Два українських села увійшли до міжнародного рейтингу найкращих туристичних місць: де вони знаходяться?
Нещодавно Організація Об'єднаних Націй оприлюднила п'яте видання свого щорічного списку найпривабливіших туристичних сіл на 2025 рік. У цьому році до списку потрапили 52 населених пункти з різних куточків світу, обрані з більш ніж 270 поданих заявок з 65 країн.
Додатково, ще 20 населених пунктів приєдналися до програми з удосконалення, що дало можливість розширити міжнародну мережу BTV до 319 членів. Церемонія вшанування пройшла в китайському місті Хучжоу, де було акцентовано увагу на важливості туризму для економічного та соціального прогресу сільських територій.
Серед лауреатів виявилися два українські села - Колочава та Синевирська Поляна, які знаходяться поруч із живописним озером Синевир у Закарпатті. Це успіх підкреслює незламність українських спільнот, навіть у складних умовах війни, сприяючи їхньому розвитку через туристичну діяльність.
Ініціатива "Найкращі туристичні села", започаткована ООН Туризм у 2021 році, має на меті підтримати громади, які використовують туризм для збереження культурних традицій, покращення екологічної ситуації та підвищення якості життя місцевих жителів. За час свого існування програма отримала більше 800 заявок з понад 100 країн, а її мережа включає більше 250 сіл з майже 60 держав. Оцінка кандидатів здійснюється незалежною радою за дев'ятьма основними критеріями, серед яких культурні ресурси, економічна стабільність, екологічна безпека та розвиток інфраструктури.
У цьогорічному фіналі від України, крім двох переможців, взяло участь гуцульське село Криворівня з Івано-Франківської області, що підкреслює великий потенціал українських регіонів.
Яка інформація доступна про село Колочава?
Колочава, що знаходиться в Хустському районі Закарпаття, є справжньою скарбницею українських Карпат, яка зберігає в собі багатий та драматичний спадок. Це чарівне село розташоване в живописній гірській долині, оточеній величними полонинами, зокрема Стримбою та Красною, і виконує роль адміністративного центру своєї сільської громади.
Завдяки своєму особливому положенню в межах Національного природного парку "Синевир", Колочава приваблює відвідувачів не тільки своєю природною красою, а й багатим культурним та історичним надбанням. Тут можна зануритися в унікальний колорит верховинського діалекту, що сформувався під впливом румунських та німецьких переселенців, а також дослідити сліди багатовікової історії.
Село, яке отримало свою назву від однойменної річки Колочавки, було засноване в середині XV століття людьми, що втекли від кріпацького ярма. Як зазначав чеський автор Іван Ольбрахт, жителі Колочави є "нащадками бунтівних невільників", які знайшли притулок у віддалених гірських долинах. Ці перші поселенці зводили прості хатини з глиняною підлогою і без димарів, навколо яких згодом виникали цілі хутори-присілки, що зберігали свої первісні назви.
Перше письмове згадування про Колочаву відноситься до 1463 року, коли ці землі потрапили під контроль феодалів Урмезеїв. Упродовж середньовіччя територія, розташована вздовж річки Тереблі, неодноразово змінювала своїх власників, а після 1526 року стала частиною Семиградського князівства. Особливу культурну цінність представляє "Збірник Петра Колочавського", що датований початком XVIII століття, який включає ряд апокрифічних оповідань і вирізняється своєю чистою мовою, протистоячи москвофільським тенденціям пізніших часів. З 1842 року селище стало використовувати власну символіку — печатку з зображенням лісоруба і двох дерев.
У XX столітті Колочава здобула популярність завдяки міфу про народного героя Миколу Шугая (Сюгая). Він залишив армію та став ватажком загону опришків, які діяли за принципом "брати в багатих, допомагати бідним". Протягом більш ніж півтора року чеська жандармерія не змогла його зловити, але зрештою був зраджений і вбитий своїми ж товаришами за винагороду. Цю захоплюючу історію закріпив у своєму романі "Микола Шугай -- розбійник" чеський письменник Іван Ольбрахт, що призвело до великої популяризації Колочави в Чехії, де твір вивчався у навчальних закладах.
Де розташована Колочава, карта місцевості.
Сьогодні Колочава є музейною столицею Закарпаття, адже тут діє близько десяти унікальних музеїв. Серед них -- перший сільський музей архітектури та побуту в регіоні "Старе село" (Скансен), що знайомить з життям місцевих жителів. Також тут є унікальні спеціалізовані експозиції: музей "Колочавська вузькоколійка", присвячений історії залізниці, та "Колочавський бокораш", що розповідає про вимерлу професію сплавників лісу.
