Роман Безсмертний висловив думку, що Москва спільно з Китаєм прагнуть перетворити США на ізольовану країну, підкреслюючи, що напруженість в Україні та на світовій арені буде лише зростати.
Романе Петровичу, нещодавно Київ відвідували високопрофільні делегації. Серед гостей були генеральний секретар НАТО Марк Рютте, спецпредставник президента США з питань України та Росії Кіт Келлог, прем'єр-міністр Канади Марк Карні, віцеканцлер Німеччини Ларс Клінґбайль, прем'єр Норвегії Йонас Гар Стере, а також міністри оборони Швеції, Данії, Румунії, Литви, Латвії та Канади. 29 серпня українська делегація вирушить до Нью-Йорка для переговорів зі спецпосланцем президента США Стівеном Віткоффом. Проте виникає питання: чи має сенс зустрічатися з особою, яка стверджує, що путін прагне миру, тоді як Зеленський виступає проти? З американської сторони спостерігається лише імітація мирного процесу. Тим часом, українці щоденно відчувають наслідки російського "прагнення до миру".
-- Я б поділив усі зустрічі та переговорні процеси, які відбуваються зараз, на два напрямки -- діалог в колі партнерів і контакти з ворогом.
Критично важливо підтримувати комунікацію з партнерами, особливо зі Сполученими Штатами, адже такі особи, як Віткофф та ряд керівників, зокрема з Пентагону, а також деякі представники оточення Дональда Трампа, мають обмежене уявлення про ситуацію. Це пов'язано з тим, що їх інформація одностороння, і вони, очевидно, покладаються на джерела, що пов'язані з російською пропагандою. Підготовка до зустрічей та бесід з такими людьми є надзвичайно важливою для детального пояснення всіх аспектів. Виступи Віткоффа засвідчують його недостатнє розуміння ситуації: він не враховує ані причин, ані мотивів і явно підпадає під вплив російської пропаганди. Він лише повторює те, що йому надають з Москви. Тому взаємодія з Віткоффом є важливою, оскільки від рівня дезінформації, яка впливає на нього, залежить не лише доля Сполучених Штатів, а й майбутнє Трампа як президента.
Читайте також: "Нам треба чітко сказати, що Україна не буде робити те, чого хочуть фюрер або Трамп", -- Роман Безсмертний
-- А сам Трамп, на вашу думку, розуміє, що відбувається? Зараз читаю книгу Боба Вудворда "Страх: Трамп в Білому домі" про його першу каденцію. Лише одна цитата: "Сполучені Штати у 2017 році опинилися під владою емоційно піднесеного, ексцентричного та непередбачуваного лідера". А тепер ці його риси стали ще більше загрозливими.
-- По-перше, Трамп відомий метою, яка називається Нобелівська премія. Саме вона насправді корелює його поведінку. Тому іноді замість того, щоб приймати адекватні рішення, він діє, виходячи зі своєї тактики досягнення цієї мети.
У багатьох аспектах Вудворд абсолютно справедливо оцінює судження Трампа як поверхневі, необґрунтовані і часом навіть хуліганські. Трамп не намагається вирішувати проблеми, а, скоріше, уникає їх. Цю думку також підкріплює Джон Болтон у своїй книзі "Кімната, де це сталося". Обидва автори яскраво демонструють, що, рухаючись до своїх цілей, Трамп не проявляє глибокого розуміння ситуації.
По-друге, у Трампа є одна цінність -- це гроші, яким він підпорядковує все. А якщо додати до цього, що він абсолютно не емпатична людина, то для нього певні моральні категорії знаходяться за рамками його людських рис, якщо їх взагалі можна назвати людськими. І оця суміш в результаті дає його судження, які іноді багатьом здаються неадекватними. Психологи вже давно визначили, що так поводить себе рецидивний нарцис, який багатьма речами, зокрема деталями, не переймається, а йде шляхом максимального узагальнення.
