Олександр Прокудін, голова військової адміністрації Херсонської області.

В окупованих Олешках залишається майже 1,3 тисячі жителів

Після закінчення режиму тиші російські військові знову почали обстрілювати територію Херсонщини. Під атаками опинилися житлові будівлі, медичні установи та об'єкти енергетичної інфраструктури. Тим часом на лівому березі окупанти здійснюють ротацію своїх підрозділів, зміцнюють позиції та накопичують техніку і боєприпаси.

Серйозним викликом залишається гуманітарна ситуація в захоплених Олешках. Згідно з оцінками обласної адміністрації, в місті все ще можуть проживати близько 1,3 тисячі людей.

Чи існує ризик повторного захоплення Херсона, наскільки область готова до зими без належного функціонування ТЕЦ, які заходи вживаються для можливої масової евакуації та що виявила операція в Олешках – про це в програмі "Є розмова" поділився начальник Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.

- Яка ситуація на Херсонщині після завершення режиму тиші? Що відбувається на лівобережжі та наскільки змінилася безпекова ситуація на правобережжі?

Відновлення бойових дій розпочалося ще до закінчення режиму тиші. Перші вибухи в Херсоні пролунавли перед 23:00. Декілька населених пунктів почали піддаватися обстрілам з боку росіян за кілька годин до цього.

Тепер маємо таку саму складну ситуацію, як і до так званого перемир'я. Лише за ранок (2 листопада, - ред.) п'ятеро людей постраждали, три медичні заклади зазнали обстрілів. Громади потерпають від атак російських дронів. Щогодини отримую повідомлення про зруйновані будівлі та поранених людей.

Чи здатен Херсон пережити зимовий період без належного функціонування теплоелектроцентралі? Які плани розробляє місцева влада на випадок тривалої відсутності електроенергії? І чи існує критичний момент, після якого буде потрібно розпочати масову евакуацію населення міста?

Ми вже майже чотири роки перебуваємо в умовах війни і постійно готуємося до найгірших можливих ситуацій. У прифронтових зонах не можна дозволяти собі легковажність чи безпідставний оптимізм — ціна помилки є дуже великою.

Наразі зона обов'язкової евакуації охоплює 80 населених пунктів області, зокрема найбільш небезпечні райони Херсона.

Ми регулярно моніторимо безпекову обстановку і готові швидко реагувати на будь-які її зміни.

Водночас наразі не спостерігаю підстав для повної евакуації Херсона. Такий розвиток подій, перш за все, залежатиме від ситуації на фронті, а не від енергетичних питань.

Щодо енергетики, то зі серпня росіяни майже щодня атакують наші об'єкти. Наприклад, по Херсонській ТЕЦ за один день було завдано орієнтовно 100 ударів. Окрім авіабомб, "Шахедів" та артилерії, дуже висока активність малих дронів - приблизно тисяча атак на день.

Ми почали підготовку до таких труднощів ще з 2023 року. Минулої зими Херсон мав практично безперервне електропостачання, і тільки протягом одного тижня місто залишалося без електрики.

Яка нині чисельність населення Херсона?

Близько 60 тисяч. Влітку цей показник зростає до приблизно 65 тисяч, а взимку знижується до 55 тисяч. Протягом останніх трьох років ця цифра залишається досить стабільною.

Військові джерела інформують про зміни у розташуванні російських військових підрозділів, зростання чисельності особового складу, запасів озброєння та укріплення позицій на лівому березі. Чи можете ви підтвердити цю інформацію? Чи скористалася Росія режимом тиші для нарощування своїх військових сил?

- Так, підтверджую. Росіяни максимально використали режим тиші для підготовки до подальшої агресії проти Херсонщини.

Військові провели ротацію особового складу та відновили укріплення на ділянках, з яких наші сили роками вибивали противника. Ці позиції обладнані генераторами та паливом. Противник здійснював підвезення озброєння, військової техніки, артилерії та боєприпасів. Ми також зафіксували переміщення реактивних систем залпового вогню "Град" і безпілотних літальних апаратів.

Це вказує на готовність до нових військових операцій. Відтак, ситуація з безпекою продовжуватиме бути складною, і ризики для правобережної частини залишаться актуальними.

Чи досі існує ризик повторного оволодіння Херсоном?

