Водопостачання під загрозою. Чи здатен Київ впоратися з "водною кризою"?

Після чергового потужного удару по енергетичній інфраструктурі, Київ практично протягом доби залишався без води або ж відчував значні проблеми з тиском у кранах. Це вже не перший подібний інцидент цієї осені. Чи зможе водопостачальна система столиці витримати зимові холоди?

Проблеми з водопостачанням у Києві розпочалися 3 листопада вдень, після однієї з найбільших атак Росії на українську енергетичну інфраструктуру. Як повідомив президент Володимир Зеленський, у нічний та ранковий час 3 листопада Росія випустила 289 ударних дронів, 17 балістичних та 59 крилатих ракет. Ці удари завдали шкоди об'єктам енергетичної мережі Київського регіону, що призвело до запровадження екстрених відключень електроенергії, а ключові установи водопостачання залишилися без електрики. Вранці 4 листопада воду вдалося повернути на лівий берег і в Оболонь, тоді як на правому березі протягом кількох годин зберігався понижений тиск. У другій половині дня "Київводоканал" оголосив про повне відновлення водопостачання столиці, підтвердивши, що тиск у мережах "стабілізувався і відповідає нормам".

Це вже не перший подібний інцидент цієї осені. В кінці жовтня, після атаки дронів на об'єкти критичної інфраструктури, без водопостачання опинилися лівий берег, а також Печерський, Солом'янський і Голосіївський райони. На початку жовтня внаслідок відключення електроенергії спостерігалося зниження тиску в центральних частинах столиці.

Чому у всьому місті зникла вода?

Об'єкти водопостачання в Росії поки що, зазвичай, не піддаються атакам. "В 99% випадків причиною відключення води в Україні є саме відсутність електроенергії. На щастя, самі водоканали наразі не є основними цілями агресора", - зазначає Олександр Кравченко, завідувач кафедри водопостачання та водовідведення Київського національного університету будівництва і архітектури та директор Інституту комунальної інфраструктури в інтерв'ю DW.

Водоканали мають найвищий пріоритет у системі постачання електроенергії, тому електрика спершу надходить на насосні станції. Однак, як зазначає спеціаліст, цього разу відбулося відключення електроенергії одночасно на обох берегах Дніпра. "У Києві у нас є достатня потужність системи, щоб одна з берегових частин могла працювати безперебійно," – пояснює Кравченко. Коли енергопостачання зупинилося на обох берегах, вода, відповідно до фізичних законів, витекла з системи, і після відновлення електрики мережу потрібно було заповнювати знову.

Дмитро Новицький, президент асоціації "Укрводоканалекологія" та колишній керівник "Київводоканалу", звертає увагу на серйозність ситуації. Він зазначає, що інфраструктура "Київводоканалу" витрачає до 200 мегаватів електроенергії. Раніше основними джерелами енергії для столиці були ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, проте після атак російських військ Київ тепер залежить від єдиної енергетичної системи. "Ворог завдає ударів по енергетичним об'єктам, і саме це призводить до відключень водопостачання та водовідведення", - пояснив експерт у коментарі DW.

Чому генератори не рятують

Резервні джерела живлення в Києві є, але для найбільших об'єктів їх замало. За словами гендиректора "Київводоканалу" Ігоря Паламаря, наприкінці жовтня резервне живлення мала приблизно половина об'єктів водопостачання. Проблема в потужностях. "Насосне обладнання іноді доходить до потужності 1,4 мегавата. Жоден дизель-генератор не забезпечить живленням насос такої потужності", - каже Дмитро Новицький. Для таких об'єктів, переконаний він, потрібні газопоршневі чи газотурбінні установки, здатні працювати в режимі "острова". За словами експерта, місто ними займається, "але складні питання треба було вирішувати трохи раніше".

Олександр Кравченко зазначає, що генератори потужністю кілька мегават виготовляються на замовлення, і в Європі таких виробників лише кілька. Процес виготовлення займає приблизно шість місяців, а доставка - ще місяць. Додатковими труднощами є забезпечення паливом та наявність кваліфікованих кадрів. "Цей генератор повинен бути запущений спеціалістом, який має дістатися до локації", - пояснює Кравченко. Водоканали не мають повного бронювання, внаслідок чого багато фахівців пішли служити. Поки спеціаліст долає затори, щоб дістатися до об'єкта і активувати генератор, система вже втрачає воду.

