Дмитро Коцюбайло з'явився на світ 1 листопада: він жив, боровся та віддав своє життя за Україну.

1 листопада 1995 року на світ з'явився Дмитро Коцюбайло — командир батальйону "Вовки Да Вінчі", який удостоївся звання Героя України за свої заслуги. Він був правнуком бійця Української повстанської армії і продовжив традицію свого предка, який боровся проти радянських загарбників, взявши до рук зброю у війні з росіянами. Після проголошення незалежності здавалося, що боротьба закінчилась. Однак Росія знову виступила проти України, і Дмитро вирушив на фронт у 2014 та 2022 роках. Яким було його життя, що він говорив, ким був, і як загинув?

У 2026 році Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло мав би святкувати своє 31-річчя, разом із товаришами по зброї, зупиняючи наступ ворога в контексті російсько-українського конфлікту. Він брав участь у бойових діях під час АТО, захищаючи позиції біля Донецького аеропорту. Дмитро приручив справжнього вовка та організував роту, а згодом — батальйон, вибираючи найкращих бійців, іноді з тисячі. На жаль, він загинув 7 березня 2023 року від осколкового поранення, яке стало фатальним. В честь дня народження Дмитра Коцюбайла, видання "Фокус" вирішило поділитися історією цього героя, який боровся проти російських агресорів та продовжив справу свого діда.

Дмитро Коцюбайло -- від захисника Майдану до командира "Вовків Да Вінчі"

Дмитро Коцюбайло тільки-но досягнув повноліття, коли у 2013 році розпочалися події Революції Гідності. Хлопець став учасником протестів на Майдані, а згодом приєднався до патріотичної організації "Правий сектор". Спільно з однодумцями він боровся за захист протестувальників від сил "Беркуту". Коли ж Росія розпочала гібридне вторгнення на сході України, Дмитро вирішив стати добровольцем у воєнізованих формуваннях, що захищали Донбас.

Дмитро став частиною 67-го штурмового батальйону Добровольчого українського корпусу (ДУК), який був заснований активістами "Правого сектора". Коли обирали його позивний, звернули увагу на те, що молодий боєць має талант до живопису. Так виник його позивний — "Да Вінчі".

У 2014 році, під час запеклих боїв за донецький аеропорт, молодий чоловік отримав серйозне поранення і довго проходив лікування. Процес реабілітації тривав три місяці, після чого він знову вирушив на Донбас. Цей доброволець власноруч створив базу ДУК в Авдіївці, як повідомляє портал "Версії". На одній із старих фотографій можна побачити Коцюбайла з вовком на ім'я Вульф, який був на повідку.

Командири помітили військові здібності юнака, який ретельно готував кожну операцію та піклувався про своїх солдатів. Спочатку йому було довірено керувати взводом, а згодом і ротою. Бійці перетворилися на єдиний, згуртований підрозділ, подібний до зграї вовків, і саме тому вони отримали назву "Вовки Да Вінчі".

"Три вовки, зображені на гербі нашої роти, символізують нашу єдність. Це, можна сказати, зграя, що рухається до перемоги", -- зазначив Дмитро в інтерв'ю виданню "Високий Замок".

У 2016 році Коцюбайла очолив 1 окремий штурмовий батальйон ДУК. Бійці з позивним "Вовки" активно брали участь у боях під Карлівкою, Пісками, Авдіївкою та на Савур-Могилі. Він особисто розробляв стратегії для операцій, які виконували його підлеглі. Крім того, "Да Вінчі" одним із перших усвідомив важливість розвідувальних дронів у військових діях.

У 2021 році Дмитро Коцюбайло був удостоєний звання Героя України та отримав орден "Золота зірка". Церемонія нагородження проходила в залі Верховної Ради. Чотири роки раніше він вже отримав орден "Народний герой України".

Як Дмитро Коцюбайло пережив вторгнення Російської Федерації.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, команда "Да Вінчі" знаходилася на позиціях поблизу Щастя у Луганській області. Командування вирішило реорганізувати 67-й батальйон ДУК, перетворивши його на 67-му окрему механізовану бригаду. Водночас рота "Вовків Да Вінчі" стала 1-м окремим штурмовим батальйоном 67-ї ОМБр. Дмитро Коцюбайло та його підрозділ виконували бойові завдання в Луганській, Харківській та Донецькій областях. Як повідомила 67-ма бригада, їхній підрозділ взяв участь у "Балаклейській операції" та звільняв Куп'янськ Вузловий.

Сусідні до "Да Вінчі"

Родина Дмитра -- батьки Іван та Оксана Коцюбайло з села Задністрянське Івано-Франківської області. У родині, крім Дмитра, було ще п'ятеро дітей. У 2024 році до "Вовків Да Вінчі" приєдналась одна з сестер.

Подруга "Да Вінчі" — Аліна Михайлова, яка очолює медичну службу "Ульф" 1 ОШБ. Вони разом пережили випробування, що випали на долю під час АТО та в перший рік повномасштабної агресії.

Дмитро Коцюбайло говорить про військову службу та конфлікт.

21 лютого 2023 року Дмитро Коцюбайло, 27-річний командир батальйону "Вовки Да Вінчі", дав інтерв'ю для YouTube-каналу Front 18. У розмові він акцентував увагу на значенні ретельного планування операцій, щоб забезпечити безпеку своїх підлеглих.

"Без чіткого плану все закінчується погано. Якщо серед ночі надходить команда "зранку в бій", половина особового складу просто загине. Має бути хоча б мінімальне планування", -- наголосив Коцюбайло.

Також Дмитро зазначив, що Росія має намір вести війну тривалий час, оскільки володіє необхідними ресурсами та підтримкою союзників.

"Росіян недооцінювати не можна: хоча вони й розбиті, у них є людський ресурс, техніка та зброя. І Путін не відступить: він не змириться з поточним станом і готовий воювати навіть багато років", -- сказав він.

Як загинув Дмитро Коцюбайло

Дмитро Коцюбайло трагічно загинув 7 березня 2023 року в Бахмуті. Разом із ним були його бойові товариші — "Капуста" та "Мітчел". Під час артилерійського обстрілу поблизу їхнього місця перебування стався вибух снаряда, внаслідок чого Дмитро отримав осколкове поранення. Медичні працівники доклали максимум зусиль, щоб врятувати його життя: його доставили до лікарні, але, на жаль, він помер.

Дмитра Коцюбайла поховали 10 березня на Аскольдовій Могилі в Києві. У церемонії прощання взяли участь тодішній головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний, президент Володимир Зеленський, високопосадовці та військові, а також численні кияни.

Посмертно Дмитро Коцюбайло був нагороджений "Хрестом бойових заслуг" та відзнакою "Національна легенда України". Крім цього, після його смерті йому присвоїли звання лейтенанта.

1 листопада 2026 року Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло міг би святкувати своє 31-річчя. Хоча молодий командир загинув, війна проти російських агресорів все ще триває, і в ній також брали участь його прадід, а за ним – цілі покоління українців. Цей день є нагодою вшанувати пам'ять Героя, який боровся з ворогом і віддав своє життя за захист України.

У 2026 році 108-й окремий штурмовий батальйон "Вовки Да Вінчі", під керівництвом Коцюбайла, тримав оборону на Покровському напрямку, що вважався найгарячішою точкою фронту. У вересні військовослужбовці, які невпинно перебували на своїх позиціях протягом року, були удостоєні нагород. 1 листопада, в день народження Дмитра Коцюбайла, товариші по зброї зберуться на Аскольдовій могилі в Києві, щоб вшанувати пам'ять свого першого командира.