Заблуканий серед гір і спокою: чим дивує українське село Перкалаба

Якщо любите подорожувати і прагнете знайти справжню незайману Україну, познайомтесь з хутором Перкалаба.

Це не лише позначка на карті, а справжня міфічна історія гуцульських Карпат, що зникла серед гірських масивів та спокою.

Перкалаба в перекладі - значення "Клишоногий", ведмеже місце) - найвіддаленіший населений пункт Івано-Франківської області "там, де дідько добраніч каже" - характеризують це місце тутешні жителі, додаючи жартома "в нас тут дві хати, двісті гектарів лісу і ведмідь-участковий.

Тут втрачається відчуття часу, натомість виникає гармонія з природою, самобутність і дух свободи. Перкалаба вражає своєю первозданною красою, теплим прийомом та неповторною атмосферою, яка манить тих мандрівників, котрим недостатньо звичних маршрутів.

Щоб не розгубитись, потрібно знати, що частина хутора географічно розташована в Івано-Франківській області, але адміністративно належить до Чернівецької. Такий випадок - єдиний в області.

Перкалаба – це складова частина найвіддаленішого населеного пункту регіону – села Сарата. Назва цієї місцевості походить від однойменної річки Перкалаб, яка була задокументована ще в XVIII столітті. Перші згадки про хутір відносяться до 1900 року, згідно з інформацією Національного природного парку "Черемоський".

"Перкалаба - таємничий куточок на межі Чернівецької області, який став відомим завдяки «дикому» туризму", - зазначається у публікації.

Тоді тут був лише лісовий мисливський будинок, без жодних поселень. Заселення хутора почалося у 1940-50-х роках, коли радянська влада створила тут лісозаготівельний пункт. Людей було багато - будували гуртожитки, магазин, їдальню, пекарню, навіть баню й радіоприймачі були в кожній кімнаті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Забута перлина України: чим особливий палац Бадені, який колись вражав розкішшю

Існує поширене уявлення, що в цьому місці був заснований лісгосп для так званих "тунеядців" (дармоїдів), але насправді це була повноцінна організація, що займалася лісозаготівлею. Проте згодом тут справді було створено табір для осіб, яких радянська влада вважала "соціально небезпечними", часто лише через їхні переконання чи інакодумство.

Ще однією цікавою рисою хутора є перкалабський хліб. У місцевій пекарні виготовляли хліб великих розмірів за унікальним рецептом. За словами старожилів, його смак був настільки вражаючим, що його охоче купували навіть мешканці сусідніх сіл.

"На сьогоднішній день інфраструктура в хуторі майже відсутня, а чисельність населення значно зменшилась. Проте Перкалаба все ще має свій неповторний дух - дикий, історичний та унікальний," - повідомляють у Національному природному парку "Черемоський".

Згідно з інформацією місцевих медіа, на хуторі проживають кілька сімей з дітьми, а відстань до найближчої школи становить 50 км по непролазних шляхах. Дорога в цьому напрямку є вкрай складною навіть для автомобілів з підвищеною прохідністю.

Відвідати хутір можна тільки після попереднього отримання дозволу від прикордонників.