Політика політика та державне управління мистецтво, культура, розваги та ЗМІ

"ДМ" — це автономний аналіз ситуації зі свободою медіа в Україні.

У вересні "Детектор медіа" ("Телекритика") святкує свій 25-річний ювілей. Напередодні цього важливого етапу ми вирішили не лише самостійно оцінювати нашу діяльність, а й звернутися до відомих читачів з проханням висловити свої думки про нас. Ми запитували про найрізноманітніші аспекти: від нашого впливу на український медіапейзаж у ролі спостерігачів до особливостей нашої команди.

Протягом вересня ми публікуватимемо відповіді тих, хто нас знає, на сайті "Детектор медіа" і в наших соцмережах, в різних форматах -- бліц-інтерв'ю, опитуваннях тощо. Сподіваємося, це буде цікаво і нашим читачам, адже власне історія "ДМ"-"Телекритики" -- це більша частина історії і всієї незалежної української журналістики.

Сьогодні ми представляємо вам думки Ольги Сєдової, Олега Наливайка, Романа Балаяна, Наталії Нагорної, Костянтина Квурта і Тетяни Бережної. Ознайомитися з думками інших читачів "ДМ" можна за цим посиланням.

Костянтин Квурт, очільник правління громадської організації "Інтерньюз-Україна".

Яким чином, на вашу думку, "Детектор медіа" позначився на українських медіа та суспільних обговореннях, а також на розвитку громадянського суспільства в Україні за останні 25 років?

Протягом 25 років "Детектор медіа" сформував у українській медіа-спільноті усвідомлення того, що існує спостерігач. Ідеться не про негативний аспект, а про те, що є організація, яка щоденно документує: тут виявлено джинсу, тут — порушення журналістських стандартів, а тут — маніпуляції, масковані під новини.

"ДМ" відіграє важливу роль у підвищенні видимості медіа для громадськості, а також у формуванні вимогливого ставлення суспільства до них. Ця роль не завжди є простою. Однак без серйозної, незалежної та професійної дискусії, яку часто започатковує "ДМ", в Україні не виникли б ані потужні журналістські традиції, ані розвинене громадянське суспільство.

Яке значення мало видання в контексті основних історичних подій, таких як Помаранчева революція, Революція гідності та повномасштабна війна?

Я пам'ятаю появу "Телекритики" у 2001-му як дуже своєчасну відповідь на стан українських медіа. Тоді публічна розмова про цензуру, політичний тиск і професійні стандарти тільки-но формувалася. А під час Помаранчевої революції "Телекритика" стала одним із майданчиків, де журналісти могли відкрито сказати, що більше не працюватимуть за темниками. Це був важливий момент професійної солідарності і для медіа, і для всього суспільства.

Участь у русі "Стоп цензурі!" та його активна роль під час Революції гідності стали природним продовженням цього процесу.

Війна, що розгорнулася в повному обсязі, ставить нові виклики перед усіма нами. Крім постійних ракетних обстрілів, Росія прагне сіяти недовіру, страх і ворожість серед українського населення. В цих складних умовах діяльність "ДМ" щодо моніторингу, виявлення та роз'яснення російських інформаційних атак є важливою складовою нашої колективної стійкості.

Яким чином ви вперше ознайомилися з "Детектором медіа" або "Телекритикою"? Чи є у вас спогади про статтю, яка справила на вас особливе враження або викликала обурення?

Мій перший досвід із "Телекритикою" відбувся ще до її офіційного запуску в медіа-просторі. Проєкт зародився в рамках "Інтерньюз-Україна", а згодом команда вирішила йти власним шляхом і перетворилася на незалежну організацію. Проте ця спільна основа для "Інтерньюз-Україна" завжди залишиться особливою для нас. Ми стали свідками того, як з ідеї, яка на той момент здавалася ризикованою, виросла одна з основних інституцій української медіа-сфери.

Яка ключова риса характеру команди "ДМ" виділяється вам за ці 25 років їхньої діяльності?

Я б визначив це як принциповість. Це вміння залишатися вірним важливим ідеалам, незважаючи на труднощі. Протягом 25 років політичні умови, технології та сам медійний ландшафт зазнали численних змін. Однак команда "ДМ" завжди залишалася вірною своїм оцінкам, не підлаштовуючи їх під тимчасові тренди, рейтинги чи чиїсь емоції. Саме тому їй надається довіра, навіть якщо іноді її висновки викликають суперечки.

Як ви уявляєте "Детектор медіа" через 25 років і які побажання хотіли б висловити команді цього проєкту?

