Автор Олег Ущенко у своїй книзі "За тиждень - Великдень!" представляє старовинні рецепти приготування паски з регіону Опілля.
У новій книзі "Великдень за тиждень!", яка тільки-но побачила світ у львівському видавництві "Свічадо", зібрані не лише спогади про це релігійне свято, а й старовинні рецепти паски та бабки з регіону Опілля.
Цю інформацію поділився з кореспондентом Укрінформу автор книги "За тиждень - Великдень!", режисер, письменник та волонтер Олег Ущенко.
"Ця книга присвячена Великодню, якого вже не існує. Вона передає спогади, що залишилися в дитячих очах. Сьогодні святкування проходять зовсім інакше. Коли ми випустили різдвяне видання (книга "Їде, їде Бог на санях" - ред.), зрозуміли, що необхідно "викопувати" минуле з-під асфальту, щоб воно не зникло у бетонних просторах сучасності. Ці спогади мають історичне значення, щоб ми не забули, як ми жили в ті невизначені часи радянської епохи... У книзі навіть міститься один рецепт паски і один рецепт бабки", - зазначає Ущенко.
За його словами, процес класифікації паски як солодкого виробу розпочався в 70-х роках.
Згідно з традиціями, паска являє собою великий круглий ритуальний хліб, в той час як бабка — це її солодка варіація, з родзинками та різними додатками. На Опіллі в кошиках для посвяти приносили не солодку випічку, і ця практика була характерна не лише для цього регіону, а й для всього українського народу. У ті часи виникали труднощі з отриманням білого борошна, а цукор вважався справжньою розкішшю. Ми вже стикнулися з традицією випікання солодкої паски, яка готувалася з великої кількості яєчних жовтків. Пам'ятаю, якось моя мама отримала рецепт паски, який починався з вказівки "потрібно 50 жовтків...".
За його словами, в Опіллі підготовка до Великодня розпочиналася одразу ж після завершення Різдва. В умовах дефіциту товарів, люди намагалися заздалегідь придбати необхідні продукти для святкового столу. Тоді світ умовно поділявся на свята, що відзначалися в Радянському Союзі, та релігійні.
"Радянські були лише формальними і штучними. Вони служили лише для виконання господарських завдань, як-от обробка землі, тоді як до релігійних аспектів насправді не приділяли належної уваги," - зазначив Ущенко.
Як пригадує письменник, вже за місяць до Великодня починали пекти дрібну випічку, яку зберігали у полотняних мішечках. Потім пекли коржі, сирники, маківники та роляди. У кожній хаті було не менше десяти видів усіляких пляцків та перекладенців. Паску починали пекти у Великодній четвер, або ж п'ятницю, бо вона мала бути свіжою.
"На Опіллі паска мала пектися, як казала моя бабця, при чистій хаті і помитих дітях. Дівчат перед тим купали у запашних травах, і це був свій ритуал. Перед паскою неодмінно молилися, ще як ставили закваску на тісто. Випікали пасок дуже багато, нормою вважали не менше 10-15", - говорить Ущенко.
Згадуючи про традиції, письменник відзначає, що до кошика також додавали крашанки. Писанки можна було знайти в різних куточках України, проте найбільшу популярність вони здобули на Бойківщині, Гуцульщині та Лемківщині.
"На Опіллі застосовували цибулеве лушпиння для створення унікальних крашанок. Бабуся обгортала кожне яйце марлею, надійно закріплюючи все ниткою. Іноді на яйці був один шар марлі, іноді - два або навіть три. Відповідно, після варіння в лушпинні, відтінки на яйцях виходили різноманітними. Крашанки виглядали як мармурові і справляли враження надзвичайної краси," - зазначає Ущенко.
Автор відкриває секрет, що тепер готує паску не солодкого смаку, а з десятком жовтків і родзинками. Він вважає, що все потрібно робити відповідно до настрою. У ці святкові дні важливо зрозуміти суть Великодня, адже "в ньому закладено глибокий сенс".
"Великдень для мене символізує відновлення життя у світі та вказує на те, що існування ніколи не завершиться. Навіть після нас люди продовжуватимуть збиратися, святкувати та створювати свої власні рецепти," - із усмішкою говорить Ущенко.
Як повідомляв Укрінформ, документальний фільм режисера Олега Ущенка "Війна тітки Світлани", знятий в Івано-Франківську, збирає на дрони в українських храмах у США, ПАР та Канаді.
