Чорний кіт не є причиною нещасть. Чому ж людина так охоче вірить у забобони?
Зображення: надане автором, священик Юліан Тимчук.
Отче Юліане, в контексті наближення свята Стрітення, було б цікаво дізнатися, чи дійсно стрітенська свічка має силу захищати від бурі, і чи дійсно, якщо вона випадково згасне, це є сигналом для тривоги?
На свято Стрітення Господнього церква вшановує важливу подію — зустріч немовляти Ісуса з праведним Симеоном. Це свято є символом злиття Старого і Нового Заповітів, перемоги світла істини над темрявою невіри, що панувала в той час. Освячення свічок у цей день уособлює нашу духовну зустріч із Спасителем, відганяє тьму і нагадує про невтомну присутність Бога в нашому житті.
Вважається, що вона має здатність захищати від грому, і часто її називають громовицею. Проте насправді не сама свічка є щитом від стихії, а молитва, що супроводжує її. Стрітенську свічку запалюємо в складні моменти, коли прагнемо зосередитися і помолитися. Саме свічка допомагає зміцнити нашу молитву. Освячена стрітенська свічка не є магічним об’єктом, тому не слід використовувати її для якихось ритуалів.
Check out this post on Instagram!
A post uploaded by Юліан Тимчук | Священник (@yuliantymchuk)
Звідки ж виникли забобони? І чому, на вашу думку, люди так легко піддаються їм?
Зазвичай забобони, міфи - це відлуння поганських вірувань, які змішалися з народними традиціями. Вони виникли у ті часи, коли люди ще не знали істинного Бога - Ісуса Христа - і намагалися вплинути на світ через магію, прикмети, ритуали. Навіть після прийняття християнства ці поганські уявлення продовжували жити в народній свідомості. Люди охоче вірять у забобони через страх перед невідомим. У складних ситуаціях вони шукають прості рішення. Наведу біблійний приклад. Коли Мойсей піднявся на гору Синай, щоб отримати скрижалі з Божими заповідями, люди залишилися внизу чекати на нього. І за цей час зробили собі божка, тельця, якому поклонялися - бо ж народу потрібно комусь поклонятися. Коли Мойсей спустився, то розлютився і розбив скрижалі, йому стало прикро, що люди собі створили кумира. Та ми можемо вірити або в світло, або в темряву. Якщо ми загасимо вогник сподівання, віри, надії, любові, мудрості - буде темрява. Так було, є і буде. Як казав премудрий Соломон, нічого нового під сонцем.
Людина завжди прагне змінити свою судьбу та взяти під контроль своє існування. Різноманітні магічні практики та забобони формують враження, що вона може керувати власним життям.
Зображення: pomisna.info Малюк зі стрітенською свічкою у Києво-Печерській лаврі.
Чи є можливість якимось чином систематизувати забобони?
Умовно їх можна поділити на дві групи - це, так би мовити, побутові і релігійні забобони, пов'язані із традиціями. Побутові - це чорний кіт, який перейшов дорогу, "поганий день" п'ятниця 13-го, різні форми ворожінь, гороскопи, нумерологія, хіромантія, карти Таро, а ще - віск зливати, яйце котити і так далі. А релігійні - про те, що начебто не можна незаміжній дівчині хрестити першою дівчинку, або не можна пускати жінок у дім на свято Введення, або що першим сіяти має прийти хлопчик на святого Василія. Сюди ж належить використання освячених у храмі речей в магічних ритуалах, наприклад, тих же стрітенських свічок.
І ця перша група - людські вигадки, які не мають нічого спільного з реальністю. Бо в чому винен чорний котик, який переходить дорогу? Знаю людей віруючих, які розвертають автомобіль, коли бачать, що чорний кіт перебіг дорогу.
З іншого боку, релігійні забобони можуть бути небезпечними. Деякі з них стали невід’ємною частиною життя, і, на жаль, іноді їх підтримують навіть представники духовенства.
Зображення: надане автором, священик Юліан Тимчук.
Не варто боятися чи відчувати сором. Як правильно сповідатися, щоб отримати прощення?
Багато марновірств повязані з похоронами, цвинтарями, померлими...
Там, де смерть, де душа покидає тіло, там завжди люди придумають, що б такого зробити, щоб "телепортувати" душу відразу в Царство Боже. Забобони, пов'язані з похороном, належать, я б сказав, до десятки найпоширеніших. Це перевертання крісел, накривання дзеркал покривалом, щоб душа не потрапила "до іншого виміру", це коли кладуть у труну гроші, бо, мовляв, "треба заплатити, щоб увійти в Царство Боже". Я навіть бачив, як цигарки і попільничку кладуть до кишені піджака померлого. Це настільки абсурдно! Та хіба великий Господь, творець неба і землі, допустив би, щоб від перевертання крісел залежало людське спасіння? І тут важливо, щоби священник на похороні не закривав очі на всі ті марновірства, а робив зауваження. Скажімо, я роблю.
Check out this post on Instagram!
A post uploaded by Юліан Тимчук | Священник (@yuliantymchuk)
Можливо, покійники не мають потреби в тому, щоб під час Святвечора чи Пасхи на їхні могили приносили їжу та напої?
