Згідно з інформацією від RSF, викрадені журналісти Анастасія Глуховська та Євген Ільченко наразі перебувають у в'язниці в російському Кізелі.
Нові свідчення, які вдалося зібрати "Репортерам без кордонів", є першим за багато років доказом, що журналісти живі.
Міжнародна організація "Репортери без кордонів" (RSF) отримала нові свідчення про те, що викрадені Росією громадянський журналіст Євген Ільченко, засновник телеграм-каналу @Melitopol, та журналістка "РІА Мелітополь" Анастасія Глуховська наразі перебувають у в'язниці № 3, розташованій в Кізелі, що в Уральському регіоні Росії. Цю інформацію було опубліковано на веб-сайті RSF.
Як зауважили в RSF, ці свідчення є першим за багато років доказом, що журналісти живі.
"Було б добре, якби він зміг вирватися на волю, щоб ми мали можливість надати йому підтримку," -- поділився український військовий на позивний Ксандр, звільнений з полону в травні 2026 року.
Ксандр протягом понад півтора року спільно з Євгеном Ільченком перебував у камері в російській в'язниці №3, розташованій у Кізелі.
За словами військового, Ільченка перевели до Кізеля на початку вересня 2024 року, але офіційного обвинувачення так і не висунули. Попри "підозру на туберкульоз", він "тримається" і "не піддається на провокації наглядачів", розповів його колишній сусід по камері.
Декілька свідчень підтверджують, що Анастасія Глуховська також перебуває в Кізелі. Станіслав, український військовий, звільнений у квітні, розповів, що бачив її двічі: один раз влітку 2025 року і ще раз у березні 2026 року.
Інший колишній в'язень поділився з RSF, що її перевели до медичного відділення тюрми, що також підтвердив Станіслав. Він зазначив, що його сусід по камері чув її голос там після того, як у неї виникли сильні болі в ногах через довготривале стояння. Крім того, інші ув'язнені повідомляли, що її ім'я стало відомим серед них.
"Їй було дуже важко. Було чутно, що вона була психологічно зламана", -- згадав інший свідок. Згідно з інформацією "Слідства.Інфо", її призначили до швейної майстерні в'язниці.
Українська влада також вважає, що вона найбільш імовірно утримується в Кізелі, сказала RSF її сестра Діана. Жодному адвокату не дозволили відвідати медійницю.
Кілька колишніх ув’язнених розповіли про тортури в Кізельській в'язниці. За свідченнями деяких із них, протягом всього кількох місяців до Кізела були переведені від 300 до 500 цивільних осіб і військових з інших установ. Прибувши з зав'язаними очима, вони не мали жодного уявлення про місце свого утримання. Насильство починалося вже з моменту їх прибуття.
"Нас завели до підземелля, де протягом майже сорока хвилин нас лупцювали кийками," -- поділився один з очевидців. Російські охоронці з іронією називають цей процес ініціації "прийомкою".
"Коли ми дісталися до Курська, в регіоні проходила військова операція з боку України. Вони виявляли величезну агресію," — поділився інший український військовослужбовець.
Під пильним контролем охоронців і камер, затриманих тримають у стоячому положенні з шостої ранку до десятої вечора, забороняючи їм спілкуватися. Після того, як їх випускають з камери, ув'язнені повинні надягати мішок на голову і залишатися в нахиленому положенні. Гучномовці безперервно транслюють радянську та російську музику.
За свідченням Ксандра, їм завдавали ударів по руках до появи синців. Інший свідок поділився, що протягом півтора року він пережив такі страждання, що врешті-решт втратив здатність щось відчувати.
Випущені з в'язниць свідчили про жахливі методи катування, такі як електрошок, жорстокі допити в підземеллях, постійні приниження та сексуальне насильство. Хвороба поширюється без жодного контролю. Ув'язнені, які хворіють на туберкульоз, містяться в одних камерах зі здоровими людьми.
Ув'язнені зазнають значної втрати ваги. Повертаючись до України, Ксандр важив менше 70 кілограмів, в той час як до свого затримання його вага становила 100 кілограмів.
Українських ув'язнених охороняють співробітники в масках, особи яких залишається невідомими, але які належать до Федеральної служби виконання покарань Росії (ФСВП). Кілька колишніх в'язнів розповіли RSF, що співробітники ФСБ періодично приходили допитувати ув'язнених, яких вважали особливо чутливими.
Свідки також згадували про регулярні "інспекції", що їх здійснювали зовнішні відвідувачі, але вони не могли точно сказати, чи це були представники Міжнародного комітету Червоного Хреста або ж російських судових структур. Всі колишні ув'язнені, з якими спілкувалися RSF, підтвердили, що жоден із цих візитів не призвів до значних поліпшень умов їхнього утримання. Українські прокурори вже звернули увагу на цю установу.