У перспектива 25 років я уявляю "ДМ" як організацію, яка здатна виявляти виклики ще до їх перетворення на буденність. Раніше було необхідно пояснювати, чому темники не є частиною редакційної політики, а насправді є формою цензури. Сьогодні ми стикаємося з проблемами, пов'язаними з російською дезінформацією, анонімними каналами в Telegram, алгоритмами та контентом, створеним штучним інтелектом. У майбутньому з'являться нові виклики, назви яких ми ще не знаємо.

А команді я побажав би не втратити відчуття сенсу своєї роботи. Бо найскладніше в цій сфері -- роками, іноді без швидкого результату лупати сю скалу.

Ольга Сєдова, керівниця проектів BBC Media Action у регіонах Східної Європи та Центральної Азії.

На мою думку, "Детектор медіа" відіграє надзвичайно важливу роль, якщо не визначальну, в медіааналітиці як для України, так і для сусідніх країн. Протягом усіх цих років команда "ДМ" (колишня "Телекритика") завжди точно і без компромісів оцінювала стан свободи слова в Україні, уважно стежачи за змінами в медіапейзаже. За цей період платформи, технології, власники медіа, політична ситуація і донорські ресурси зазнали суттєвих змін, а команда "ДМ" безперервно надавала об'єктивний аналіз і визначала стратегічні напрямки розвитку. Без перебільшення, "ДМ" є важливим незалежним голосом в українському медіапейзаже на всіх рівнях: національному, регіональному та міжнародному. Публікації та висновки "Детектора медіа" завжди слугували індикатором стану свободи слова та демократичних процесів в Україні. Особливо цінно, що "ДМ" не лише реагує на актуальні події, а й активно формує порядки денні для професійної спільноти, ставить важливі питання та пропонує своє бачення розвитку медіа-сектору.

Під час повномасштабної війни ця роль стала ще важливішою. "Детектор медіа" окреслює виклики інформаційній стійкості, дезінформації, стандарти журналістики в умовах війни на міжнародному рівні, спираючись на власні глибокі та інноваційні дослідження (які почали проводити ще у 2014 році, першими в країні). Для мене "ДМ" -- це джерело експертизи, глибокої аналітики та незалежного погляду на те, куди рухається сектор і в якому стані перебуває свобода медіа в Україні.

Програмний директор ДМ Вадим Міський в перші дні війни веде подкаст в укритті. Лютий 2022 року

"ДМ" є певною мірою системотвірною організацією для українського медіасектору. Для мене одним із найяскравіших прикладів впливу "Детектора медіа" є реформа Суспільного мовлення. Ще під час Помаранчевої революції команда "Телекритики" була одним із центрів коаліції, яка просувала ідею створення в Україні суспільного мовника. У той час політикум не був готовий розстатися з контрольованим державним мовленням, "рупором влади". Але "Детектор медіа" наполегливо повертав цю ідею в публічну дискусію, не дозволяв про неї забути, навіть коли політичної волі для реформи не вистачало. Після 2004 року були дуже непрості часи. Змінювалися уряди, змінювалися пріоритети, сама організація проходила через трансформації, але команда "ТК", а потім "ДМ" продовжувала системно працювати над темою. У 2007-2008 роках саме навколо експертного середовища, в якому важливу роль відігравав "Детектор медіа", формувалися концепції майбутнього Суспільного мовлення.

Після Революції гідності ми нарешті отримали суспільного мовника. Я добре пам'ятаю, як "Детектор медіа" був серед тих, хто активно вимагав цієї реформи та підтримував її на всіх етапах. Тому для мене це приклад не просто журналістики чи аналітики, а реального впливу на розвиток демократичних інституцій в Україні.

На фото зліва направо: заступник голови Наглядової ради Олександр Павліченко, секретар Наглядової ради Вадим Міський, голова Наглядової ради Світлана Остапа, новообраний голова правління Микола Чернотицький, перший голова правління Зураб Аласанія (травень 2021 року).

Який був ваш перший або найбільш запам'ятовуючий досвід спілкування з "Детектором медіа" чи "Телекритикою"?

Мій перший зв'язок з "Телекритикою" відбувся майже 20 років тому. Я почала активно слідкувати за друкованим виданням та веб-сайтом, отримуючи безліч нових знань. У мене досі збереглися деякі паперові випуски.

Для мене "ДМ" завжди слугувало потужним інструментом для глибокого аналізу медійної сфери.

