"Ветеран-підприємець безумовно здатний управляти бізнесом з капіталом, що перевищує мільйон гривень."
Майор Збройних Сил України та підприємець Руслан Колішенко підкреслює, що до лав армії приєдналося чимало бізнесменів, і цей досвід надає їм додаткової сили.
Із липня 2022 року, відколи діє програма "Власна справа", понад 27 000 українців отримало гранти на започаткування або розвиток бізнесу. Руслан Колішенко, який скористався двома держпрограмами, зазначає, що для успішного підприємництва, окрім стартового капіталу, важливі знання, а також щоб справа була до душі.
Він підкреслює, що відвідування ветеранських закладів є важливим актом поваги до військової служби. Коли на ветеранському форумі в Івано-Франківську Руслан запитав, хто з присутніх насолоджувався кавою в місцевій кав'ярні вранці, багато рук піднялося. Проте бажаючих випити цей напій у ветеранському закладі виявилося значно менше.
На бахмутському напрямку евакуацію людей проводили двічі, а іноді й тричі.
Бойові товариші знають Руслана Колішенка під позивним "Фінік", адже за професією він є військовим фінансистом і нещодавно здобув ступінь кандидата економічних наук. Він ділиться, що займався гуманітарним забезпеченням у районі Бахмута.
Коли ми прибули туди, на жаль, Бахмут вже опинився під окупацією. Як офіцер оперативно-тактичного угрупування "Соледар", я здійснював численні завдання в цьому регіоні — від Нью-Йорка до Слов'янська. Це включало обмін військовополоненими та тілами загиблих, транспортування тіл наших бійців, а також евакуацію мирних мешканців, — розповідає він.
Вона зазначає, що найяскравіші спогади пов’язані з моментами, коли доводилося евакуювати людей із їхніх домівок, в яких вони прожили по 40-50 років.
Вони мріяли провести там своє життя, але довелося їх вивозити з рідних місць під звуки обстрілів. Умовити людей залишити свої домівки завжди вкрай складно. Я їх розумів, адже міг уявити, як болісно мені було б покидати місце, де я виростав і провів своє дитинство. Це були сотні, тисячі людей. І траплялося, що хтось повертався назад, і ми знову змушені були організовувати їх евакуацію, іноді навіть по кілька разів.
Тепер служба Руслана сконцентрована переважно в Івано-Франківську.
Наші хлопці виконують завдання на Сумському напрямку. Я приїжджаю до них, щоб доставити необхідні речі, дізнатися про обстановку, поспілкуватися та вручити нагороди. Що стосується Бахмутського напрямку, то це була особлива історія, адже я боровся там разом із побратимами, з якими колись служив у АТО. Тоді відбувався контрнаступ, і все було дуже напружено та серйозно. Я одразу прийняв цей виклик, за що згодом отримав певні зауваження по службі (усміхається). До командирів надійшла телеграма про моє відрядження на Бахмутський напрямок від Головнокомандувача генерала Залужного. Ніхто не посмів її оскаржити, адже в армії це не прийнято. Командування завжди повинно бути в курсі таких справ, навіть якщо мова йде не про відпочинок на морі.
На питання, чи знає Залужного особисто, Колішенко відповідає: "Ні. Потурбувалися військові, які працювали на тій ділянці. Вони дуже хотіли бачити мене поряд, тому і звернулися до Генштабу".
Повномасштабний конфлікт сприяв розширенню діяльності.
Руслан розпочав свою підприємницьку діяльність у 2018 році, в той час як його десятирічний контракт із Збройними силами України добігав кінця. Він зазначає, що це стало своєрідною підготовкою до виходу з армії, а бізнес був зареєстрований на ім'я його дружини.
- Я мав на меті втілити свої підприємницькі мрії. Зайнявся бізнесом, оскільки не люблю рахувати чужі кошти — це не приносить задоволення. Нині у мене функціонують сім філій барбершопів, а нещодавно відкрилася ще одна в Лондоні. Крім цього, я також займаюся іншим бізнесом.
Зауважує, що першу філію відкривали з дружиною після весілля.
