Футбол на межі ворожнечі. Яким чином відбувається Перша ліга в прикордонних районах?
З початком повномасштабної агресії Росії Сумська область зазнала одного з найсильніших ударів ворожої сили і досі продовжує це терпіти. Проте, незважаючи на обставини, життя триває, а футбол залишається важливою частиною цього процесу. Sport.ua запрошує вас в подорож до Тростянця, який став неочікуваним центром футбольних подій на Сумщині.
Саме це місто з осені 2025 року, окрім однойменної команди, стало домівкою і для сумської "Вікторії". Після введення сегрегації тривог по районах тут, а конкретніше у Охтирському районі, стало значно легше з тривогами, тож і ймовірність зіграти матч протягом однієї доби набагато вища.
Перший сезон після відновлення виступів у професійному футболі "Вікторія" проводила в Сумах, однак погіршення безпекової ситуації змусило команду шукати новий стадіон, залишивши позаду красивий "Ювілейний". Спочатку вибір впав на "Колос" у Борисполі, а з вересня 2025 року команда переїхала на стадіон, названий на честь Володимира Куца, у Тростянці.
Саме в цьому місці відбудеться поєдинок 12-го туру Першої ліги з "Черніговом" - ще однією командою, яка також часто переживає труднощі.
Вийшовши з автобуса (з огляду на те, що залізничний транспорт, особливо на Сумщині, зараз не відзначається пунктуальністю, ми вирішили їхати автобусом, щоб точно встигнути на матч), відразу впадають в очі рани, які Тростянець отримав під час російської окупації в лютому-квітні 2022 року: колись прекрасна привокзальна площа зникла безслідно, залізничний вокзал зазнав часткового пошкодження, а автовокзал виявився повністю зруйнованим.
Проте місто з 40 тисячами жителів все ще має значення, адже тут продовжує працювати фабрика Mondelez, що виготовляє каву, крекери та солодощі популярних брендів. Хоча вона також піддається ворожим атакам, як і інші великі підприємства в Україні.
Саме біля неї і знаходиться стадіон, до якого ми вирушаємо. Названий іменем видатного олімпійця та земляка Володимира Куца, він, звісно, вирізняється аскетизмом, але на пфлівські умови і цього достатньо: все одно навряд хто дозволить грати УПЛ на Сумщині, тому і чогось більшого тут не треба.
Під час окупації Тростянця постраждала і арена: отвори чи-то від влучань, чи-то від куль досі видно на фасаді стадіону. Але косметичні вади не є на перешкоді. Навпаки, вони підкреслюють, через що довелось пройти і арені, і місту, щоб сюди повернувся великий футбол.
З точки зору турнірних позицій, цей матч не є надто важливим: "Вікторія" перед грою займала перше місце, тоді як "Чернігів" був на 14-му, і між командами існувала різниця в цілих 11 очок. Проте, сумʼяни вже втратили чимало балів, і їм не можна дозволяти собі втрачати ще більше, якщо вони хочуть зберегти свій статус лідера.
"Чернігів" у своєму минулому матчі здобув перемогу в Івано-Франківську з рахунком 1:0, тому команда, якою керує Андрій Поляниця, могла б піднятися на 13-ту позицію у разі успішного виступу.
Незважаючи на скромні обставини та дощовий жовтень, газон у Тростянці виглядає досить непогано. Хоча до ідеалу йому далеко, все ж траплялися й гірші поля в Першій лізі.
Матч стартував точно о 11:00 – хоча це не є чимось неймовірним для Охтирщини, іноді все ж дивує, що на прикордонних землях гра може розпочатися вчасно. З самого початку зустрічі "Вікторія" під проводом Матвія Харченка швидко відкрила рахунок, але господарі не втримали перевагу надовго.
На 18-й хвилині матчу рахунок став 1:1 – Андрій Новіков зрівняв ситуацію на полі. Проте всього через три хвилини трапилася подія, що зруйнувала початкові плани чернігівської команди: "зірковий" Максим Татаренко отримав пряму червону картку за грубе порушення і залишив свою команду в меншості.
Його змінник, Денис Герасименко доволі непогано давав собі раду, беручи удари Руслана Дедуха зі штрафних і впоравшись з дальнім та доволі підступним ударом Станіслава Шарая.
"Вікторія" у більшості, звісно, володіла перевагою, яку реалізувати у гол за підсумками першої половини не змогла. Натомість, "Чернігів" дуже гарно огризався і міг взагалі вийти уперед, але удар дивом розминувся з воротами. На перерву команди пішли за нічийого рахунку 1:1.
Уже на початку другого тайму Валерій Рогозинський вискочив віч-на-віч з воротарем, але чемпіон світу U-20 Владислав Кучерук "Вікторію" від пропущеного голу врятував. Саме "Чернігів", як не дивно, володів ініціативою, що породило питання у тих, хто дивився матч поруч зі мною: "так а хто грає у меншості?".
Невдовзі відбулося пенальті, яке з оглядки з трибуни стадіону в Тростянці важко було оцінити однозначно.
Навіть спостерігач арбітражу, який сидів поряд зі мною під час матчу, змушений був тричі повернути назад трансляцію, аби адекватно оцінити рішення арбітра Віталія Маляра. Проте, що сталося, те сталося: у Першій лізі варіантів з VAR немає, а про обіцяний на початку сезону відеопомічник вже нічого не чутно. Тож, ухвалене рішення скасувати не вдасться.
Владислав Хамелюк підійшов до м'яча і впевнено реалізував удар, що призвело до зміни рахунку на 2:1 на користь "Вікторії". Сумʼяни отримали перевагу, але гра на полі залишалася збалансованою.
Емоційний Андрій Поляниця намагався завести свою команду, але в підсумку все завершилось для нього поразкою - "Вікторія" перемогла 2:1. І так, матч пройшов узагалі без тривог, з чого потім наставник "Чернігова" дуже порадів у післяматчевому коментарі.
Після завершення матчу футболісти обох команд із задоволенням позували для фотографій з маленькими фанатами – юними гравцями сумської "Барси", яких запросили на гру. Особливу увагу хлопці приділили Олександру Чернову, з яким дітлахам довелося навіть змагатися за можливість зробити спільне фото.
Такі приємні кадри вселяють оптимізм у те, що, навіть у, здавалось, мертвій зоні життя продовжується. У тому числі - футбольне і навіть на рівні другого за силою українського дивізіону.
