Рубіжанський ринок: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (частина друга)

В останні місяці Рубіжне лихоманить. На Рубіжанському ринку, підприємці з якого, до речі, справно платять податки, нервують, нездорова атмосфера і серед покупців.

Між тим, обсяги торгівлі згортаються, доходи падають, видатки зростають.

Сьогодні ми продовжуємо цю тему.

Читайте також Рубіжанський ринок: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (частина перша)

Кому вигідно створювати нездоровий ажіотаж на ринку? Що відбувається насправді? У чому суть конфлікту? Що говорить закон? Як знайти вихід?

Чому мовчить місцева влада, чи депутати думають, що зможуть відсидітися не приймаючи жодних рішень? Саме це ми і дізнавалися.

Відразу зазначимо: ми не даємо власних оцінок. Тільки факти та думки всіх сторін.

«Ми вимагаємо повну і прозору калькуляцію витрат»

Наша співрозмовниця – голова громадської організації «Нове життя» (місто Рубіжне), підприємець Ельвіра Едуардівна Лобко.

За її словами, ключовий момент, суть конфлікту, полягає у тому, що підприємці сплачують адміністрації ринку надвеликі суми.

Йдеться про те, що підприємці платять ДП «Рубіжанський ринок» 2,20 грн за квадратний метр, а адміністрація сплачує місту – 10 копійок.

Втім, нещодавно оплату підприємцям знизили до 2,05 грн, але земля і досі не належить ДП «Рубіжанський ринок».

Окрім того, Ельвіра Едуардівна Лобко стверджує, що адміністрація всіляко перешкоджає діяльності підприємців, а саме – погрожує учасникам ініціативної групи тим, що викине їх з ринку, разом з їх МАФами.

Вона також наголошує на тому, що на початку боротьбі (листопад 2018 року) було дуже страшно, коли підпалили магазин, коли всіляко утискали, але сьогодні кількість незадоволених підприємців значно зросла і конфлікт потребує негайно вирішення.

«Наша головне завдання – пояснити всім підприємцям їх права, що кожен з них має право взяти під своїм МАФом землю в оренду і платити місту, а не утримувати ДП «Рубіжанський ринок» - підкреслила Ельвіра Лобко.

Наталія Павлівна Петрова – представляє громадську організацію «Ринок», підприємець з 2004 року.

Наталія Павлівна впевнена, що суть конфлікту полягає у тому, що підприємці сплачують великі кошти адміністрації ринок, а прозорої калькуляції не бачать. Все це сприяє зростанню невдоволення підприємців.

Наталія Павлівна вважає, що підприємці не відчували себе співробітниками з адміністрацією, яка ставилася до них поверхово, без необхідної поваги.

Окрім того, постійно підвищувалися тарифи, ціна послуг. Все це збурювало підприємців і призвело до правової колізії. Але не було лідера, який зміг би очолити протест. Такий лідер з’явився, допомогли юристи.

Наша співрозмовниця впевнена, що якщо будуть прямі договори оренди з міськвиконкомом, то це значно покращить ситуацію: бюджет міста отримає значно більші кошти, ніж має тепер.

«Ми вимагаємо повну і прозору калькуляцію витрат (вода, вивіз сміття та інше) від ДП «Рубіжанський ринок» - завершила наприкінці розмови Наталія Павлівна Петрова.

«Ми хочемо спокою та працювати без потрясінь»

А що говорять інші підприємці? Діана Михайлівна Маслова – підприємець, понад двадцять років займається продажем взуття.

Вона вважає, що конфлікту не має бути апріорі, тобто головне – знайти консенсус. Діана Маслова підкреслює, що сперечаються два суб’єкти господарювання – а саме Ольга Данилівна Феленко та адміністрація ринку (особистий конфлікт), а більша частина рубіжанських підприємців не підтримує громадську активістку.

Все ж таки, Діана Маслова зауважила, що потрібно поліпшити умови роботи підприємців, і на це готова піти адміністрація. Проте, на думку нашої співрозмовниці, головне — зробити все що можливо для зниження тарифів (орендної оплати), тому що дуже часто «підприємці стоять без торгівлі, без роботи, а отже, без будь-якого прибутку».

Приватний підприємець Алла Вікторівна Білоус торгує на Рубіжанському ринку верхнім одягом та жіночим одягом з 1995 року.

