Юнак з рекламного щита. "Хартієць" Андрій Дожджанюк допомагає зберегти життя та передає свої знання іншим.

22-річний Андрій Дожджанюк з позивним "Рейн" - бойовий медик 13 бригади "Хартія" Нацгвардії України. Молодий військовий рятував побратимів у Серебрянському лісі, а зараз навчає тактичної медицини, пише Репортер.

У Харків Андрій Дожджанюк поїхав після того, як у січні 2023 року дізнався про загибель друга - Тараса Стахіва. Вони були однолітками, мали спільні інтереси, були в одній громадській організації.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я разом з ним та ще двома товаришами вирушили до Києва на базу "Азова" для проходження навчання та підготовки, - згадує Дожджанюк. - Після цього ми повернулися до Франківська. Незабаром хлопці дізналися про існування ДФТГ (добровільного формування територіальної громади), яке активно брало участь у бойових діях, і вирішили приєднатися. Я залишився в місті. Після того, як отримав новину про загибель Тараса, вирушив до Харкова.

Спочатку протягом двох місяців він залишався в ДФТГ, а у квітні 2023 року вся група перейшла до Нацгвардії, утворивши 13 бригаду "Хартія".

Андрій Дожджанюк, чий позивний походить від його прізвища, використовує ім’я "Рейн". Він виконує обов'язки бойового медика та є інструктором з тактичної медицини. Зараз Андрій проходить навчання у Великій Британії, де підвищує свою кваліфікацію на новий рівень інструкторської підготовки.

Іноземні інструктори постійно цікавляться нашим досвідом, - говорить "Рейн". - Коли щось розказують, питають чи воно працює в нас, чи ні. Наприклад, коли ми працювали зі зброєю чи відпрацьовували якісь тактичні моменти, вони зразу питали чи в нас це працює. Ми їм у відповідь показували, що ми поміняли чи додали, аби воно було більш ефективним.

За словами Андрія, він не обирав саме тактичну медицину. Він згадує, що коли тільки створили бригаду, він став одним з перших, хто з ДФТГ перейшов до "Хартії".

І нам почали привозити мобілізованих, контрактників, тобто людей, які доєднувалися до бригади, - пригадує військовий. - Мій командир відділення, щоб люди просто не сиділи, поки чекали відправки, сказав позайматися з ними, навчити накладати турнікет. І я проводив такі заняття. І якось приїжджає головний сержант бригади Олександр Ющенко "Капа". Заходить, побачив, що я проводжу заняття, постояв, подивився, вийшов.

Через два тижні "Капа" повернувся, викликав Дожджанюка і заявив: "Все, готуйся до медичного огляду".

Андрій розповідає: "Він дійсно мав талант розпізнавати в людях те, в чому ти міг проявити свої здібності. Навіть командир бригади зізнавався, що коли 'Капа' приходив до нього з пропозицією призначити когось на певну посаду, у нього не було жодних сумнівів у його виборі. 'Капа' не просто так обирав цю людину. Він умів бачити людей наскрізь."

Олександр Ющенко на прізвисько "Капа" загинув у квітні 2024 року, виконуючи бойове завдання.

Андрій Дожджанюк працював бойовим медиком у Серебрянському лісі - на стабілізаційному пункті, який облаштували у бліндажі. Їм з передової привозили поранених, медики стабілізували їхній стан, аби евакуювати далі у госпіталь.

У 14-15 років Андрій Дожджанюк почав цікавитися історією і своїми предками. Розповідає, що прадід по маминій лінії служив у дивізії "Галичина", а потім воював в УПА. А дядько прадіда був у Січових стрільцях.

Пізніше Андрій з'ясував, що в Івано-Франківську при братстві ОУН-УПА функціонує молодіжна організація. Він приєднався до неї, а згодом разом із друзями заснували власну громадську спілку. Їхня діяльність полягала в реконструкціях військових історій та створенні короткометражних фільмів на історичні теми.

Тоді я усвідомив, що нам необхідно бути справжньою незалежною нацією, адже рано чи пізно Росія не обмежиться тим, що здійснила у 2014 році, - відзначає він у інтерв'ю "Рейн". - Тому ми, можна сказати, підготувалися. Займалися різними тренуваннями, відвідували курси підготовки. Коли почалося вторгнення, більшість з нас вирушила на захист Батьківщини, так само, як це робили наші предки.

Він зазначив, що мав чудову можливість у Харкові, а потім на полігоні провести лекцію про Романа Шухевича. Для цього були підготовлені форма, зброя, різноманітні документи та друкарська машинка – все те, що використовували бійці УПА. Після лекції вони показали короткометражний фільм, який знімали разом з друзями ще до початку вторгнення.

"Отже, реконструкція триває і сьогодні, - зазначає Андрій. - Важливо, щоб люди усвідомлювали, хто ці герої та за що вони боролись, якими методами. Особливо військовим було цікаво дізнатися, яким озброєнням вони користувались, яке було забезпечення та який у них був одяг. Це те, що насправді близьке до нашого часу. Ми можемо провести цю паралель. Адже тоді і тепер нас об'єднує спільний ворог. Як у минулому, так і зараз українці стають разом, прагнучи покласти край цій загрозі."

У Івано-Франківську та навколишніх районах з'явилися білборди з зображенням "Рейна". Він став символом рекрутингової кампанії "Хартії" в Прикарпатті. За його словами, це стало несподіваним, але приємним сюрпризом.

"Значить, я на правильному шляху і перебуваю там, де потрібно, – ділиться Андрій Дожджанюк. – Мене глибоко зворушує, що це відбувається саме в Івано-Франківську. Я дуже скучив за містом, адже буваю там вкрай рідко. Мене радує думка, що моя дитина і дружина зможуть побачити мене в цьому контексті. Можливо, хтось із знайомих або нових людей зверне на мене увагу і зробить внесок на підтримку нашої бригади. Є шанс, що хтось зацікавиться і завітає до нашого рекрутинг-центру, щоб стати частиною команди."

На думку Андрія Дожджанюка, статистичні дані та результати діяльності команди є найкращим свідченням ефективності "Хартії".

Наприклад, на Харківському напрямку відбулася перша повністю автоматизована операція. Як розповідає "Рейн", у ній не брали участі солдати – лише роботи. "Наші дронщики і піхота працюють на високому рівні. Ми ефективно виконуємо свої завдання та контролюємо ту частину фронту, що нам довірена. Більше того, ми не лише обороняємось, а й активно просуваємось вперед, повертаючи нашу землю," - додають вони.

Спілкуватися і відзначати якісну підготовку – це важливо, адже в команді працюють чудові інструктори, які знають, як взаємодіяти з людьми і вміють виявляти їхні сильні сторони.

Я завжди повторюю, що наша команда нагадує велику родину. Тут ти відчуваєш, що кожен, незалежно від своєї посади або рангу, готовий прийти на допомогу, поділитися знаннями чи навчити чомусь новому, - зазначає Андрій. - Це середовище складається з людей, які, як і ти, прийшли з цивільного життя, не маючи попереднього досвіду служби, але завдяки підготовці і власному бажанню стали справжніми професіоналами.

Як зазначає Андрій Дожджанюк, навчальному процесу відводиться значна частина часу та уваги. Наприклад, основний курс підготовки триває 55 днів. Після цього новобранець ще відвідує полігон, де інструктори працюють з ним протягом двох тижнів або навіть місяця. Лише після завершення цього етапу нові військовослужбовці потрапляють до свого підрозділу.