Важливо розрізняти марновірства і традиції. На Івано-Франківщині, на Львівщині, загалом у західній частині України є традиція перед Святим вечором йти на цвинтар. Я теж іду на цвинтар помолитися за душі тих, кого немає з нами. Але я не несу вечерю. Не треба брати кутю, пампухи - душі фізична їжа не потрібна. Душі потрібна наша молитва. І прийти помолитися за рідних, наприклад, перед святом - це не забобони, а гарна сімейна традиція.
Болюча й актуальна нині проблема, коли втрачають рідних на війні, а дехто не знає, чи живі їхні сини, чоловіки, яких вважають безвісти зниклими. У відчаї вдаються до різних методів, часто йдуть до ворожок. Що би ви тут порадили?
Не варто робити ворожок багатшими і займатися тим, що не угодне Богу. Людина все одно буде сумніватися і не повірить нікому, поки не побачить тіло, поки не матиме можливості попрощатися. На похоронах існує звичай, який я б не назвав забобоном, а скоріше психологічним методом: близькі кидають жменю землі у могилу. Це допомагає відпустити померлого і завершити прощання.
Отже, я вас прошу: утримуйтеся від візитів до ворожок і краще зверніться до молитви за свого захисника. Коли ж виникає питання, як молитися за зниклих безвісти – за їхнє здоров'я чи за спокій душі, я завжди відповідаю, що слід молитися лише за їхнє здоров'я, як за тих, хто живий. Адже, як сказано в Біблії, у Бога немає мертвих – всі вони живі в Його очах.
Зображення: pomisna.info Святкування Стрітення. Освячення свічок у Києво-Печерській лаврі.
Оскільки працюєте на парафії, багато спілкуєтеся з різними людьми, певне, маєте чимало історій, пов'язаних із забобонами?
О так, подібних випадків у мене чимало. Протягом чотирьох років я займаюся тим, що спростовую різні міфи, які поширюються в медіа. Адже щодня стикаюся з цим. Пригадую, як одна жінка запитала мене: "Я цілий рік запалювала свічки за здоров'я правою рукою, а за упокій - лівою. Чи правильно я це робила? Бо одного разу свічки згасли". Я відповів: "Чи є різниця, за що молитися - за здоров'я чи за спокій, і якою рукою це робити?" Інша жінка приходила за освяченою водою, щоб окропити гроші, адже вважала, що без цього бізнес не піде. Пам’ятаю, як один з наших парафіян, який був дуже близький до церкви, намагався пропустити мене в авто, тримаючи порожнє відро. Після розмови він зрозумів свою помилку. Ще один випадок: жінка звернулася до мене з проханням помолитися за її сина і розповіла, що "як мама, я зробила все можливе — зав'язала йому червону нитку на правій руці і на лівій нозі". Я запитав: "Чому не на лівій руці чи на правій нозі?" Вона відповіла: "Бо так писали в інтернеті". Я порадив їй зняти нитки і почати молитися за свою дитину, читати псалтир і дотримуватися посту.
Чи існують забобони, здатні нанести шкоду?
Якщо людина має страх передавати предмети через поріг або виходить з дому тільки з правої ноги, це, хоча й не є зразком здорового глузду, загалом не має серйозних наслідків. Проте існують більш небезпечні забобони, такі як ворожіння, магія і різноманітні заклинання. Багато хто сприймає це як безневинну гру, однак за цим ховається зловісна сила - диявол. Йому, напевно, абсолютно все одно, чи відвідує віруюча людина церкву, але він прагне, щоб вона робила це без свідомого усвідомлення, приходячи за водою чи свічками, звертаючи увагу на одяг інших, чи на те, як священник проводить проповідь. Коли людина діє саме з такими намірами, диявол відчуває задоволення. Він насолоджується марновірством людей. Таким чином, людина ненавмисно стає на бік темних сил.
Check out this post on Instagram!
A post uploaded by Юліан Тимчук | Священник (@yuliantymchuk)
Чи є віра в забобони гріхом? Чи слід сповідатися, якщо ти носиш червону нитку для захисту від злих впливів?
Вірний християнин повинен звертатися до сповіді, якщо порушив одну з Божих заповідей. У першій з десяти заповідей сказано: "Я - Господь Бог твій, і не будь у тебе інших богів, окрім мене". Віра в забобони є відхиленням від цієї заповіді. Коли людина покладається не на Бога, а на прикмети, амулети, ворожіння чи інші знаки, вона відходить від справжньої віри. Це є гріхом, тому важливо визнавати його під час сповіді.
Check out this post on Instagram!
A post uploaded by Юліан Тимчук | Священник (@yuliantymchuk)
Отче, ви проживаєте та виконуєте свої обов'язки в мальовничій Гуцульщині, у гірському селищі. Справді, магія і гуцули здаються невід'ємними один від одного. Згадаємо відомий твір "Тіні забутих предків" — там всюди присутні заклинання, чари та любовні приворожування. У вашій місцевості, без сумніву, ці традиції досі живуть, і ви, напевно, маєте чимало справ із вашою гуцульською паствою?
Я уродженець села Старі Кути - це Косівщина на Івано-Франківщині. А служу як священник-помічник разом із своїм батьком на парафії в гірському селі Розтоки. Це край, де люди справді вірять у магічні сили. Але мені хочеться вірити, що за ті 10 років, відколи мій тато на парафії, і за той період, що я служу з батьком як помічник, нам вдалося провести чималу просвітницьку діяльність, і парафіяни відійшли від забобонів. Напевно, тут ще є роботи на якийсь десяток років. Але вірю, що з часом світло переможе темряву.
