Новини Івано-Франківська та області

Завершення ери Росатому в Європейському Союзі. Як країни Східної Європи інвестують більше $200 млрд у нові американські атомні реактори.

Країни Східної Європи планують збудувати до 18 нових атомних енергоблоків протягом наступних двох десятиліть, інвестувавши в галузь щонайменше $207 млрд.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну змусило держави регіону прискорити відмову від енергетичної залежності від Москви та держкорпорації Росатом, пише Bloomberg.

Американський прорив та його вплив на геополітичну ситуацію.

Дев'ять країн цього регіону активно готуються до реалізації масштабного проекту з будівництва атомних електростанцій, загальна вартість якого перевищує €185 мільярдів, що еквівалентно $207 мільярдам. У конкурсах беруть участь французька компанія Electricite de France та південнокорейська Korea Hydro Nuclear Power, але на ринку, де населення складає 75 мільйонів осіб, лідирує американська Westinghouse Electric. Це зумовлено не лише перевіреними технологічними рішеннями, а й зміцненими політичними зв'язками з адміністрацією президента США Дональда Трампа.

"З геополітичної точки зору сьогодні я б точно більше орієнтувався на Захід, ніж на Схід. Якщо ми всерйоз налаштовані на декарбонізацію та чисте майбутнє, то атомна енергетика -- це єдиний життєздатний інструмент, який у нас є", -- заявив генеральний директор словацької компанії Slovenske Elektrarne Браніслав Стричек.

Яскравим прикладом для даного регіону є єдина словенська атомна електростанція Кршко, зведена компанією Westinghouse ще в 1975 році, коли Югославія існувала, і це сталося всупереч радянському домінуванню у Східному блоці. Станіслав Розман, колишній директор станції і теперішній заступник голови її наглядової ради, підкреслив, що АЕС успішно функціонує вже пів століття, в той час як багато перших радянських енергоблоків у регіоні були закриті через безпекові проблеми.

Розподіл угод та залежність від урану.

Після початку великої війни в Україні, Чехія, Словаччина і Болгарія уклали контракти з Westinghouse на постачання ядерного пального. Проте, згідно з останніми даними Євратому, навіть після зміни постачальників паливних збірок, Європа залишається вразливою в аспекті ланцюгів постачання: минулого року підприємства, що підпорядковуються Кремлю, все ще забезпечували понад 20% всього збагаченого урану для реакторів ЄС.

У будівництві нових енергоблоків більшість країн регіону також обрали американців:

Польща співпрацює з компанією Westinghouse і інженерно-будівельною корпорацією Bechtel для будівництва трьох реакторів AP1000 на березі Балтійського моря.

* Болгарія співпрацює з американською компанією над будівництвом двох блоків AP1000 із пасивними системами безпеки;

Словаччина і Словенія працюють над можливими контрактами. Зокрема, прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо запевнив, що до парламентських виборів у вересні 2027 року буде забезпечено незворотний запуск реактора Westinghouse на АЕС Ясловське-Богуніце.

Лише три держави пішли іншим шляхом: Чехія обрала південнокорейську KHNP, Румунія уклала контракти з американською Fluor Corporation та канадською Candu Energy, а новий уряд Угорщини переглядає чинний контракт із Росатомом ще до початку бетонних робіт, попри можливі фінансові втрати.

Нестача спеціалістів та загроза зростання цін

Основною перешкодою на шляху до реалізації ядерних амбіцій є критична нестача кваліфікованих спеціалістів та перевантаження в ланцюгах постачання. За прогнозами Єврокомісії, до 2050 року атомній індустрії ЄС буде потрібно від 180 тисяч до 250 тисяч нових працівників, включаючи інженерів, зварювальників, монтажників та фахівців з регулювання. Компанія Westinghouse, яка розглядає можливість виходу на біржу з оцінкою в 50 мільярдів доларів, акцентує увагу на ранній локалізації виробництв та співпраці з місцевими підрядниками.

У Польщі вже протягом чотирьох років ведуться переговори про укладення остаточного контракту на три енергоблоки вартістю 190 мільярдів злотих, або 50 мільярдів доларів. Очікується, що підписання угоди відбудеться не раніше початку 2027 року. З цієї суми третина буде виділена з державного бюджету Польщі, а решта фінансування буде забезпечена за рахунок державних експортних кредитів і міжнародних банківських установ. Перший енергоблок планується ввести в експлуатацію в 2036 році.

"Кожне слово важливе. Якщо проєкт не буде реалізовано в установлені терміни до 2036 року, в результаті його вартість зросте," -- підкреслив очільник державної компанії Polskie Elektrownie Jadrowe Марек Вощик.

Науковці бізнес-школи Саїда Оксфордського університету, вивчаючи дані з 370 ядерних реакторів, виявили підтвердження цих ризиків: середня вартість ядерних мегапроєктів зростає на 117%, терміни їх реалізації затягуються на 65%, а близько 40% проектів взагалі припиняються.

"До чого б не торкався ядерний сектор, це неминуче призводить до перевитрат коштів і значних затримок", -- застеріг один з авторів дослідження Александр Будзієр.

Вплив на енергетичний сектор України

В Україні, де НАЕК "Енергоатом" активно розвиває стратегічне співробітництво з компанією Westinghouse для завершення будівництва блоків Хмельницької АЕС за технологією AP1000 і розширення джерел пального, східноєвропейський бум надає подвійний позитивний вплив.

З одного боку, масове замовлення однотипних реакторів у Польщі та Болгарії сприяє зниженню витрат на серійне виробництво обладнання та створює регіональний центр обслуговування західних блоків поблизу кордону з Україною. З іншого боку, Україні доведеться суттєво конкурувати зі своїми сусідами за обмежені ресурси інженерів, атомних будівельників та виробничі потужності для виготовлення ключового обладнання, яке має тривалий цикл виробництва.

Читайте також