Віра як острів надії: досвід українських студентів у Любліні

У бесіді з ватиканськими ЗМІ молоді українці поділилися своїм досвідом навчання, духовного зростання та нових перспектив, які їм відкрилися завдяки підтримці Фундації Івана Павла ІІ.

Аліна Анастасія Петраускайте, SCM - Ватикан.

У самому центрі Ватикану, з приводу 45-річного ювілею Фундації Івана Павла II, з 19 по 22 жовтня 2026 року зібралися делегати з різних країн. Однією з основних ініціатив цієї Фундації є програма стипендій для студентів із Східної Європи, яка надає можливість навчатися в Люблінському католицькому університеті Івана Павла II.

У святкових ювілейних заходах у Римі взяла участь група студентів, серед яких були четверо молодих українців. Вони здобувають освіту в Любліні завдяки стипендіям і проживають в осередку Фундації. Софія Маркевич, Юрій Вельц, Мар'ян Вовк і Максим Гвоздіцький представляють різні куточки України та спеціалізуються у таких галузях, як італіаністика, соціологія, ІТ-технології та міжнародні відносини. У інтерв'ю для ватиканських медіа ці молоді українці поділилися враженнями про ті можливості, які надає їм стипендіальна програма.

Мар'ян: музика, що єднає серця через кордони

Мар'ян навчається на третьому курсі спеціальності італіаністика в Люблінському католицькому університеті Івана Павла II. Під час святкувань ювілею Фундації в Римі він виконував важливу роль, супроводжуючи урочисті літургії грою на органі. "Під час святкових мес, які проводили кардинали, я мав унікальну можливість грати на чудових органах - інструментах, до яких, можливо, більше ніколи не матиму доступу", - розповідає Мар'ян про свої враження.

Музичними талантами юнак служить і в Україні - як диригент молодіжного хору й оркестру з різних куточків Львівської архидієцезії. Окрім музичного супроводу подій в архидієцезії, музиканти збираються на власні дні духовної віднови. На думку Мар'яна, великою радістю та досягненням стало те, що цього року разом із молодіжним хором, оркестром та музикантами філармонії вдалося організувати у Львові великий концерт, присвячений 25-річчю візиту святого Івана Павла II до України.

Софія: вірність як гавань надій у складні моменти

Софія родом із Шаргорода, розташованого у Вінницькій області. Зараз вона навчається в магістратурі за спеціальністю "Міжнародні відносини", а свій бакалаврат уже успішно завершила завдяки підтримці Фундації. За словами Софії, Дім Фундації в Любліні – це надзвичайний простір, де спільно проживають українці, білоруси, литовці та поляки. Окрім навчальних можливостей, важливу роль відіграє духовний розвиток: тут проводять обов'язкові реколекції, катехизи для першокурсників, а також біблійні зустрічі і вивчення спадщини Івана Павла II для студентів старших курсів. "У нашому домі є каплиця, щодня відбувається Свята Меса, і ми маємо постійний доступ до Пресвятих Дарів у будь-який час доби. Про наш духовний розвиток дбають дуже серйозно. Це стосується не тільки інтелекту, а й формування душі," - підкреслює вона.

Для Софії віра - це особисті взаємини з Богом, відчуття того, що Він завжди поруч. "Це на всі сто відсотків про любов, яку відчуваєш навіть у найважчі моменти. У сьогоднішньому світі без віри дуже важко зберегти внутрішню стійкість. Віра - це пристань надії", - зазначає дівчина.

На запитання про те, що найбільше захоплює у постаті святого Івана Павла ІІ, Софія відзначає його простоту, відкритість до людей та вміння слухати: "У простоті, власне, і є глибина. І ця глибина полягала в тому, що він був з людьми і для людей, виражаючи цим своє служіння Богові. Мені дуже подобаються його слова: "Пам'ятайте, що ви ніколи не самі, з вами завжди є Христос"". Дівчина додає, що саме ці слова стали для неї підтримкою на чужині, а постать Папи є свідченням того, що святість можлива в реальному житті.

Щодо планів на майбутнє - через війну в Україні Софії передбачити щось важко. Вона не хоче вирішувати все сама, а просить у Бога дар розпізнання та повністю довіряє Його волі: "Якщо буде можливість повернутися додому - я з радістю це зроблю".

Максим: відкрито свідчити свою віру

Максим походить з Коломиї, розташованої в Івано-Франківській області. Наразі він навчається на четвертому курсі спеціальності "Інформатика". Поділяючись своїми враженнями від життя під крилом Фундації, Максим підкреслює важливість практичної підтримки для студентів: "Стипендія значно полегшує життя: ти не змушений постійно турбуватися про оплату гуртожитку чи їжі. Це дає тобі змогу зосередитися на навчанні та особистісному розвитку".

Обговорюючи постать святого Івана Павла ІІ, Максим акцентує увагу на тому, що Папа є яскравим прикладом людини, яка все своє життя присвятила служінню Богу та ближнім. "Цінності, які він пропагував — любов, терпимість і взаєморозуміння — залишаються надзвичайно важливими і сьогодні, особливо для молоді," — підкреслює юнак. У своїх роздумах Максим ділиться, як молоде покоління сприймає релігію в сучасному світі: "Для мене віра — це дотримання християнських заповідей і принципів любові. Сьогодні молодь іноді відчуває сором за свою віру або релігійне виховання через певні стереотипи. Але я вважаю, що соромитися не варто — про свою віру потрібно говорити відкрито. Це справжня цінність," — зазначає він, додаючи, що важливо не засуджувати тих, хто має інші погляди на життя.

Юрій: чесно висловлювати свої переживання та відстоювати власну гідність.

Юрій родом із села Томашівка, розташованого в Хмельницькій області. Отримавши бакалаврський диплом у галузі кримінології, він зараз продовжує свої студії на магістратурі за спеціальністю "Соціологія". Історія Юрія є яскравим прикладом того, як випадкова зустріч із співвітчизницею в парку Любліна змінила його життя. Завдяки цій зустрічі хлопець дізнався про Фундацію та можливості для подальшого навчання.

Однак старт був надзвичайно складним: він прибув у 16 років, не знаючи мови. "Мені було дуже важко і самотньо. Я одночасно вчив мову та працював на фабриці. Іноді з'являлися сумніви, чи зможу я досягти успіху. Але молитва стала моєю великою опорою. Я щиро просив Бога про допомогу, і Він допоміг мені встати на ноги. Також важливу роль відіграли мої батьки та священник Віталій Слободян, які не втрачали віру в мене," - згадує молодий чоловік. Щоб зберегти емоційний баланс і розвантажити свої думки, Юрію також допомагає спорт, особливо футбол.

Науковий шлях, обраний Юрієм, привертає увагу багатьох, однак для нього це усвідомлений вибір: "Коли я згадую, що писав бакалаврську роботу з кримінології на тему насильства щодо літніх людей, це викликає подив у багатьох. Але я впевнений, що про проблему насильства в родині, школах і на робочому місці слід говорити відкрито і без остраху". Щодо своїх майбутніх планів, Юрій визначив для себе ключову мету: успішно завершити навчання і слідувати шляхом, який для нього намалював Господь.