От Віткофф говорить про готовність путіна до миру, хоча щоденно українців атакують бомбами, безпілотниками, балістичними та крилатими ракетами. Для розсудливої людини це означає, що ніякого бачення шляху до миру у московського фюрера немає. Щодо Трампа, його фрази про те, що нібито йому шкода, що гинуть цивільні люди та військові, мають механістичний характер. Вони не є породженням його моралі та людських почуттів.
Однак я хочу повернутися до цієї групи контактів, адже вона має велике значення. Незважаючи на те, що кожен з цих людей, включаючи Віткоффа, виконує певну роль — лише наповнює інформаційний простір, варто пам'ятати, що він також людина, і, як батько, який пережив втрату сина, йому можна пояснити, що його вводять в оману з Кремля.
Необхідно також взаємодіяти з Трампом, його адміністрацією та близьким оточенням. Лідерам Європи та президенту України часом вдається досягти спілкування з Трампом, але це триває недовго! Важливо усвідомлювати, що його рецидивна нарцисична природа швидко повертає його до стану, коли він бачить лише себе, немов павич.
Читайте також: "Хоча це може бути не зовсім приємна аналогія, але Трамп веде себе схоже на те, як поводився Зеленський після свого обрання", - зазначив аналітик Леонід Швець.
Тепер розглянемо другу категорію контактів — зустрічі з супротивниками. Вони мають абсолютно інший характер, оскільки всі усвідомлюють, що московський диктатор ухвалив рішення і робить акцент на війні. У цьому процесі переговорів, які дії можливі максимально? Це повернення викрадених цивільних осіб та незаконно депортованих дітей, обмін військовополоненими, а також повернення тіл загиблих військовослужбовців і цивільних.
Це, безперечно, необхідно реалізувати, хоча питання може бути вирішене зовсім іншими методами відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, де всі ці аспекти детально прописані. Я неодноразово підкреслював, що Кремль свідомо затягує двосторонні переговори, намагаючись створити враження про своє прагнення до діалогу. Однак це лише обман, оскільки лідер ігнорує вимоги міжнародного гуманітарного законодавства. Наприклад, немає можливості потрапити до місць, де утримуються українські військовополонені, особливо ті, хто має серйозні травми або хвороби. Отже, рашисти трактують міжнародне гуманітарне право на свій розсуд. І це стосується не лише їх.
Окрім двох зазначених напрямків (взаємодія з партнерами, які мають непорозуміння, і з тими, хто вже залучений у процес, а також з супротивниками), існує ще одна надзвичайно важлива категорія — співпраця з відданими союзниками. Її не слід ігнорувати. Йдеться про країни, які надають нам підтримку. З ними необхідно постійно підтримувати контакт, обмінюватися інформацією, роз'яснювати ситуацію, пояснювати наші позиції та консультуватися щодо ухвалення вірних рішень.
Тобто всю цю роботу необхідно виконувати з використанням дипломатичних механізмів.
В даний момент активно обговорюються питання безпеки для України. Цю тему було піднято під час зустрічі європейських лідерів з Трампом у Вашингтоні, яка відбулася після ганебних подій на Алясці, коли весь світ став свідком червоної доріжки для російського диктатора і оплесків американського президента. Як зазначив Рютте, нова модель безпекових гарантій повинна запобігти новій агресії з боку Росії та забезпечити високий рівень нашої безпеки. Проте, чи не здається вам, що Трамп створює щось на кшталт "Будапештського меморандуму – 2"?
Які висновки можна зробити з поверхневого аналізу дискусій щодо гарантій безпеки? На жаль, наразі ця тема розглядається переважно через призму проблематики та обговорень, пов'язаних з 5-ю статтею Вашингтонського договору, що заснував НАТО. Хоча ці дискусії є суттєвими в першу чергу для усвідомлення важливості теми, вони не мають бути сприйняті як простий обмін думками, адже це питання має реальні наслідки. Водночас більшість наших союзників у Альянсі не розуміє, яким чином ця ситуація може бути вирішена з точки зору технологічного підходу.
