Емоційні хвилі Польщі, угорські переговори та позиція Фіцо: що слід очікувати від західних сусідів України?

У контексті повномасштабної війни з Росією роль західних країн-сусідів, які входять до ЄС та НАТО, є надзвичайно важливою для виживання України. Проте з кожною з цих країн часто виникають суттєві проблеми.

Що зараз коїться у відносинах України з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією і чи є серйозні загрози і з заходу - читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Окрім боротьби з російською агресією та постійного пошуку фінансування для оборони, Україні часто доводиться вирішувати "дипломатичні конфлікти" із західними сусідами, такими як Польща, Угорщина та Словаччина. Навіть у відносинах з відносно мирною Румунією існують свої нюанси.

Їхня важливість для України важко перебільшити, адже вони відіграють ключову роль не лише в логістиці військових вантажів, а й у процесах євроінтеграції. Особливо зростає значення західних суден у контексті блокади українських портів Росією, що може вимагати переорієнтації торгівлі на сухопутні шляхи, як це вже відбувалося у 2022 році.

Незважаючи на спільний європейський напрямок, з кожною з цих країн Київ має свої особливості в стосунках та унікальний набір прихованих загроз.

Які фактори впливають на взаємини України з її західними сусідами (інфографіка: РБК-Україна)

Польща в емоціях

В останній час відносини з Варшавою навряд чи можна охарактеризувати як дружні. У червні ми стали свідками найбільшого загострення за останні роки, яке стало несподіванкою для Києва. Це стало наслідком того, що одній з військових частин Збройних сил України було присвоєно ім'я героїв УПА.

Емоційний вибух, спровокований цим рішенням, призвів до конфлікту між орденами. На початку президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Володимира Зеленського найвищої державної відзнаки Польщі – ордену "Білого орла".

Після цих подій ряд українських високопосадовців вирішив відмовитися від польських нагород і медалей. Це викликало хвилю антиукраїнських настроїв у польських соціальних мережах, а також призвело до окремих випадків фізичних нападів на українців у Польщі.

Зображення: Кароль Навроцький на церемонії пам’яті жертв Волинської трагедії (скріншот з відео x.com/NawrockiKn)

Наступну хвилю ескалації прогнозували на 11 липня - день вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії в Польщі. Кирило Буданов, керівник Офісу президента України, у бесіді з РБК-Україна чітко зазначив, що Польща готувалася до ряду "недостатньо обдуманих ескалаційних дій".

Втім, польське керівництво вирішило не йти на нове загострення. Президент Кароль Навроцький у своїй промові до роковин "Волині" обмежився лише закликом до парламенту законодавчо заборонити червоно-чорний прапор ОУН-УПА.

Цю позицію визначила низка факторів, зазначає в інтерв'ю РБК-Україна заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергій Герасимчук.

З одного боку, спостерігається покращення відносин між Україною та США, при цьому польський президент значною мірою керується настроями, що панують у Білому домі. З іншого боку, важливим є також європейський вплив і можливості, які відкриваються для Польщі в контексті відновлення України та отримання економічних вигод від цього процесу.

Зі свого боку, Україна також робить акцент на конструктив. 17 липня президент Зеленський оголосив про "п'ять кроків" для подолання історичних суперечок. Серед іншого, будуть відкриті всі архіви СБУ та Служби зовнішньої розвідки щодо подій ХХ століття на Волині та збільшено кількість дозволів на ексгумаційні роботи.

Такі ніби дріб'язкові для України жести, тим не менш, мають велику вагу для польського политикуму. Тож реакція на них - відповідна.

"З великим задоволенням та надією я сприймаю висловлювання і рішення Володимира Зеленського стосовно відносин між нашими країнами, які повинні базуватися на взаємній повазі та істині," - підкреслив прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Президент Польщі не висловлювався особисто щодо рішення Зеленського, проте його радник Альвін Гаядур зазначив, що "одних слів недостатньо".

У будь-якому випадку, українсько-польські стосунки більше не повернуться до колишнього стану.

"Ні Україна, ні Польща не планують виявляти особливі емоції у своїх двосторонніх відносинах і прагнутимуть перейти до більш практичного формату співпраці. Це означає, що якщо ми бажаємо отримати певні вигоди від Польщі, то повинні бути готовими запропонувати щось натомість", - зазначає Сергій Герасимчук.

Яскравим прикладом цієї тенденції є оборонна співпраця. На початку липня польський державний концерн PGZ уклав нові угоди з українською компанією TAF Industries, що стосуються спільного виробництва безпілотних літальних апаратів та технічного обслуговування винищувачів.

Крім того, прагматичний підхід є одним із факторів, що в певній мірі стримує польських політиків від подальших ескалацій. На це також впливають російські загрози та події, як, наприклад, падіння ракети Х-101 неподалік Любліна 30 липня.

