Подвійне вбивство в Калинівці: як розслідування Тимчасової слідчої комісії висвітлило приховану безкарність та конфлікт між військовими та цивільним населенням.
Відплата командира 155-ї окремої механізованої бригади за ймовірну образу його дружини викликала широкий резонанс в українському суспільстві. Громадськість намагається знайти баланс між двома серйозними загрозами: потенційною дискредитацією Збройних сил України та реальними випадками безвідповідальної поведінки деяких осіб у військовій формі.
Цю резонансну справу ретельно обговорили 17 липня під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, яка займається розслідуванням можливих правопорушень у сфері оборони, антикорупційної політики та захисту прав людини. Засідання проходило під керівництвом народного депутата Олексія Гончаренка, а за його ходом пильно стежив портал Gazeta.ua.
"Чесні та старанні особи"
Брати Роман і Максим Мосейчуки виросли в типовій, працьовитій та доброзичливій родині. Про це детально повідомив Юрій Богданов, селищний голова Рокитного, під час засідання слідчої комісії (село Калинівка є частиною цієї громади). Їхня родина ніколи не стикалася з жодними публічними чи прихованими суперечками з односельцями, а всі відгуки про них виключно позитивні.
Більше того, батько родини, Сергій Іванович Мосейчук, ще у 2022 році добровільно пішов служити до лав ЗСУ. Разом із сином Максимом вони особисто визволяли від російських окупантів Ірпінь та Бучу. Батько згодом трагічно загинув на фронті, а Максим через цю втрату офіційно демобілізувався, щоб доглядати за хворою матір'ю, яка перенесла три важких інсульти.
За словами Юрія Богданова, у загиблих є третій брат Сергій Мосейчук, який першим і забив на сполох 3 липня. Нагадаємо, рідні брати Роман і Максим Мосейчуки безслідно зникли ще 28 червня.
Що стосується рідного краю командира 155-ї бригади Станіслава Лучанова, зокрема його дружини Дарини, то керівник громади не має жодної конкретної інформації: "Мені не відомо про те, що там є командир бригади... За інформацією старости, скарг та звернень з цього приводу не надходило".
Юрій Богданов підкреслив, що ключовою та беззаперечною вимогою жителів села є проведення максимально прозорого розслідування цієї справи, аби всі винні отримали належне покарання.
Вимогливий лідер з "Скелі"
Станіслав Лучанов характеризувався як "досить суворий командир", зазначив начальник юридичної служби бригади Сергій Кульчицький. Він також підкреслив, що "його вимоги залишалися в рамках статутних норм".
На даний момент, особовий склад бригади комплектується на 70%. Лучанов, за інформацією, нібито виконував свої обов'язки в належному режимі, і офіційних скарг на його адресу не надходило. Проте, як повідомив заступник командира бригади з психологічної підтримки персоналу Віктор Клочко, лише за минулий місяць у підрозділі було зафіксовано 150 випадків самовільного залишення частини (СЗЧ).
Зазначимо, що незадовго до викрадення та вбивства братів Мосейчуків, 155-та бригада вже опинилася в епіцентрі гучного скандалу через жорстоке побиття одного зі своїх бійців на навчальному полігоні "Скеля". До свого призначення в цю бригаду Станіслав Лучанов служив саме там, разом із керівником групи, що займається розшуком осіб, причетних до злочинів, капітаном Довгаленком.
Група для виявлення "незаконних забудовників"
До так званої "розшукової" групи Довгаленка, яка була сформована виключно за усним наказом комбрига Лучанова, входило сім осіб. Усі вони нині офіційно підозрюються у зухвалому викраденні, катуванні та вбивстві братів Мосейчуків.
Дивним чином, всі учасники цієї групи з 26 по 28 червня були в офіційному відрядженні для пошуку втікачів у Костополі Рівненської області. Проте, у місцевому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки вони не зареєструвалися, а також не отримали жодних конкретних даних чи списків військових зі своєї бригади, які могли б перебувати у СЗЧ в даному регіоні.
У документі, що стосується відрядження, лаконічно вказувалося: "для реалізації бойових завдань". Проте, очевидно, ці особи мали особливий досвід, пов'язаний із такими розслідуваннями.
Головна постать цього скандалу, комбриг Лучанов, несподівано пішла на лікарняний 5 липня. Напередодні начальник групи соціального супроводу, Євген Балтага, особисто зустрічався з ним і не зафіксував жодних явних ознак хвороби у командира. До 1 липня Лучанов перебував у запланованій відпустці.