Але є й другий момент. Як правильно вважають аналітики, ситуація буде розвиватися в сторону загострення. Вони це прекрасно розуміють. Журналіст Голман Дженкінс у своїй статті в Wall Street Journal пише, що нам усім треба готуватися до чогось більшого. Тому ці діалоги з партнерами треба проводити, щоб вони якомога тісніше залучалися до процесу й готувалися до війни. Бо скажімо чесно: всі їхні пропозиції кінець кінцем до чого приходять? "Так, ми готові допомагати, але наша участь буде сторонньою".
Читайте також: "Більшість європейців взагалі не думають про Україну", -- письменник Станіслав Асєєв
-- Ви прокоментували: "Ніби й робота йде, однак жоден з учасників не погоджується відправляти підрозділи на лінію зіткнення, до того ж рашистська сторона як потенційний учасник мирної угоди, яку ще слід укласти, відкидає будь-яку залученість держав-членів НАТО до виконання таких функцій".
На сьогоднішній день лише дві країни чітко заявили про намір направити свої війська в Україну — це Велика Британія та Франція. Ще чотири держави, зокрема країни Балтії та Канада, не відкидають таку можливість. Інші ж, як ми можемо спостерігати, або сумніваються, або прямо заявили про свою відмову брати участь у цьому процесі.
Таке можна говорити, коли ти бачиш, що війна від тебе далеко. Однак, коли вона прийде до тебе на поріг, раптом виявиться, що ти до неї не готовий. Більшість аналітиків говорить: якщо буде зберігатися така політика Трампа та його команди, яка є на даний час, то війна матиме розширення. Це не просто натяк на континентальну або на глобальну війну, а чітка вказівка, що дорога веде саме туди. Тому висновок один: готуйтеся. А готуватися можна тільки тоді, коли ви залучені до процесу. Про це кажуть всі військові фахівці.
Інтенсивність та тактика сучасної російсько-української війни є явищами, які досі не опанували 90% армій світу. Лише три військові сили мають справжнє розуміння цих аспектів: Збройні Сили України, армія Росії та військові Північної Кореї. Усі інші країни залишаються спостерігачами, не усвідомлюючи внутрішні механізми конфлікту. Тому головне завдання полягає не лише в обговореннях щодо залучення до реалізації гарантій безпеки, а й у підготовці наших партнерів та союзників до того, щоб вони могли стати на наш бік і вже зараз усвідомлювали, як їм слід захищати себе у випадку війни.
-- Трамп нещодавно заявив, що змінить назву Пентагону на Міністерство війни. Мовляв, не треба обмежуватися лише обороною: "Ми хочемо й наступу також". Що стоїть за цією ініціативою?
В одному з діалогів із європейськими журналістами представник Дональда Трампа виголосив фразу: "Готуйтеся – настане ранок, і Трамп знову здивує всіх своїми заявами". Повідомлення про Пентагон – це також новина з приголомшливим змістом. Суть цього полягає в тому, щоб знову підняти тему, яка зводиться до пропозиції зміни назви. Згадайте, як колись обговорювали Мексиканську затоку, або його ідеї про Гренландію, Панаму, Канаду тощо. Це все в одному ключі. Тобто, шок став метою сам по собі. Трамп прокидається і заповнює світовий інформаційний простір черговою безглуздою інформацією. І кого це буде турбувати, якщо вже завтра з'явиться нова шокуюча новина?
Прямі переговори між Зеленським і Путіним, здається, не відбудуться, і це вже стало зрозумілим. Проте, в західних медіа дедалі частіше з'являються висловлювання на кшталт "дипломатичне вирішення ситуації ніколи не було так близьким". Які ж аргументи лежать в основі таких заяв?
Це логічний фінал концепції величі Трампа: "Наш великий Дональд розпочав блискучий процес завершення війни, тому дипломатичне рішення вже на підході". І на цьому все закінчується. Це зрозуміло кожному. Пригадуєте зустріч європейських лідерів у Білому домі? Їх короткі коментарі, на кшталт "ах, який видатний Дональд Трамп", вражають, хіба що Урсула фон дер Ляєн зазначила, що "ви виконали чудову роботу, а нам тепер потрібно її продовжити".
