Чи загрожує холод Харкову та Україні: унікальне інтерв'ю з енергетичним фахівцем Станіславом Ігнатьєвим про підготовку до нових викликів.

Вночі російські війська здійснили потужні атаки на енергетичну інфраструктуру України.

Під впливом критичних обставин опинилася й теплогенерація Харкова, а компанія ДТЕК повідомила про призупинення роботи трьох теплових електростанцій в Україні. Харків, позбавлений власних потужностей для виробництва електроенергії, суттєво залежить від загальної енергетичної ситуації в країні.

Обговорюємо зимові перспективи України та Харкова, а також питання, пов'язані з тепло- та енергетичними ресурсами, тактикою противника, захистом об'єктів і місцевими рішеннями, з доктором технічних наук, професором, головою Ради Української Асоціації відновлюваної енергетики та засновником Харківського енергетичного кластера, Станіславом Ігнатьєвим.

Щодо підготовки до зимового сезону

Декілька запитів стосовно енергетичної стабільності. Багато обговорюють цю зимову пору, наголошуючи на її надзвичайній складності. Мені цікаво почути вашу експертну точку зору: чи справді ця зима буде настільки важкою і чому? Чи має Росія значний енергетичний ресурс? Чи ми підійшли до цього зимового сезону з настільки пошкодженими енергетичними та тепловими мережами, що їх відновлення стало неможливим? Чи була наша підготовка десь недосконалою? Можливо, це результат поєднання кількох чинників?

Тут одночасно поєднується декілька факторів.Перший фактор -- уже п'ятий рік Федерація б'є по наших об'єктах енергетики. І це передусім теплоелектростанції. Це великі об'єкти, які неможливо пасивно захистити: ми не можемо залити їх бетоном або закопати під землю.

Це призводить до виникнення дефіциту електроенергії. Президент зазначає, що жодна з теплоелектростанцій, переважно вугільного типу, не уникла атак ворога — більшість з них зазнала руйнувань або серйозних пошкоджень. Це стосується не лише нашого рідного Харкова, що знаходиться поблизу фронту, а й столиці країни.

У столиці зараз узагалі немає власної електрогенерації. Це стосується і тилових регіонів. Наприклад, у Вінницькій області, майже на кордоні з Молдовою, є Ладижинська теплоелектростанція. Ворог постійно націлюється на неї.

Це одна з найстаріших теплоелектростанцій. Вона фактично відповідає за постачання електричної енергії з України до Молдови. Також це Бурштинська теплоелектростанція в Івано-Франківській області та об'єкти в тилових регіонах.

Там майже немає прильотів, але є постійний дефіцит електричної енергії, пов'язаний із тим, що ворог б'є по Бурштинській теплоелектростанції. Є ще одна теплоелектростанція на кордоні з Республікою Польща, у Львівській області. Ворог також постійно завдає по ній ударів.

Якщо говорити, наприклад, про Зміївську теплоелектростанцію -- найбільшу в Україні, у нас, на Харківщині, -- то ворог постійно завдає їй суттєвих пошкоджень. Вона фактично не видає електричну енергію на повну потужність.

Тому й виникає дефіцит електричної енергії. Це перша складова того, чому зима буде важкою.

Теплоелектрогенерація виконує важливу роль у балансуванні енергетичної системи. Це особливо помітно в ранкові та вечірні години, коли споживання електричної енергії зростає серед побутових користувачів.

Це обумовлено нашими щоденними потребами, такими як електрочайники та бойлери. Крім того, варто врахувати зростання використання електротранспорту, який має більш інтенсивний розклад. В результаті, споживання електроенергії зростає приблизно на 20%.

Теплоелектростанції є ключовими постачальниками електроенергії для нашого споживання. Отже, нам доведеться звикнути до того, що в найближчі 3-5 років, а можливо, і довше, ми будемо жити в умовах, коли генератори стануть невід'ємною частиною нашого життя. Це особливо відчутно в ранкові та вечірні години, коли спостерігається природний брак електрики.

По-друге, ворог намагається бити по наших об'єктах передачі електричної енергії.

Ці масштабні підстанції "Укренерго" займають численні гектари території. Знову ж таки, їх неможливо заховати під землею. Проте "Укренерго" успішно справилося з поставленими завданнями, отримавши високу оцінку за рівень захисту від викликів, що виникають через агресію супротивника.

