Як святкували День Соборності у Рубіжному
22 січня 2017 року, в Рубіжному, як і по всій Луганщині, відзначили День Соборності – свято, що символізує єдність земель України.
Офіційні святкування відбувалися протягом тижня. Напередодні у всіх навчальних закладах Рубіжного відбулися заходи патріотичного спрямування, присвячені знаменній події минулого Акту злуки.
У вихідний день – неділю, знайшлися патріоти, які прийшли на головну – Володимирську - площу міста. Прийшли, як то кажуть, не «за рознарядкою», а за покликом душі.
Варто зазначити, що на заході були поодинокі представники депутатського корпусу, проте відсутність представників місцевого самоврядування, співробітників Рубіжанського міськвиконкому вражає. І справа не в тім, що події відбувалися у неділю. Часто-густо, коли патріоти на свята збираються біля міськвиконкому, місцеві чиновники відверто їх ігнорують.
Отже, цього разу у неділю, біля міськвиконкому зібралися близько сотні рубіжан - представники громадських, партійних організацій, колишні воїни АТО, військовослужбовці, переселенці, молодь, діточки з батьками. День Соборності - свято, яке по-справжньому об’єднує всіх українців, незалежно від партійної приналежності чи віку.
Спочатку учасники мітингу виконали Гімн України. Потім, під час виступів згадували про історичні події буремного 1919 року та підписання Акту Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Але головними героями, про яких ішла мова – захисники Вітчизни – воїни АТО, які стоять на сторожі України від зазіхань російського агресора та його поплічників.
Хвилиною мовчання згадали тих, хто віддав своє життя за мир, свободу та територіальну цілісність української держави.
Згадали про обласну патріотичну акцію «Разом ми - сила». Ця акція, започаткована керівництвом Луганщини, має на меті донести просте та всім зрозуміле гасло: «Ми прагнемо миру! Ми всі – українці! Ми будемо разом!».
Отже, згадували про те, що необхідно налагоджувати діалог не з сепаратистами, а з мешканцями тимчасово окупованих територій. Виступали тимчасово переміщені особи – переселенці – які вимушені були покинути рідні домівки в Луганську, Донецьку.
Атмосфера мітингу була піднесена: діточки читали українські пісні, дорослі говорили щирі слова, а наприкінці всі мітингувальники взялися за руки та заспівали гуртом пісню групи «Океан Ельзи» - «Все буде добре».
Своїми думками з приводу Дня Соборності, з нами поділилися учасники святкового заходу.
Організатор та ведуча мітингу Ольга Бутенко (громадська організація «Суспільна служба правової допомоги», член обласної Громадської ради) вважає, що це захід сприяє об’єднанню людей різних політичних вподобань та доводить єдність Луганщини, всього Донбасу з усією Україною.
«У 2015 році я добровольцем пішов до лав Збройних Сил України. Я пішов на війну для того, щоб наша країна була єдиною. Чужинці прийшла на мій Донбас, щоб нас захопити. Неприйняття цього спонукало мене та моїх бойових побратимів взятися до зброї та захищати Батьківщину. Добре, що на свято прийшла молодь!
Це свято дає нагоду ще раз зрозуміти – Україна єдина, соборна, неділима. Ми повинні у дітей виховувати патріотизм, але кращий приклад самі дорослі, які дійсно люблять та поважають свою державу», - говорить мешканець Рубіжного, старшина Збройних Сил України, виконуючий обов’язки старшого офіцера відділу комплектування Рубіжансько-Кремінського військкомату Сергій Колпаков.
Валентина Овчаренко – вчитель української мови і літератури, багаторічний керівник Рубіжанського міського методичного об’єднання вчителів мови і літератури.
«Для мене День Соборності – надзвичайне свято. Я народилася в Україні, я виросла в Донбасі. І звичайно відривати Донбас від України не можна. Згадую слова, почуті у далекому 1992 році на Всесвітній конференції товариства української мови імені Тараса Шевченка: «Це тільки комусь вигідно посварити Схід і Захід України. Ми хочемо, щоб була одна держава, одна – велика, сильна українська родина».
Для мене це свято зі сльозами на очах, бо в мене син вже другий рік служить у АТО в найгарячіших точках…
Але я рада, що мої онуки ростуть справжніми патріотами і сьогодні вони виступали тут, на святковому мітингу, виступала також моя невістка, яка теж справжня патріотка України.
