Паски для воїнів. Олександра Насімук з Франківська відправляє частинку святкового настрою на передову.

Випробуваний рецепт, майстерні руки і щире бажання подарувати захисникам частинку домашнього тепла. Ось формула 39-річної франківчанки Олександри Насімук, яка щороку перед Великоднем готує та відправляє на фронт безліч пасок. Такі смаколики також отримує її чоловік, що з 2014 року стоїть на захисті України.

Про запуск смачної ініціативи, рекордну кількість випечених пасок та свій досвід як дружини військового Олександра Насімук поділилася в інтерв'ю "Репортеру".

У 2014 році життя Олександри зазнало кардинальних змін — її чоловік вирушив на фронт у зону АТО. В цей час вона продовжувала працювати, виховувати дітей і навчалася чекати свого коханого з війни. Підтримку жінка знайшла серед тих, хто поділяв її переживання — дружин інших військових.

Це така пігулка для щастя. Тому що ти можеш бути змученою, але прийдеш до них, поговориш, поспілкуєшся, отримаєш якусь пораду або розраду і підеш додому вже із зовсім іншим настроєм, - говорить Олександра.

У 2018 році для розширення цієї підтримки була заснована громадська організація "Дружина воїна". Напередодні Великодня 2023 року голова цієї організації, Ольга Бобрикович, запропонувала Олександрі приєднатися до благородної справи — випекти паски для військових.

Олександра згадувала, як у її дитинстві тітка готувала паски, хоча сама ніколи не наважувалася займатися цим. Але цього разу вона вирішила взятися за справу і дала згоду.

Оскільки вдень жінка була зайнята роботою, доводилося готувати вночі. Вона розповідає, що випікала паски з 3 до 4 ранку.

Як зараз згадую, тут замішувалося тісто, тут підростало інше, а тут вже випікалися паски. Я ставила будильник, щоб вчасно прокинутися і почати пекти, - розповідає Олександра.

Тоді жінка виготовила більше ста пасок.

У мене чоловік тоді був на сході. То я і йому пекла, і ще іншим підрозділам, - каже Олександра.

Так у жінки з'явилася нова передвеликодня традиція. І живе вона вже четвертий рік, хоча зараз завдяки допомозі інших дружин військових роботи стало менше.

Читайте: Писанкарка Ірина Парипа: "Все, що відбувається під час розпису яйця, відображає життя"

Перед цьогорічним Великоднем Олександра приготувала приблизно 50 пасок. Інгредієнти для випічки збиралися завдяки небайдужим жителям Франківська, які приносили їх до ГО "Дружина воїна". Крім того, деякі люди зробили фінансові внески для підтримки цього проєкту.

Жінка зазначає, що у неї немає чітко визначеного рецепту, тому кожного разу її паска виходить унікальною.

У мене є свій власний рецепт, але іноді підглядаю в чужі і вношу свої корективи. Якщо щось мені не до вподоби, я просто трошки змінюю його. Кожного року я печу по-іншому, - ділиться Олександра. - Зазвичай я використовую масло, молоко, а не воду, яйця, і тільки після цього додаю дріжджі.

Пече паски сама - без допомоги. Бо любить займатися цим наодинці, щоб ніхто не заважав. Для Олександри це свого роду відпочинок.

Оформляє ж свої паски здебільшого виробами з тіста.

Я намагаюся створювати їх із нашими колосками. Адже, на мою думку, справжня українська паска повинна прикрашатися колосками, листочками, квіточками або пташками. Можливо, навіть посипана маком, - ділиться Олександра.

Додає, що збоку може здаватися, ніби це складно, проте коли рука вже набита, процес йде швидко.

Паски, приготовані Олександрою, разом із іншими учасницями громадської організації "Дружина воїна", освячуються на Вербну неділю. Після цього, разом із звичними великодніми стравами, вони вирушають на фронт.

Жінка висловлює бажання подарувати захисникам відчуття свята, яке вони святкують не в колі родини, а разом з товаришами по службі в окопах.

Хочеться, щоб вони відчули там домашній затишок, з'їли тої пасочки, ковбасочки. І коли я печу, то завжди думаю про них. Тому що завдяки їм я можу тут спокійно жити, - говорить Насімук.

За свою працю Олександра й інші дружини військових отримують від захисників подяки.

Це приємно. Але навіть якби мені й "Дякую" не сказали, мені все одно цінно, що моя паска в них, - говорить жінка. - Бо я не роблю за подяку. Я роблю для того, аби було їм добре.

Читайте: Ніц, паска та що готують сусіди: думки режисера Олега Ущенка про Великдень у Станіславі.

Олександра не залишає без уваги можливість приготувати паски для своїх рідних. Вона зазначає, що з моменту, коли опанувала мистецтво випікання на фронті, більше не звертається до магазинів – власноруч приготовлені вироби завжди смачніші.

До того ж, неабиякою мотивацією для неї є її чоловік, який нині служить у НГУ. Після трьох років у зоні АТО він демобілізувався. Працював за кордоном, проте на 7-й день повномасштабної війни повернувся в Україну.

Я знала, що він піде на війну. Пам'ятаю, він казав, що йде, щоб вони не прийшли сюди. Бо змусять воювати, але вже проти своїх, - розповідає Олександра. - Навіть ще тоді, у 2014 році, він казав: "Я йду туди, щоб мої діти жили тут у власному домі".

Пам'ятає, як у 2022 році відчувала страх, йдучи до церкви на Великдень, через ризик обстрілів.

Вона говорить: "Схоже на звичне, але з почуттям тривоги", - зазначає Олександра.

Проте додає, незважаючи на моменти, які було б легше пережити, якби чоловік був поруч, вона пишається його вибором. А відстань їх тільки зблизила.

Він вчинив так, бо відчував це всім серцем, а я просто була поруч, щоб підкріпити його. Адже якщо ми не будемо підтримувати один одного, мені здається, що любов, пристрасть та радість можуть згаснути, - ділиться жінка.

За її словами, чоловік часом просить щось йому спекти, і коли когось пригощає, то завжди каже: "Це моя дружина спекла, це моя дружина спекла".

Напевно, пишається мною, - посміхається Олександра.

Вона відзначає, що саме в ці хвилини усвідомлює: все, що вона робить, має значення.