Зустріч між Зеленським і Путіним: чи вирішить президент Росії відвідати Туреччину для проведення переговорів?

Президент України Володимир Зеленський погодився на особисту зустріч з Володимиром Путіним у Туреччині, та чи готовий Кремль відповісти взаємністю? Фокус з'ясував, яка ймовірність що Путін приїде на зустріч та що буде якщо все ж таки відмовиться від прямих переговорів з Зеленським.

Глава України Володимир Зеленський оголосив про свою готовність особисто зустрітися з російським президентом Володимиром Путіним у Туреччині 15 травня, за умови, що Росія оголосить про припинення вогню з 12 травня. Він підкреслив, що затягування конфлікту є безглуздим і висловив надію, що російська сторона не буде шукати виправдань для відмови від діалогу.

Ця ініціатива з'явилася внаслідок заклику президента США Дональда Трампа до безпосередніх переговорів між керівниками України та Росії. Раніше Володимир Путін висловлював бажання зустрітися для обговорення в Стамбулі, але без попереднього встановлення режиму тиші, що не відповідає вимогам України та її західних союзників, які вимагають термінового 30-денного мирного угоди.

Фокус досліджував шанси на те, що Володимир Путін може дати згоду на зустріч із Володимиром Зеленським у Стамбулі, а також які кроки можуть бути вжиті після цього.

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук та експерт з міжнародних відносин, висловлює думку, що в даний час важко спрогнозувати, чи справді Путін завітає до Стамбула. Ситуація є досить складною для всіх учасників, і можуть виникнути різноманітні варіанти розвитку подій.

Оптимістичний варіант розвитку подій — Росія висловлює готовність до переговорів, оголошується режим припинення вогню, що створює можливості для мирного діалогу.

Негативний розвиток подій може призвести до того, що Москва остаточно вирішить не брати участі, що вплине не лише на неї, але й на загальний контекст: це може спричинити нове загострення конфлікту.

Росія має можливість свідомо затягувати переговори, щоб отримати більше часу для перегрупування та підготовки до нових військових дій. Особисто я не впевнений, що Путін насправді з'явиться на перемовинах. Можливо, його метою було лише створити враження готовності до діалогу, сподіваючись, що Україна прийме його умови.

При цьому Кремль міг розраховувати на те, що в разі відмови від переговорів винуватою виглядатиме саме Україна. Наприклад, США можуть зменшити або припинити допомогу, якщо Зеленський не з'явиться на зустріч", -- каже Фокусу Желіховський.

Згідно з оцінками експерта у сфері політики, існує ймовірність реалізації ще одного варіанту розвитку подій: Росія може влаштувати провокації на власній землі, а згодом звинуватити в цьому Україну, використовуючи це як обґрунтування для відмови від переговорів.

Цей метод уже неодноразово використовувався, зокрема під час конфліктів у Чечні. Він може бути як актом диверсії, так і терористичним актом, після чого Росія оголосить, що через "злочини України" неможливо вести переговори, а Зеленський, нібито, сам не з'явився.

Таке спотворення дійсності дозволить Путіну уникнути особистої поїздки до Туреччини та звинуватити Київ. Для нього візит до Стамбула є невигідним: доведеться шукати компроміси, відмовлятися від ультимативних вимог і визнавати окуповані території не під своїм контролем", – зазначає експерт.

Не дивлячись на зв'язки з Реджепом Ердоганом, Володимир Путін все ще опиняється у вразливій позиції, вважає аналітик. На нього вплине ордер, виданий Міжнародним кримінальним судом, а присутність американських представників, таких як держсекретар або сенатори, ще більше обмежує його можливості для маневрів.

Політолог Володимир Фесенко висловив думку, що Володимир Путін не з'явиться в Стамбулі на переговори з Володимиром Зеленським.

"Спостерігаємо за складною тактичною грою. Заяви учасників не слід сприймати буквально - це не безпосередні звернення Путіна до Зеленського або навпаки. Насправді, головним адресатом усіх цих висловлювань є Дональд Трамп. Увесь цей театральний спектакль, обмін сигналами - орієнтований на нього. Кожна зі сторін прагне змусити іншу відступити першою, аби не виглядати винною у зриві переговорного процесу", - зазначає політолог у коментарі для Фокусу.