Читайте також: "У Трампа немає жодних пропозицій для Путіна, так само як і у Путіна для Трампа", - зазначає політолог Олег Саакян.
25 серпня президент Польщі Кароль Навроцький наклав вето на законопроект, що стосується соціальної підтримки безробітних українців. Його ставлення до України вже давно викликає обговорення. Під час роботи на посаді керівника польського Інституту національної пам'яті він неодноразово висловлювався з відкритою критикою щодо України, стверджуючи, що українська держава не зможе стати частиною ЄС та НАТО, поки не вирішить історичні конфлікти. Польща залишається нашим союзником і партнером, і саме поляки першими почали надавати допомогу. Які можуть бути наслідки висловлювань Навроцького?
По-перше, Навроцький — це особистість з унікальними моральними характеристиками, яка абсолютно не готова до такої високої посади. Його можна порівняти з Джей Ді Венсом, адже обидва мають спільні риси. Перший виріс на занедбаному американському Заході, другий — в старому Гданську. Ця люмпенізація властива обом.
Коли занурюєшся в твір Навроцького "Сповідь Нікосія з-за могили", виданий під псевдонімом Тадеуш Батир, і в книгу Джей Ді Венса "Гілбільська елегія", складається враження, що обидва твори написані однією рукою. Умови їхнього зростання і виховання — в атмосфері зневаги до знань, розуму та ненависті до людей — стали причинами виникнення таких особистостей, як Джей Ді Венс для США і Навроцький для Польщі.
Політика Навроцького може стати викликом для багатьох європейських країн. Литва вже відчуває наслідки цієї ситуації. Це стало очевидним після нещодавньої зміни урядової коаліції, коли на посаду прем'єр-міністерки була обрана Інга Ругінене.
Навроцький спішить потрапити до клубу таких, як Орбан і Фіцо. Там тепер з'явиться третій учасник. Однак статус президента і його повноваження в Польщі інші.
Сучасний світ перебуває під впливом інформаційних потоків. У зв'язку з цим риторика Навроцького може суттєво вплинути на ситуацію в Центральній Європі та викликати певні труднощі у двосторонніх відносинах між Києвом і Варшавою. Проте я вважаю, що якщо політичне та військово-політичне керівництво України проявить розумність (а є чим скористатися, щоб донести до Навроцького та його команди, що деякі питання, які він піднімає, можуть негативно вплинути і на Польщу, тому краще їх не підіймати), ситуацію можна буде стабілізувати. Сподіваюся, що ця мудрість виявиться ефективною.
Багато фахівців пророкують ускладнення всередині Польщі та в її взаємовідносинах з Європейським союзом і Україною. Але я б проблеми, які породив Навроцький, розставив так: перше місце -- внутрішня ситуація в Польщі, бо на неї чекають дуже великі випробовування, друге -- проблеми для Європи, третє -- проблеми взаємовідносин з Україною.
-- Скоро кремлівський фюрер поїде з візитом в Пекін, який зараз починає потроху залучатись до теми припинення війни, хоча зрозуміло, що у китайців є свої цілі. Яких результатів чекати після цього діалогу?
Перший аспект – це зміцнення зв'язків між Москвою та Пекіном.
Друга -- це пошук схем обходження антиросійських санкцій. Головний економіст Інституту міжнародних фінансів, колишній головний валютний стратег Goldman Sachs та старший економіст Міжнародного валютного фонду Робін Брукс днями показав, як Китай ніби зменшив товарообіг з росією, особливо що стосується подвійних технологій, зате почав працювати через всі п'ять держав Центральної Азії. Тобто ще більше наростив допомогу рашистській федерації -- фінансову, подвійними технологіями, компонентами зброї й т.д. Ця тема -- як забезпечувати далі війну -- і буде основою діалогу путіна і Сі Цзіньпіна.
