"Декілька вибухів могли б змусити цих молодиків усвідомити реальність."

"Я не можу запропонувати вам нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту. На нас очікують найтяжчі випробування. Маємо вести війну проти звироднілої тиранії, ніким не перевершеної у списку чорних і жахливих лиходійств, на які лише здатна людина, - сказав британський прем'єр-міністр Вінстон Черчилль перед Палатою громад 13 травня 1940-го. - Наша мета - перемога. Перемога за всяку ціну. Перемога всупереч усім жахіттям. Перемога, хоч би який довгий і тернистий був наш шлях, адже без перемоги нам нема життя".

У вересні 1939 року Велика Британія оголосила війну Німеччині, яка вторглася до Польщі. Тоді стратегія Лондона полягала в пасивному спостереженні за ситуацією, викликаною подіями в Європі, що супроводжувалася тривогою та стурбованістю. Британці вступали в активний конфлікт лише на морських просторах, де протягом кількох місяців німецький флот знищив понад 300 суден. Війська Великої Британії, розташовані у Франції та Бельгії, лише спостерігали за концентрацією ворожих сил.

Вермахт окупував погоджену з Москвою частину Польщі й посилено готувався до захоплення Данії та Норвегії, а за ними - Франції й Великої Британії. Представники Берліна вручили ноти урядам Норвегії та Данії. Збройний наступ Німеччини обґрунтували необхідністю захистити нейтральні країни від можливого нападу англійців і французів.

Англо-французькі сили намагалися підтримати норвезьке населення, проте зазнали серії поразок від німецьких військ і на початку травня змушені були відступити. Деякі британські політики поклали відповідальність за ці невдачі на уряд Невілла Чемберлена. Для обговорення ситуації в Палаті громад були організовані триденні дебати, присвячені Норвегії. У цих обговореннях взяли участь військові, які критикували прем'єра за недостатні заходи та необґрунтований оптимізм.

"В суспільстві панує думка, що для досягнення перемоги у війні необхідні нові обличчя на керівних позиціях. Потрібно змінити тих, хто привів нас до цієї ситуації", - зазначив під час дебатів лідер опозиції Клемент Еттлі.

10 травня 1940 року британський уряд очолив Вінстон Черчилль, який на той час займав пост першого лорда адміралтейства. У цей же день близько 1 мільйона німецьких солдатів почали військову операцію проти Бельгії, Нідерландів, Люксембургу та Франції.

"Я спостерігав за грою у крикет на сільському полі. Мене охопили почуття відрази до самодовольства, яке випромінює Англія, захищена від світу океаном, - згадував Пол Річі, поранений британський льотчик, повертаючись з Франції. - У той момент я подумав, що кілька бомб могли б привести цих молодиків до реальності, і ці бомби, безумовно, не забаряться".

Незважаючи на заклики до компромісу з Гітлером, новий прем'єр міністр закликав усі сили зосередити на досягненні перемоги у війні. Він невідкладно розпочав планування ефективної операції з евакуації британських і союзницьких військ, які опинилися в оточенні вермахту на Атлантичному узбережжі Північного Сходу Франції. Завдяки цій евакуації вдалося зберегти дієздатну армію, що дало змогу продовжити боротьбу. Ця операція підняла моральний дух у Великій Британії та сприяла активізації мобілізації населення.

Черчилль очолював британський уряд до перемоги над Німеччиною у травні 1945-го. Він зіграв ключову роль у житті своєї країни в умовах війни, формуванні антигітлерівської коаліції, облаштуванні повоєнного світу.

13 травня 1239 року, неподалік замку на пагорбі Мон-Еме у Північній Франції, відбулося жахливе спалення 183 осіб на вогнищі. Генеральний інквізитор Франції, призначений Папою Римським, 66-річний Роберт Малий, відомий як "Болгарин", звинуватив частину жертв у розповсюдженні єресі, а інших — у небажанні видати єретиків. Ці жорстокі дії викликали осуд серед духовенства Франції. У результаті Папа Римський усунув Роберта від його обов'язків і направив його до монастиря.

17 травня 1620 року англійський купець Пітер Манді (1597-1667) у своїх записах зафіксував восьмимісну дитячу карусель, яку він спостерігав у Філіппополі, тепер відомому як Пловдив у Болгарії. Він відвідав це місто під час подорожі з Константинополя до Лондона. Місцеві жителі встановили стовп, до якого горизонтально закріпили велике колесо від воза, а по краях колеса облаштували сидіння для дітей. Дорослі по черзі обертали карусель, даруючи радість малечі.

18 травня 1974 року на полігоні Похран в Індії відбулося перше випробування ядерної бомби під кодовою назвою "Усміхнений Будда". Розробка цієї бомби тривала понад два десятиліття. У процесі створення використовувалися технології та матеріали, надані в рамках співпраці у сфері ядерної енергетики з США, Канадою та СРСР. Ядерний заряд з плутонієвим осердям, вага якого становила 1,4 тонни, був підірваний у підземній шахті. Завдяки цьому випробуванню Індія стала шостою країною у світі, що має ядерну зброю.

Золотий скарб, вагою 2,59 кілограма, був виявлений на території латунного заводу в німецькому містечку Еберсвальде 16 травня 1913 року. Під час копання траншеї робітник на глибині одного метра натрапив на глиняний горщик, що містив вісім золотих чаш, які були заповнені 73 золотими кільцями, застібками, браслетами та декоративними спіралями. Власник заводу, Арон Гірш, вирішив подарувати цей скарб кайзеру Вільгельму II. Золоті артефакти, датовані Х-ІХ століттями до нашої ери, спочатку експонували в Берлінському міському палаці, а пізніше передали до Етнологічного музею. Ця знахідка стала найбільшим виявленим скарбом давнього золота в Німеччині. У 1945 році радянські війська евакуювали його до Москви. У 2004 році журналіст Spiegel TV знайшов цей скарб у закритому сховищі Московського музею Пушкіна. Російська сторона вважає його частиною трофейного мистецтва та намагається визнати своє право на нього.

"Прибули до короля польського Владислава посли патріарха й імператора грецького з листами та запечатаними документами,

які їх визнали. Вони розповіли про те, як турки їх невпинно тероризували і пригнічували, та звернулися з проханням про допомогу у вигляді зерна. Король Владислав, сповнений благородного співчуття, вирішив підтримати їх у цій важкій ситуації, надавши необхідну кількість зерна, і визначив, що отримати його вони зможуть у його королівському порту Качубіїв.

писав у "Хроніці" історик Ян ДЛУГОШ (1415-1480) про зустріч польського короля Владислава ІІ Ягайла (1362-1434) з послами з Константинополя, що відбулася 19 травня 1415-го в містечку Снятин - нині Коломийський район Івано-Франківської області. Запис вважається найдавнішою згадкою про місто Одесу, що постало на місці закладеної наприкінці XІV ст. фортеці Коцюбіїв. Згодом татари й турки називали її Хаджибей