Подібні провокації змушують Польщу та НАТО звертати увагу на власну безпеку, а найкращим рішенням для зміцнення оборонних можливостей є активізація співпраці з Україною.

"Засвоєння цього аспекту має змінити уявлення поляків щодо поточної ситуації і наших двосторонніх відносин. Це відкриває перспективи для посилення співпраці у різних сферах, особливо в оборонному секторі", - підкреслює кандидат політичних наук, міжнародний експерт Станіслав Желіховський.

Проте, ймовірно, повністю нових ескалацій не уникнути в міру наближення парламентських виборів у Польщі наступного року. Очевидно, кожна політична сила намагатиметься розіграти "українську карту", бо на це з різних причин відгукується польське суспільство.

Згідно з даними опитування, проведеного CBOS, число поляків, які не підтримують прийом біженців з України, вперше перевищило кількість тих, хто виступає за цю політику. Відповідно до результатів, 52% респондентів висловилися проти, тоді як 48% підтримали цю ініціативу. Цей тренд виявився вперше з моменту початку повномасштабної агресії Росії.

Також нікуди не ділися об'єктивні економічні протиріччя. "Україна сприймається багатьма європейськими фермерами, зокрема й польськими, як конкурент у галузі сільського господарства. Це показали протести фермерів у 2023 році проти безмитного імпорту українського зерна", - каже в коментарі РБК-Україна аналітикиня Українського центру європейської політики Сніжана Дяченко.

Питання полягає лише в тому, чи залишаться ці спроби ескалації на рівні висловлювань, чи ж знову перейдуть у реальну дію.

Крім того, за останні тижні польські політики змогли так сильно "підігріти" інтерес свого суспільства до українського питання, що практично щодня з'являються новини про нові напади на українців у Польщі через національну приналежність. На щастя, жоден з цих випадків не закінчився летально.

Свіжі тенденції в Будапешті

Угорщина за часів Віктора Орбана була найбільш проблемним сусідом України. Коли ж одіозний прем'єр розгромно програв вибори, Київ одразу відчув зміну настроїв. Петер Мадяр, який прийшов на зміну Орбану, явно налаштований вирішити протиріччя з Україною. Головне з них - навколо угорської меншини.

Практично одразу після того як Мадяр склав присягу, українські та угорські посадовці розпочали технічні консультації. За їх підсумками новий угорський прем'єр, власне, і оголосив про "значний прогрес".

Київ і Будапешт досягли консенсусу щодо того, що Україні слід реалізувати План дій, який стосується національних меншин, затверджений у процесі євроінтеграції.

Важливо, що він стосується не лише угорської, а й інших національних меншин в Україні, окрім російської. Для угорської громади нічого ексклюзивного не передбачається.

Фото: Володимир Зеленський і Петер Мадяр на саміті в Анкарі (president.gov.ua)

Угорщина висловила готовність продовжувати реалізацію плану, але, як зазначив Мадяр, потрібні певні корективи. Це стосується в основному технічних змін, оскільки деякі пункти вже втратили свою актуальність. Тарас Качка, який на той час обіймав посаду віцепрем'єра з питань євроінтеграції, повідомив, що угоди передбачають поступове оновлення українського законодавства в період 2026-2027 років.

Це пояснення стосується територій, де проживають національні меншини, а також їхніх мовних і соціально-політичних прав. Київ планує виконати частину своїх зобов'язань вже в цьому році, зокрема в сфері освіти. Однак колишній міністр освіти і науки України Оксен Лісовий зазначив, що в угодах з Угорщиною не передбачено суттєвих змін.

Здавалося б, завдяки цьому проблема угорського вето у Євросоюзі мала зникнути. У липні ЄС цілком міг відкрити всі шість переговорних кластерів - сфер законодавства, які Україна має змінити для вступу в Євросоюз. Це технічна процедура, але без неї подальша євроінтеграція неможлива. І що важливо, для відкриття кластерів потрібна згода всіх членів Євросоюзу.

Незважаючи на очікування, Угорщина вирішила відкрити лише перший кластер, а після додаткових переговорів – також останній. Інші чотири залишаються недоступними.

Так, 17 липня Угорщина відмовилася розпочати процес відкриття кластерів 2 (Внутрішній ринок) та 3 (Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання).

Відмова не має відношення до змісту переговорів по конкретних розділах, де інтереси України та Угорщини теоретично можуть бути в конфлікті, підкреслює Сніжана Дяченко в коментарі для РБК-Україна.

Кластер 2 охоплює такі аспекти, як безперешкодний обіг товарів, мобільність робочої сили та капіталу, фінансові послуги, корпоративне право, охорона інтелектуальної власності, захист прав споживачів та інші подібні питання.

