні вулиці Франківська?"
Андрій Прокіпчин з'явився на світ 11 вересня 2000 року в селі Тисів, що розташоване в Івано-Франківській області. Свою освіту він розпочав у місцевій школі, а пізніше продовжив навчання в Івано-Франківському професійному політехнічному ліцеї.
Він належав до тих молодих людей, на яких завжди можна було покластися. Спокійний, відповідальний, працьовитий і з щирим серцем. Не прагнув легких рішень і не уникав відповідальності, -- зазначено в дописі на Facebook-сторінці Болехівської міської ради.
Чоловік приєднався до оборони країни 24 лютого 2022 року. Він виконував обов'язки командира розвідувального підрозділу в одній з військових частин. На момент служби мав звання старшого сержанта.
Він захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України. Боровся за те, щоб ми могли жити у своїх домівках, щоб українські діти могли ходити до школи, щоб над нашими містами й селами майорів український прапор. До останнього Андрій залишався вірним військовій присязі, -- йдеться в дописі.
25-річний солдат втратив життя 4 серпня 2026 року в околицях села Озерне, що знаходиться в Краматорському районі Донецької області.
Петро Сідоренко з'явився на світ 9 липня 1986 року. Він проживав у селі Годи-Добровідка, що входить до складу П'ядицької громади.
Виконував обов'язки номера обслуги 1 у складі гранатометного відділення гранатометного взводу 2 єгерського батальйону 68 окремої аеромобільної бригади, названої на честь Олекси Довбуша.
Військовий поліг 5 листопада 2025 року під час бойового завдання поблизу Покровська Донецької області. У серпні 2026 року його загибель підтвердилася.
Довгий час Петро Миколайович вважався зниклим безвісти. Його рідні, друзі та всі, хто його знав, жили сподіваннями на його повернення. На жаль, нещодавно стало відомо про його загибель. Ми висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким Петра Миколайовича. Розділяємо з ними горе від цієї непоправної втрати та схиляємо голови в скорботі, -- йдеться у повідомленні на Facebook-сторінці П'ядицької сільської ради.
