Україна зазнає втрат у металургійній галузі через атаки Росії: для відновлення сектору необхідні відкриті порти, доступ до європейського ринку та фонд для відновлення ‒ DW.

Українська металургія переживає найсерйознішу кризу від початку повномасштабної війни. Після серії російських атак у серпні-вересні ключові металургійні підприємства зупинили роботу, а у вересні виробництво сталі скоротилося майже вп'ятеро порівняно з аналогічним періодом минулого року ‒ до 131 тис. тонн.

Цю інформацію передає DW.

За оцінкою Dragon Capital, зупинка сталеливарного виробництва та зменшення видобутку руди можуть призвести до втрати близько 1,5% ВВП. Для відновлення галузі необхідні державна підтримка та відновлення роботи портів.

В кінці вересня процес виробництва сталі практично зупинився. Перед початком повномасштабного вторгнення Україна щорічно випускала 21,4 млн тонн сталі. Однією з ключових причин нинішньої ситуації є прямі удари російських військ по промислових об'єктах.

Згідно з інформацією від компанії "Метінвест", на завод "Запоріжсталь" було скинуто 17 балістичних ракет, внаслідок чого загинули вісім працівників. У свою чергу, "АрселорМіттал Кривий Ріг", після чотирьох атак за п'яти тижнів, ухвалив рішення призупинити виробництво до закінчення конфлікту. Також зупинили свою діяльність "Каметсталь" та підприємство "Інтерпайп" у Дніпрі.

Однак причиною кризи стали не лише обстріли. Старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко в коментарі виданню зазначила, що галузь опинилася в умовах "ідеального шторму".

Крім російських нападів, на ситуацію також впливають проблеми з електропостачанням, закриття одеських портів, зменшення квот ЄС на українську металургійну продукцію та введення екологічного мита CBAM.

Вплив кризи поширюється значно далі, ніж лише на металургійні підприємства. Згідно з оцінками директора GMK Center Станіслава Зінченка, на самих металургійних заводах було зайнято близько 80 тисяч працівників, а ще приблизно 250 тисяч людей отримували доходи завдяки суміжним виробництвам та замовленням, пов'язаним з цією галуззю.

"З родинами та близькими, це мільйони людей, які покладалися на сталій промисловості", ‒ підкреслив Станіслав Зінченко.

Найсерйозніша небезпека стала реальністю для промислових міст, економіка яких істотно залежить від великих підприємств. Серед них можна виділити Запоріжжя, Кривий Ріг, Кам'янське, Дніпро, Нікополь та Горішні Плавні.

"Ці населені пункти просто зникнуть. Люди почнуть масово покидати їх. Це призведе до соціальної та гуманітарної кризи," ‒ зазначив Зінченко.

Кривий Ріг вже відчуває негативні наслідки, оскільки після закриття великих промислових підприємств місцева влада змушена зменшувати бюджетні витрати. Податки, які сплачують промислові компанії, раніше використовувалися, зокрема, для фінансування зарплат працівників бюджетної сфери, підтримки комунальних послуг, дитячих садочків та соціальних служб.

Додаткові збитки несуть залізничний транспорт, морські порти, машинобудівна галузь та енергетичний сектор, оскільки металургія виступала одним з основних замовників для них.

Однією з найактуальніших проблем є морська логістика. Відсутність морського коридору робить Україну практично нездатною експортувати залізну руду та сталь на світові ринки.

Залізничні шляхи через західний кордон не можуть повною мірою компенсувати втрати, пов’язані з закриттям морських портів. Тому фахівці вважають, що відновлення морського експорту є одним із найважливіших кроків для порятунку цієї галузі.

Президент "Укрметалургпрому" Олександр Каленков вважає, що відкриття морських шляхів дало б змогу принаймні відновити експорт залізорудної сировини та підтримати частину виробництва.

Ще одним ключовим аспектом є підтримка компаній, що призупинили свою діяльність. Каленков підкреслює важливість збереження трудових колективів, бронювання працівників, а також впровадження податкових пільг.

Також, за оцінкою видання, потрібно створити спеціальний фонд підтримки металургії за аналогією з механізмами допомоги енергетичному сектору та залучити міжнародних партнерів до фінансування відновлення пошкоджених підприємств.

Ще одна необхідна умова ‒ полегшення доступу української сталі на ринок ЄС. Експерти закликають відкласти або пом'якшити квоти та застосування механізму CBAM для України на період війни.

Суттєве значення може мати ефективна система страхування військових ризиків, що надасть можливість компаніям вкладати кошти в відновлення своїх бізнесів, навіть у умовах значної загрози нових нападів.

Попри кризу, у GMK Center вважають, що українську металургію ще можна врятувати. Для цього необхідні гарантії безпеки, відновлення морської логістики, доступ до європейського ринку та фінансова підтримка з боку держави й міжнародних партнерів.