Мільйони гривень на реконструкцію "непривабливих" об'єктів та заміну плитки на тротуарах: у Полтаві може мати місце новий етап державного розподілу ресурсів.
На тлі зростаючої військової напруги, основний проєкт "Рух без бар'єрів" викликає чимало скарг серед громадян України.
У часи війни ресурси слід спрямовувати на зміцнення обороноздатності.
-- Як ви гадаєте, це може бути відмивання грошей? -- запитую провокаційно чоловіка середнього віку, який невеликим трактором з навісним ковшем розподіляє суміш піску та подрібненого гравію по розритій пішохідній доріжці в Студентському сквері імені Андрія Орлова, неподалік від будівлі Полтавської міської ради.
Чоловік приховує свою усмішку під розкішними чорними вусами.
Я не собираюсь участвовать в этом!
Як стало відомо, його залучив до роботи підрядник – полтавська компанія з обмеженою відповідальністю "Марк строй", яка отримала виграш у багатомільйонному тендері на реалізацію маршруту "Шлях ветерана". Цей проєкт є частиною ініціативи "Рух без бар'єрів". Перший етап маршруту, що має довжину 1650 метрів, включає, зокрема, оновлення тротуарів від військового шпиталю до обласної клінічної лікарні, проходячи повз міську раду з "заходом" до Будинку зв'язку. На цих ділянках в центральній частині міста планується встановлення тактильних елементів, створення безпечних пішохідних переходів, адаптація зупинок транспорту, а також громадських і житлових будівель для потреб маломобільних громадян.
-- В принципі, до пішохідних доріжок, які пролягають Студентським сквером та навколо нього, були зауваження, -- каже чоловік на мінітракторі. -- Місцями плитка просіла. Але ще могла б послужити не один рік. Мені здається, що зараз, коли йде війна, кошти треба вкладати насамперед в оборону.
Для більшості мешканців Полтави, зокрема ветеранів російсько-української війни, це є абсолютно зрозуміло, як на долоні.
Останнім часом у тилових містах спостерігається справжня епідемія перекладання тротуарної плитки.
Найгірше в цій ситуації те, що влада використовує "ветеранів та осіб з інвалідністю" як прикриття, ніби для них критично важливо пересуватися на колісних кріслах між Ветеранським центром, що знаходиться в приміщенні Полтавської міськради, і розташованим неподалік Будинком зв'язку. Без нової плитки, яка коштує десятки мільйонів, це створює значні незручності, – різко коментує цю ініціативу ветеран, громадський діяч і підприємець Тарас Лелюх. – Коли ми разом з керівниками ветеранських організацій та головою Полтавської федерації стрільби з лука зверталися до виконуючої обов'язки міського голови Катерини Ямщикової з проханням створити комфортні умови для ветеранів, людей з інвалідністю та їхніх сімей для тренувань, вона запевняла нас: "Зараз, зовсім скоро, я вже дала розпорядження, чекайте..." Але ж на це гроші не вкрадеш...
Хоча, зауважує Тарас, дехто з тих, кого він вважає розумними, переконує, що "Шлях ветерана" потрібен, адже більшість коштів виділяє держава за спеціальною програмою, а саме: 40 відсотків від затвердженого кошторису складе державне фінансування і по 30 відсотків передбачено виділити з обласного та місцевого бюджетів.
Інформаційно. Проєкт "Рух без бар'єрів" є ключовою ініціативою Міністерства розвитку громад та територій, реалізованою в рамках програми, ініційованої першою леді Оленою Зеленською. Цей проєкт входить до складу Національної стратегії безбар'єрності, яка розрахована до 2030 року. Основною метою є створення комфортних і доступних маршрутів до важливих установ, таких як центри для ветеранів, лікарні, навчальні заклади та державні органи. Роботи з облаштування безбар'єрних маршрутів вже розпочались у 15 пілотних громадах, серед яких Київ, Бородянка, Буча, Вінниця, Дніпро, Житомир, Кропивницький, Львів, Одеса, Рівне, Славутич, Тернопіль, Чернівці, Калуш в Івано-Франківській області та селище Опішня в Полтавській області.
Флагманський проект — це той, який є ключовим або найсучаснішим, відзначаючись великими масштабами, системними трансформаціями та істотним соціальним чи технічним впливом.
-- Це не просто так, а новий спосіб покласти плиточку під приводом гуманності, -- переконана Людмила Матвійчук, мама загиблого Героя України, колишнього депутата Полтавської міськради й громадського діяча Юліана Матвійчука. -- Ця зірвана красива, гарно покладена плитка в оновленому сквері пролежала всього кілька років. І чим вона не вгодила людям з інвалідністю? Це, здається, така ж плитка, як біля ЦУМу, яка вже повідставала місцями й потріскалася, а переробляти нікому. І нею знову зараз мостять центр. Під дощі, під зиму будуть наспіх щось класти, потім воно буде косе-криве, бо не витримана технологія. Але головне -- гроші підуть кому треба, і ніхто відповідати не буде, як і завжди!