Всі учасники засідання ТСК 17 липня, що представляли 155-ту бригаду, відкрито висловили своє глибоке обурення офіційною інформацією про викрадення, тортури та вбивства цивільних осіб. Один з офіцерів підрозділу підкреслив, що мотиви цього злочину залишаються великою загадкою для всіх.
"Спростував свою участь"
Станіслав Лучанов у ході телефонної бесіди рішуче відмовився визнати свою особисту участь у викраденні, катуваннях та вбивствах. Таку інформацію озвучив Юрій Бабич, заступник начальника Головного управління Військової служби правопорядку (ВСП) Збройних сил України.
За його словами, загальна кількість кримінальних проваджень по даній бригаді зменшилася на третину порівняно з минулим 2025 роком. Зокрема, нібито покращилася ситуація і по лінії СЗЧ - понад 80% "самовольників" зрештою добровільно повертаються до служби.
Коли інформація про подвійне вбивство в Калинівці потрапила в загальний обіг, ВСП негайно зв'язалася з Лучановим, який відкинув свою причетність до злочину. Тим часом капітан Довгаленко, начальник розшукової групи СЗЧ, офіційно визнав свою провину у скоєнні злочину. Його швидко затримали та передали до Національної поліції для подальших дій.
Втеча лідера в спеціальний загін чисельності.
Цікаво, що, за словами Юрія Бабича, Військова служба правопорядку взагалі не була поінформована про кримінальне минуле Довгаленка та іншого активного члена групи, військовослужбовця Артемонова. Про скандальне відрядження розшукового загону до Рівненської області для пошуку втікачів служба Бабича також не знала.
Важлива деталь: на полігоні "Скеля", де до переведення в 155-ту бригаду спільно служили Лучанов і Довгаленко, ще у 2025 році перевірка ВСП офіційно зафіксувала використання інструкторами, "можна так сказати, жорстких методів підготовки особового складу".
Цивільних братів Мосейчуків вивозили з рідного села на автомобілях з цивільними або іноземними номерами. Командир бригади Станіслав Лучанов 11 липня просто залишив своє лікування і таємно зник. На засіданні ТСК так і не було розкрито, чим саме він офіційно хворів.
Результати та передбачення
Розгляд справи в межах парламентської Тимчасової слідчої комісії яскраво засвідчив, що військові чиновники не готові до відкритого та публічного обговорення не лише цієї трагедії, але й її глибоких причин. Для колег та співробітників бригади Лучанова це стало справжнім "шоком" і викликало низку заяв у дусі "я до останнього не вірив".
Проте про існування розшукової групи, створеної за усним розпорядженням командира, вони були в курсі. Також вони знали, що документи для відрядження цієї групи до Рівненської області були оформлені максимально неясно – "для виконання бойових завдань", а не для конкретного пошуку втікачів. Чи входить розшук "самовольців" до числа бойових задач, важко сказати. Але такі юридично неясні відрядження відкривають озброєним особам небезпечний простір для дій, які можуть становити загрозу для суспільства. Командир міг формально і не підозрювати про такі вчинки своїх підлеглих. Проте відповідальність за дії особового складу за законом несе саме він.
Якщо слідство зможе юридично підтвердити безпосередню провину Станіслава Лучанова, це змінить обличчя справи, надавши їй значно трагічніший відтінок. Адже це не просто ще одна пляма на репутації військових, а й суттєве підвищення настороженості та страху серед цивільних. Яка може бути мова про довіру та співпрацю з ТЦК, якщо люди в паніці намагатимуться уникати будь-кого в формі?!
Одночасно представник Рокитнянської громади на засіданні справляє враження або недостатньої обізнаності з ситуацією у власному селі, або ж навмисно утримується від повної інформації для народних депутатів. Як зазначив сам, брати Мосейчуки не мали постійної роботи, виживаючи завдяки випадковим підробіткам, що не приносять значних доходів. Тож звідки у них гроші на дорогі мотоцикли та квадроцикли, на яких, як випадково зізнався Юрій Богданов, "молодь розважається" по селу? А як щодо фінансів на пальне? Чим саме хлопці змогли так серйозно образити дружину комбрига Лучанова? І чи мали Мосейчуки раніше будь-які особисті зв’язки чи приховані конфлікти з цією сім’єю?
Наразі ми бачимо лише верхівку величезного айсберга. Тривожні, системні сигнали, як мінімум із 155-ї бригади, так і з навчального центру "Скеля", були давно. Очевидно, вони спалахували й у самій Калинівці. Тим паче, Лучанов наразі живий і переховується, а батько закатованих братів Мосейчуків - чесно загинув за цю державу на фронті. Чому на ці попереджувальні сигнали вчасно не звернули увагу компетентні органи або місцева громада, питання залишається відкритим.