Третій аспект полягає у формуванні спільної стратегії протидії Сполученим Штатам. Можна навіть стверджувати, що йдеться про намагання відсторонити Америку від ключових глобальних процесів. Таким чином, Пекін і Москва прагнуть штовхнути Вашингтон до ізоляціоністської політики, що вже стає очевидним. Основна мета цієї гри, яку реалізує Москва за участю Дональда Трампа, полягає у перетворенні Сполучених Штатів на країну, що відчужена від міжнародної спільноти. Китай та Росія докладають всіх зусиль, щоб цього досягти. Важливо зазначити, що ані московський лідер, ані Сі Цзіньпін не реагують на провокаційні коментарі Трампа. Вони, здається, ігнорують це. Москва представляє своїх представників, таких як Лавров або Медведєв, а Трамп може лише відреагувати: "Це абсурд".
Трамп намагається грати роль посередника між Україною і рашистською федерацією, а москва все робить для того, щоб виштовхнути Штати з цього процесу і показувати Трампу, що він знаходиться над ним. Але це найгірше, що може бути в цій ситуації, в першу чергу для Сполучених Штатів Америки, в другу -- для України і Європи.
І четверта позиція -- це кроки до нав'язування людству нового світового порядку. Тут вони припускаються помилки, бо цей світовий порядок хоч і почив у бозі, але поки що Україна і Європа тримають його і несуть на своїх плечах його цінності, незважаючи на те, що Трамп намагається вискочити з нього. Тому й важливі контакти, про які ми говорили на початку, важливо розуміння ролі, яку має відігравати зараз адміністрація Білого дому, важлива в тому числі тема гарантій безпеки, де завжди буде місце Сполученим Штатам Америки. Так, все, що нині робиться у світі, безумовно дратує нас, бо багато процесів ніби відсторонені від проблеми номер один для людства -- рашистської агресії проти України, але всі вони мають дуже велике значення.
Читайте також: "Нарешті наші європейські партнери зрозуміли, що цей звір поряд", -- Володимир Огризко
Ось деяка інформація про наші внутрішні справи. Згідно з останніми даними соціологічного дослідження, проведеного групою "Рейтинг", якщо б парламентські вибори відбулися сьогодні, найбільше голосів отримала б умовна "партія Залужного". У засобах масової інформації вже з’явився новий термін – "пікселізація виборів", що вказує на неминучу інтеграцію військових у політичний процес.
Ніхто не знає, коли ці вибори будуть, але ми бачимо, що політсили до них активно готуються. The Guardian пише, що до посольства України у Лондоні постійно приїжджають "паломники" -- депутати, громадські активісти, представники бізнесу, щоб поспілкуватися з Залужним і дізнатися, чи планує він балотуватися в президенти, хоча він не підтвердив і не спростував це. Навіть колишній радник Трампа Пол Манафорт запропонував йому послуги політичного консультанта, однак Залужний відмовився від пропозиції, мовляв, це питання буде актуальним за умови, коли українській державності нічого не буде загрожувати.
Багато українців вважають, що Залужний -- найкращий шанс на позитивні зміни, які конче потрібні країні. Однак є дуже логічне питання: який з нього державний діяч? чи розбирається він в економіці, культурі, політиці й так далі? якою буде його політична платформа?
Пригадуєте, приблизно шість років тому, коли я ще відвідував Мінськ для участі в засіданнях Тристоронньої контактної групи? Тоді я озвучив свою думку, що наступним президентом стане Ейзенхауер.
Я чудово це пригадую.
-- Для мене було очевидно, що цей процес (я б його назвав загальним процесом війн, у світі його називають процесом вестернізації) обов'язково поведе нас цією дорогою. Треба розуміти, що попередні політики, які з'являлися в Україні, були відображенням часу. Вони копіювали цей час і були його обличчям.
