Новини Івано-Франківська та області

Єврейське питання. Національне самоусвідомлення

Сьогодні поговоримо про дуже делікатні речі – про національне усвідомлення, про єврейське життя.

Зрозуміло, що будемо розглядати ці питання  на рівні України та на рівні  Луганщини.  Наші співрозмовники - Координатор програм Єврейського агентства «Сохнут»  Гана Гєн (з міста Харкова) та Діана Головіна – заступник директора Луганського обласного благодійного фонду «Хесед Нер» (місто Сєвєродонецьк).

Читайте також Реалії культурного розмаїття на воюючий Луганщині  

Розмова з нашими співрозмовниками відбувалася ще наприкінці травня, коли  у місті Рубіжне  відбувся обласний святковий концерт «Культурна мозаїка» з нагоди відзначення Всесвітнього дня культурного розмаїття в ім’я діалогу та розвитку.

Святковий концерт розпочався з виконання Гімнів України, Польщі, Ізраїлю, поруч підняли три національні прапори та прапор об’єднаної Європи. Сталося це тому, і поляки, і євреї, внесли значний внесок у формування потужного економічного та культурного потенціалу Луганщини, а також тому, що напередодні  на Луганщині відзначили 100-річчя відновлення незалежності Республіки Польща та  70-тий ювілей  держави Ізраїль.

Спочатку я хочу сказати декілька слів про історію євреїв в Україні. Євреї на території сучасної України проживали з давніх часів. Я просто не маю часу розповідати про давні часи. Отже, зосереджуся на XX столітті. 

Після жовтневого перевороту 1917 року та ліквідації «смуги осілості» євреї стали переселятися на лівобережжя та у найбільші міста України і Росії. За даними перепису 1926 року, в УРСР налічувалося 1,75 млн євреїв, на західній Україні — більше 1 млн.  У рамках політики «коренізації» у 1920-х були утворені єврейські сільради та національні райони, де організовувалися єврейські школи та заклади культури, а їдиш був офіційною мовою діловодства та навчання.

З середини 1930-х, після зупинки «коренізації», єврейські національні райони були розформовані, а більшість громадських організацій та періодичних видань ліквідовані. Перед війною на території України мешкало 2,5-2,7 млн євреїв, що становило більше 6 % населення. Порівняно з 1926 р. кількість євреїв дещо скоротилась, переважно внаслідок міграції у великі міста Росії.

Більше половини єврейського населення України загинули під час війни, переважно були розстріляні або знищені у концтаборах. Багато українських євреїв загинули і у рядах Червоної армії та партизанів.

За переписом 1959 року в Україні мешкало 840 тис. євреїв, втричі менше ніж до війни. У містах проживало 98 % євреїв. Єврейське культурне і релігійне життя вже не відновилося у довоєнних масштабах, частково внаслідок зменшення чисельності єврейського населення, частково — внаслідок політики радянської влади.

За 1968–1988 рр. за кордон (переважно у Ізраїль та США) емігрувало близько 100 тис. українських євреїв.

У другій половині 1980-х., після початку політики Перебудови в Україні, як і у інших республіках, стали створюватися єврейські культурні товариства та громадські організації, з'явилися єврейські періодичні видання. Наприкінці 1980-х в Україні мешкало майже півмільйона євреїв. З 1989 року почалась масштабна еміграція євреїв з республік СРСР до Ізраїлю, США та Європи. За 1989–1991 рр. з України виїхало близько 150 тис. євреїв, за 1992–2000 рр. ще більше 250 тис. За переписом 2001 року в Україні налічувалося близько 100 тис. євреїв, що проживали переважно у найбільших містах (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Харків).

З початком агресії Росії проти України виїзд євреїв з Донбасу посилився, але багато євреїв виїхали не тільки до Ізраїлю, але й до територій, які контролюються Урядом України.

Саме про це ми говорили з Діаною Головіною. Діана – заступник директора Луганського обласного благодійного фонду «Хесед Нер».  Вона розповіла нам які страждання відчули євреї у Луганську у 2014 році, про те, як піклувалися та годували літніх людей під обстрілами, як допомагали переселенцям, які були вимушені покинути рідні домівки. 