Мене завжди дивувало, як така компактна команда встигає бути присутньою на всіх важливих заходах: від парламентських комітетів і пресконференцій президента до профільних слухань і значущих подій у сфері медіаполітики. Вони активно залучені в діяльність регуляторних органів, Держкомітету, Міністерства культури, а також беруть участь в закритих індустріальних заходах і міжнародних конференціях, присвячених медіа та безпеці. Справді, здається, що жодна важлива подія в медійному просторі не проходить повз їхню увагу.

Тому найбільше вразила мене не стільки конкретна інформація, скільки здатність залишатися в епіцентрі подій, зберігаючи об'єктивність і глибину аналізу навіть у тривалих умовах, коли навколо панують штормові вітри.

Моя улюблена частина не обмежується лише окремим матеріалом, а стосується підрозділу сайту "ДМ Суспільного", який був заснований у 2010 році, в період правління Януковича. Тоді медіа-спільнота на деякий час втратила можливість реалізувати реформу. Я пам'ятаю, як ми в кабінеті Наталії Львівни разом обговорювали, як об'єднати зусилля і зберегти надію. Цей підрозділ став для нас на чотири роки справжнім промінцем світла в темряві — ми спостерігали за тенденціями в регіонах і формували наше бачення. А в 2014 році настав час для реформ, значною мірою завдяки стратегічним зусиллям команди "ДМ", за що я щиро вдячний всім, хто долучився до цього процесу.

Яка ключова риса характеру команди "ДМ" виділяється вам за ці 25 років їхньої діяльності?

Для мене це важливість принципів і стабільність у діях.

Я надзвичайно вдячна команді за те, що вже 25 років вони тримають курс на захист свободи слова та свободи медіа без компромісів. Навіть тоді, коли це непросто. Навіть під час повномасштабної війни, коли на перший план виходять питання безпеки, "Детектор медіа" продовжує ставити складні питання і професійно оцінювати ситуацію.

Ще одна характеристика, яку я надзвичайно ціную, – це рівень аналітичної роботи. Дослідження в деталях, проницливий підхід до вирішення проблем і високий рівень професіоналізму завжди вирізняли нашу команду.

Окремо хочу згадати період переходу від "Телекритики" до "Детектора медіа". Це був дуже непростий період, але команда на чолі з Наталією Лигачовою змогла переосмислити підхід, сформувати стратегію, знайти кошти, побудувати новий бренд і рухатися вперед. Не організація, а птах Фенікс. На мою думку, це також свідчить про велику стійкість і здатність до змін.

Презентація Приладу для Виявлення Медіа. 3 березня 2016 року.

Як ви уявляєте "Детектор медіа" через 25 років і які побажання хотіли б висловити команді цього проєкту?

Я сподіваюся, що в наступні 25 років "Детектор медіа" продовжить бути надійним орієнтиром для українських медіа, як це відбувається на сьогоднішній день.

На горизонті нас очікують значні технологічні перетворення: штучний інтелект, новітні інформаційні платформи та зміни в журналістській сфері. Проте я впевнена, що попит на незалежні аналітичні дослідження, професійну експертизу та відверті дискусії про медіа лише посилюватиметься.

"Детектор медіа" завжди вмів поєднувати український контекст із глобальними тенденціями та допомагати нам розуміти, як світові зміни впливають на український медіасектор. Хотілося б, щоб ця роль тільки посилювалася.

Бажаю команді зберігати свою відвагу, автономність та вміння заглядати за межі видимого. Нехай вона залишиться тим світлом, яке підтримує як медійну спільноту, так і суспільство у часи важких трансформацій, допомагаючи знаходити простір для якісної журналістики в Україні.

Тетяна Бережна, заступниця прем'єр-міністра, що відповідає за гуманітарну політику, обіймає посаду міністерки культури України.

Як "ДМ" змінив публічну дискусію в Україні за ці 25 років? А яка його роль під час війни?

Протягом 25 років "Детектор медіа" формує в українському медіапейзаже важливу звичку — здатність оцінювати себе з боку. Кожен із нас потребує когось, хто періодично ставить непрості, але правдиві запитання. Для всього українського медіа-простору вже чверть століття таким співрозмовником є "Детектор медіа".

Тетяна Бережна ділиться з Наталією Даньковою своїми враженнями від пітчингів проекту "Тисячовесни". Івано-Франківськ, серпень 2026 року.

Для мене також важливо, що "Детектор медіа" дає можливість різним сторонам бути почутими. Коли виникає чутлива тема у сфері культури чи медіа і ми хочемо пояснити позицію міністерства, редакція готова надати для цього свій майданчик -- авторитетний і важливий для професійної спільноти.