«Я вважаю, що всі твердження деяких підприємців про те, що нинішній головний орендатор не ефективний не мають під собою жодних підстав» - підкреслює Алла Вікторівна.

На її думку, всі проблеми, які виникають, можна вирішити з адміністрацією. Алла Вікторівна Білоус зазначила, що зміна орендатора одного на іншого, не на часі, вона не потрібна.

Виживають підприємці дуже важко – низька купівельна спроможність населення – головний чинник того, що справи у торгівлі йдуть дуже погано. А розбрат у середовищі підприємців, тільки погіршує загальну ситуацію.

«Ми хочемо спокою та працювати без потрясінь» - додала Алла Вікторівна.

Сергій Олександрович Рогренко свого часу працював на великому підприємстві «Барвник» («Краситель»). У 90-ті роки, коли пішла хвиля звільнень на цьому заводі-гіганті, він звільнився та фактично власноруч створив собі роботу. Тобто, він повністю підійшов під категорію «самозайнята особа».

За словами Сергія Олександровича, він дуже добре пам’ятає ті часи, коли у кишенях містян було значно більше грошей, ніж нині, а сьогодні купівельна спроможність дуже знизилася, ось і приходиться виживати підприємцям так, як можуть. Звісна річ, перш за все думають про те, як знизити витратну частину, як дешевше закупити товар.

Сьогодні, в основному, закупи проводять не в Москві, як раніше, а у Харкові і Одесі. Втім, і самі покупці також все частіше купують будь-який товар, у тому числі і взуття, в Інтернеті.

Але за словами нашого співрозмовника, оскільки він та його колеги працюють на ринку вже понад 20 років, то і довіра покупців до них значна більше.

Сергій Олександрович, як і всі інші підприємці, зазначає, що робота на ринку – дуже важка праця – і помилково думати про те, що тут можна заробити «надприбутки». Хоча податки підприємці платять своєчасно…

Він поділився з нами своїми думками з приводу того, що насправді відбувається на Рубіжанському ринку. За його словами, за модуль площею у 15 квадратних метрів орендна плата складає 800-900 грн. А заважає працювати «коливання із земельного питання», «не дуже добра обстановка», «дерібан»…

«Ми, підприємці, хочемо щоб міська влада - депутати, міський голова сприяли тому, щоб закінчився бардак на Рубіжанському ринку» - додає Сергій Олександрович Рогренко.

Він також заперечив чутки про погрози підприємцям з боку адміністрації ринку.

Юрій Іванович Полівкін – підприємець з 1998 року, системно займається промисловою групою товарів. У своїх судженнях, він намагався відійти від емоційної складової конфлікту та закликав до того, що всі питання мають вирішуватися у межах чинного законодавства.

За словами Юрія Івановича, спочатку приводом для непорозумінь став той факт, що у нових договорах підприємців з адміністрацією ринку, був відсунутий пункт про те у чиїй власності знаходяться малі архітектурні форми (МАФи).

Це викликало побоювання про те, що модулі, які були збудовані власним коштом, могли бути відчужені.

Але, після таких побоювань та зауважень з боку підприємців, адміністрація чітко заявила: «Малі архітектурні форми (МАФи) ніхто не відбирає, це ваша власність, ми на неї не претендуємо ніяким чином». І це було відбито в останній текстовій редакції договорів, тобто так, як і було в попередніх договорах.

Отже, підприємці утвердилися, що МАФи це їх власність, яку вони можуть продати, здати в оренду (суборенду) тощо. І цей базове, основне посилання не викладає вже ні в кого жодних сумнів.

Втім, як стверджує Юрій Іванович Полівкін, залишилося трактування питання – кому належить земля на ринку, тобто саме та земля, де знаходяться МАФи.

Деякі підприємці, пояснюють, начебто що ДП «Рубіжанський ринок» незаконно розпоряджається землею, вони також незадоволені договорами з адміністрацією.

Але особисто Юрій Іванович Полівкін задоволений умовами договорів, бо саме на таких умовах вони приходили торгувати на ринок і те саме продовжується зараз.

А щодо земельних питань – то вони мають бути вирішені тільки за законом.

Що говорить закон?