Ще декілька років тому у Рубіжному виходили на українські мітинги одинці. Зараз теж не дуже багато людей, але вони потрошки виходять. На жаль, наша місцева влада ніякої інформації на дає про мітинг, люди передають інформацію «сарафаним радіо».
Я рада, бачити тут, на українському мітингу своїх колишніх учнів – вони і учасники АТО, і волонтери. Вони – люди великої душі, для яких «Україна понад усе». Я впевнена, що з кожним роком патріотів, які беруть участь у мітингах буде все більше і більше. Те що на мітинги приходять молодь, діти з батьками, це вже велика перемога! Зі святом нас усіх, з нашим великим українським національним святом», - відзначає Валентина Овчаренко.
«Це свято для мене символізує празник нашої майбутньої перемоги та об’єднання Луганської області в кордонах України. Ми переможемо агресорів та виженемо їх звідси.
До Майдана це свято було важким для зрозуміння саме для мене. Але зараз, коли всі події останніх років ми пропускаємо через серце та душу ми по-іншому цінуємо події минулого.
Тепер, коли ми тимчасово загубили свою малу Батьківщину, ми переоцінюємо історію. Сьогодні для мене це свято символізую силу, єдність та міць нашої країни. Я впевнений, що ми переможемо та відсвяткуємо День Соборності у Луганську», - говорить депутат Рубіжанської міської ради від партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», громадський активіст Денис Денищенко.
Член Національної спілки журналістів України, пенсіонерка Лариса Груздєва прийшла на мітинг зі своїми онуками: «Я – росіянка з українською групою крові. Мій батько з Санкт-Петербургу, мама – з Полтавщини. Я живу і працюю у Рубіжному майже 50 років. На жаль, Рубіжне зросійщене місто, але оточуючи його села – українські, та і прізвища мешканців (Смалії, Чумаки) свідчать про давні українські коріння. Рубіжне не Росія!
У 1919 році Україна не змогла відстояти свою незалежність, сьогодні в нас є шанс. Часи змінилися, але мені дуже не подобається, коли у декількох ксилометрах звідси хлопці гинуть на війні, а тут такі ж хлопці п’ють пиво, і не згадують війну, наче вона їх не стосується… Але поступово ситуація змінюється. Я тішусь з того, що на мітинг прийшла молодь!
Я дуже рада, що разом зі мною прийшла моя онука-п’ятикласниця та онук-студент (він навчається у Львові). Я сподіваюсь, що наші онуки будуть краще, ніж ми, впевнена - вони будуть любити і пишатися Україною», - зазначила Лариса Груздєва.
Волонтер Юлія Носарєва – організатор та координатор товариства «Допомога Рубіжного бійцям АТО» повідомила, що почала займатися допомогою ЗСУ у 2014 році, ця допомога не закінчується і по теперішнім час.
«Сьогодні ми зібралися на День Соборності на головній площі. Наша мета була залучити до святкування більше молоді. І це вдалося.
Дуже важливо, що під час святкування ми згадали хвилиною мовчання тих, хто навіки залишиться у нашій пам’яті. Вони загинули, щоб ми жили щасливо, щоб Рубіжне назавжди було Україною», - говорить Юлія Носарєва.
Після закінчення мітингу, за ініціативи громадських активістів, переселенців та місцевих журналістів, колона патріотів вирушила вулицями Рубіжного до будівлі автостанції, на даху якої (біля входу у магазин SPAR) було встановлено державний прапор України. Коли український прапор замайорів на даху, його зустріли оплесками та вигуками «Слава Україні!».
До речі, у 2014 році, коли Рубіжне було звільнено українські прапори були скрізь, на багатьох вулицях. Час та погодні умови роблять свою справу. Сьогодні прапорів значно поменшало, а там де вони залишилися, то потребують заміни. Потребують заміни і прапори на деяких державних установах.
Варто згадати, що 28 січня 1992 року Верховна Рада України офіційно затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України. Пізніше, 23-го серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про День Державного Прапора України».
Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.
Отже, невже ж у Рубіжному чиновники чекають на 23 серпня, щоб замінити прапори там, де це потрібно? Чи у цій державницький справі також потрібен прочухан від громадськості, або вказівка з обласних структур? Проте, це вже інша історія.
Володимир Лермонтов, Паралель-медіа