Так і тепер. Тому питання фаховості, розуміння ситуації й так далі доречні й важливі, але вони не відіграють ключової ролі. Її в сучасному політичному процесі відіграє інформація. По суті, вона зараз завдяки тому, що світ віртуалізувався в соціальних мережах, має визначальний характер. Обрання Ейзенхауера -- це не забаганка, не розуміння, не дискусія -- адекватно чи неадекватно. Це є визначеність.
Що стосується особи генерала Валерія Залужного, то його бажання і плани можуть мати значення, проте його доля виглядає схожою на ту, яку пережив Віктор Ющенко. З'являється нова фігура, на яку покладаються сподівання, адже про неї активно пишуть і говорять як в українських, так і в міжнародних медіа. Ми не маємо можливості вплинути на цю ситуацію, оскільки вона вже набула масштабів, які важко контролювати.
Якщо The Guardian фантазує цілу статтю, то це вже є відповідь на всі питання. Я це не оцінюю ані погано, ані добре. Просто хочу, щоб люди зрозуміли, що це є даність, і вона буде реалізована. В який спосіб й коли -- це питання часу.
Потім після Ейзенхауера прийде Кеннеді, і ми теж через це пройдемо. Ці процеси потребуватимуть дуже великого часу. Це не сьогоднішня тема, одразу хочу сказати.
Очевидно, що дискусії про мир і завершення конфлікту значно активізувалися в поточній ситуації. Проте, хоча маршрут вже визначений, його можна модифікувати, тільки змінивши загальний наратив. Тим не менш, я вважаю, що цього не відбудеться. Як вже всім набридли інформаційні сенсації Дональда Трампа, так і людям властиво обговорювати різних кандидатів. Це реальність, яка існує на сьогодні, і з цим нічого не вдієш. Хочеш приймати це, хочеш — ні, але факт залишається фактом.
Ознайомтеся також із заявою: "Покарання чекатиме на тих, хто зазнає поразки у війні. Це має бути усвідомлено керівництвом України у військовій та політичній сферах", -- Роман Цимбалюк.
Журналіст Павло Казарін, який бере участь у війні з початку повномасштабного вторгнення, нещодавно поділився своїми думками у колонці на "Українській правді". Він зазначив: "Виявилося, що від результатів нашої війни залежатимуть правила, які регулюватимуть найближчі десятиліття. Наші перемоги чи поразки формуватимуть рамки того, що є можливим і прийнятним для світу. Досвід, набраний під час конфлікту, стане основою для переписування підручників військових академій, а армії провідних держав переоснастяться, спираючись на наші інновації. Ми нагадали міжнародній спільноті про важливість цінностей, а ставлення до України стало етичним тестом, що чітко виявляє тих, хто виявляє цинізм. Наша стійкість перед обличчям зла змушує їх не вважати себе порядними людьми. Цьому світу судилося жити за правилами, які формує наша нація."
Ми гордимося відвагою та героїзмом наших захисників, які гідно протистоять ворогу. Проте, чи можемо ми вважати себе вправними у встановленні норм для всього людства, зважаючи на наші політичні суперечки, розгул корупції, численні схеми та розподіли, а також на відсутність бажання реалізувати необхідні реформи тощо?
-- Ця фраза про правила красива. Але її повний зміст наступний -- так, Україна пише правила, але це правила війни. Оце є серцевина.
Ми повинні навчитися жити за встановленими нормами, навіть якщо вони не є ідеальними. Адже немає нічого могутнішого за життя у відповідності до цих норм. Стати частиною Європи можна виправдати лише одним – перетворитися на націю, яка дотримується законів, хоч і недосконалих. Це законодавство буде еволюціонувати, а норми – змінюватися (зверніть увагу, я граю словами – закони, норми, і роблю це свідомо).
Отже, ще раз підкреслюю: сьогодні Україна формує власні принципи ведення війни та спільно з партнерами, які захищають цінності свободи і демократії, поліпшує правові норми та правила людського існування. Я б сказав, що йдеться про життя на цій землі.