Наша розповідь потребує актуального коментаря від представників рубіжанської влади. Саме тому ми зустрілися з начальником Відділу земельних відносин та землеустрою Рубіжанського міськвиконкому. Олександр Іванович Тарасенко з люб’язністю відповів на всі наші питання.

За його словами, деякі підприємці не змогли знайти спільну мову з новим керівництвом ДП «Рубіжанський ринок». Перші заяви від підприємців до Рубіжанського міськвиконкому датуються листопадом 2018 року. До цього моменту жодних претензій у міської влади до адміністрації ДП «Рубіжанський ринок» не було, немає претензій і зараз.

«ДП «Рубіжанський ринок» - доброчесний платник податків, жодних претензій до них не маємо, є претензії окремих підприємців до адміністрації, є галас в Інтернеті» - говорить Олександр Іванович.

Він докладно зупинився на тому, як трактує закон право підприємців, право мешканців Рубіжного отримати земельну ділянку.

«Якщо існує заява будь-якої фізичної особи, написана з чіткими формулюваннями, згідно із Земельного Кодексу України, то ми маємо розглядати таку заяву виключно на сесіях міської ради.

Наш Відділу земельних відносин та землеустрою робить все необхідне для того, щоб сесія розв'язала це питання. На даний момент більш ніж 70 осіб підготували близько 200 заяв.

Проте на сьогодні не існує законних підстав надати їм земельні ділянки, про які йдеться у заявах. Але, це не позбавляє їх права, згідно з статтею 134 Земельного Кодексу України, отримати земельні ділянки (або претендувати на їх отримання в оренду) в інших місцях» - зауважує Олександр Іванович Тарасенко.

Під іншими місцями Олександр Іванович назвав ті місця те може відбуватися торгівля, або інша підприємницька діяльність.

Нагадаємо, що Земельний кодекс України регулює земельні відносини в Україні. А саме Стаття 134. «Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)» визначає:

«1. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті».

А ось у другій частині статті 134 читаємо: «2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; …будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів….».

Олександр Іванович Тарасенко зазначив що у Рубіжному, окрім Центрального ринку існує декілька місць для здійснення торговельної та підприємницької діяльності і отримати їх в оренду чи купити реально. Але заявники чомусь не користуються цією можливістю.

«ДП «Рубіжанський ринок» вже подав проект землеустрою, ділянка там сформована, проект погоджено з усіма службами, і не бачу підстав для відмови у затвердженні проекту, який подала адміністрація ринку», - додав Олександр Тарасенко.

Втім, за словами Олександра Тарасенка, крапку у суперечці має поставити виключна міська рада. А ось рішення, будь яке рішення – вже можна буде оскаржувати у суді.

Чому мовчать депутати?

Між тим, Рубіжанські депутати досі не визначилися з рішенням. Тобто, за словами Олександра Тарасенка, не приймається жодного рішення – або відмовити підприємцям і затвердити проект «ДП «Рубіжанський ринок», або навпаки.

Відділ земельних відносин та землеустрою Рубіжанського міськвиконкому все підготував, а депутати досі не визначилися.

Ні на комісію, ні на сесію Рубіжанської міської ради такі актуальні та злободенні питання не виносяться. І, до речі, тут порушуються строки давання відповідей заявникам, порушується право доступу до публічної інформації. А це на думку Олександра Івановича, лежить за межами здорового глузду.

Замість післямови

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — роман, написаний братами Панасом Мирним та Іваном Біликом у 1875 році. Чому ми взяли таку назву?

Все просто - тому що, в цей час коли купівельна спроможність більшості населення зменшується, коли обсяг торгівлі зменшується, а підприємці бідкаються на те, що прибуток падає, це прислів’я «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» не втратило актуальності. Не було б ніяких проблем, якщо б жили ми заможніше.

Втім, це лише частина правди. Інший бік монети полягає у тому, що потрібно працювати прозоро і ефективно, намагатися почути людей: якщо підприємці вимагають простих пояснень, калькуляції витрат – то дайте їх.

Ну, і врешті решт, монета має не дві, а три сторони. Не тільки аверс та реверс, а й бокова поверхня, тобто ребро монети – гурт. Так ось цей гурт – це позиція депутатів. Й відмовчуватися тут — досить, пора вже дати просту та зрозумілу відповідь.

Володимир Сидоренко, «Паралель-медіа»