Наші батьки передали нам усі подаровані гроші, і ми вирішили ризикнути. Чому ми так вчинили? Справа в тому, що раніше я вже мав невдалий досвід, який на деякий час занурив мене в депресію. Після весільної церемонії ми розмірковували, чи варто купити квартиру, чи автівку, щоб із задоволенням кататися вулицями Івано-Франківська, або ж вкласти ці кошти в свою справу, попрацювати і все придбати на зароблене. Вибір припав на останній варіант.
Оскільки Руслан є діючим військовим, мене цікавить, чи має він достатньо часу для управління своїм бізнесом.
- Часу на все обмаль, це ніяк не поєднується. Але із самого початку я так будував бізнес, щоб він міг працювати без моєї участі. Після закінчення контракту із ЗСУ в моїй шафі завжди висіла військова форма. Син запитував, для чого вона мені, а я відповідав, що може прийти такий день, коли доведеться її вдягнути. І цей день настав 24 лютого 2022 року. Тоді я просто відчинив шафу, одягнув форму й поїхав на службу. Далі справа розвивалася без мене, повномасштабка лише стимулювала до її розширення. Частину бізнесу, який на 100 відсотків належав мені, я передав партнерам, і тепер вони ним керують. Моє завдання - вказати напрямок руху: завожу супутник на орбіту, а далі він рухається без мене.
Руслан зазначає, що не займається стрижкою клієнтів особисто: раніше мав бажання навчитися цьому ремеслу, але зрозумів, що в такому випадку зможе відкривати лише одну точку.
Якщо я почну думати про розширення бізнесу, то з'явиться безліч можливостей — сім, десять, а можливо, й сто нових можливостей. Наразі ми створили 45 робочих місць, але не всі з них заповнені. Ми уклали угоду з професійно-технічним училищем і залучаємо найталановитіших випускників до нашої команди. Крім того, ми організовуємо навчання на місці: за три місяці можемо підготувати спеціаліста, який буде більш кваліфікованим, ніж той, кого готують в училищі протягом півтора року, - зазначає наш співрозмовник.
ВЕТЕРАНСЬКЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
Колішенко зазначає, що до його підприємства залучені також представники збройних сил. Наприклад, у лондонському офісі, який був відкритий три місяці тому, працює Павло Ковальов — військовослужбовець 10-ї гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".
- Після поранення на фронті ми допомагали йому відновитись, Павло отримав групу інвалідності й подався до Лондона. Тепер там працюватимемо під українським прапором і з українським сервісом - представимо нашу якість, дух та атмосферу. У Лондоні створені шість робочих місць, у перспективі - десять, і тільки для українців. Потенційно маємо глобальну мету - сто філій у Великій Британії, - зазначає Руслан.
Вона підкреслює, що барбершопи є справжнім прикладом підприємництва для ветеранів.
Я переконаний, що відвідувати такі заклади є важливим жестом поваги до військових. Особисто я намагаюся купувати каву у ветеранів та користуватися послугами ветеранських підприємств. Як ще можна висловити вдячність нашим захисникам? На жаль, таких прикладів наразі недостатньо – можливо, людям бракує усвідомлення або відваги, щоб так висловити свою подяку. До того ж, з часів пандемії ми стали більш відкритими до ідеї соціального підприємництва. Наприклад, у барбершопі, де ми зараз спілкуємось, функціонує пункт незламності: тут люди можуть зігрітися, підзарядити свої гаджети, скористатися інтернетом, а також отримати базові послуги стрижки, зокрема помити голову в умовах відключення електроенергії, - ділиться він.
Той, хто став на захист Батьківщини, має право на особливі привілеї.
Для стимулювання бізнесу Колішенко залучив дві програми, що фінансуються державою.
Ми успішно використали допомогу в розмірі 250 тисяч гривень і вже завершили цей етап. Це була загальна програма, призначена для підприємців. Що стосується другої суми - 500 тисяч гривень, виділених на розвиток бізнесу ветеранів, ми активно працюємо над її реалізацією. Чи можуть ці суми збільшитися? Безумовно. Сьогодні в армії служать багато людей з бізнес-середовища та топменеджменту. Ще вчора вони очолювали великі компанії та мережі. Здобуваючи новий досвід в армії, вони стають ще більш сильними, стійкими та витривалими. Таким чином, після служби ми отримаємо нову версію ветерана-підприємця, який точно може працювати з сумами, що перевищують мільйон гривень. Це свідчить про те, що держава ще не в повній мірі довіряє ветеранському підприємництву. Наразі це лише перші кроки для наших хлопців, які прагнуть самостійно наростити свій потенціал, - зазначає Руслан.