Начальник цієї в'язниці В'ячеслав Перевозкін є фігурантом кримінальної справи в Україні. За даними слідства, він віддавав злочинні накази та свідомо допускав застосування фізичного і психологічного насильства щодо українців.
У вересні 2024 року в цій в'язниці загинула журналістка Вікторія Рощина після місяців знущань в ув'язненні в різних установах Росії.
Родичі затриманих журналістів продовжують активно працювати над тим, щоб їхні справи залишалися на поверхні суспільної свідомості. "Увага медіа може сприяти швидшому звільненню Анастасії", — зазначила Діана, сестра Анастасії Глуховської.
"Свідчення, зібрані RSF щодо умов утримання під вартою Євгенія Ільченка та Анастасії Глуховської, яких тримають в ізоляції, є доказом того, що вони живі. Але вони також описують систему, в якій насильство не є наслідком окремих зловживань: воно вбудоване в організовану структуру.
Питання відповідальності слід терміново вирішити. Система пенітенціарії Росії, адміністрація в'язниці та її охоронці повинні понести відповідальність за випадки тортур та незаконного утримання під вартою. Організація RSF вимагає звільнення 26 українських журналістів, які були затримані в Москві, а також ініціювання міжнародного переслідування тих, хто відповідає за діяльність в'язниці № 3 у Кізелі, - зазначила регіональна менеджерка RSF з питань України Полін Мофре.
Перед початком російської агресії в 2022 році Євген Ільченко працював юристом у Мелітополі. 3 травня того ж року, без відома своєї родини, він створив телеграм-канал під назвою "Милий Тополь" (@Mitopol). У своєму першому пості він окреслив мету каналу: "Аналіз, події й факти". Його публікації охоплювали місцеві новини, зокрема проблеми з постачанням у супермаркетах, присутність окупаційних військ на вулицях міста та корупційні схеми в окремих державних установах, які видають дозволи на проїзд.
Остання публікація з'явилася вранці 10 липня 2022 року, а всього через дві години до неї завітали четверо російських військових у форменому одязі. Вони обшукали квартиру, викравши ювелірні вироби та документи. Ільченка, який у цей момент був на прогулянці, затримали одразу після його повернення додому, звинувативши в "тероризмі".
Згодом російські пропагандистські медіа оприлюднили відео, на якому Ільченко нібито "зізнається" в співпраці з українськими спецслужбами та "дискредитації" російської армії. Як неодноразово наголошували правозахисники, такі відеозаписи часто записують під примусом.
У 2024 році міжнародна організація "Репортери без кордонів" (RSF) дізналася, що Євген Ільченко зазнавав тортур і був залучений до примусової праці, зокрема риття траншей для російських військових. Це перший випадок, зафіксований RSF за 40 років, коли медійник опинився в рабстві й був примушений до участі у війні проти власної країни.
До нещодавнього часу вважалося, що Ільченка тримають у слідчому ізоляторі № 2 в Таганрозі, Росія.
20 серпня 2023 року військові окупанти затримали шістьох журналістів і адміністраторів медійних ресурсів "РІА Мелітополь" та "Мелітополь -- це Україна". Лише в жовтні російські ЗМІ повідомили про цю подію. Серед затриманих були представники телеграм-каналу "Мелітополь -- це Україна" Марк Каліуш, Яна Суворова, Максим Рупчов, Олександр Малишев і Владислав Гершон, а також Анастасія Глуховська та Георгій Левченко, які працювали в "РІА Мелітополь".
24 серпня 2025 року, в День Незалежності, у межах чергового обміну Україна повернула з російського полону 146 людей, серед яких -- кореспондент інформаційного агентства УНІАН Дмитро Хилюк та мелітопольський журналіст Марк Каліуш.
2 вересня окупаційний суд Мелітополя засудив до 16 років колонії суворого режиму Георгія Левченка. 3 вересня Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив до 15 років ув'язнення Владислава Гершона. А 23 жовтня суд у Росії засудив до 14 років ув'язнення у виправній колонії загального режиму Яну Суворову.
Восени минулого року команда журналістів "Слідства.Інфо" виявила, що Анастасію Глуховську спочатку тримали в підвалі компанії "Руслан-комплект" у Мелітополі. Свідки стверджують, що під час її утримання журналістку піддавали тортурам.
Невдовзі Глуховську перевели до слідчого ізолятора № 2 у Таганрозі, а 30 серпня 2024 року її етапували до СІЗО № 3, розташованого в Кізелі Пермського краю Росії.
У березні 2026-го родичі журналістки повідомили виданню Zmina, що за два з половиною роки не мали з нею жодного звʼязку. За їхніми словами, весь цей час вона перебуває в статусі інкомунікадо -- немає ні обвинувачень, ні офіційного підтвердження її місцеперебування.
