Волонтер Тарас Дикун створює окопні свічки для потреб армії.

Волонтер Тарас Дикун перетворює звичайні бляшанки, залишки свічок і картон на важливі джерела світла та тепла для українських військових. Разом зі своїм помічником він виготовляє сотні окопних свічок. Спочатку, під час початку повномасштабного конфлікту, Тарас доставляв парафін іншим волонтерам, але згодом сам почав виготовляти окопні свічки, як повідомляє Репортер.

Я навчався у інших волонтерів, а потім вирішив самостійно зайнятися цією справою. Існують також спеціалізовані групи, присвячені виготовленню окопних свічок, де учасники обмінюються інформацією та різними техніками виготовлення картонних основ, -- зазначає Тарас Дикун.

Тарас Дикун вже 12 років працює соціальним педагогом в Івано-Франківському міському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями "Дивосвіт".

Спочатку 2 роки ми мерзли на вулиці. І стикнулися з проблемою: коли сильний мороз, то парафін швидко застигає, це псує його подачу. Було відчутно, що свічка набагато легша. Відповідно, вона мала менший час горіння, -- каже Тарас Дикун.

Досліджуйте також: "Ми завжди мали позитивний настрій". Як у Франківську функціонує магазин унікальних подарунків, що належить дружині військового.

На вулиці, неподалік центру, відчувається характерний аромат парафіну. Тут розташований компактний мангал, на якому лежить металева решітка, а над нею розміщені казани та каструлі, в яких розігрівається віск. Асистент Тараса уважно контролює процес, аби парафін не вирував.

Зазвичай ми працюємо в парі. Один з нас займається мангалом, ретельно слідкуючи за процесом та контролюючи співвідношення парафіну та інших інгредієнтів для свічок. А інший безпосередньо займається заливкою свічок, - ділиться досвідом Тарас Дикун.

На початку вони виготовляли лише 20-30 свічок за раз. Однак тепер, за словами чоловіка, такі малі обсяги їх не цікавлять. Тепер замовлення починаються від 200 і можуть сягати 500 штук і більше. Все залежить від того, скільки парафіну вдалося зібрати.

На старті великої агресії військові могли використовувати дрова для обігріву, але з часом ця можливість стає все рідшою. Свічка, яка може горіти від 3 до 4 годин, продукує тепло. У цьому випадку питання вже не стільки про освітлення, скільки про обігрів і сушіння речей, — зазначає Тарас. — Зараз навіть зі старих фреонових балонів виготовляють печі, спеціально призначені для окопних свічок.

Коли віск досягає необхідної консистенції, його обережно знімають з вогню і переносять у приміщення. Тут розташовані ряди металевих банок, в кожній з яких знаходиться скручений шматок картону. Тарас обережно заповнює кожну з них воском. Він одягнений у тканинну маску, що надійно захищає його від парів парафіну.

Перший шар воску проникає в картон, тому заливка має відбуватися в два етапи. Як зазначає волонтер, досі тривають обговорення щодо оптимального складу окопних свічок. Чоловік віддає перевагу картону сірого кольору без написів, з грубою гофрацією, адже він ефективно утримує віск і забезпечує рівномірне горіння.

Тирса не показала себе з найкращого боку як наповнювач – вона швидко згорає і залишає після себе попіл, що ускладнює доступ повітря. Отже, оптимальним вибором залишається картон, – пояснює Тарас Дикун.

Поки одні свічки охолоджуються, Тарас готує нову порцію. По периметру столу розташовані коробки з підготовленими консервами. Волонтер згадує, що спочатку все проходило в хаотичному порядку, але тепер робота стала значно структурованішою. Проте потреба у матеріалах залишається актуальною.

Бляшанки для окопних свічок приносять небайдужі люди. З картоном регулярно допомагають знайомі з ринку. Матеріали можна приносити під двері центру "Дивосвіт" або писати волонтеру у Facebook (https://www.facebook.com/taras.dykun).

Ми розповсюджуємо інформацію по групах, щодо бляшанок, тому їх зносять багато. Сортуємо та миємо, бо деякі, на жаль, приносять брудними, - каже Тарас.

Існують певні труднощі з використанням парафіну, адже не кожен його вид придатний для створення окопних свічок. Наприклад, свічки для кладовищ виготовляються з неочищеного парафіну, який має виражений запах. Тому для виготовлення окопних свічок найкраще підходить очищений парафін марки П-2. Без використання чистого парафіну свічки будуть сильно диміти.

Читайте також: Хліб від "Мурашки". Ветеранка Оксана Любінець втілила давню мрію та відкрила у Тисмениці пекарню

Тарас Дикун купує парафін у своїх постачальників оптом. Для цього відкриває збори на своїй Facebook сторінці.

"Не обов'язково робити фінансові внески, просто надайте нам відповідний парафін, - з усмішкою говорить чоловік. - Ми самі виготовимо окопні свічки."

Коли люди приносять свічки з церкви та ресторанів, то їх змішують з парафіном у правильних пропорціях, щоб нічого не пропадало.

Суттєво усвідомлювати, які види воску слід комбінувати та в яких співвідношеннях, щоб уникнути створення небезпечного продукту замість окопної свічки.

Вони асистують у процесах відбору та організації матеріалів.

Вони зривають етикетки з надісланих банок, аби уникнути можливих пожеж під час користування окопними свічками. Також вони згинають краї бляшанок, щоб уникнути порізів. Коли отримують нові свічки з-за кордону, допомагають їх розламати. Вони роблять те, що можуть, - розповідає Тарас, заливаючи свічки.

Коли свічки вже остаточно застигнуть, їх упакують в коробки. І передадуть поштою військовим. У посилки зі свічками часто додає смаколики. Також отримує запити на медикаменти, пояси на спину, грілки та маскувальні сітки.

Окрім матеріалів для свічок, у центр можна приносити й старі телефони та тканину.

Військові потребують натуральних матеріалів для очищення канонів. Цей ресурс швидко витрачається, тому його постійно не вистачає, -- зазначає Тарас Дикун. -- Старі мобільні телефони, особливо в чорнобілому виконанні, мають велику цінність, адже їх важко відстежити. Те, що не вдається відремонтувати, ми передаємо хлопцям, які працюють з дронами.

Іноді син допомагає зі свічками, і, за словами волонтера, це спільна діяльність, яка створює відчуття приналежності до важливої справи. Волонтерство вимагає чимало часу і зусиль, тому поєднувати його з роботою та сімейними обов’язками буває нелегко.

Читайте також: Теплі посилки. У Франківську 87-річна Ніна Лазарєва в'яже шкарпетки на фронт

Ще один помічник -- рудий кіт, який під час нашої розмови дрімає на підвіконні. Тарас Дикун приручив його, тож тепер годує і пускає погрітися.