Енергетичний фахівець Станіслав Ігнатьєв підкреслює, що наявність генератора на об'єкті не гарантує енергетичну автономність. "Забезпечення функціонування одного насоса і підтримка водопостачання для цілого району – це абсолютно різні інженерні виклики," – зазначає він. Особливо вразливими він вважає багатоповерхові будинки, де вода на верхні поверхи постачається за допомогою підвищувальних насосів, що знаходяться на балансі керуючих компаній або ОСББ. Таким чином, навіть якщо магістральна система функціонує, вода може не досягти 15-го чи 20-го поверху.

Чи володіє система водопостачання резервом надійності?

Попри все, експерти не говорять про крах системи. "Запас міцності певний є, і це доведено тим, що з 2022 року в Києві майже не було тривалих відключень", - каже Дмитро Новицький. Систему проєктували ще за часів холодної війни, і вона, на його думку, довела свою стійкість. Олександр Кравченко додає, що саме по собі злиття і повторне заповнення мережі системі не шкодить. "Простими словами, ви від'єднали батарейку, система перестала працювати, приєднали, через певний час почала працювати", - пояснює він. Значно небезпечніші для насосів коливання напруги, які зараз теж трапляються.

Станіслав Ігнатьєв бачить більше ризиків у повторних знеструмленнях. Якщо світло зникає кілька разів на добу, виникають зворотні потоки води, які можуть пошкоджувати насоси в підвалах будинків. Небезпечним він вважає і нерівномірне відновлення живлення, коли одні насосні станції вже працюють, а інші ні. Тоді гідравлічна система розбалансовується і зростає ризик пориву магістральних водогонів. Він вказує, що до того ж, за даними міської програми розвитку, на початок 2026 року понад половина водопровідних мереж Києва була зношеною чи аварійною.

Олександр Кравченко визнає, що за тривалих знеструмлень гарантувати воду цілодобово неможливо навіть найкраще підготовленій системі. Тому в місті відпрацьовують і запасні сценарії, наприклад погодинну подачу води або подачу лише на нижні поверхи. "З точки зору системи вона може витримати багато таких перезапусків. Тут вже питання в тому, скільки зможуть витримати кияни такий режим", - каже експерт. Для порівняння, Миколаїв навесні 2022 року після пошкодження водогону з Дніпра півтора місяця жив без води взагалі, нагадує Дмитро Новицький. Згодом у мережу подали солонувату воду, непридатну для пиття, і місто живе так уже кілька років, а питну воду мешканці набирають у бюветах, додає Кравченко.

Що треба змінити

Станіслав Ігнатьєв вважає, що Київ повинен перейти від резервного живлення окремих станцій до концепції "локальних енергетичних острівців" для водопостачання, наслідуючи приклад Харкова. Це включає впровадження газопоршневих когенераційних установок на ключових об'єктах, створення промислових накопичувачів енергії, модернізацію насосних систем та зонування мережі з акцентом на забезпечення пріоритету лікарням і котельним.

Дмитро Новицький має більш широкий погляд на цю проблему. Він зазначає, що водоканали протягом багатьох років страждають від нестачі фінансування, оскільки з 2022 року тарифи для споживачів були стримані, а компенсації, як у інших секторах, не були передбачені. На його думку, місто та держава повинні взяти на себе витрати на паливо та нові генератори, при цьому державі варто спростити процедуру погодження проектів. Найголовніше, підкреслює експерт, що владі потрібно "припинити публічні суперечки про те, хто винен", а краще об'єднатися і розподілити відповідальність. "Ми б вже давно мали ці газопоршневі генератори", - впевнений Новицький.

Поки що головним запасним варіантом для киян залишаються бювети. Їх у місті понад 170, і станом на жовтень 155 з них можна було підключити до генераторів. Втім, Станіслав Ігнатьєв нагадує про масштаб. Щоб забезпечити три мільйони людей хоча б трьома літрами питної води на добу, потрібно дев'ять мільйонів літрів щодня, або 900 рейсів автоцистерн. Тож експерти радять мати вдома запас води щонайменше на три дні, близько 5 літрів питної і 12-15 літрів технічної на людину на добу. Воду з бюветів Кравченко радить кип'ятити, а після відновлення подачі спускати першу воду з крана. "Ми звикли вимірювати блекаут годинами без електроенергії. Але справжня криза великого міста починається тоді, коли зникає вода", - застерігає Ігнатьєв.