Навіщо демонтовувати плитку, яка придатна до експлуатації
"Наша мета - зробити Полтаву доступною для всіх, крок за кроком. Безбар'єрність - це безперервний процес, що дозволяє кожному відчувати свою рівноправність у міському просторі. Це ініціатива, яка об'єднує всі підрозділи громади: від архітектурних концепцій до комунальних служб. Кожне ухвалене рішення ретельно продумане, щоб покращити комфорт для всіх мешканців. Цей курс - не лише про фізичну доступність, але й про новий підхід до формування міського середовища: створення нових зелених зон, зменшення візуального шуму за рахунок сучасного освітлення, забезпечення безпеки пішоходів через звукові сигнали, світлофори та нові маршрути з адаптацією дорожнього руху", - зазначила Катерина Ямщикова.
Роботи на першій стадії маршруту стартували в серпні цього року. Як і передбачалося, вони затягнулися. Дорожні будівельники досі працюють поблизу Будинку зв'язку. Проте, за попередніми планами, завершити облаштування ветеранського шляху планується до кінця року.
Вартість першої черги довжиною 1,65 км оцінюється у 74,5 млн грн. Їх почало освоювати ТОВ "Марк Строй", яке перемогло у тендері, й певно, не випадково.
Відновлення тротуарів в рамках президентської ініціативи "Рух без бар'єрів" є безпосередньою відповідальністю виконуючої обов'язки міського голови Катерини Ямщикової та представників партії "Слуга народу". Вони, згідно з принципом квотного розподілу влади, займаються питаннями житлово-комунального господарства в Полтаві.
Схоже, що пані Катерина разом із чоловіком, депутатом Полтавської міської ради від "Слуги народу" Вадимом Ямщиковим, запросили для реалізації проекту вже відому компанію. Востаннє "Марк Строй" отримував замовлення від управління житлово-комунального господарства у 2019 році. Згідно з інформацією, опублікованою на сайті "Полтавщина", товариство працювало над будівництвом першої черги парку в районі Браїлки та виконувало роботи з облаштування нових поховань на Алеї героїв центрального кладовища Полтави. Ініціатором обох проєктів був депутат Ямщиков.
Щодо компанії "Марк Строю", це потужне будівельне підприємство, яке має контракти на сотні мільйонів гривень у різних регіонах України. Проте, власник і керівник компанії, полтавець Володимир Швайковський, опинився під пильним оком правоохоронних органів. Чотири роки тому, коли він керував автомобілем Porsche Cayenne, стався інцидент: він відкрив вогонь із пістолета по вітровому склу Renault Trafic, що їхав поряд на трасі Київ – Харків. Швайковський стверджував, що автомобіль не дав йому дороги, хоча він сигналив фарами. Відтоді суд досі не може ухвалити остаточне рішення щодо його вини та можливого покарання. Незважаючи на це, бізнес Швайковського продовжує успішно розвиватися, отримуючи значні підряди.
З кошторисів відомо, що "Марк Строй", зокрема, використовує плитку "Плац" колор-мікс вартістю 526 -- 552 грн/м², яку виготовляє місцеве підприємство "Дек-строй", пов'язане з депутатом міськради від "Слуги народу" забудовником Сергієм Іващенком. Щодо цін, то у громадських активістів є підозри, що вони завищені.
-- На жаль, раніше плитку укладали зі швами, по яких неможливо їхати людині на візку, не створювались цілісні безперервні безбар'єрні маршрути. Тож новий маршрут буде цілісним, логічним, без розривів, з безшовною плиткою та доступними пандусами, -- пояснює чоловік керівниці міста. -- Так, іноді доводиться демонтовувати плитку, яка ще придатна до експлуатації, однак вона не відповідає сучасним безбар'єрним стандартам і не забезпечує людям з інвалідністю можливість вільного пересування. Важливо, що демонтовану плитку, яка перебуває у задовільному стані, не викидаємо. Вона тимчасово зберігатиметься на балансі КП "Декоративні культури". Можливо, згодом піде на облаштування тротуарів у старостатах.
За словами Вадима Ямщикова, цільові кошти від держави використати в іншому місці чи на інші потреби неможливо.
-- Бізнес відіграє ключову роль у цьому процесі, -- зазначає Катерина Ямщикова. -- Все більше підприємців беруть участь у створенні доступного середовища, інвестуючи у безбар'єрність як у нову українську цінність, що формує комфортні умови і водночас забезпечує економічні вигоди. Попереду нас чекає масштабна робота над безбар'єрним кільцем довжиною 28 кілометрів, яку ми плануємо завершити протягом наступних п'яти років. Наша амбіційна мета -- до 2026 року залучити додаткові інвестиції та розпочати реалізацію другої фази маршруту, яка продовжить шлях вздовж вже створених ділянок.
Чи зможе війна стерти все?
У той же час, активісти з Полтави, серед яких є чимало ветеранів російсько-української війни та волонтерів, планують звернутися до депутатів Полтавської міськради та виконкому з вимогою призупинити фінансування програм, що стосуються доступності, а також провести аудит раніше виділених коштів.