Трансформатори сховали в саркофаги. Є підстанції, де вже є підземні трансформатори.

Але ворог б'є по більш вразливому обладнанню. Це так звані комірки. Вони не надто дорогі, є великий обсяг запасних частин і можливості для їхнього поповнення. Тому тут немає такої критичної проблеми: обладнання швидко ремонтується.

Головною складністю, з якою стикаються під час проведення ремонтних робіт цієї осені, є активність ворога, який намагається запускати від одного до п’яти дронів. Ці атаки мають систематичний характер. Наприклад, у столиці та Харкові постійно звучать сигнали жовтого рівня небезпеки.

Відповідно до безпекових регламентів аварійні бригади не можуть виходити на ремонтні роботи. Адже вже було декілька трагічних ситуацій, коли енергетики гинули саме під час жовтого рівня небезпеки. Це сталося протягом останнього місяця.

Тому ворог намагатиметься затягувати процес нашого відновлення, ускладнювати можливість швидко ремонтувати пошкоджені об'єкти.

Ось ще одна нова тенденція: супротивник почав націлюватись на електропередачі. Це не є зовсім новим явищем. На початку повномасштабного вторгнення агресор також завдавав шкоди електричним лініям, але тоді використовував підриви або танкову техніку.

Безперервно наражаються на атаки дві лінії електропередач, які з'єднують території, контрольовані урядом України, з анексованими районами. Ворог вже неодноразово намагався знищити ці лінії. Однак тепер, як зазначає Сергій Флеш, радник президента та інші військові експерти, противник почав активно використовувати дрони з особливими кумулятивними зарядами для знищення високовольтних опор електропередач.

Це не просто стовп, який можна зустріти на сільській дорозі. Це високовольтні опори, що забезпечують енергетичне з'єднання між атомними електростанціями та крупними містами й регіонами. До того ж, згаданий Флеш розповідає про спеціалізовані інструменти, які використовуються для перерізання проводів ліній електропередач.

На власні очі бачив опору в Києві, яка відповідає за з'єднання правого берега з лівим у системі електропостачання. Ворог влучив у цю опору таким дроном, і через безпекові умови швидко відремонтувати її не вдається. Там проводи висять майже над Дніпром, виникають проблеми з навігацією, тобто з рухом барж і суден.

Тобто тут маємо широку проблему.

Наступним важливим аспектом є, безумовно, готовність до зимового сезону. Тим не менш, прем'єр-міністр Сергій Федорович Корецький зазначає, що наша підготовка стала більш ефективною.

Дійсно, ситуація з "Укренерго" виглядає таким чином. Щодо інших напрямків, де раніше виникали труднощі, підготовка також була на хорошому рівні. Проте, залишаються деякі питання, зокрема стосовно приватного виробництва енергії.

У Києві розташована приватна теплоелектроцентраль ТЕЦ-4, відома як Дарницька ТЕЦ, яка постійно піддається атакам і руйнуванням з боку ворога. Власник цього об’єкта намагається самостійно проводити ремонтні роботи, використовуючи господарські методи та дотримуючись норм бюджетного законодавства. Субвенції можуть надаватися не лише з державного бюджету, але й з бюджету міської ради.

І тому в Києві, наприклад, існує велика загроза для тисячі багатоквартирних будинків. Це 318 тисяч мешканців столиці, які цієї зими можуть узагалі залишитися без стабільного теплопостачання.

Тому, як і говорять, зима буде важкою. Це комплексне питання, яке не має однозначної відповіді.

Ось альтернативний варіант: "Джерела світла та фактори, що на них впливають."

Скажіть, будь ласка, наскільки я розумію, електричну енергію ми можемо так чи інакше імпортувати. Але якщо говорити саме про теплові потужності, наскільки це складно для Києва, наскільки складно для Харкова? Чи є якісь важелі, щоб допомогти містам? Складається враження, що очільники міст -- Києва, Харкова, які я зараз беру для прикладу, -- не завжди можуть на 100% впливати на те, щоб у містах було тепло, хоча водночас є певні проблеми. Хотілося б зрозуміти ситуацію саме з погляду теплогенерації.

