Екранізація роману "Місто": вечірки замість літератури та зйомки на фоні бомбардувань.
У 1990-х роках українське кіно переживало буремні та неоднозначні часи. З одного боку, зникла радянська цензура: це розв'язало кінематографістам руки в плані того, як знімати кіно, і відкрило нові теми та твори, про які можна знімати. З другого боку, економічний занепад та різкий перехід до нових форм існування кіноринку призвів до того, що в Україні виникла сумнозвісна плеяда "яскравих дебютів" - режисерів та режисерок, які зняли по одному, іноді два чи три фільми, і на тому припинили кар'єру в кіно. Хтось, як автор "Кисневого голоду" Андрій Дончик, перейшов на телебачення; а хтось, як режисер "Вперед за скарбами гетьмана" Вадим Кастеллі, взагалі пішов з професії.
У той же час, 1990-ті роки стали справжнім бумом екранізацій українських літературних творів. Багато з них були представлені в телевізійному форматі, починаючи з культового еротичного серіалу-антології "Острів любові" Олега Бійми, що об'єднав маловідомі твори таких авторів, як Олександр Олесь, Володимир Винниченко, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська та інші. Також було здійснено телеекранізації романів Івана Багряного, зокрема "Сад Гетсиманський" та "Тигролови". Проте, незважаючи на відродження твору Валер'яна Підмогильного "Місто" в 1990-ті після тривалого забуття в епоху радянського режиму, екранізувати його ніхто не наважився.
Изображение: Зоряна Стельмах
Станіслав Битюцький can be rephrased as "Станіслав Битюцкий."
Рекламное сообщение
Станіслав Битюцький зробить свій дебют у повнометражному кіно з фільмом "Місто". Він здебільшого відомий як кінокритик, куратор "Київського тижня критики" та кінознавець в Довженко-Центрі. Режисерську діяльність він розпочав ще у 2014 році з короткометражного фільму "До побачення, синефіли", який дебютував на фестивалі "Молодість". Його фільмографія згодом поповнилася іншими короткометражними роботами, такими як постгорор "Нетерпимість" (2020), що здобув нагороду "Кіноколо" за найкращий короткий метр, а також драмою з елементами жахів "Кінець історії" (2023). Відповідаючи на питання про вплив свого досвіду кінокритики та кінознавства на режисуру, Битюцький усміхається і зазначає, що це вже не має значення: "Раніше, коли я працював над своїми першими короткометражками, я прагнув шокувати, створити щось революційне в кіно. Мені хотілося зняти щось таке, що зрозуміло лише мені і кільком друзям. Тепер я прагну створити більш зрозумілу історію, орієнтуючись на широку аудиторію".
Головний герой і нові імена
Екранізація твору "Місто" матиме суттєві відмінності від оригінальної літературної версії. Головний персонаж Підмогильного, що частково є альтер-его автора, - це 25-річний ветеран Першої світової війни, який також брав участь у бойових діях під час Української Революції 1917-1921 років. Він приїжджає до Києва з метою стати видатним письменником і занурюється в творче середовище 1920-х років, насичене інтригами, драмаами та романтичними стосунками. Натомість герой екранізації Битюцького - це молодий хлопець, котрий не досяг 25 років, і який переїжджає до Києва з нещодавно звільненого Херсона, щоб поринути в рейв-культуру столиці. "Моє покоління, мені 42 роки, почало відкривати для себе творчість Розстріляного Відродження після 2014 року, - зазначає Битюцький. - Я усвідомлюю, що молоде покоління зараз повторно відкриває цей культурний феномен, і ми прагнули зафіксувати цей момент, щоб розповісти історію "Міста"."
Изображение: Зоряна Стельмах
Изображение: Зоряна Стельмах
Режисер роз'яснює, що композиція роману ідеально підходить для адаптації у форматі сценарію. Незважаючи на те, що події перемістилися на століття вперед, у фільмі все ще присутні три жінки, що оточують Степана Радченка: старша Тамара, провінційна Надійка та урбаністка Зося. Проте тепер це буде оповідь про дорослішання в умовах сучасності.
"Підмогильний згадує Радченка як ветерана, а я б хотів обговорити сучасну молодь, яка, незважаючи на відсутність безпосередньої участі у війні, переживає її наслідки, - зазначає Битюцький. - Радченко стає частиною літературної спільноти свого часу; через сто років його ідеальним аналогом можна вважати культуру рейвів та електронної музики. Ця спільнота в Україні дуже активна, хоча широка публіка мало про неї знає. Я прагну донести історію про травми молоді сьогодні і про те, як вони шукають втечу від воєнних реалій саме на рейвах."
Изображение: Зоряна Стельмах
Максим Рягін
У фільмі роль Степана Радченка виконав 25-річний актор з Театру на Лівому березі Максим Рягін, для якого це стало дебютом у повнометражному кінематографі. Раніше Рягін брав участь у зйомках серіалу "Кохання та полум'я", що розповідає про працівників ДСНС. Найяскравіша сцена, яку він згадує, пов'язана з клубом К41 на Кирилівському, відомим своїм жорстким фейс-контролем — майже кожен київський рейвер має свою історію про те, як їх не пустили всередину. У фільмі його персонаж також проходить через цю "рейверську іспиту". "Я теж колись не зміг потрапити всередину, - сміється Рягін, - і коли я відкрив сценарій і прочитав цю сцену, зрозумів, що мені не потрібно нічого вигадувати, адже все це в точності повторилося зі мною в реальному житті".