Кластер 3 охоплює такі сфери, як оподаткування, цифрова трансформація, митні питання, соціальна політика, а також освіта і культура.

"Угорщина до цього часу не заявляла публічно про свої претензії щодо готовності України до початку переговорів з будь-якого з цих питань. Відкриття кластерів 2 і 3 опинилося під загрозою через проблеми в двосторонніх відносинах між Україною та Угорщиною, а також через позицію Угорщини стосовно української інтеграції до ЄС", - зазначає Дяченко.

Як зазначила вона, хоча новий уряд демонструє більшу готовність співпрацювати з Україною в порівнянні з Орбаном, Мадяра все ще не можна вважати політиком, який виступає на підтримку українських інтересів. Під час своєї передвиборчої кампанії він висловився проти термінового приєднання України до Європейського Союзу.

Крім того, антиукраїнські настрої в угорському суспільстві, які особливо активно культивувалися проурядовими медіа за часів Орбана, нікуди не зникли. Тому новий угорський прем'єр має зберігати образ рішучого політика.

"Мадяру треба доводити усім, що він продовжує відстоювати інтереси Угорщини, і тематика угорців за кордоном є "священною коровою" для будь-якої угорської адміністрації, незалежно від прізвища прем'єра", - підкреслює Сергій Герасимчук.

Разом із тим, у цій історії важливою є роль Єврокомісії, яка зберігає серйозні важелі впливу на Угорщину. Мадяр буде добиватися від Єврокомісії розморозки усіх фондів. При цьому для нього також важливо відтермінувати дедлайни на використання коштів. Головні ж торги стосуватимуться нового бюджету ЄС на 2028-2034 роки.

Це впливає на Україну двояко. Сама Єврокомісія, розуміючи вразливість Угорщини, може тиснути на неї щодо українського питання. Водночас Угорщина намагається "продати" своє право вето якнайдорожче.

Ситуацію могли б змінити переговори між Володимиром Зеленським та Петером Мадяром. Хоча вони обмінялися кількома словами під час саміту НАТО в Анкарі, цей формат не дозволяв заглибитися в суттєві питання. Однак очікується, що повноцінна зустріч між двома лідерами відбудеться в Києві або Будапешті, хоча точна дата поки що залишається невідомою.

Словаччина: виклики адміністративної системи

У Братиславі спостерігається дещо інша поведінкова модель. Прем'єр-міністр Роберт Фіцо, незважаючи на свою різку риторику стосовно України, на ділі прагне уникати створення серйозних труднощів для Києва. Яскравим ілюстрацією цього є транзит російських енергоресурсів до Словаччини через територію України.

На початку року внаслідок російських атак була пошкоджена нафтова інфраструктура, що призвело до зупинки перекачування через нафтопровід "Дружба". Це спонукало Братиславу навіть висловити Києву загрозу відключення електроенергії, оскільки команда Фіцо стверджувала, що Україна свідомо перешкоджає транзиту.

Київ і Братислава офіційно погодилися на відновлення співпраці 23 квітня, що співпало із змінами у виборчій системі в сусідній Угорщині.

Ймовірно, словацька сторона надалі буде піднімати питання подальших гарантій забезпечення Україною транзиту російської нафти. Він, як виключення для Словаччини та Угорщини, поки йде через Україну. Але в 2027 році ЄС має намір повністю відмовитись від російських енергоресурсів.

Україна має можливість порушити питання про гарантії транзиту електричної енергії та газу через територію Словаччини. Особливо для Києва важливим є зниження тарифу на газ. Словаччина ще у 2025 році заявила про намір це здійснити, проте на даний момент конкретного рішення не було прийнято.

Володимир Зеленський і Роберт Фіцо зустрілися в Єревані 4 травня для обговорення можливих компромісів. Пізніше, 18 червня, вони продовжили свою бесіду під час саміту ЄС у Брюсселі. На липень були заплановані міжурядові консультації для поглибленої дискусії, проте через раптову зміну уряду в Україні їх реалізація була відкладена.

Зображення: Володимир Зеленський та Роберт Фіцо під час саміту в Єревані (скріншот з відео t.me/V_Zelenskiy_official)

Водночас це не заважає досягати прагматичних домовленостей. Навіть у питаннях підтримки України з боку НАТО, де словацький прем'єр традиційно залишається скептичним, Братислава зрештою пристала на загальноєвропейську позицію.

На саміті Альянсу, що відбувся в Анкарі в липні, Фіцо згодився надати фінансову підтримку Україні в обмін на припинення прямих військових постачань зі Словаччини.

Така гнучкість Фіцо продиктована суворою внутрішньою реальністю, каже Сергій Герасимчук. За його словами, Словаччина зараз перебуває у дуже складній соціально-економічній ситуації, а уряд гарячково шукає, чим закрити діри в бюджеті.