Окрім своєї світської спадщини, Колочава вирізняється значною релігійною історією. Тут розташована одна з найвизначніших архітектурних перлин Закарпаття — дерев'яна Церква Святого Духа, збудована в 1795 році, яка відображає яскраві риси барокового стилю. Неподалік можна знайти й інші храми, серед яких мурована Церква Святого Іоанна Предтечі, зведена в 1911 році. Колочава також славиться своїми унікальними пам'ятниками, такими як "Заробітчанам", "Примирення" (на честь воїнів різних армій) та "Вівчар", що підкреслює її багатий культурний та історичний характер.
Що цікаво відомо про село Синевирська Поляна?
Синевирська Поляна, раніше відома як Верхній Синевир, є одним із найвідоміших, хоч і розділених, сіл Закарпаття, що розташоване у Міжгірському районі. Її назва нерозривно пов'язана з розташованим неподалік знаменитим озером Синевир, яке часто називають "Морським Оком" Карпат. Село, яке розкинулося у верхів'ях річки Тереблі, вперше згадується у документах 1715 року. Унікальність Синевирської Поляни підкреслює не лише її мальовнича природа, а й соціальні особливості: станом на 2008 рік воно займало перше місце в області за кількістю багатодітних матерів, яких тут було 104.
З розвитком часу населений пункт зазнав розширення та зміни. У 1925 році учень місцевої школи Семен Тюх зазначав, що офіційна назва "Синевирська Поляна" скорочувалася серед місцевих жителів до "Поляни". На початку 70-х років XX століття, у зв'язку з розширенням території, село було адміністративно розділено на чотири окремі частини: власне Синевирська Поляна, Свобода, Береги та Загорб. Кожен із цих районів має свої унікальні мікротопоніми та історію. Наприклад, присілок Сигли отримав свою назву від смерек, що виростали з вершинними гілками, які називалися "сигла".
Де розташована Синевирська поляна, карта місцевості
Село оточене численними притоками Тереблі, а його забудова історично розвивалася уздовж річкових берегів. Сьогодні територія включає в себе різноманітні присілки, такі як Довгий Город, Нижній Кінець, Кути, Болото та багато інших. Особливий інтерес викликає історичний факт про Циганський лужок, де до 70-х років XX століття кочові роми ставили свої табори. У гірській місцевості збереглася навіть хата, збудована в 1811 році, в присілку Нижні Верхи, що свідчить про глибоке коріння заселення цього регіону.
Духовним центром села є храм Покрови Пресвятої Богородиці, який був зведений у 1817 році. За легендами, перша дерев'яна церква знаходилася в місцевості, відомій як "У болотах", але хрест з неї було перенесено вітром на підвищення, де згодом звели новий храм. Ця дерев'яна церква, що є яскравим прикладом барокової архітектури верхів'я Тереблі, разом із дзвіницею на два яруси, є частиною національної пам'ятки архітектури. У 1999 році, завдяки зусиллям місцевої громади та майстрів, у селі було побудовано ще один новий дерев'яний храм Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ).
У останні роки Синевирська Поляна активно перетворюється на популярний туристичний напрямок. Окрім можливості відвідати знамените озеро Синевир, мандрівники можуть зануритися в унікальну природу місцевості, відвідавши екопарк "Долина вовків". Цей приватний парк, заснований місцевим підприємцем, слугує притулком для чотирьох видів вовків, а також тигрів, левів та різних копитних, серед яких є олені. Чимало тварин були врятовані з цирків і зоопарків, в той час як інші потрапили сюди завдяки добрим серцям місцевих жителів, які знайшли їх знесиленими або травмованими в лісі і привезли на реабілітацію з надією на повернення до їхньої природної середовища.
Згідно з останнім переписом населення, проведеним у 2001 році, у селі проживало понад 1300 людей, всі з яких ідентифікували українську як рідну мову. Місцеві жителі спілкуються на верховинському діалекті, який зазнав впливу румунських і німецьких іммігрантів. Отже, Синевирська Поляна є не лише історично значущим населеним пунктом з багатою культурною та архітектурною спадщиною, але й важливою екологічною та туристичною точкою, що зберігає автентичний дух карпатського краю.
OBOZ.UA запрошує вас ознайомитися з подорожами по Україні, зокрема в напрямку Луцьк-Рівне-Тернопіль.