В умовах війни з'явилася ще одна критично важлива функція — забезпечення інформаційної безпеки. Дезінформація та пропаганда стали інструментами боротьби, а медіаграмотність виступає одним з основних засобів захисту від цих загроз.

Скажіть про "Детектор медіа" трьома словами. Які асоціації виникають у вас?

Принциповий, прискіпливий, професійний.

Чи допомогла вам колись критика від "ДМ" вдосконалити вашу роботу, чи, навпаки, викликала роздратування?

Конструктивна критика, заснована на фактичних даних та чітких аргументах, дійсно є корисною. Нещодавно мені запам'ятався матеріал Лєни Чиченіної для "Антоніни" про "Тисячовесну" після її візиту до Івано-Франківська. Мені імпонує, що ця людина, не шукаючи ніяких інтриг чи прихованих моментів, провела час на заходах, відвідала пітчинг, модерувала дискусії та спілкувалася з різними учасниками.

Лише після цього я змогла зібрати ґрунтовний матеріал, насичений фактами. У ньому містилася критика, але вона була ретельно аргументована. Саме в такому вигляді я уявляю справжню професійну журналістику. Тому висловлюю величезну повагу "Антоніні" за її працю.

Ми усвідомлюємо, що деякі етапи першого конкурсу вимагають поліпшення. Збираємо дані, аналізуємо результати та розробляємо нові пропозиції, щоб наступний етап був ще більш успішним. Тому вважаю таку критику важливим елементом нашої роботи, який сприяє вдосконаленню державних ініціатив.

Яка ключова характеристика особистості дозволила команді "ДМ" витримати цілих 25 років?

Наполегливість. У найкращому розумінні цього терміна. 25 років ретельного спостереження за українськими медіа, ставлення незручних запитань, захист професійних стандартів і продовження діяльності в будь-яких умовах – для цього безумовно необхідна сила волі.

Пригадайте найабсурднішу чутку про вас, яку "Детектору" було б цікаво проаналізувати в розділі про фейки.

Коли мене призначили виконувачкою обов'язків міністерки культури, в одному матеріалі припустили, що певні особисті обставини не дозволять мені надовго залишитися в міністерстві, і материнство подалося там як перешкода. Але час розставляє все на свої місця. Тепер усі розуміють, що народження дитини -- це ще більше натхнення, відповідальності і стимул працювати для України та української культури.

Яким ви уявляєте "ДМ" через 25 років, і які побажання маєте для команди?

Через чверть століття мрію створити платформу "Детектор медіа" і ознайомитися з жвавою дискусією про сучасні українські медіа, інноваційні технології та нові виклики, які постануть перед мирною, потужною європейською Україною. Модератором цієї розмови бачила б Наталію Лигачову.

Команді бажаю зберігати характер і сміливість ставити складні запитання. І окремо бажаю "Антоніні" ще багато років не давати нікому в українському медіапросторі розслаблятися :)

Олег Наливайко, голова Держкомтелерадіо

"ДМ" у співпраці з численними організаціями зробив вагомий внесок у розробку проєвропейських норм для медіа. В результаті було створено набір журналістських стандартів та визначено "червоні лінії", які отримали підтримку як у формальному, так і в неформальному середовищі ринку.

Створення суспільного мовлення та реформування друкованих державних і місцевих медіа також входить до сфери діяльності "ДМ". Підготовка законодавчих ініціатив і подальший регулярний моніторинг, а також методична підтримка двох великих успішних проектів становлять практичний внесок у розвиток медійної інфраструктури. "ДМ" завжди перебував і залишається в передових рядах у боротьбі проти темників, замовних матеріалів, фейкових новин і дезінформації, виступаючи за соціальну відповідальність учасників медійного ринку. Його вплив у цій сфері є вагомим і значущим.

Яким чином видання вплинуло на важливі події, такі як Помаранчева революція, Революція Гідності та повномасштабна війна?

Протягом обох революцій медіа переживали неймовірний тиск з боку влади, проте "ДМ" завжди залишався оплотом незалежності та захисником своїх колег. Я добре пам’ятаю, як під час засідань комісій, присвячених захисту свободи слова в епоху Януковича, голова спочатку представляла дані з моніторингу, проведеного ще "Телекритикою", і влада не могла їх ігнорувати.

Після початку масштабного вторгнення журналісти "ДМ" приєдналися до лав захисників своєї батьківщини. Вони активно і професійно протистоять фейкам та дезінформації, підтримують колег, а також шукають компроміси з владою у складних умовах війни з агресором, зокрема у питаннях, що стосуються телемарафонів.

Чи бувало, що ви не погоджувалися з "Детектором медіа", його оцінками або критикою? Чи дискутували ви публічно або непублічно?