На даний момент це виглядає як малоймовірний варіант. Якщо порівняти чисельність російських військ з нашими силами, можна стверджувати, що противнику буде надзвичайно важко втілити цей план в життя.

Російські генерали доповідають своєму керівництву, що можуть захопити місто, але для цього їм потрібен додатковий особовий склад. Водночас із перехоплень ми чуємо, що російські військові не мають особливого бажання воювати. Деякі хочуть здатися в полон, залишити позиції та повернутися додому, щоб розбиратися зі своїми командирами, які відправляють їх на смерть.

- Яка гуманітарна ситуація на тимчасово окупованому лівобережжі? Що відбувається з людьми, які залишаються в Олешках та інших населених пунктах уздовж Дніпра?

- Про критичну ситуацію в Олешках я почав говорити ще в березні. Улітку людей частково рятувала городина, яку вони могли самостійно вирощувати. Це, імовірно, допомогло їм уникнути голодної смерті.

У нас налічується близько 20 населених пунктів уздовж річки Дніпро, що знаходяться поблизу лінії зіткнення. У цих місцях вже тривалий час відсутні газ, вода та електрика. Ситуація в регіоні є вкрай важкою.

Серед таких населених пунктів - Стара Збурівка, Нова Збурівка, Гола Пристань, Кардашинка та інші села вздовж Дніпра аж до Каховки.

Чимало людей зазнали шкоди через вибух Каховської ГЕС. Внаслідок затоплення в регіоні виникла справжня гуманітарна криза.

На мою думку, досвід гуманітарної місії в Олешках може слугувати прикладом для надання допомоги іншим населеним пунктам. Навіть в умовах надзвичайно високого рівня небезпеки ми повинні прагнути до того, щоб рятувати людей. Наші емоції не повинні домінувати над практичними потребами та раціональним мисленням.

Чи стала евакуаційна операція в Олешках успішною? Скільки осіб вдалося врятувати?

Операція виявилась успішною. Переважна частина учасників – це пенсіонери. Тепер вони в безпеці та отримують усю необхідну підтримку.

Попри чотири роки окупації, жителі прагнуть повернутися до життя на території, що підпорядковується Україні. Вони сподіваються на відновлення контролю України і активно шукають можливості для виїзду.

Для мене це дуже важливий результат. Росіяни хотіли досягти протилежного, але їм цього не вдалося.

Чи може держава вимагати евакуації, якщо особа не бажає покидати своє місце? Де проходить межа між обов'язками влади та правом індивіда на самостійний вибір?

Кожен випадок вимагає індивідуального підходу. Іноді трапляються ситуації, коли люди спочатку дають згоду на евакуацію, але в останній момент, охоплені страхом, не з’являються у визначеному місці збору. Після цього вони знову звертаються до нас з проханням про допомогу в виїзді. Ми намагаємося знайти для них альтернативні рішення, залучаючи волонтерів та інші ресурси.

Що стосується дорослих, ми не маємо правових підстав для примусової евакуації особи з небезпечної зони, якщо вона не бажає залишати це місце. Проте, ситуація з дітьми є зовсім іншою. Ми готові взяти на себе відповідальність за евакуацію сімей з дітьми, оскільки в червоних зонах відсутні належні умови для їхнього життя, навчання та забезпечення безпеки.

Були випадки, коли батьки не погоджувалися на виїзд, але ми все одно евакуювали дітей, щоб урятувати їм життя.

Скільки осіб все ще проживає в окупованих Олешках?

Зараз на цій території може перебувати близько 1300 осіб, хоча ця цифра не є остаточною.

Існує ще одна складність: батьки у Олешках приховують своїх дітей. Спочатку ми знали про 35 дітей, але після розмов з тими, хто втік, стало очевидно, що їхню кількість набагато більша. На жаль, наразі ніхто не може надати точні дані.

Чи існує в державі механізм, який сприяє дітям не лише у виїзді з окупованих територій, а й у відновленні звичного життя?

На сьогоднішній день на рівні держави відсутня комплексна система такого підтримуючого супроводу. У Херсонській області ми створили власну програму та активно працюємо над її реалізацією у співпраці з Міністерством соціальної політики.

У кожній спільноті існує особа, яка відповідає за підтримку дитини та її сім’ї. Ми зустрічаємо дітей після їх повернення, надаємо допомогу в психологічному та медичному аспектах, а також у питаннях освіти та адаптації до нового навчального середовища.