-- Ми також будемо наполягати на звільненні тих, хто відповідальний за ці рішення, а також на публічному розкритті їхніх імен і посад, -- зазначає Тарас Лелюх. -- Наразі готуємо звернення до Офісу президента України, Міністерства ветеранів, Полтавської обласної військової адміністрації, а також до радника Полтавського міського голови з питань архітектури і містобудування, співавтора концепції безбар'єрного міського середовища Тараса Руденка.
Ми прагнемо зупинити зловживання бюджетними коштами під виглядом піклування про ветеранів! Не хочу згадувати про потребу ремонту плитки, яку псують КАБи, адже можуть подумати, що я накаркав... Але важливо встановити пріоритети у фінансуванні.
"Дивлячись на це все безглузде відмивання коштів під час того, як швидко валиться фронт, у мене виникає запитання стосовно оцього "від держави"! То виходить, що якщо при владі вирішили масово обібрати бюджети міст та областей, то влада на місцях не має політичної волі відмовитися від участі в пограбуванні країни й наполягти на спрямуванні коштів на зарплати військовим, яким з нічого вже ті зарплати платити.
Не варто зараз занурюватися в обговорення цільових фінансів і їх використання, адже ми вже спостерігали, як у листопаді косять траву, якої не існує!
"Яка ж це держава, що в умовах війни займається розробкою таких програм, замість того, щоб всі ресурси направити на зміцнення обороноздатності та задоволення військових потреб?" — ставить риторичне питання відома полтавська волонтерка, Народний Герой України Вікторія Мірошниченко.
"Десь я вже це бачив... У Селідовому та Покровську. Усі військові усвідомлювали, що готується наступ, а в містах активно білили бордюри, стригли траву, малювали дорожню розмітку та висаджували однорічні квіти на клумбах... А потім: 'Ой, як це несподівано: все, що фінансувалося з бюджету, знищив ворог'. І тут не до чого причепитися. Аудит провести неможливо, адже об'єкт перевірки вже не існує. Все списали на війну. Тим часом справжні захисники Селідового продовжували відкривати рахунки на пікапи, дрони, генератори і так далі..." -- із сумом зауважує ветеран Тарас Коротченко.
Людей, які знають, що таке війна, і знають про реальні потреби захисників, дуже обурило, що в рамках безбар'єрності у приміщенні міськради заплановано ще й капітально відремонтувати доступний для маломобільних груп населення санвузол й витратити на це... 960 тисяч гривень. Це більше як половина коштів, передбачених на ветеранську програму цього року. Туалет, до речі, лише кілька років тому був "подарований" міськраді німецькою організацією GIZ.
"Можете, будь ласка, пояснити мені? Я справді не можу зрозуміти... Коли вороги з кожним днем наближаються до Полтави, коли у нас немає бомбосховищ, а нас щодня атакують дронами або ракетами, чи справді є така термінова необхідність замінювати парашут?" – висловлює своє обурення Вікторія Мірошниченко.
Одне слово, цинізм нинішньої влади зашкалює. Полтавці розчаровані. Бо та ж сама Катерина Ямщикова на початку повномасштабної війни стала однією із засновниць громадського волонтерського об'єднання "Оборона Полтави", добровільно вступила до лав ЗСУ й проходила службу як медик у складі 116-ї окремої бригади тероборони, зокрема, на Донеччині, виконувала обов'язки начальника медичної служби з евакуації поранених у підрозділі "Медики Єтті". Її чоловік Вадим Ямщиков також пішов добровольцем на війну у квітні 2022-го, служив у складі Окремого зведеного штурмовою загону Полтавського РТЦК та СП "Одін". Люди сподівалися, що в них пам'ять про загиблих побратимів сильніша, ніж ці усі бонуси від "царювання" в місті. Але ж на тобі!
Міськрада на чолі з Ямщиковою, ухвалюючи непрозорі рішення, потрапляє то в один корупційний скандал, то в інший: чиновники то крадуть кошти на похованнях військовослужбовців, то на облаштуванні шкільних укриттів. І цей список досить великий. Найгучніший скандал був пов'язаний з мільйонними переплатами на дронах у 2023 році, що обернувся збитками для міського бюджету в розмірі 5,3 мільйона гривень. Містяни просто перестали довіряти її словам і діям. Тож через це не останньою чергою перекладання плитки під час військового загострення так розбурхало містян. Хоча ініціатива все ж іде з Києва.
Тим часом у Полтаві практично всі тротуари поза "Шляхом ветерана" такі, що ноги можна зламати, навіть біля обласної клінічної лікарні, куди цей шлях прокладають (логічно було б почати звідти). Дворові проїзди -- суцільні вибоїни. Громадський транспорт у більшості своїй не доступний для людей з фізичними вадами. А підземні переходи з крутими спусками й підйомами -- справжні пастки для таких громадян.
— З чогось потрібно розпочати, — стверджують у керівництві.
Почали з заміни нової плитки на новішу...
Зображення автора та з доступних джерел.