Рекламное сообщение
Окрім режисера та актора, який грає головну роль, у стрічці також з'являться інші дебютанти. "У нашому проекті буде чимало нових облич, - зазначає Битюцький, - принаймні п'ять або сім акторів вперше зіграють у кіно. Кастинг є однією з найважливіших частин нашого успіху."
Изображение: Зоряна Стельмах
Изображение: Зоряна Стельмах
Частина знімального процесу припала на російські комбіновані повітряні атаки Києва. Зокрема на час, коли під ураження потрапила кіностудія імені Олександра Довженка, де знімали нічні сцени фільму. "Нам дуже пощастило, що знімальні дні, а вірніше ночі були якраз між атаками. Але ми вирішили залишити в кадрі сцени бомбардувань, щоб максимально реалістично передати будні героїв. Тому в кадрі буду наслідки атаки", - розповідає Битюцький.
Изображение: Зоряна Стельмах
Станіслав Битюцький can be rephrased as "Станіслав Битюцкий." і Максим Рягін
"Громада всередині мегаполісу"
Фільм "Місто" було знято в незвично прискореному темпі: у команди було всього 20 днів для зйомок, тоді як звичайно процес створення повнометражного фільму займає близько 30 днів. Наприклад, "Назавжди-Назавжди" Анни Бурячкової знімали 32 дні, а "Королі репу" Мирослава Латика - 25 днів. Відповідальність за вибір локацій ліг на плечі режисера Новруза Хікмета, який активно бере участь у рейв-культурі Києва. Тому екранізація "Міста" стала для нього особливо захоплюючою. "Ми прагнули створити максимально реалістичний фільм, тому знімали на справжніх локаціях, - зазначає Хікмет. - Це нічні клуби, такі як Closer, К41 на Кирилівській, Брухт. Ми також залучали до масових сцен людей з цієї тусівки, щоб вони виглядали природно, просто відпочиваючи, як зазвичай". У фільмі з'явилися в камео багато зірок української електронної музики, серед яких діджей Богдан Заєць, композиторка та електронна музикантка Мар'яна Клочко, а також лайв-перформер Антон Сомінарист.
Изображение: Зоряна Стельмах
Изображение: Зоряна Стельмах
Проте, місця зйомок фільму не обмежуються лише нічними клубами. "У нас всі актори молоді, і багато з них вперше з'являються на екрані. Тому ми прагнули використовувати нові локації", – розповідає Хікмет. "Більшість сцен ми знімаємо в квартирах. Існує проблема в тому, що часто одні й ті ж приміщення з'являються в різних фільмах. Тому ми зверталися до друзів з проханням 'позичити' свої квартири для зйомок. Коли люди дізнавалися, що мова йде про рейви, всі охоче погоджувалися. Я дуже радий, що вдалося знайти багато нових і цікавих локацій".
Рекламное сообщение
"Місто" обіцяє стати інтимним фільмом, події якого розгортатимуться переважно в затишних куточках київських клубів і квартирах. Проте, у ньому також знайдеться місце для відкритих міських просторів. У творі Підмогильного Київ постає як окремий персонаж. Вплив міста на особистість — це новий аспект, який цей роман вносить у українську літературу. Поділ, Печерськ, Володимирська гірка, а також Лівий берег — усі ці локації в романі виконують роль не лише фізичного простору, а й активної сили. "Ми також знімаємо знакові київські місця, - зазначає Хікмет. - У іншому фільмі це могло б виглядати тривіально або банально, але у "Місті" все існує цілком органічно. Шлях нашого героя починається з висоток Позняків і продовжується через усе місто".
Изображение: Зоряна Стельмах
Новруз Хікмет можна переписати як "Новруз Хикмет" або "Новруз Хікметов". Якщо потрібно більше варіацій, можна використовувати синоніми або дати йому новий контекст, наприклад, "Свято весни та відродження, відоме як Новруз Хікмет".
Изображение: Зоряна Стельмах
Чи збереже екранізація дух першоджерела? Чи спрацює перенесення сюжету на 100 років у майбутнє? Чи стане фільм таким само явищем, яким став роман? Все це ми зможемо дізнатися в наступному році. Наразі фільм очікує етап постпродакшну, потім - фестивальні покази. А широкий прокат стрічки планують на другу половину 2027 року.
Ознайомтеся також із матеріалом про Карлові Вари-2026: як чеський кінофестиваль відзначив два ювілеї та надав підтримку українському кінематографу.
Изображение: Зоряна Стельмах
Изображение: Зоряна Стельмах
Изображение: Зоряна Стельмах
Изображение: Зоряна Стельмах
Изображение: Зоряна Стельмах
Станіслав Битюцький can be rephrased as "Станіслав Битюцкий." і Максим Рягін
