Пекельні бої у лісі Серебрянка: як українські військові протистоять російським наступальним діям.
Лиманський напрямок. Росіяни намагаються вклинитись у лінію оборони ЗСУ і точковими ударами створити своєрідні "кліщі". Найзапекліші бої зараз точаться неподалік Торського, але провести повноцінний наступ ворогу заважають підрозділи сил оборони у Серебрянському лісництві.
Одна з ділянок контролюється 53-ю бригадою на честь Володимира Мономаха. Бійці мають нагальну потребу в нашій підтримці, оскільки їм не вистачає дронів для розвідки та коригування вогню. Тому команда "Подробиць" ініціює нову кампанію збору коштів для цього підрозділу. У репортажі з їх позицій ви знайдете всі необхідні реквізити.
Так заповідний Серебрянський ліс під Ямполем зустрічає зараз своїх гостей. Уже третій рік точаться виснажливі бої. Кожен квадратний метр засипаний тут смертоносним залізяччям. А сам ліс через постійні пожежі вже не здатен сховати від ворожих дронів.
Станіслав Кухарчук, журналіст.
Замість мелодій пташиного співу чути безперервне гудіння дронів і постійний гул, що не вщухає ані на мить…
Серебрянське лісництво - частина так званого Сіверського виступу нашої оборони. За даними мапи DeepState, він уклинюється в лінію фронту на кілька десятків кілометрів і заважає росіянам активно наступати у бік Борової на Харківщині та в напрямку Лимана на Донеччині. Тому знищити виступ - одне з тактичних завдань для ворога. Хоч і не надто інтенсивно, але російська піхота без упину намагається просунутися вперед у Серебрянському лісництві. Але намарно...
Автоматичний гранатомет 53-ї бригади знову зриває чергову спробу російських штурмовиків наблизитися до українських позицій. Під безперервними обстрілами та атаками ворожих дронів хлопці працюють без упину. Однак нашим піхотинцям доводиться значно важче, - зауважує Олексій. Будучи колишнім штурмовиком, він навіть не наважується називати позицію свого гранатомета "нулем"...
Олексій, солдат 53-ї окремої механізованої бригади імені В. Мономаха:
Я вже мав досвід на "нулі", де доводилось постійно перебувати – це надзвичайно важка місцина. Це також "нуль", і воно теж сюди летить. З того місця, звідки більше чого-небудь прилітає, туди ж і більше потрапляє, а звідки менше – туди відповідно менше. Ми, так би мовити, заходимо в саму глибину, там, де все сконцентровано, і намагаємось закрити напрямки. Коли підходить ворожа піхота, яка вже не здатна нічого вдіяти, ми починаємо їх прикривати.
Та в цьому пеклі хлопцям доводиться не тільки воювати, а ще й будувати укріплення. Техніка сюди просто не доїжджає, тож все доводиться робити вручну.
Швидкими кроками, аби уникнути уваги російських безпілотників, гранатометники наближаються до свого саморобного будівельного майданчика. Ця діяльність виявляється справжнім випробуванням як для фізичної сили, так і для психічної витривалості.
І це ніколи не завершується... Перемогаючи страх, втому, холод і важкі дороги, наші захисники тримають оборону, адже ворог наближається. У нашої країни немає іншого шляху, окрім як захищатися та протистояти агресорам.