Це особливо важливо, адже діти, які повертаються з окупації, можуть стикатися з нерозумінням та булінгом у новому середовищі. Тому необхідно працювати не лише з дитиною, а й із сім'єю, школою та громадою.

Ми хочемо, щоб дитина відчувала підтримку й розуміла, що про неї не забули.

- Що найбільше вас вразило під час гуманітарної місії в Олешках?

Мене вразило, як росіяни змогли організувати масштабну кампанію, пов'язану з евакуацією. Вони доставляли гуманітарну допомогу, фіксували на відео людей і активно спілкувалися з мешканцями про їхні можливі маршрути виїзду. Проте, незважаючи на всі зусилля, їм не вдалося досягти очікуваних результатів.

Водночас мене дуже вразила ситуація з дітьми на правобережжі. Наприклад, у Бериславі ми шукали дитину, яка жила в зруйнованому місті, не навчалася й ховалася від нас. Зрештою ми її знайшли і врятували.

У Станіславі існували діти, яких їхні батьки ховали в умовах, що практично не підходять для нормального життя.

Мені важко зрозуміти, як можна залишати дітей в умовах такої небезпеки. Батьки мають нести відповідальність за те, що ставлять їх під загрозу.

Чи здатна регіон підготуватися до великої евакуації людей у разі різкого загострення безпекової ситуації?

Ми розпочали підготовку до цього розвитку подій ще в кінці серпня. За нашою пропозицією була проведена перевірка місць тимчасового розміщення евакуйованих по всій країні. Як виявилося, фактична кількість доступних місць суттєво нижча, ніж вказано у офіційних документах.

Ми пропрацювали можливості розміщення людей із Київщиною, Миколаївщиною, Одещиною, Кіровоградщиною, Хмельниччиною, Вінниччиною та іншими регіонами. Є домовленості, і в разі потреби людей готові приймати.

Окремо працюємо над переміщенням маломобільних людей, які досі перебувають у наших лікарнях після підриву Каховської ГЕС. Плануємо перевезти їх до одного закладу в центральній частині України, щоб вони могли залишитися разом. Для багатьох із них лікарня вже стала домом, вони здружилися й фактично стали родиною.

Ми реагуємо на нові виклики та розробляємо відповідні рішення.

Які ключові ініціативи впроваджує регіон для забезпечення безпеки населення від російських безпілотників та інших форм агресії?

Один з основних напрямків нашої діяльності – це боротьба з російськими безпілотними літальними апаратами. Ми працюємо над створенням інтегрованої системи оборони, що включає в себе засоби радіоелектронної протидії, мобільні вогневі підрозділи та фізичний захист об'єктів.

Завдяки їй ми в середньому знищуємо близько 95% російських дронів. Це один з найкращих результатів на передовій, і наш досвід вже почали використовувати інші міста.

Також посилюємо захист логістичних маршрутів і вулиць. Установлюємо антидронові сітки та облаштовуємо тунелі. Тепер захищено 285 кілометрів доріг і вулиць, роботи продовжуються.

В регіоні було модернізовано 311 значних захисних конструкцій та встановлено 440 мобільних укриттів. Усього в наявності майже тисяча об'єктів, що дозволяє забезпечити укриття приблизно для 80% місцевих мешканців.

- Чи готова медична система до можливих загострень?

Медичні установи оснащені ліками, генераторами та всім необхідним обладнанням. Крім того, ми активно розширюємо мережу підземних лікарень: 16 з них вже функціонують, а ще 13 знаходяться на стадії підготовки.

Маємо напрацьовані рішення щодо евакуації медичних закладів, пацієнтів і цивільного населення. Визначені маршрути для військових та цивільних, щоб уникнути перетину потоків.

Є домовленості з іншими регіонами щодо розміщення евакуйованих, а також їхньої юридичної, психологічної, гуманітарної та фінансової підтримки.

Безпекові виклики для Херсонщини надзвичайно масштабні, адже область розташована за два кілометри від ворога. Але ми продовжуємо посилювати всі складники цивільного захисту.

Зустрічалася Христя Равлюк.

Перегляньте повну відеоверсію інтерв'ю на YouTube-каналі Ukrinform.