З погляду теплогенерації Харків і Київ дуже суттєво відрізняються за рівнем підготовки. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ворог відразу почав бити по ТЕЦ-5. Це, по-моєму, було 25 вересня 2022 року, чітко пам'ятаю цю дату. І це створило загрозу того, що місто залишиться без стабільного теплопостачання.

Тому було ухвалене рішення розбити місто на так звані теплові райони, щоб не розбалансувати систему теплопостачання. У цих районах почали будувати або реконструювати котельні, які там уже існували.

У своєму харківському мікрорайоні я помітив прекрасно відновлену котельню, обладнану сучасними котлами. Це дійсно вражаюча робота. Крім того, важливо розглянути можливість будівництва блочно-модульних котелень, які забезпечують мобільність.

Крім того, встановлюються когенераційні установки. Це такий великий двигун, який спалює дизель або природний газ і водночас виробляє електричну енергію. Тобто він посилює також і електричну стабільність.

На жаль, у Києві ситуація виглядає не надто оптимістично. Хоча в соціальних закладах і лікарнях реалізовані деякі окремі ініціативи, зокрема, встановлені пункти незламності, це все ж тільки часткові рішення. Водночас, 1100 житлових будинків можуть опинитися без надійного теплопостачання. Так, ми спостерігаємо суттєву різницю в підходах між Києвом та Харковом.

Коли мова йде про імпорт електричної енергії, можна з упевненістю сказати, що ми його здійснюємо. Найбільший обсяг, який ми можемо імпортувати, становить 2,3 ГВт. Це трохи перевищує потужність, яку виробляє, наприклад, Хмельницька атомна електростанція, що є найменшою в Україні.

Фактично ця електрична енергія споживається в прикордонних областях: це Закарпаття, Львівська область, Чернівецька область. Але це розвантажує нашу систему і дає можливість, наприклад, з Хмельницької та Рівненської атомних електростанцій постачати електричну енергію і до столиці, і частково до Харкова, Сум та Полтави.

Ми усвідомлюємо, що на лівобережжі України в даний момент практично відсутні джерела власної електроенергії. Ворожі дії або значно пошкодили, або повністю знищили всі електрогенераційні об'єкти. Саме тому спостерігається така зміна в балансі енергоспоживання.

Ми завжди мали надлишок електроенергії завдяки Зміївській електростанції, що дозволяло нам виробляти більше енергії, ніж ми споживали. Це стосується лівобережної частини України.

Наразі ми стали критично енергетично дефіцитними. Тому ворог намагатиметься максимально пошкоджувати ці конектори через Дніпро, щоб намагатися занурити наші міста на лівобережжі в темряву.

Але разом із тим для Харкова це не становить великої загрози. Харків уже має власну розподілену генерацію. Це може призвести до певних графіків відключень, але, знову-таки, такі лінії електропередач швидко відновлюються, є запас аварійних частин. Тому великої проблеми тут не буде.

А якщо ворог спробує реалізувати свої плани, про які вже повідомляє контррозвідка, зокрема пошкоджуючи транскордонні електропередачі, то ситуація стане ще більш ускладненою.

Наразі він націлений на об'єкти пропуску, що включають прикордонні пункти, де відбувається перетин транспортних засобів між державами. Це призводить до зростання нестачі електричної енергії по всій Україні, внаслідок чого можуть бути введені більш жорсткі графіки відключень.

Згідно з принципом рівного розподілу електричної енергії по всіх регіонах України, це завдання стає ускладненим. Внаслідок руйнувань або серйозних пошкоджень окремих електричних інфраструктур, наразі досягти такого рівномірного розподілу неможливо з технічної точки зору.

Наприклад, у західній частині України електропостачання майже не відключають, за винятком випадків аварій. У столиці, Києві, запроваджено суворі графіки відключень. А от у Харкові, на щастя, поки що ситуація стабільна, і електрика вимикається лише у разі надзвичайних ситуацій.

Отже, хто нестиме відповідальність і хто прийматиме рішення щодо графіків, за якими функціонуватиме Україна? Це Кабінет Міністрів та "Укренерго", чи, можливо, місцеві органи влади?

Ні, процес відбувається трохи по-іншому. Існує центральний диспетчерський центр "Укренерго", де диспетчери аналізують загальний обсяг виробництва електричної енергії, враховуючи прогнози на наступну годину.