В Україні частка населення, яке належить до етнічних меншин, дуже невелика, за винятком етнічних росіян, які, згідно з останнім переписом населення 2001 року, становлять 17% населення. Число представників інших меншин найчастіше не перевищує 0,5%. Наприклад, угорців в Україні 0,3%, євреїв – 0,2, а ромів – 0,1%. Але незважаючи на те, що культурне та етнічне розмаїття нашої країни декларується як суттєва перевага,  представники етнічних меншин іноді стикаються з дискримінацією на свою адресу.

Сьогодні саме роми, на думку багатьох експертів, є найбільш дискримінованою етнічною меншиною в Україні. Їм складніше оформити документи, знайти роботу, орендувати житло, отримати медичну або гарантовану державою соціальну допомогу. Усе це призводить до того, що серед ромів, на відміну від представників інших нацменшин, зберігається високий відсоток бідності і безробіття, а також низький рівень освіти і побутових умов проживання. За даними Національного інституту стратегічних досліджень, щодо ромів в Україні існує стійка соціальна упередженість. Вважається, наприклад, що представники цієї нацменшини в більшості своїй злодії, шахраї і люди невисокої культури.

Злочинів щодо євреїв на грунті ненависті в Україні фіксується набагато менше, ніж по відношенню до інших  – близько 20 випадків на рік (це вандалізм на єврейських цвинтарях, а також стосовно синаног і громадських центрів). І хоча інцидентів з фізичним насильством на адресу євреїв в останні роки не було, тим не менш, представники цієї національності також відносяться до дискримінованих в Україні. У плані доступу до освіти, соціальних гарантій, правосуддя та охорони здоров’я у євреїв проблем немає. Однак час від часу в центрі скандалів виявляються громадські діячі і політики, які допускають у своїх промовах антисемітські висловлювання, що говорить про все ще наявну упередженість до представників єврейської національності.

Луганщина – багатонаціональний край, що вражає яскравою палітрою та різнобарв’ям культур. Сьогодні тут, окрім українців, мешкають, росіяни і поляки, євреї і роми  –  простий перелік, всіх  національностей займе значний час. Головне – на Луганщині шанують національні культури.  І, за останні роки, жодних випадків антисемітизму на Луганщині не зафіксовано. Докладніше про це говорить Діана Головіна.

Мене дуже вразила відповідь  Діани Головіної про можливі прояві антисемітизму в Україні, та у Луганській області зокрема. «Жодних проявів антисемітизму не має у Луганській області. Ті, хто інспірують антисемітські заворушення, знаходяться поза межами України. Я молю Бога, щоб такого не було. Ми всі різні – але всі ми – українці!», - підкреслила Діана Головіна.

Варто зауважити, що у Міністерстві закордонних справ  України рішуче відкидають будь-які інсинуації та звинувачення у нібито зростанні проявів антисемітизму  на території нашої держави.

Україна послідовно засуджує будь-які прояви нетерпимості чи публічні антисемітські заклики, а правоохоронні органи розслідують та притягають до відповідальності кожного винного у таких правопорушеннях.

Подібні ганебні провокації часто інспіровані кремлівським режимом, який за допомогою інструментів гібридної агресії намагається розхитати політичну ситуацію та вкотре кинути на Україну тінь антисемітизму. Так, у жовтні 2017 року Національна поліція України викрила координоване з Росії злочинне угруповання, яке роками вчиняло напади на місця релігійного паломництва, пам’ятки архітектури й культові споруди, у т.ч. здійснювало осквернення синагог.

Але наша розповідь буде неповною, якщо ми оминемо питання національного самоусвідомлення єврейської молоді.

Координатор програм Єврейського агентства «Сохнут»  Гана Гєн розповіла нам про те, які можливості є самі у єврейської молоді, як важливо пам’ятати своє коріння, пам’ятати своє походження, як їм пишатися.  Ось така розмова відбулася у нас з Ганною Гєн.

Ну, і наприкінці нашої сьогоднішньої зустрічі я хочу нагадати, що за даними Моніторингової групи прав національних меншин неурядової організації Конгрес національних громад України, протягом 2017 року в Україні не було зафіксовано жодного випадку насильства на ґрунті антисемітизму, а за результатами опитування PEW Research Center рівень антисемітизму в Україні є найнижчим у Центрально-Східній Європі.

«Паралель-медіа»


Читайте також