У 2002 році я став на чолі УНІАН, і майже відразу ж почалася так звана ера темників в Україні, що вплинула і на наше агентство. Матеріал від "Телекритики" надіслав мені мій наставник Ігор Лубченко з питанням: "Ти з нами чи проти?". Після цього ми довгий час обговорювали статтю в його відомій "підсобці" та обдумували наступні кроки. В результаті ми об'єдналися в одну команду. З гордістю можу зазначити, що одну з перших премій НСЖУ ім. Лубченка у 2013 році вручала Наталія Лигачова. Ігор Федорович і вона походили з різних поколінь, але, як говорив легендарний декан Київського журфаку Анатолій Москаленко, були "однієї групи крові".

Опишіть ДМ трьома словами, які б передавали ваші думки про нього?

Професійність і компетентність, європейськість, щире бажання підтримати медійні проєкти, безкомпромісність у питаннях захисту свободи слова і журналістських стандартів. Розуміння і вміння працювати в режимі офрек)))

Якою ви уявляєте "Детектор медіа" через 25 років і які побажання хотіли б висловити його команді?

Залишатись "нашим Детектором" -- чесним, аналітичним і з такою необхідною для ринку і влади партнерською підтримкою.

P.S. Будь ласка, вручіть мені нагороду за активну участь як основному користувачу архіву та моніторингів "Детектора медіа")))

Усім нам удачі та тріумфу!!!

Наталія Нагорна, спеціальний кореспондент новинної служби ТСН каналу "1+1".

Одного разу про мене згадали в "Дусі". Тоді я працювала на каналі "Україна" і проводила суботній вечір, граючи роль кішки під час підготовки до запису анонсу недільної програми. Режисер Боря Долина, який нині служить у Силах оборони, звернувся до мене з проханням припинити "нявкати", адже настав час для запису. Коли мене запитали, чому я це роблю, я відповіла, що "нявкаю", бо Андрій Данилевич — справжній котик. Того вечора Богдан Кутєпов, який теж тепер служить у Силах оборони, готував сюжет для "Дусі". В результаті вийшов матеріал під назвою "Чому Андрій Данилевич — котик?", за який я отримала критику. Люди запитували, чому спеціальні кореспонденти поводяться так неадекватно. Я згадую цю історію з усмішкою.

Раніше читала звіти про стандарти в медіа, бо їх писав мій тренер Ігор Куляс. Свого часу він разом з Сашком Макаренком багато чого мене навчив. Тому мені завжди було важливо читати його відгуки на мої сюжети.

Мені хотілося б, аби через 25 років "Детектор медіа" продовжував бути. Я не знаю, в якому це буде форматі, на якій це буде платформі. Але якщо через 25 років "ДМ" продовжить писати про медіа, то це означатиме так багато. Що ми вистояли. Що попри велику кризу, яка є зараз у журналістиці (на мою думку), у нас досі є медіа, вони українські, і "ДМ" пише про них українською. А значить, ми вистояли, є кому писати та знімати, людям це досі треба, нас не замінив штучний інтелект, Україна вистояла. І все, що було "за наші часи", було недарма... З днем народження! Хотілось би перечитати цей спогад через 25 років. Це тільки здається, що це довго. У 2017 році до 20-річчя ТСН ми замурували в будівлі ТСН так звану капсулу часу. І От уже лишилось якихось 11 років, а я досі памʼятаю, що було написано "в майбутнє". Тому 25 років -- це зовсім скоро. Головне -- будьте живі і залишайтеся вірними справі. Дякую за все зроблене від чистого серця.

Роман Балаян — режисер кіно.

Мій перший досвід з "Детектором медіа", звичайно, не залишив у пам'яті яскравих спогадів... Проте я чітко пригадую, як "ДМ" критично оцінює різноманітні програми на телеканалах. Це критичне ставлення не було агресивним, а скоріше слугувало важливим уроком ввічливості та зауваженням щодо непрофесійності, яка, на жаль, є досить поширеною на наших екранах. Хотілося б, щоб ці новини стали більш уважними до потреб сьогоднішнього глядача та слухача, особливо в цей складний воєнний час, коли фашистська Росія безперервно і жорстоко тероризує Україну і її громадян ракетами та дронами... Висловлюю вдячність "Детектору медіа" і особливо Наталії Лигачовій, з якою я знайомий давно і дуже її поважаю, за вашу невтомну працю і контроль у медійному просторі! Слава Україні!!!

Зображення: архів ДМ і спікерів, Максим Поліщук, пресцентр кіностудії Довженка.