Усі електрогенеруючі компанії складають прогнози на наступну добу та вносять корективи протягом дня залежно від ситуацій, що виникають. Таким чином, диспетчер має змогу заздалегідь оцінити загальний обсяг електричної енергії, доступної в країні.

Після цього він аналізує споживання електроенергії в різних регіонах та здатність передавати електричну енергію з одного району в інший.

Суміщення цих компонентів встановлює певні межі для кожної з ділянок. Після цього ці межі передаються до відповідних обленерго.

Це може бути приватне, державне або, як у Харкові, напівприватне підприємство.

Після цього диспетчер енергетичної компанії складає графіки, орієнтуючись на обсяги споживання електроенергії. В першу чергу, до критично важливих об'єктів належать: служба надзвичайних ситуацій, медичні заклади та військові підрозділи — у цих місцях електропостачання залишається безперервним. Що стосується побутових споживачів, для них розроблені графіки відключень.

Спочатку відключають великі підприємства, які мають власні джерела енергії, а лише потім настає черга для домашніх споживачів.

Графіки складаються з урахуванням пропускної здатності конкретних електричних ліній, а також кількості підключених абонентів, які будуть відключені на кожній з цих ліній.

Саме так на рівні обленерго формуються черги.

Якщо ворог якимось чином перекриє нам електропостачання, то, наскільки мені відомо, у нас практично немає можливостей для самостійного забезпечення електроенергією, як це відбувається й у Києві. Крім того, існує лише обмежена здатність отримувати тепло з автономних джерел.

У Харкові ситуація виглядає більш оптимістично в порівнянні з Києвом, де проблеми значно серйозніші. Водночас, існує певний потенціал для покращення, і вже виконано чимало якісних робіт. Ми не плануємо зупинятися і не будемо ділитися інформацією з противником. Тому частково електропостачання буде відновлено. Я вважаю, що в цьому регіоні є багато резервних схем.

Харків має особливий статус фронтового міста. Тому ситуація в ньому буде більш сприятливою, ніж у столиці.

Що чекає на енергетичний сектор Харкова в майбутньому?

І останнє запитання -- про майбутнє.

Як загалом ви оцінюєте роботи зі створення енергетичного острова, як його називають у Харкові, тобто автономності енергосистеми? Чи, можливо, за цим майбутнє навіть за умов миру? Чи майбутнє -- це альтернативна енергетика: вітряки, вітрові та сонячні електростанції?

Чи правильний шлях обрав Харків, відмовляючись від загальної системи теплоенергопостачання?

У глобальному контексті існують два основних підходи до систем теплопостачання: централізований і децентралізований. Наразі Харків переходить від централізованої системи до більш автономної децентралізованої моделі.

Наприклад, у наших сусідів існує централізована система, тоді як у Китаї вона є надцентралізованою.

Експерт: Якщо розглянути Сполучені Штати та численні європейські держави, можна помітити, що в них існує децентралізована система як для виробництва електроенергії, так і для системи теплопостачання.

Відповідно, модель обирається залежно від умов. Не можна сказати, що одна краща, а інша гірша. Усе залежить від обставин.

Ми живемо в умовах війни, і саме тому ця система дозволяє нам бути більш гнучкими та менш вразливими.

І, в принципі, якщо Харків обрав модель енергетичного острова, то він і надалі рухатиметься за цією моделлю.

Раніше колишній керівник "Укренерго", який, на жаль, пішов з життя, постійно наголошував мені: "Енергетичний острів — ти помиляєшся, це лише аварійна схема функціонування". Проте сьогодні енергетичний острів став невід'ємною моделлю для виживання окремих міст та регіонів.

Постепенно наша централізована система починає давати збій через численні удари та застарілість апаратури. Саме тому децентралізоване виробництво енергії стає нашим порятунком.

Яскравий приклад -- Одеська область, де є велика кількість вітропарків і сонячних станцій. Ворог уже десять разів намагався блокувати Одеську область, але на 100% йому це не вдавалося саме завдяки наявності децентралізованої генерації.

А якщо говорити про Тернопільську область, яка майже не має власної генерації, то один удар "Шахедом" по трансформатору два роки тому занурив усю область на дві доби в темряву.

Тому саме це демонструє ефективність роботи такої системи в умовах воєнного стану.