Європейська комісія вже ясно дала зрозуміти Братиславі: у разі, якщо країна не адаптує свій політичний курс, Брюссель може вдатися до "угорської моделі" за часів Орбана - просто призупинити виплату європейських фондів та обмежити доступ до величезних фінансових субсидій.

Таким чином, Фіцо опинився в складній геополітичній ситуації. З одного боку, він прагне зберегти підтримку тих словаків, які схвалюють його нинішню політику, але з іншого - усвідомлює, що це буде неможливо, якщо Європейський Союз зменшить фінансування, - зазначає Герасимчук.

В умовах, що склалися, Братислава навряд чи має можливість для загострення відносин з Києвом. Крім того, словацький уряд переживає часи нестабільності. Його підтримка базується на крихкій коаліційній більшості в парламенті, де партнери Фіцо постійно погрожують вийти з альянсу.

Румунія - непомітна небезпека.

На відміну від більшості інших західних сусідів, критичних проблем у відносинах України та Румунії немає. Проросійського реваншу на виборах там не сталося, Бухарест залишається надійним партнером, а між країнами вже реалізується низка спільних оборонних та інфраструктурних проєктів.

Зображення: Володимир Зеленський і Нікушор Дан під час їхнього візиту до Києва. На фоні можна побачити заступника голови Офісу Президента Павла Палісу (джерело: facebook.com/zelenskyy.official).

"Ми прагнемо розвивати потужності наших збройних сил за рахунок партнерства з Україною та взаємної довіри," - зазначив президент Румунії Нікушор Дан під час свого недавнього візиту до Києва.

Партнерство не похитнув навіть той факт, що Румунія мимоволі втягується у війну через регулярні інциденти з зальотами російських дронів на свою територію та все більш часті оголошення тривог у прикордонних з Україною містах.

Проте головним ризиком для Києва на цьому треку залишається урядова турбулентність у самій Румунії. Країна фактично занурилася в чергову політичну кризу, і саме президент Нікушор Дан наразі є ключовою особою щодо збереження курсу на підтримку України.

"Якщо б обставини склалися так, що новий уряд не був би сформований і Румунія вирушила б на дострокові парламентські вибори, ризики значно зросли б, - зазначає Сергій Герасимчук в інтерв'ю РБК-Україна. - Існує висока ймовірність, що перемогу здобула б ультраправорадна партія AUR. Це могло б призвести до створення уряду, який був би недружнім до України, а конфлікти між ним і президентом занурили б Румунію в безодню криз."

Проте, поки що вдається уникнути такого розвитку подій. Румунські парламентарі добре усвідомлюють, що позачергові вибори призведуть до втрати мандатів для більшості з них.

Загалом, внутрішні кризи та виборчі процеси в сусідніх країнах продовжуватимуть створювати ризики для Києва. Однак, завдяки поєднанню фінансових інструментів з боку Брюсселя та прагматичної роботи української дипломатії, вдається підтримувати ці відносини в конструктивному руслі. Для збереження такого статусу-кво Україні буде необхідно фокусуватися не лише на емоційних закликах до підтримки, але й на пошуку спільних інтересів.

Запитання та відповіді (Часто задавані питання):

- Як змінилися відносини України та Польщі через історичні суперечки?

- Варшава та Київ зміщують акцент із емоційних дискусій на економічну та оборонну прагматичність. Україна робить крок назустріч у питаннях ексгумацій та відкриття архівів СБУ, тоді як польський бізнес укладає нові контракти з виробництва безпілотників та обслуговування військової техніки.

Чому Угорщина перешкоджає переговорам щодо вступу України до ЄС після того, як Орбан залишив свою посаду?

Новий прем'єр-міністр Петер Мадяр має враховувати євроскептичні настрої серед виборців і намагається підкреслити свою рішучу позицію щодо захисту угорської меншини в Україні. Окрім цього, Будапешт застосовує своє право вето на відкриття нових переговорних кластерів як інструмент тиску на Єврокомісію з метою активізації європейських фінансових фондів.

Чи припиниться транзит російських нафти і газу через територію Словаччини?

На даний момент транзит нафти був відновлений завдяки угодам між сторонами, але Європейський Союз має намір повністю відмовитися від російських енергетичних ресурсів до 2027 року. У відповідь на це Україна піднімає питання щодо гарантій зворотного постачання словацького газу та електричної енергії на вигідних умовах.

- Чи загрожує Україні зміна політичного курсу Румунії?

- Президент Нікушор Дан залишається послідовним прихильником підтримки України, тому безпековий курс Бухареста збережеться. Головним ризиком залишаються потенційні дострокові парламентські вибори, де зростають шанси на успіх ультраправої партії AUR, що може спричинити урядову кризу.