Згідно з висловлюваннями Фесенка, пропозиція зустрічі не є щирим жестом доброзичливості, а скоріше стратегічним маневром. Її мета полягає в тому, щоб змусити іншу сторону відійти, і робити це в принизливий спосіб. Навіть якщо Трамп особисто звернеться до Путіна з проханням про зустріч, це не гарантує, що той прийме запрошення. Проте, ймовірність такого розвитку подій зростає. Все ж, багато в чому це залежатиме від формулювання самого прохання, адже в цій ситуації йдеться про статусні ігри.

Зеленський не мав змоги відмовитися, проте його реакція була несподіваною: замість того, щоб звертатися до Трампа, він напряму звернувся до Путіна, підвищивши ставки. Це була оригінальна та потужна відповідь — ніби мовив: "Я готовий, а ти?". Він не з'являвся в ролі підпорядкованого виконавця волі Трампа, а поставав як рівноправний учасник гри.

Для Путіна тепер непросто дійти згоди. Його позиція ускладнена — переговори не принесуть бажаного результату, і це очевидно для всіх. Тому він затягує процес. Можливо, він заявить, що Україні спочатку необхідно скасувати рішення РНБО щодо заборони на прямі переговори з ним. Це може стати формальним підставою для відмови, — зазначає політолог.

Експерти в галузі політики вважають, що відсутність Путіна не матиме значного впливу на ситуацію. Переговори все ж таки відбудуться, і єдине питання полягає в тому, на якому рівні вони пройдуть.

"Зеленський особисто брати участь не буде, це не його формат. Найімовірніше, з російського боку буде Ушаков, з українського -- Єрмак. Але без узгодженого порядку денного та активного модератора переговори можуть швидко зайти в глухий кут.

У даний момент Зеленський має можливість дати інтерв'ю турецьким медіа, зустрічатися з іншими світовими лідерами та продемонструвати: "Я тут, чекаю на Путіна". А Путін, у свою чергу, не з'являється. Це стає психологічною перемогою для Зеленського – він запросив його, а той не прийшов. Якщо ж Путін все ж таки вирішить приїхати, реальних переговорів не відбудеться – буде лише напруга, жорсткі чи саркастичні коментарі, без жодних рукостискань. Адже між ними існує глибока особиста ненависть, зазначає Фесенко.

На практиці лідери зустрічаються лише тоді, коли все вже погоджено. І на думку політолога, розраховувати на домовленості між Путіним і Зеленським -- наївно. Вся ця історія з викликом Путіна до Стамбула -- це частина гострої тактичної гри. Путін оголосив про переговори так, як раніше оголошував "перемир'я" -- фактично ультимативно: "ви маєте приїхати".

"Ситуація досить проста: якщо Україна вирішить відмовитися, це дасть можливість звинуватити її перед Трампом у небажанні досягти миру. Проте Зеленський не зробив крок назад -- навпаки, він підвищив ставки: 'Ти хочеш переговорів? Я готовий приїхати. Приїжджай'. Це своєрідний обмін повідомленнями, спрямованими на одну особу, яка виступає в ролі головного арбітра -- Дональда Трампа", -- зазначає Фесенко.

За словами Желіховського, якщо Путін не відвідає Стамбул, це стане очевидним сигналом для світової спільноти, що Росія ухиляється від переговорів. Таке рішення може викликати новий етап узгоджених санкцій з боку Європейського Союзу та Сполучених Штатів, в той час як Україна матиме змогу отримати ще більше підтримки.

"Якщо Путін вирішить приїхати, йому знадобиться зменшити напругу в конфлікті та погодитися на певні поступки. Швидше за все, мова не йтиме про повноцінний мир, а скоріше про можливе 'замороження' війни. Проте навіть це буде кроком у позитивному напрямку", -- вважає експерт з політики.

Фесенко зазначає, що переговори відбудуться, проте залишається ключове питання: чи триватимуть вони після цього? На даний момент відповіді немає. Подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від позиції США. Якщо вони будуть наполягати на продовженні процесу, виступлять в ролі модератора – безпосередньо або через Туреччину – і запропонують компромісні варіанти, тоді у переговорів з'явиться перспектива. Однак, за словами політолога, швидкого результату очікувати не варто.

Нагадаємо, що Фокус досліджував, яким чином безпосередній зв'язок між Києвом та Москвою може позначитися на мирному процесі.