Відповідаючи на запитання про те, чи може кожен ветеран стати підприємцем, він підкреслює, що це не є обов'язковим для всіх.
Я завжди наголошую на тому, що успіх у бізнесі вимагає сміливості. Ветерани безумовно є сміливими, але чи вистачає їм знань та навичок для ведення підприємницької діяльності? Освіта тут є ключовим фактором. Також необхідні додаткові стимули, такі як кредити, гранти, податкові пільги та інша підтримка з боку держави. Чи є це справедливим? Безперечно. Той, хто віддав свої сили на захист батьківщини, має право на певні привілеї. Якщо ти носиш військову форму, ти вже зробив вибір і тепер належиш не лише собі, а й своїй країні. Сьогодні я даю інтерв'ю, а завтра можу опинитися на передовій. Чи готовий я до такого розвитку подій? Безсумнівно, так, - зізнається мій співрозмовник.
Військовий підкреслює, що при початку бізнесу важливо оцінити можливості з урахуванням наявних фінансових ресурсів.
- Часом ми хочемо, приміром, на міському озері побудувати "Титанік", який точно не попливе, бо там більше пасує звичайний човен. І ще, робити бізнес лише заради грошей точно не варто. Якщо справа подобається, ти повинен прокидатися рано, працювати багато, креативити й досягати успіху. Бізнес не працює за заданими параметрами, є постійні коливання, і на них потрібно реагувати. Фільтром для перевірки має стати питання: "Подобається чи ні?".
Допомогу ветеранам може надати успішний бізнесмен.
Минулого року в Івано-Франківській громаді завдяки державній підтримці ветеранам вдалося започаткувати 75 власних бізнесів. Питаю Колішенка, як він вважає: це значна кількість чи все ж недостатньо?
- Дуже мало, але добре, що цей показник має позитивну динаміку. Пам'ятаю, коли все починалося, існувало лише 11 ветеранських бізнесів. Державна допомога ще недавно була невідомим фінансовим інструментом навіть для мене. Я не розумів, як держава може дати безвідсоткові кошти на розвиток власної справи чи на бізнес-ідею. Виявляється, це - світова практика і дуже крутий інструмент. Але нас ніхто ніколи не вчив писати бізнес-плани, не всі одразу були готовими. Підприємництво - найбільш вразливе й ризиковане заняття. Я теж мав неуспішні бізнеси, були стреси й розпач через невдачі. Тепер ставлюся до цього значно простіше. Наше життя ніколи не рухається лише по висхідній траєкторії - є спади, підйоми, стрибки.
Колішенко розповідає, що є членом Бізнес Асоціації Івано-Франківська, що є співорганізатором бізнес-вишколу для ветеранів у березні.
- Це не лише про те, щоб отримати необхідні знання. Це 3-4 тижні підготовки. Щотижня буде окремий модуль із лекціями, а після них - бізнес-кейс з успішними підприємцями. Паралельно ми збиратимемо бізнес-проєкти від військових та їхніх родин, від родин загиблих, полонених. Комісія визначить найкращі, і вони отримають ваучери на 100, 50 і 25 тисяч гривень. Ці кошти - легкий стартовий стимул, який не треба ані повертати, ані звітувати щодо нього. Ідея в тому, що успішний підприємець може профінансувати справу ветерана і стати його партнером, - ділиться.
На питання, якою бачить Україну після війни, Руслан Колішенко відповідає: "Країною з великими бізнес-можливостями, у яку цікаво інвестувати, до якої надходять не лише зовнішні, а й внутрішні інвестиції. Країну з єдиними правилами для всіх. Я бачу країну, де розвивається малий і середній бізнес, яка стимулює до створення власної справи, де сплачуєш податки і розумієш навіщо. Країну, що дає бізнес-освіту ще з дитсадка та школи, і в якій підприємництво є здоровим серцем економіки".
